Перейти до вмісту

Цебрикове

Координати: 47°8′43″ пн. ш. 30°6′16″ сх. д. / 47.14528° пн. ш. 30.10444° сх. д. / 47.14528; 30.10444
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Цебрикове
Герб Цебрикового
Військовий меморіал у центрі смт
Військовий меморіал у центрі смт
Військовий меморіал у центрі смт
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Тер. громада Цебриківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51140170010087186
Основні дані
Засновано 1819
Колишня назва Цебрик, Гофнунгсталь (нім. Hoffnungstal oder Hoffnungsthal)
Статус із 2024 року
Площа 5.87 км²
Населення 2709 (01.01.2022)[1]
Густота 469.16 осіб/км²;
Поштовий індекс 67131
Телефонний код +380 4859
Географічні координати 47°8′43″ пн. ш. 30°6′16″ сх. д. / 47.14528° пн. ш. 30.10444° сх. д. / 47.14528; 30.10444'
Водойма р.Малий Куяльник


Відстань
Найближча залізнична станція: Веселий Кут
До станції: 12 км
До райцентру:
 - фізична: 33 км
 - автошляхами: 60 км
До обл. центру:
 - фізична: 87 км
 - автошляхами: 98 км
Селищна влада
Адреса 67130, Одеська обл., Великомихайлівський район, смт Цебрикове, вул. Миру, 1
Карта
Цебрикове. Карта розташування: Україна
Цебрикове
Цебрикове
Цебрикове. Карта розташування: Одеська область
Цебрикове
Цебрикове
Мапа

Цебрикове у Вікісховищі

Це́брикове (до 1919 року — хутір Цебрик, колонія Гофнунгсталь, нем. Hoffnungstal) — селище в Україні, у Роздільнянському районі Одеської області. Адміністративний центр Цебриківської селищної громади.

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[2].

Розташоване в північно-західній частині Причорноморської низовини.

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Гофнунгсталь (або Гоффнунгсталь[3], від нім. Hoffnungstal, Hoffnungsthal — долина сподівань), центрі Гофнунгстальської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 2049 осіб, налічувалось 120 дворових господарств, існували лютеранська церква, школа, земська станція, 3 лавки, відбувались базари через 2 тижні по понеділках[4]. За 7 верст — школа, лавка. За 10 верст — лютеранський молитовний будинок. За 12 верст — лютеранський молитовний будинок. За 16 верст — лютеранський молитовний будинок, школа, лавка.

У 1920-1950-х роках було райцентром Цебриківського району.

В 1951 році в результаті Радянсько-польського обміну ділянками територій на територію села було насильно переселено мешканців сіл Бистре, Лип'я, Михновець Стрілківського району і сіл Видрене, Дашівка, Дверничок, Поляна, Рівня, Росохате, Росолин, Середнє Мале, Скородне, Лобізва, Телешниця Ошварова, Устянова, Хміль Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області (нині територія Польщі)[5].

Населення

[ред. | ред. код]

1970 — 4 900

1999 — 3300

2001 — 2 934

2018 — 2 804

2019 — 2 806

2020 — 2 777

2021 — 2 758

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2791 95.13%
російська 90 3.07%
румунська 35 1.19%
болгарська 14 0.48%
єврейська 1 0.03%
вірменська 1 0.03%
інші/не вказали 2 0.07%
Усього 2934 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  3. Заєць М. А. Матеріали до передісторії смт. Цебрикове (Гофнунгсталь) / М. А. Заєць, Д. В. Кіосак // Інтелігенція і влада. — 2010. — Вип. 20. — С. 121—130
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]