Никомаврівка
| село Никомаврівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Тер. громада | Цебриківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140170070090728 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1893 |
| Населення | 184 (01.01.2020) |
| Площа | 0,63 км² |
| Густота населення | 369,84 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66842 |
| Телефонний код | +380 4858 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°17′56″ пн. ш. 29°59′48″ сх. д. / 47.29889° пн. ш. 29.99667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
64 м |
| Водойми | р. Малий Куяльник |
| Найближча залізнична станція | Затишшя |
| Відстань до залізничної станції |
11 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67130, Одеська обл., Роздільнянський район, смт Цебрикове, вул. Миру, 1 |
| Карта | |
  Никомаврівка | |
 Никомаврівка | |
| Мапа | |
| |
Никома́врівка — село в Україні, у Цебриківській селищній громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 184 особи.
Засновано як слобода наприкінці 1810-х років поміщиками надвірним радником Ніколаєм Мартиновим та його дружиною Маврою Яківною (до шлюбу Власова), невдовзі після смерті чоловіка вона ініціювала назву «Нико-Мавровка». Вперше ця назва документально зафіксована в березні 1823 року в метричній книзі Преображенської церкви села Василівка (Малігонове) (Державний архів Одеської області, фонд 37, опис 3, спр. 269, арк. 474звор.).
На деяких картографічних ресурсах помилково позначене як Никомарівка.
До 17 липня 2020 року було підпорядковане Ширяївському району, який був ліквідований[1].
Колишній орган місцевого самоврядування — Саханська сільська рада.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 244 особи, з яких 108 чоловіків та 136 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 233 особи.[3]
На 1 січня 2020 року — 184 особи: 91 чоловік і 93 жінки[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 90,56 % |
| молдовська | 6,44 % |
| російська | 2,58 % |
| гагаузька | 0,43 % |
- ↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Соціальний паспорт Цебриківської селищної ради | Цебриківська громада, Одеська область, Великомихайлівський район. cebrykivska.gromada.org.ua. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |