ТЕ3

ТЕ3
ТЕ3 на київській виставці історичного рухомого складу
Основні дані
Рік будування	1956—1973
Країна будування	СРСР
Завод	Харківський завод транспортного машинобудування, Луганський тепловозобудівний завод, Коломенський завод, Електроважмаш (електрообладнання)
Разом побудовано	6808
Країни експлуатації	СРСР,  Монголія,  Україна
Роки експлуатації	з 1950-их
Ширина колії	1520 мм
Рід служби	вантажний
Технічні дані
Конструкційна швидкість	100 км/год
Осьова формула	2(3о—3о)
Робоча маса	2×126 т
Тип дизеля	2Д100
Потужність дизеля	2×2000 к.с
Тип передачі	електрична постійного струму
Тяговий генератор	МПТ 99/47
Тип ТЕД	ЭД-200
Потужність ТЕД	12×206 кВт
Підвішування ТЕД	опорно-осьове
Діаметр коліс	1050 мм
Сила тяги тривалого режиму	2×20 200 кгс
Швидкість тривалого режиму	20 км/год
ККД	25,8%
Запас пального	2×5440 кг
Запас піску	2×400 кг (2×0,28 м³)
Запас води	2×800 л
Запас мастила	2×1400 кг
ТЕ3 у Вікісховищі

ТЕ3 — вантажний магістральний тепловоз, масштабно будувався в СРСР з 1956 по 1973. Перша серія однойменного сімейства тепловозів.

Тепловоз ТЕ3-7643. Музей історії та розвитку Донецької залізниці

Тепловоз-пам'ятник ТЕ3 в селищі Юдіно м. Казань

Історія поширення

Перший тепловоз ТЭ3-001 Харківського заводу

Тепловози ТЕ3 будували одночасно 3 заводи, тому ці тепловози швидко з'явилися в усіх куточках СРСР. Тепловоз ТЕ3 став наймасовішою серією мережі радянських залізниць. З 1956 по 1973 було побудовано 6808 тепловозів (Харківським заводом побудовано 599 тепловозів, Коломенським — 404, Луганським — 5805). Такі масштаби будівництва дозволили в найкоротші терміни завершити перехід на тепловозну і електровозну тягу на всій мережі радянських залізниць.

Перші тепловози ТЕ3, побудовані Харківським заводом, надійшли на ділянки Оренбурзької і Омської залізниць, в локомотивні депо Орська і Петропавловська. Місцевість, якою була прокладена залізниця, була степовою і мала погане водозабезпечення.

1956 тепловози ТЕ3 отримало депо Ртищево Приволзької залізниці. Першим в депо прибув тепловоз ТЕ3-021 виробництва Харківського заводу, потім надійшли тепловози ТЕ3 побудови Коломенського заводу (починаючи з номера 1001).

В депо Аткарськ тепловози надійшли 1960, першим був ТЕ3-1250 побудови Коломенського заводу, який надійшов до депо 13 березня.

На Волгоградському напрямку Приволзької залізниці перший ТЕ3 (№ 1034) надійшов 1961.

Перший тепловоз серії ТЕ3 Луганського заводу (№ 2001) направили в депо Родаково, де на початку лютого 1956 він здійснив свій перший рейс на ділянці Луганськ — Сентянівка.

Багато тепловозів ТЕ3 перших років виробництва Луганського заводу направлялися на роботу на Ташкентську залізницю.

В 1957–1958 тепловози ТЕ3 направлялися до депо Ліски Південно-Східної і Пенза-3 Куйбишевської залізниць.

1961 тепловози ТЕ3 прибули до депо Лянгасово Горківської залізниці.

Конструкційні недоліки

Головним недоліком тепловоза був його дизельний двигун, який був не пристосованим для роботи в умовах змінних навантажень, що призводило до його частого виходу з ладу. Недоліки мала і система охолодження: при перегріві дизельного двигуна це спричиняло викид охолоджувальної води. Особливо відчутним цей конструкторський недолік був в безводних районах СРСР, оскільки машиністи були змушені доливати дизельне пальне в охолоджувальну систему, що підвищувало небезпеку виникнення пожежі. Погіршувало ситуацію і погане технічне обслуговування. Пізніше були спроби замінити двигун 2Д100 двигуном типу Д49, однак ця ідея не набула масового характеру.

Поштова марка СРСР, 1958 рік

Посилання

• Фото ТЕ3(рос.)