Очікує на перевірку

Джанкарло Джанніні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джанніні.
Джанкарло Джанніні
італ. Giancarlo Giannini
Ім'я при народженніGiancarlo Giannini
Народився1 серпня 1942(1942-08-01)[1][2][…] (82 роки)
Ла-Спеція, Лігурія, Королівство Італія
ГромадянствоІталія Італія
Діяльністьактор театру, актор дубляжу, кіноактор, телеактор, кінорежисер, сценарист
Alma materНаціональна академія драматичного мистецтваd
Роки діяльності1965 — дотепер
У шлюбі зEurilla del Bonod
ДітиAdriano Gianninid
IMDbID 0316284
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
CMNS: Джанкарло Джанніні у Вікісховищі

Джанка́рло Джанні́ні (італ. Giancarlo Giannini; 1 серпня 1942(19420801), Ла-Спеція, Королівство Італія) — італійський актор, кінорежисер, продюсер.

Біографія

[ред. | ред. код]
Джанкарло Джанніні (праворуч), Моніка Вітті і Марчелло Мастроянні. Кадр з фільму «Драма ревнощів: усі деталі в хроніці» (1970)

Джанкарло Джанніні народився 1 серпня 1942 року у місті Ла-Спеція району Лігурія на північному заході Італії. Спочатку він цікавився електронікою, і впродовж 10 років вивчав її в Неаполі[4], потім його зацікавила акторська майстерність, задля чого він вступив у 18-річному віці до Національної Академії драматичних мистецтв[en] у Римі. Дебютував на сцені у 1961 році в ролі Пака в шекспірівській п'єсі «Сон літньої ночі». У 1965 році зіграв першу невелику роль у кіно (фільм «I criminali della metropoli»).

Став відомим завдяки ролям у низці фільмів Ліни Вертмюллер, з якою він почав працювати на початку 1960-х років, спочатку граючи ролі другого плану, а згодом і головні ролі. Ліна Вертмюллер задіяла його майже в усіх своїх стрічках, найпомітніший з яких — «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1976). За роль ув'язненого концтабору, що принижується задля виживання, Джанкарло отримав «Оскар» у номінації за найкращу чоловічу роль (1977).

У 1968 році дебютував в американському кіно, знявшись у воєнній драмі «Анціо» та через рік у стрічці «Тайна Санта-Вітторії» (реж. Стенлі Крамер). Починаючи з 1970-х працював винятково в Італії, знімаючись здебільшого у стрічках Ліни Вертмюллер. Роль італійського сільського простака, чиї плани про вбивство Беніто Муссоліні виявляються нездійсненими через кохання до повії у «Фільмі про кохання та анархію» 1973 року принесла акторові визнання Каннського кінофестивалю де він отримав Золоту пальмову гілку у номінації «Найкращий актор».[5].

Окрім Ліни Вертмюллер знімався також у таких відомих режисерів, як Лукіно Вісконті («Невинний», 1976), Райнер Вернер Фассбіндер («Лілі Марлен», 1980), Ф. Ф. Копполи («Нью-йоркські історії», 1989).

З початку 1980-х почав працювати дублером, озвучуючи для італійського кіноринку акторів у голлівудських стрічках.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Актор
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1965 ф Лібідо Libido Кристіан
1969 ф Тайна Санта-Вітторії Il segreto di Santa Vittoria Фабіо
1972 ф Перша ніч спокою La Prima notte di quiete Джорджіо Моска
1972 ф Ображена честь Мімі-металурга Mimì metallurgico ferito nell'onore Кармело «Мімі» Мардогео
1973 ф Божевільний секс Sessomatto
1973 ф Фільм про кохання та анархію Film d'amore e d'anarchia
1974 ф Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto Дженаріно Карункіо
1975 ф Дозор любові приходить рівно опівночі A Mezzanotte Va La Ronda Del Piacere Джіно Бенасіо
1976 ф Невинний L’ Innocente Тулліо Ерміль
1976 ф Паскуаліно «Семеро красунь» Pasqualino Settebellezze Паскуаліно Фрафузо
1980 ф Життя прекрасне La vita è bell Антоніо Мурільйо
1980 ф Лілі Марлен LiLi Marleen Роберт
1984 ф Я від Піконе Mi manda Picone Сальваторе Каннавацціуоло
1986 ф Кров під сонцем Blood Red
1988 ф Шахраї як і ми I Picari Гузман
1988 ф Бар-закусочна "Будапешт" Snack Bar Budapest Адвокат
1989 ф Нью-йоркські історії New York Stories Клаудіо
1990 ф Доросле кохання Vita coi figli Адріано Феррі
1992 ф Одного разу, порушивши закон Once Upon a Crime Інспектор Боннар
1993 ф Джованні Фальконне Giovanni Falcone Паоло Борселліно
1995 ф Прогулянка в хмарах A Walk in the Clouds Альберто Арагон
1996 ф Целулоїд Celluloide Серджо Амідеї
1996 ф Вовчиця La lupa падре Анджоліно
1997 ф Мутанті Mimic Менні
2001 с Дюна Dune Падишах-Імператор Шаддам IV
2001 ф Франческа и Нунціата Francesca e Nunziata
2001 ф Ганнібал Hannibal Рінальдо Пацці
2002 ф Банкіри Бога I banchieri di Dio Флавіо Карбоні
2002 ф Темрява Darkness Альберт
2002 ф Дракула Dracula професор Ван Хельсінг
2003 ф Три жінки L'acqua… il fuoco Давид
2003 ф Мій будинок в Умбрії My House in Umbria Інспектор Джиротті
2004 ф Лють Man on Fire Мігель Манзано
2006 ф Казино «Рояль» Casino Royale Рене Матіс
2006 ф Візантійська принцеса Tirant lo Blanc візантійський імператор
2008 ф Квант милосердя Quantum of Solace Рене Матіс
2008 ф Кров і троянда Il sangue e la rosa кардинал Роспігліосі
2010 ф Прекрасне товариство La bella società доктор Гуаррасі
2010 ф Світла сторона Місяця La Prima Notte della Luna Іван
2012 ф Омамамія Omamamia Лоренцо
2012 ф АмериКа AmeriQua дон Ферракане
Режисер
  • 1987 — «Гра в числа» / Ternosecco
  • 2013 — «Я заглянув у некрологи» / Ti ho cercata in tutti i necrologi

Відеоігри

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
2012 Call of Duty: Black Ops II Рауль Менендез
2018 Call of Duty: Black Ops 4

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
  • «Давид ді Донателло»
    • 1972 — Найкращий актор («Ображена честь Мімі-металурга»)
    • 1984 — Найкращий актор («Мене послав Піконе»)
    • 1995 — Номінація: Найкращий актор («Мій будинок в Умбрії»)
    • 1996 — Найкращий актор («Целулоїд»)
    • 2002 — Найкращий актор («Кохання і надія»)
  • Срібна стрічка Італійського Національного синдикату кіножурналістів
    • 1973 — («Ображена честь Мімі-металурга»)
    • 1999 — («La stanza dello scirocco»)
    • 2001 — («Ганнібал»)
  • Оскар
    • 1977 — Номінація: Найкраща чоловіча роль («Паскуаліно „Семеро красунь“»)

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

Був одружений (1967–1975) на акторці Лівії Джіампалмо[en]. У цьому шлюбі має двох синів — Адріано[it] і Лоренцо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129312282 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Intervista a Giancarlo Giannini, Repubblica.it. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 15 грудня 2014.
  5. ↑ Festival de Cannes: Love and Anarchy. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 квітня 2009.
  6. ↑ Grande Ufficiale Ordine al Merito della Repubblica Italiana Sig. Giancarlo Giannini [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
  7. ↑ Commendatore Ordine al Merito della Repubblica Italiana Sig. Giancarlo Giannini [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Марчелло Мастроянні у кінострічці 8½ Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джанкарло_Джанніні&oldid=42720122