Бруно Ганц
Бруно Ганц | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Bruno Ganz | ||||||
Ім'я при народженні | Bruno Ganz | |||||
Народився | 22 березня 1941 (83 роки) Цюрих, Швейцарія | |||||
Помер | 16 лютого 2019[1][2][3] (77 років) Au[d], Веденсвіль, Горген, Цюрих, Швейцарія | |||||
Поховання | Rehalp Cemeteryd[4] | |||||
Громадянство | Швейцарія | |||||
Діяльність | актор театру, кіноактор, телеактор, кінорежисер | |||||
Alma mater | Цюрихський університет мистецтвd | |||||
Роки діяльності | 1960 — 2018 | |||||
Членство | Німецька кіноакадемія | |||||
IMDb | nm0004486 | |||||
Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
| ||||||
Бруно Ганц у Вікісховищі | ||||||
Бру́но Ганц (22 березня 1941, Цюрих — 16 лютого 2019, Au[d], Цюрих) — швейцарський актор, кар'єра якого на німецькому телебаченні та в кінопродукції нараховує майже 60 років. Відомий своєю співпрацею з режисерами Вернером Герцогом, Еріком Ромером, Френсісом Фордом Копполою та Вімом Вендерсом. Завоював широке визнання ролями Джонатана Ціммермана в трилері «Американський друг» (1977), Джонатана Харкера в х/ф «Носферату — привид ночі» (1979) та ангела Даміеля в романтичному фільмі «Небо над Берліном» (1987).
- 1976 — «Маркіза О»
- 1977 — «Американський друг»
- 1981 — «Провінціалка»
- 1987 — «Небо над Берліном»
- 1991 — «Діти природи»
- 1992 — «Наші останні дні»
- 1998 — «Вічність і один день» (Μια αιωνιότητα και μια μέρα) — Александр
- 2003 — «Лютер»
- 2004 — «Бункер»
- 2006 — «Вітус» (Vitus) — дід Вітуса
- 2008 — «Читець»
- 2011 — «Невідомий»
- 2013 — «Міхаель Кольхаас» (Michael Kohlhaas) — губернатор
- 2018 — «Дім, який побудував Джек» — Вердж
- 2019 — «Приховане життя»
1962 року Ганц переїхав до Німеччини, де брав участь у численних фільмах та виставах. У 1970 році перебрався до Берліну, де почав працювати у заснованому Петером Штайном театрі «Шаубюне». Грав у виставах: «Мати» за романом Максима Горького, «Принц Фрідріх хомбургського» за Генріхом фон Кляйстом, «Смерть Емпедокла» за Фрідріхом Гельдерліном тощо.
Одна з кращих театральних ролей Бруно Ганца — Гамлет у постановці шекспірівської п'єси, здійсненої Штайном у 1982 році[5].
З 22 по 23 липня 2000 року Петер Штайн на всесвітній виставці ЕКСПО у Ганновері представив свій проект «Faust» — перша постановка повної версії «Фауста» Йоганна Гете. Вистава «Фауст I» тривала 8 годин, «Фауст II» — 14 годин. Згодом 20-годинну виставу було відтворено у Відні та Берліні. Роль Фауста виконав Бруно Ганц[6].
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]
- ↑ https://www.rts.ch/info/culture/cinema/10223869-l-acteur-suisse-bruno-ganz-est-decede-samedi-a-zurich.html
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ https://www.stadt-zuerich.ch/content/dam/stzh/prd/Deutsch/Bevoelkerungsamt/rund-um-den-tod/wissen---faq/prominente-friedh%c3%b6fe/Promi_Alpha.pdf
- ↑ Hamlet, Hitler oder Heidis Großvater: Bruno Ganz war ein Weltstar. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (17 лютого 2019). «Фауст» Бруно Ганца (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-1-19.
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 17 червня 2018.
Це незавершена стаття про швейцарського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2016) |
- Народились 22 березня
- Народились 1941
- Уродженці Цюриха
- Померли 16 лютого
- Померли 2019
- Померли в кантоні Цюрих
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Офіцери Ордена мистецтв та літератури
- Швейцарські театральні актори
- Швейцарські кіноактори
- Швейцарські телеактори
- Актори, які зіграли роль Адольфа Гітлера
- Офіцери ордена «За заслуги перед ФРН»