(ВІДЕО) «Відчувають, ніби українці отримують у Словаччині більше, ніж самі словаки», — експертка

Словаччина завжди мала проблеми з інтеграцією

— Скільки українців зараз у Словаччині?

— Перед війною (повномасштабною в Україні. — Ред.) у Словаччині вже проживало майже 60 тисяч українців. А потім приїхало ще 100 тисяч. Але, на жаль, ми не знаємо, скільки з них залишилося. Тому що вони просто отримали тимчасовий захист. Але ми не знаємо, чи залишилися вони в Словаччині, чи переїхали в західні країни, чи повернулися в Україну.

Тому, на жаль, ми знаємо лише, скільки людей отримали тут тимчасовий захист, — це 120 тисяч. Але скільки з них насправді тут, у Словаччині, ми не знаємо.

— Як українці інтегруються до словацького суспільства?

— Через брак даних, ми не знаємо статистики про те, скільки людей працевлаштовано. Але з інтеграцією у Словаччині взагалі доволі складно.

Спершу українців приймали тут дуже добре. Прості люди, муніципалітети, громадські організації їм дуже допомагали. І багато українців знайшли тут житло та роботу. А їхні діти — не всі, але більшість — школи.

Але у нас у Словаччині є дуже велика проблема з інтеграцією іноземців. Тому що єдина політика щодо інтеграції іноземців була ухвалена 2014 року. Але навіть вона не була реалізована.

Проблема в тому, що у нас немає жодної «парасольки», жодної інституції, яка б відповідала за інтеграцію іноземців. А коли почалася (повномасштабна. — Ред.) війна і багато людей приїхали до Словаччини, багато інституцій зрозуміли, що нічого немає (для приймання біженців. — Ред.) Але, на жаль, жодної іншої політики інтеграції не ухвалили.

Діти можуть навчатися в школах, але вони отримують лише дуже невелику підтримку в мовній освіті або адаптації до нових навчальних програм. Є величезна проблема з визнанням дипломів. Тому важко знайти роботу. Людям з особливими потребами або літнім людям надається дуже обмежена державна підтримка або не надається жодної. Так, багато з них інтегровані. Але на системному рівні проблем ще дуже багато.

Водночас у Словаччині величезна потреба в робочій силі. Рівень безробіття дуже низький. Тому нам потрібні мігранти, люди з-за кордону.

— У вас є якісь цифри щодо бізнесу, який українці відкривають тут?

— Для них це дуже складно. Особливо для тих, хто має тимчасовий захист. Їм взагалі заборонено вести бізнес. Тому їм доводиться змінювати свій статус, що теж дуже складно. Тож так, деякі з них досягають успіху в цьому, але, звичайно, не дуже часто вони ведуть бізнес офіційно.

— У Братиславі є кілька приватних шкіл, де навчаються українські діти. Вони не ходять до словацьких шкіл і, відповідно, у них немає аж такої потреби інтегруватися в суспільство. Це проблема для Словаччини?

— На мій погляд, це проблема. Я б хотіла, щоб українські діти ходили до нормальних словацьких шкіл і підтримували стосунки з іншими дітьми. Тому що ми вже бачимо на практиці, що українські діти почуваються дуже ізольованими і мають певні психологічні проблеми.

Тож, я вважаю, краще було б їм ходити до словацької школи і підтримувати контакти з іншими українськими дітьми, Отримати підтримку в навчанні українською мовою, але також вчити словацьку мову. Ми не хочемо відокремлювати цих дітей.

Словаччині вигідно, щоб українці залишалися

— Українська влада намагається повернути біженців. Й іноді навіть просить європейські країни скоротити програми з підтримки українців, щоб стимулювати їхнє повернення. Що ви про це думаєте?

— Це досить складно. З одного боку, нам дуже потрібні люди з України та з інших країн через брак робочої сили. І не тільки для цього. Є також величезний виклик у демографії: населення старіє і міграція. А це один із найкращих варіантів, як із цим впоратися. Тож з позиції словацького суспільства, я вважаю, що нам точно потрібно більше людей із України та інших країн.

З іншого боку, я абсолютно розумію, як важливо, щоб люди поверталися після війни та відбудовували свою країну, а не просто виїжджали і залишалися.

Я вважаю, що було б набагато розумніше, якби (словацький. — Ред.) уряд залишав людей у країні і не відсилав їх. Особливо, якщо їм немає куди повертатися. А багатьом з них і справді немає куди повертатися.

Коли вони приїхали, ми пообіцяли, що підтримаємо їх. І це не повинно бути лише тимчасово. Якщо ми пообіцяли це 2022-го, ми повинні знайти способи, як підтримати їх зараз і в майбутньому. І це знову ж таки про процес інтеграції.

— Що змінилося для українців у Словаччині після торішніх парламентських виборів?

— Усе дуже сильно змінилося в позиції Словаччини щодо російсько-української війни. Попередній уряд був повністю проукраїнським і надавав допомогу, зокрема й військову. Але коли влада змінилася, і риторика, і публічний дискурс стали антиукраїнськими. Але, з іншого боку, дії не такі вже й негативні. Так що побачимо.

Та якщо говорити про людей з України, які живуть у Словаччині, то тут все дуже тихо. Ніхто про це не говорить. Тому що вони (політики, що перемогли на виборах. — Ред.) дуже зайняті роботою зі зміни системи правосуддя, засобів масової інформації та іншими важливими для них речами.

Але ми чекаємо, що буде далі. Адже у Словаччині проживає десь, напевно, зі сто тисяч українців. І ми повинні знати, що буде з ними потім.

— А як українців сприймає словацьке суспільство? Як на нього впливає риторика політиків?

— Це все почалося ще перед виборами. Тому що передвиборча кампанія партії «Smer» Роберта Фіцо була … я б сказала, агресивною. І це дуже вплинуло на ставлення словацького суспільства до українців.

Як я вже казала, спершу словаки дуже привітно ставилися до українців — і рівень солідарності був величезним. А уряд тоді підтримав приймання українських біженців. Тож перші місяців п’ять, на мій погляд, все було, як у казці. Особливо якщо порівнювати, наприклад, з 2015 роком, коли до Європи приїжджали люди з Сирії та інших країн. Спротив чи негативне ставлення до тих людей було величезним.

У Словаччині людей із України сприймають набагато, набагато краще, ніж інших іноземців. Так що ситуація досить хороша. Але з іншого боку, дезінформація, конспірологічні ЗМІ, політичний дискурс партії «Smer» — усе це дуже вплинуло на ставлення людей.

Але є ще один фактор. Словаки відчувають, ніби українцям тут віддають перевагу, ніби вони отримують більше безоплатно, ніж самі громадяни Словаччини. І люди почали заздрити підтримці українського народу. І це також створило своєрідне негативне ставлення.

Торік ми провели дослідження про те, як люди з України почуваються в Словаччині після приїзду з України. І більшість із них почуваються тут добре. Вони відчувають гостинність Словаччини. Хоча майже всі вони мали тут якийсь негативний досвід: як-от вигуки на свою адресу на вулиці чи в автобусі. Але загалом вони почуваються тут добре.

— Чи є якісь відмінності у ставленні до українців у великих містах Словаччини і в сільській місцевості, селах?

— По-різному. Але ж насправді більшість українців зупинилися тут, у Братиславі. Офіційно тут майже 40 тисяч українців — майже половина з усіх.

Але буває по-різному. Якщо людина живе в селі, десь у родині, наприклад, то ставлення краще, тому що всі всіх знають. І з мого досвіду, люди в селах справді дуже допомагають українцям.

Водночас у великих містах люди більш відкриті, і на них ця дезінформація не дуже впливає. Тому ми не знаємо, усе дуже по-різному

— Які головні проблеми для українців у Словаччині?

— Це передусім невизначеність. Вони не знають, коли закінчиться війна. Вони не знають, чи зможуть залишитися тут, адже тимчасовий захист діятиме лише до наступного року. І їм потрібно якось підлаштовуватися під ситуацію. Їм потрібно знайти роботу. Їм потрібно ухвалити рішення щодо школи для дітей. Легалізувати свій статус. А вони просто не знають, що робити. І не знають, скільки це триватиме. І ця невизначеність для них — дуже сильний стрес.

Крім того, вони не знають, як довго уряд Словаччини надаватиме підтримку на винаймання житла. Вони нічого не знають про відвідування школи. Для них це ситуація великої невизначеності.

— За оцінками ЗМІ, Словаччина — найбільш вразлива до російської пропаганди та дезінформації країна в ЄС. Чи спрямована ця пропаганда проти українських біженців? І як з нею можна боротися?

— Так, тут є таке. Говорять саме про те, що українці нібито отримують все безплатно, що їм ніби віддають перевагу, а словаки дискримінуються, як порівняти з українцями. І я думаю, що це також може бути своєрідною російською пропагандою, яка приходить до Словаччини. Це йде не тільки зі словацького середовища. У мене немає доказів цього, але думаю, що це цілком можливо.

Ми працюємо щодо протидії пропаганді з муніципалітетами на місцевому рівні. І, на мою думку, це найефективніший спосіб побудови єдності, довіри та стосунків між українцями та словаками. Тому що вони живуть разом у містах чи селах. Тож я думаю, що ці заходи на місцевому рівні — громадські заходи і заходи з підтримки взаємин між словаками та українцями — є найефективнішими способами боротьби з цією дезінформацією.