Vought SB2U Vindicator
| Vought SB2U Vindicator | |
|---|---|
.jpg) | |
| Призначення: | палубний пікіруючий бомбардувальник |
| Перший політ: | 4 січня 1936 |
| Знятий з озброєння: | 1945 |
| Період використання: | 1937–1944 |
| На озброєнні у: | .svg){kind=small} ВМС США  КМП США  ВМС Франції |
| Розробник: | Vought |
| Виробник: | .svg){kind=small} Vought |
| Всього збудовано: | 250 |
| Конструктор: | Рекс Бейсел |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 402 км/год |
| Бойовий радіус: | 1020 км |
| Бойова стеля: | 8350 м |
| Довжина: | 10,36 м |
| Висота: | 3,12 м |
| Розмах крила: | 12,8 м |
| Площа крила: | 28 м² |
| Порожній: | 2121 кг |
| Споряджений: | 2868 кг |
| Максимальна злітна: | 3301 кг |
| Двигуни: | 1 × Pratt & Whitney R-1535-96 |
| Тяга (потужність): | 825 к.с. |
| Підвісне озброєння: | 454 кг бомб |
| Кулеметне озброєння: | 2 × 7,62-мм авіаційних кулемети Browning М1919 |
Vought SB2U Vindicator у Вікісховищі | |
Воут SB2U «Віндікейтор» (англ. Vought SB2U Vindicator) — палубний пікіруючий бомбардувальник виробництва американської авіакомпанії Vought. Знаходився на озброєнні військово-морських сил США та військово-морських сил Франції на початку Другої світової війни.
В 1934 році почалась розробка нового палубного пікіруючого бомбардувальника для заміни застарілих біпланів. Проєкт компанії Vought, який розроблявся під керівництвом Рекса Бейсела, був суцільнометалевим монопланом (обшивка крил і хвостової частини — полотняна), з шасі яке прибиралось. Перший прототип, оснащений двигуном R-1535-78[en] потужністю 700 к.с., піднявся в повітря 4 січня 1936 року Спочатку механізм бомбометання з піке мав реалізуватись через зміну кроку гвинта на від'ємний, але такий підхід виявився невдалим. Наступний варіант з встановленням повітряних гальм зверху центроплана теж був неефективним, і в результаті для гальмування при бомбометанні з піке мали використовувати випуск шасі, яке було перепроектовано для цього. Цей варіант теж був далекий від ідеального, при випуску шасі літак ривком відводило від цілі, і прицільним могло вважатись бомбометання з піке не більше 30°.
В цьому плані проєкт Vought, який отримав військове позначення XSB2U-1, значно програвав конкуренту Nortrop XBT-1[en], який міг скидати бомби з кутів до 70°, але в цей час Nortrop перебував в дуже складному фінансовому положенні (згодом його купить Douglas) і флотське командування вирішило все ж видати замовлення Vought. Навіть аварія першого прототипа XSB2U-1 20 серпня 1936 року не змінила думку військових і вже в жовтні того ж року було укладено контракт на побудову 54 серійних літаків SB2U. Загалом до 1941 року було виготовлено 250 SB2U.[1]
- SB2U-1 — оснащувався 14-и циліндровим двигуном Pratt & Whitney R-1535-96 потужністю 825 к.с. З травня 1937 року було виготовлено 54 літаки.
- SB2U-2 — змінено бортове обладнання. З серпня 1938 по червень 1939 року було виготовлено 58 літаків.
- SB2U-3 — оснащувався двигуном R-1535-102, аналогічної потужності. З січня 1941 року було виготовлено 57 літаків.
- V-156F — експортний варіант для Франції на базі SB2U-2, окрім зміненого обладнання і озброєння отримав повітряні гальма на верхній поверхні крила. З червня 1939 року було виготовлено 40 літаків.
- V-156B1 — теж виготовлявся для Франції, але через капітуляцію останньої надійшов на озброєння ВПС Британії під позначенням Chesapeake Mk.I. З лютого 1941 року виготовлено 50 літаків.
_on_4_December_1941_(NNAM.1996.253.2130).jpg)
На озброєння ВМС США «Віндікейтори» почали надходити в грудні 1937 року, і до 1941 року вже активно замінялись на SBD Dauntless, і в грудні залишались на озброєнні тільки в чотирьох розвідувальних ескадрильях авіаносців «Восп» і «Рейнджер», які діяли в Атлантичному океані. Вони використовувались для патрулювання, аж до осені 1942 року, коли були замінені на сучасніші літаки.
Окрім ВМС «Віндікейтори» надійшли на озброєння корпусу морської піхоти, зокрема в ескадрилью VMSB-241, що базувалась на Мідвеї. 4 і 5 червня вони взяли участь в битві, двічі намагаючись завдати ударів по японському флоту, але жодного попадання досягнуто не було. Після Мідвею «Віндікейтори» використовувались тільки як навчальні.
В Франції V-156 було оснащено ескадрильї AB1 і AB3 флотської авіації. До початку німецького наступу в квітні 1940 року, вони вже були освоєні екіпажами і готувались до перекидання на авіаносець «Беарн», але через початок активних дій залишились на суші. Початок бойових дій був не найкращий, 10 травня 1941 року на аеродромі було знищено 15 V-156 ескадрильї AB3, а перший бойовий виліт відбувся тільки 16 травня. В той день 9 літаків з AB1 змогли знищити міст через канал Бевеланд в Нідерландах. З наступного дня V-156 продовжували використовуватись проти переправ і німецьких військ. 26 травня відновила свою боєздатність ескадрилья AB3, але вже 4 червня її було відведено на південь Франції, де з 10 червня вона почала діяти проти італійських військ. 24 червня в обидвох ескадрилей залишилось тільки 7 боєздатних літаків, які було відведено в Алжир.
В Королівських ВПС Великої Британії Chesapeake використовувався виключно для навчання аж до червня 1944 року.[1]
Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[2]
| SB2U-1 | SB2U-2 | SB2U-3 | ||
|---|---|---|---|---|
| Довжина | 10,36 м | |||
| Висота | 3,12 м | |||
| Розмах крил | 12,8 м | |||
| Площа крил | 28 м² | |||
| Маса | пустого | 2121 кг | 2138 кг | 2556 кг |
| спорядженого | 2868 кг | 2893 кг | 3390 кг | |
| максимальна злітна | 3301 кг | 3326 кг | 4273 кг | |
| R-1535-96 | R-1535-96 | R-1535-102 | ||
| Потужність | 825 к. с. | 825 к. с. | 825 к. с. | |
| Максимальна швидкість | 402 км/год | 404 км/год | 391 км/год | |
| Дальність польоту З 454 кг бомб |
1020 км | 1015 км | 1800 км | |
| Бойова стеля | 8350 м | 8380 м | 7200 м | |
- Стрілецьке
- Курсове:
- SB2U-1/2 — 1 × 7,62-мм кулемет
- SB2U-3 — 1-2 × 12,7-мм кулемети
- V-156F — 2 × 7,5-мм кулемети
- V-156B1 — 2 × 12,7-мм кулемети
- Захисне:
- SB2U-1/2, V-156F/B1 — 1 × 7,62-мм кулемет
- SB2U-3 — 1 × 12,7-мм кулемет
- Бомбове
- SB2U-1/2/3 — 454 кг бомб
- V-156F — 300 кг бомб
- V-156B1 — 681 кг бомб
- ↑ а б Харук, 2012, с. 306-308.
- ↑ Харук, 2012, с. 306.
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vought SB2U Vindicator
