Перейти до вмісту

Vought OS2U Kingfisher

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Vought OS2U Kingfisher
Призначення:розвідувальний поплавковий гідролітак
Перший політ:1 березня 1938
Прийнятий на озброєння:1940
Знятий з озброєння:1947 (1959 — Куба)
Період використання:1940–1959
На озброєнні у:Див. Країни-експлуатанти
Розробник:Vought
Виробник:США Vought
Всього збудовано:1 519
Конструктор:Рекс Бейсел
Екіпаж:2 особи
Крейсерська швидкість:264 км/год
Максимальна швидкість (МШ):292 км/год
Бойовий радіус:1296 км
Бойова стеля:3960 м
Довжина:10,31 м
Висота:4,61 м
Розмах крила:10,95 м
Площа крила:24 м²
Порожній:1 870 кг
Споряджений:2538 кг
Максимальна злітна:2 721 кг
Двигуни:1 × радіальний 9-циліндровий поршневих авіаційних двигунів повітряного охолодження Pratt & Whitney R-985-AN-2
Тяга (потужність):450 к.с. (336 кВт)
Внутрішнє бомбове навантаження:295 кг
Кулеметне озброєння:2 × 7,62-мм авіаційних кулемети Browning М1919
Vought OS2U Kingfisher у Вікісховищі

«Воут» OS2U «Кінгфішер» (англ. Vought OS2U Kingfisher) — американський розвідувальний поплавковий гідролітак, що запускався з борту корабля за допомогою стартової катапульти. Літак, виробництва авіакомпанії Vought, брав у складі американського флоту участь у бойових діях від першого до останнього дня Другої світової війни. Також перебував на озброєнні військово-морських сил багатьох країн, і служив до 1959 року. Загалом було випущено 1 519 одиниць.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1937 році ВМС США оголосило конкурс на новий корабельний гідролітак-коректувальник, призначений для заміни «Кертісса» SOC «Сігалл», який перебував на озброєнні капітальних кораблів з 1935 року і не зовсім задовольняв потреби флоту. У конкурсі взяли участь проекти трьох компаній: «модель 85» (XOSS-1) фірми «Стірмен», XOSN-1 підприємства «Нейвел Ейркрафт Фекторі» і «модель 310» (XOS2U-1) фірми «Воут-Сікорський». Літаки двох перших фірм були цілком традиційними біпланами на поплавковому шасі (один центральний і пара подкрильевих поплавців), яке дозволяло замінити його колісним). Силова установка також була однакова і складалася з авіамотора «Пратт енд Вїтні» R-1340-36 потужністю 600 к.с.

Конструкторський колектив «Воут-Сікорський» на чолі з Рексом Бейселом підійшли до вирішення завдання більш прогресивно, ніж їхні конкуренти. Конструктори вирішили використовувати схему моноплана, яка дозволяла поліпшити льотні характеристики. Літак мав повністю суцільнометалеву конструкцію з трапецієподібним крилом, з закругленими закінцівками і оснащувався дев'ятициліндровим двигуном повітряного охолодження «Пратт-Вїтні» R-985-4 «Восп Джуніор» потужністю 450 к.с. та дволопатевим гвинтом.

Усім трьом конкурсантам флот замовив по одному прототипу, але «Воут» впорався із завданням швидше за конкурентів: його XOS2U-1 вперше піднявся в повітря 1 березня 1938 року, а 19 травня XOS2U-1 змінив колеса на поплавки і також піднявся в повітря. Втім XOSS-1 і XOSN-1 вийшли на випробування лише у вересні. Льотні випробування показали повну перевагу прототипу Рекса Бейсела: максимальна швидкість XOS2U-1 склала 275 км/год проти 261 км/год у літака «Стірмена» і 257 км/год у XOSN-1. З іншого важливого для гідролітака показником — посадкової швидкості — невелика перевага була у машини з Філадельфії. Завдяки розвиненій механізації крила цей показник становив 87 км/год. Другим виявився не біплан «Стірмена» (92 км/год), а моноплан «Воут» показав 88,5 км/год.

Загалом, військові моряки схилялися до пропозиції компанії «Воут». На початку 1939 року літак усішно пройшов корабельні випробування на лінкорі «Вест Вірджинія», і як наслідок, 22 травня 1939 року ВМС США замовили 54 серійні літаки під позначенням OS2U-1, які надійшли до перших підрозділів у серпні 1940 року. А 1 жовтня 1941 року літак отримав і власну назву — «Кінгфішер».

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • XOS2U-1 — прототип літака. 1 одиниця.
  • OS2U-1 — перший серійний варіант з двигуном R-985-48 (450 к.с.). Стрілецьке озброєння — 2 7,62-мм кулемети «Браунінг» (синхронний і турельний); під крилом можлива підвіска 2 45,4-кг бомб. Екіпаж — 2 чол. Виготовлено 54 літаки (49 на поплавковому шасі і 5 — на колісному).
  • OS2U-2 — варіант з двигуном R-985-50 (450 к.с.). Озброєння і бомбове навантаження аналогічні OS2U-1. Встановлено систему нейтрального газу і бронезахисту екіпажу, ємність паливних баків збільшена на 60 %. Виготовлено 158 літаків, з них 45 в поплавковому варіанті, а решта — на колісному шасі.
  • OS2U-3 — модифікована версія з двигуном R-985-AN2 (450 к.с.). Посилено бронювання, передбачена установка фотокулемету. Виготовлено 1006 літаків, з них не менше 531 на колісному шасі. 300 машин комплектувалися двигунами R-985-AN8 (450 к.с.)
  • OS2U-4 — два робочих проекти літаки перероблених з попередніх версій, які відрізнялися крилом малої хорди і зміненого профілю. Не вироблявся.
  • OS2N-1 — варіант виробництва «Нейвел Ейркрафт Фекторі». Відповідав OS2U-3. Випущено 300 одиниць.
  • Kingfisher I — експортний варіант літака OS2U-3 на замовлення Королівського ВМФ Великої Британії. 100 одиниць.

Країни-експлуатанти

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Vought OS2U Kingfisher [Архівовано 19 вересня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  • OS2U Kingfisher. на airwar.ru. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vought OS2U Kingfisher

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела

Література

[ред. | ред. код]
  • Adcock, Al. OS2U Kingfisher in Action (Aircraft in Action No. 119). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1991. ISBN 0-89747-270-5.
  • Doll, Thomas E. and B.R. Jackson. «Vought-Sikorsky OS2U Kingfisher». Aircraft in Profile, Volume 14. Windsor, Berkshire, UK: Profile Publications Ltd., 1974, pp. 113—136. ISBN 0-85383-023-1.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Vought_OS2U_Kingfisher&oldid=42207836