CHa-30
CHa-30 | ||
---|---|---|
| ||
Служба | ||
Тип/клас | допоміжний мисливець за підводними човнами | |
Держава прапора | Японія | |
Належність | ||
Корабельня | верф у Муракамі / верф ВМФ у Йокосуці, будівельний № 529 | |
Замовлено | 1941 фінансовий рік | |
Спущено на воду | 21 червня 1943 | |
Введено в експлуатацію | 10 липня 1943 | |
На службі | 1943—1944 | |
Загибель | 4 листопада 1943 потоплений біля Бугенвілю | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 130 | |
Довжина | 29,2 м | |
Ширина | 5,7 м | |
Осадка | 2,0 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 1 дизель | |
Потужність | 400 к.с. | |
Швидкість | 11 вузлів | |
Дальність плавання | 1000 миль (1900 км) на швидкості 10 вузлів | |
Екіпаж | 32 | |
Озброєння | ||
Торпедно-мінне озброєння | 22 глибинні бомби | |
Зенітне озброєння | 1 × 7,7-мм кулемет |
CHa-30 — мисливець за підводними човнами Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.
CHa-30 належав до серії допоміжних мисливців, споруджених з використанням можливостей малих суднобудівних підприємств. Ці кораблі мали дерев'яний корпус та при зникненні зацікавленості в них зі сторони збройних сил мали бути перетворені на риболовецькі судна.
Спорудження корпусу CHa-30 здійснили на верфі в Муракамі, а його оснащення озброєнням провели на верфі ВМФ у Йокосуці (Токійська затока).
Відомо, що корабель ніс службу в Меланезії. 13 вересня 1943-го він вийшов з Йокосуки у складі конвою № 3912, що прямував на Трук у центральній частині Каролінських островів (тут була головна японська база в Океанії), а потім 29 вересня — 3 жовтня супроводив конвой № 1291 до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка).
4 листопада 1943-го CHa-30 перебував біля порту Кієта на східному узбережжі острова Бугенвіль (на західне узбережжя якого за кілька діб до того висадились союзники). Тут він був виявлений та потоплений ворожою авіацією.[1][2]
- ↑ Materials of IJN (Vessels - CHa-1 class Auxiliary submarine chasers). admiral31.world.coocan.jp. Процитовано 29 березня 2024.
- ↑ 第三十號驅潜特務艇. www.tokusetsukansen.jpn.org. Процитовано 29 березня 2024.