100-мм польова гармата БС-3
 | |
| Тип | польова гармата |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1944 – наш час |
| Війни | Німецько-радянська війна Російсько-українська війна (з 2014) |
| Історія виробництва | |
| Розробник | В. Г. Грабін |
| Розроблено | 1943 |
| Виготовлення | 1944–1951 |
| Виготовлена кількість | 3816 |
| Характеристики | |
| Вага | 3650 кг |
| Довжина | 5960 мм |
| Довжина ствола | 59,6 калібрів |
| Обслуга | 6—8 осіб |
| Снаряд | осколково-фугасні снаряди ОФ-412, ОФ-32, бронебійні ГБР-412, БР-412Б, БР-412Д, підкаліберні 3БМ25, 3БМ8, кумулятивні бронебійні 3БК17, 3БК5, керована протитанкова ракета 9М116 «Бастіон» |
| Калібр | 100 мм |
| Підвищення | −5...+45° |
| Траверс | 58° |
| Темп вогню | 8—10 пострілів на хвилину |
| Дульна швидкість | 900 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 20 км |
| Приціл | оптичний: ОП1-5 панорамний: С71А-5 |
100-мм польова гармата БС-3 у Вікісховищі | |
100-мм польова гармата зразка 1944 року БС-3 (індекс ГАУ 52-П-412) — радянська польова гармата конструкції В. Г. Грабіна. Призначена для ураження бронетехніки, у тому числі важкої, знищення живої сили і вогневих засобів противника в укриттях і на відкритій місцевості. В ході Другої світової війни успішно використовувалося для боротьби з Pz.Kpfw.V Panther і важкими танками (Pz.Kpfw.VI Ausf.Е, Pz.Kpfw.VI Ausf.В), а також як корпусна гармата для стрільби з закритих позицій. В післявоєнний період стояла і продовжує стояти на озброєнні ЗС СРСР/Росії і низки країн соціалістичного табору. Використовувалася в локальних конфліктах як протитанкова гармата і для контрбатарейної боротьби. З 2014 року використовується силами ЗСУ та ЗС РФ в ході російсько-української війни.
Навесні 1943 року, коли у Вермахту на східному фронті в масовій кількості почали з'являтися нові важкі танки «Тигри», «Пантери», «Фердинанди», радянське військове командування постало перед фактом, що наявних засобів боротьби з новітніми німецькими танками явно недостатньо: полігонні випробування показали, що проти лобової броні «Тигра» більш-менш ефективні тільки 85-мм зенітна гармата зразка 1939 року і 122-мм корпусна гармата зразка 1931 року А-19[1].
У відповідності з постановою Державного комітету оборони про посилення протитанкової оборони від 15 квітня 1943, в травні 1943 року Центральне артилерійське конструкторське бюро розпочало розробку нової протитанкової гармати калібру 100 мм з великою початковою швидкістю важкого бронебійного снаряда[2]. За задумом головного конструктора Василя Гавриловича Грабіна за основу гармати була взята 100-мм корабельна артилерійська установка Б-34[ru] зразка 1940 року під унітарний патрон з глибокою, 1,5 мм, нарізкою ствола. В порівнянні з іншим прототипом — 107-мм гарматою зразка 1940 року, Б-34 мала в півтора рази більшу дульну енергію. Не менше значення мало унітарне заряджання, що дозволяло досягти необхідної для протитанкової гармати скорострільності[3].
За місяць, до 4 червня 1943, ЦАКБ розробило документацію на польову гармату, яка отримала індекс С-3. Прийнята на озброєння в травні 1944 року як важка 100-мм польова гармата БС-3. Вироблялася на ленінградських заводах «Більшовик» № 232 і «Арсенал» № 7. Всього у 1944–1951 роках було виготовлено 3816 одиниць БС-3[4].
Три конструктивні особливості відрізняють БС-3 від раніше розроблених вітчизняних систем. Це торсіонна підвіска, гідропневматичний врівноважувальний механізм і лафет, виконаний за схемою зверненого опорного трикутника. Вибір торсіонної підвіски й гідропневматичного врівноважувального механізму був обумовлений вимогами легкості і компактності вузлів, а зміна схеми лафета помітно знижувала навантаження на станини при стрільбі на максимальних кутах повороту верхнього станка. Якщо в звичайних схемах лафета кожну станину розраховували на 2/3 сили віддачі гармати, то в новій схемі сила, що діє на станину при будь-якому куті горизонтального наведення, не перевищувала 1/2 сили віддачі. Крім того, нова схема спрощувала обладнання бойової позиції. Завдяки всім цим новинкам … в її конструкції вдалося досягти найбільш досконалого поєднання потужності і рухливості…— О. Є. Хворостін, лауреат Державної премії СРСР[3]
Оригінальний текст (рос.)Три конструктивные особенности отличают БС-3 от ранее разработанных отечественных систем. Это торсионная подвеска, гидропневматический уравновешивающий механизм и лафет, выполненный по схеме обращенного опорного треугольника. Выбор торсионной подвески и гидропневматического уравновешивающего механизма был обусловлен требованиями легкости и компактности узлов, а изменение схемы лафета заметно снижало нагрузку на станины при стрельбе на максимальных углах поворота верхнего станка. Если в обычных схемах лафета каждую станину рассчитывали на 2/3 силы отдачи орудия, то в новой схеме сила, действующая на станину при любом угле горизонтальной наводки, не превышала 1/2 силы отдачи. Кроме того, новая схема упрощала оборудование боевой позиции. Благодаря всем этим новинкам … в ее конструкции удалось достигнуть наиболее совершенного сочетания могущества и подвижности…
Ствол гармати складається з труби-моноблока, казенника, задньої і передньої обойм, муфти і дульного гальма. Двокамерне дульне гальмо має ефективність близько 60%. Затвор клиновий вертикальний з напівавтоматикою механічного типу. Гармата оснащена гідравлічним гальмом відкоту і гідропневматичним накатником. Люлька коритоподібна клепана. Поворотний механізм гвинтовий, підйомний — двосекторний. Підресорювання торсіонне. Колеса спарені від вантажівки ГАЗ-АА з посиленими гумовими шинами[4].
Завдяки використанню клинового затвора з вертикальним клином і напівавтоматикою, а також застосуванню унітарних пострілів, скорострільність гармати складає 8-10 пострілів на хвилину. Стрільба з гармати велася унітарними патронами з бронебійно-трасуючими снарядами і осколково-фугасними гранатами. Бронебійно-трасуючий снаряд, маючи початкову швидкість 895 м/с, пробивав броню товщиною 160 мм на дальності 500 м при куті зустрічі 90° . Дальність прямого пострілу складала 1080 м. Стрільба осколково-фугасними гранатами велася при контрбатарейній боротьбі та придушення дальніх цілей. Найбільша дальність стрільби осколково-фугасною гранатою становила 20650 м. Для стрільби прямою наводкою використовувався оптичний приціл ОП1-5, а з закритих позицій — панорамний приціл С71А-5. Гармати перших випусків виготовлялися без прицілу прямої наводки[1].
Транспортувалася гармата без передка. Для її перевезення застосовували тягачі Я-12 і АТ-Л, бронетранспортер М-2 чи автомобіль ЗІС-151. Швидкість буксирування — до 50 км/год[4].
| Номенклатура боєприпасів[5] | |||||||||
| Індекс пострілу | Тип снаряду | Індекс снаряду | Маса пострілу, кг | Маса снаряду, кг | Маса ВР, г | Індекс підривача | Дульна швидкість, м/с | Дальність пострілу прямим наведенням | Рік прийняття на озброєння |
| Бронебійні снаряди | |||||||||
| УБР-412 | бронебійний гостроголовий, трасувальний | БР-412 | 30,10 | 15,88 | 65 | МД-8 | 897 | 1040 | 1944 |
| УБР-412Б | бронебійний тупоголовий з балістичним наконечником, трасувальний | БР-412Б | 30,10 | 15,88 | 65 | МД-8 | 897 | 1040 | 1944 |
| Осколково-фугасні снаряди | |||||||||
| УО-412 | морська осколкова граната | О-412 | н/д | 15,94 | н/д | РГМ | 898 | 1200 | |
| УОФ-412 | осколково-фугасний | ОФ-412 | 30,20 | 15,60 | 1460 | РГМ | 900 | 1100 | |
| УОФ-412У | осколково-фугасний, зі зменшеним зарядом | ОФ-412 | 27,10 | 15,60 | 1460 | РГМ | 600 | 730 | |
В післявоєнний період БС-3 суттєвих змін не зазнала. Модернізації в першу чергу стосувалися боєприпасів і прицілів. В 1960-1970-х роках були розроблені і прийняті на озброєння оперені кумулятивні і підкаліберні снаряди 3БК5, 3БК17 та 3БМ8, 3БМ25, здатні пробивати броню сучасних основних бойових танків. А з 1980-х років у БС-3 застосовується також керований протитанковий снаряд 9М116 «Бастіон», який по нормалі пробиває 550-міліметрову броню на дистанції до 4000 метрів[4].
У серпні 1944 року, коли БС-З почали надходити на озброєння армії, війна вже наближалася до завершення, тому досвід бойового застосування цієї гармати обмежений. Тим не менше, мобільна, з хорошими балістичними характеристиками гармата БС-3 успішно використовувалася частинами Червоної армії на останньому етапі війни. Гармата перебувала на озброєнні легких артилерійських бригад танкових армій. Використовувалося також в частинах корпусної артилерії[4].
До кінця німецько-радянської війни РСЧА було отримано близько 400 гармат БС-3. Після війни ця гармата ще довго перебувала на озброєнні Радянської армії, а також продавалася або передавалося країнам соціалістичного табору, застосовувалася у багатьох збройних конфліктах і зарекомендувала себе як потужна та ефективна зброя[1]. При використанні нових кумулятивних і підкаліберних снарядів БС-3 пробивала будь-яку броню танків M48, «Чіфтен», M60[4].
Відмічені випадки застосування російських БС-3 бойовиками ЛНР в війні на Донбасі, зокрема в боях на луганському напрямку 12-13 липня 2014 року[6].
Також з 2014 року стоїть на озброєнні батальйону «Азов», використовується для відбиття атак російських окупантів[7][8].
Гармати БС-3 застосовуються силами ЗСУ для відбиття російської агресії. У вересні 2023 року Державна прикордонна служба України оприлюднила кадри застосування БС-3 по російським позиціям[9]. Українські артилеристи використовують БС-3 для знищення вогневих засобів і живої сили російських окупантів осколково-фугасними снарядами[10].
Станом на 15 грудня 2024 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Україною 3 гармат БС-3: 1 знищено та 2 захоплено російськими військовими[11].
БС-3 досі знаходиться на озброєнні щонайменше десятка країн Азії і Африки. Зокрема, не зважаючи на те, що більша частина гармат БС-3 знаходиться на консервації на складах Російської армії[1], вона досі використовується як гармата берегової оборони, зокрема у складі 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії, дислокованої на Курильських островах.
|
- ↑ а б в г 100-мм полевая пушка образца 1944 года БС-3 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Под ред. С. Иванова. «The Russian Engineering». Февраль 2010. (рос.)
- ↑ Тюрин П. В. Из истории создания 100-мм полевой пушки БС-3 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Невский бастион. № 2 — 1997. (рос.)
- ↑ а б БС-3 — 100-миллиметровая полевая пушка образца 1944 года [Архівовано 29 листопад 2014 у Wayback Machine.] Техника молодежи. № 5 — 1971. (рос.)
- ↑ а б в г д е 100-миллиметровая полевая пушка БС-3 [Архівовано 12 листопада 2014 у Wayback Machine.] Военное обозрение. (рос.)
- ↑ Широкорад, 2000, p. 626.
- ↑ Пушки БС-3 в боях на Украине [Архівовано 29 листопад 2014 у Wayback Machine.] alternathistory.org.ua (рос.)
- ↑ ЛЕГЕНДАРНА ГАРМАТА АЗОВу "БАБУШКА" 2015
- ↑ Боєць “Азову” Сергій: Навіть ставши регулярним, добробат залишається добробатом. Укрінформ. Процитовано 15 грудня 2024.
- ↑ Border Guards Demonstrate Firing From 100-Mm BS-3 Gun Dating Back To The 1940s. Kyiv: The Sundries. 5 September 2023. Архів оригіналу за 7 September 2023. Процитовано 7 September 2023.
- ↑ ЗСУ озброїли польовими гарматами БС-3. Мілітарний. Процитовано 15 грудня 2024.
- ↑ Attack On Europe: Documenting Ukrainian Equipment Losses During The Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 15 грудня 2024.
- ↑ The Military Balance, 2007, с. 104.
- ↑ The Military Balance, 2007, с. 248.
- ↑ The Military Balance, 2007, с. 320.
- ↑ The Military Balance, 2007, с. 283.
- ↑ The Military Balance, 2007, с. 284.
- ↑ The Military Balance, 2007, с. 81.
- ↑ The Military Balance, 2007, с. 365.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мінськ : «Харвест», 2000. — 1156 с. — ISBN 985-433-703-0.
- Шунков В. Н. Оружие Красной Армии. — Мінськ : «Харвест», 1999. — 544 с. — ISBN 985-433-469-4.
- The Military Balance 2007 / C. Langton. — London : Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4.