Нікейсько-Царгородський Символ віри
Нікейсько-Царгородський або Нікейсько-Константинопольський Символ віри — уточнений Символ віри (Нікейський) в редакції Другого Вселенського Собору; використовується в богослужінні Православної, Греко-католицької, Римо-католицької, давньосхідних (орієнтальних) християнських Церков, а також більшості протестантських Церков.
На Першому Вселенському соборі в Нікеї в 325 році підготували Нікейський Символ віри. В 381 році він був розширений і доповнений Другим Вселенським собором у Константинополі, після чого став називатися Нікейсько-Константинопольським.
Символу віри були присвячені праці багатьох видатних богословів, найвідомішим є трактат Августина Гіппонського. Перше слово латинського тексту символу «Кредо» («Вірую») стало прозивним.
Одним з формальних приводів до розколу Вселенської християнської Церкви на Католицьку і Православну була добавка до Нікео-Царгородського Символу віри філіокве.
Нікейсько-Константинопольський символ віри читається (співається) на літургійних богослужіннях в православ'ї (у складі літургії вірних) і католицизмі (у складі літургії слова). Церква рекомендує залучати до його читання (співу) всіх присутніх. Символ включено до Книги спільних молитов Англіканської церкви.
Включає 12 членів. Стверджує віру:
- В Бога-Отця, Вседержителя і Творця (1-й член);
- В Ісуса Христа — єдиносущного Бога-Сина, предвічно народжуваного від Бога-Отця, який втілився від Діви Марії і Святого Духа, що помер за людей на хресті за Понтія Пілата і воскрес у третій день, вознісся на небеса і має славу, рівну славі Бога-Отця, який прийде вдруге, щоб судити живих і мертвих і запанує навіки;
- В даруючого життя Святого Духа, що говорив через пророків (8-й член);
- В єдину Святу Соборну (кафоличну) Апостольську Церкву (9-й член);
- В очищаюче від гріхів хрещення, здійснене лише одного разу (10-й член);
- У загальне воскресіння мертвих (11-й член) і нове вічне життя (12-й член).
1. Πιστεύω εἰς ἕνα Θεόν, Πατέρα, παντοκράτορα, ποιητὴν οὐρανοῦ καὶ γῆς, ὁρατῶν τε πάντων καὶ ἀοράτων.
2. Καὶ εἰς ἕνα Κύριον Ἰησοῦν Χριστόν, τὸν Ὑιὸν τοῦ Θεοῦ τὸν μονογενῆ, τὸν ἐκ τοῦ Πατρὸς γεννηθέντα πρὸ πάντων τῶν αἰώνων · φῶς ἐκ φωτός, Θεὸν ἀληθινὸν ἐκ Θεοῦ ἀληθινοῦ, γεννηθέντα, οὐ ποιηθέντα, ὁμοούσιον τῷ Πατρί, δι οὗ τὰ πάντα ἐγένετο.
3. Τὸν δι ἡμᾶς τοὺς ἀνθρώπους καὶ διὰ τὴν ἡμετέραν σωτηρίαν κατελθόντα ἐκ τῶν οὐρανῶν καὶ σαρκωθέντα ἐκ Πνεύματος ἁγίου καὶ Μαρίας τῆς Παρθένου καὶ ἐνανθρωπήσαντα.
4. Σταυρωθέντα τε ὑπὲρ ἡμῶν ἐπὶ Ποντίου Πιλάτου καὶ παθόντα καὶ ταφέντα.
5. Καὶ ἀναστάντα τῇ τρίτῃ ἡμέρᾳ, κατὰ τὰς Γραφάς.
6. Καὶ ἀνελθόντα εἰς τοὺς οὐρανοὺς καὶ καθεζόμενον ἐκ δεξιῶν τοῦ Πατρός.
7. Καὶ πάλιν ἐρχόμενον μετὰ δόξης κρῖναι ζῶντας καὶ νεκρούς, οὗ τῆς βασιλείας οὐκ ἔσται τέλος.
8. Καὶ εἰς τὸ Πνεῦμα τὸ Ἁγιον, τὸ κύριον, τὸ ζωοποιόν, τὸ ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον, τὸ σὺν Πατρὶ καὶ Υἱῷ συμπροσκυνούμενον καὶ συνδοξαζόμενον, τὸ λαλῆσαν διὰ τῶν προφητῶν.
9. Εἰς μίαν, Ἁγίαν, καθολικὴν καὶ ἀποστολικὴν Ἐκκλησίαν.
10. Ὁμολογῶ ἕν βάπτισμα εἰς ἄφεσιν ἀμαρτιῶν.
11. Προσδοκῶ ἀνάστασιν νεκρῶν.
12. Καὶ ζωὴν τοῦ μέλλοντος αἰῶνος. Ἀμήν.
Наведений текст використовує форми дієслова в першій особі однини, як заведено в богослужбовій практиці Церкви; текст, прийнятий на Соборі, використовував форми першої особи множини (Πιστεύομεν, ὁμολογοῦμεν і т.д.)
Текст церковнослов'янською | Транслітерація[1] | Сучасний український текст[2] |
|
|
|
Дана редакція перекладу на церковнослов'янську мову була прийнята Собором Руської Церкви в 1654 в результаті в основному стилістичної правки ієромонаха Єпіфанія (Славинецького). Правка перекладу зробила наступні уточнення і зміни тексту:
- З другого члена був прибраний був раніше протиставний сполучник «а» у словах про віру в Сина Божого «рожде́на, а не сотворе́на».
- У третьому члені фраза «воплотившагося от Духа Свята і Марії Діви, вочеловічшася» замінена на «воплотившагося от Духа Свята і Марії Діви, і вочеловічшася».
- У сьомому члені формулювання «Єго́же Ца́рствію ність конца́» було замінене на «Єго́же Ца́рствію не бу́дет конца́».
- У восьмому члені було виключено слово «істиннаго» з фрази «І в Ду́ха Свя́таго, Го́спода істиннаго і животворя́щаго».
- В одинадцятому члені «ме́ртвим» було виправлено на «ме́ртвих»; внесено ще кілька інших незначних коректив.
Частиною Руської Церкви новий переклад Символу Віри, зроблений в ході реформ патріарха Никона, були сприйнятий як зазіхання на основи віри (див. старообрядництво).
- Credo in unum Deum. Patrem omnipoténtem, factórem cœli et terræ, visibílium ómnium et invisibílium.
- Et in unum Dóminum Iesum Christum, Fílium Dei unigénitum. Et ex Patre natum ante ómnia sǽcula. Deum de Deo, lumen de lúmine, Deum verum de Deo vero. Génitum, non factum, consubstantiálem Patri: per quem ómnia facta sunt.
- Qui propter nos hómines et propter nostram salútem descéndit de cœlis. (Hic genuflecitur) Et incarnátus est de Spíritu Sancto ex María Vírgine: Et homo factus est.
- Crucifíxus étiam pro nobis: sub Póntio Piláto passus, et sepúltus est.
- Et resurréxit tértia die, secúndum Scriptúras.
- Et ascéndit in cœlum: sedet ad déxteram Patris.
- Et íterum ventúrus est cum glória iudicáre vivos et mórtuos: cuius regni non erit finis.
- Et in Spíritum Sanctum, Dóminum et vivificántem: qui ex Patre Filióque procédit. Qui cum Patre et Fílio simul adorátur et conglorificátur: qui locútus est per Prophétas.
- Et unam sanctam cathólicam et apostolicam Ecclésiam.
- Confíteor unum baptísma in remissiónem peccatórum.
- Et expécto resurrectiónem mortuórum.
- † Et vitam ventúri sǽculi. Amen.[3]
РКЦ[4] | УГКЦ[5] |
---|---|
|
|
- ↑ Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна, 2012.
- ↑ Документи засідання Священного Синоду 27.07.2021 р. ПЦУ (укр.). Процитовано 2 серпня 2022.
- ↑ Цит. за: Cathechismus Catholicae Ecclesiae
- ↑ Цит. за: Римський Месал
- ↑ А. Символ віри — Катехизм УГКЦ Христос Наша Пасха. catechismugcc.org. Процитовано 2 серпня 2022.
- Гезен А. Історія слов'янського перекладу символів віри.Санкт-Петербург, 1884, стор. 57 — 67.
- Архієпископ Василь (Кривошеїн). Символічні тексти в Православній Церкві.// Богословські праці, 1968, сб.4.
- Православний молитвослов. Видання екзарха всієї України Митрополита Київського і Галицького. З благословення святішого Патріарха Московського і всієї Русі Пимена. — К.: 1968. [1]
- Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна : Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів / рецензенти: Епіфаній (Думенко), Григорій Півторак. — Вид. 2-ге, доопрацьоване і значно доповнене. — К. : КЖД «СОФІЯ», 2012. — 112 с. — ISBN 978-966-2374-38-4.