Надітичі
| село Надітичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Тер. громада | Розвадівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46100170060067089 |
| Облікова картка | с. Надітичі |
| Основні дані | |
| Засноване | 1490 |
| Населення | 478 |
| Площа | 0,492 км² |
| Густота населення | 1014,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81640[1] |
| Телефонний код | +380 3241 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°28′21″ пн. ш. 23°58′15″ сх. д. / 49.47250° пн. ш. 23.97083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
253 м |
| Водойми | річки: Бридниця, Дністер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81640, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Пісочна |
| Карта | |
  Надітичі | |
 Надітичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Наді́тичі — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 478 осіб[2]. Орган місцевого самоврядування — Розвадівська сільська рада.
Село розташоване на березі Дністра при впадінні в нього річки Бридниці. Одна з ранніх писемних згадок про село відноситься до 1412 року. Про село згадував польський хроніст Ян Длугош, описуючи переїзд короля Ягайла через Руські землі.
У 1498 та в 1512 р. село одержувало звільнення від королівської канцелярії від сплати податків строком на 6 років. Звільнення видавалось внаслідок величезних спустошень, вчинених тут татарськими ордами.
1578 року власником села був львівський патрицій, багатий купець Костянтин Корнякт. За походженням він був грек з о. Крит, але активно підтримував Ставропігійське братство у Львові. 13 лютого 1695 року в Надітичах та навколишніх землях кочували при переправі через Дністер відступаюча з-під Львова татарська орда. Її загони палили навколишні села.
1705 року знову було пограбоване село королівським польським військом. У селі було озеро Журавенець. Можливо, що назва його походила від журавлів — рідкісних зараз представників нашого пташиного світу. Населення села було виключно українським. 1851 року в Надітичах була заснована парафіяльна школа — дяківка.
1880 року село належало до Жидачівського повіту, тут проживали 424 особи. Весь сільський ліс (457 моргів) належав графу Скарбеку, йому ж належали 557 моргів сільськогосподарських угідь, селянам же належали 918 моргів. У селі працювала каса взаємодопомоги.[3]
15 вересня 1939 року населення села майже добу чинило збройний опір решткам розбитої польської армії. Село було переважно спалене (залишилося 20 будинків з 200), а населення піддане жорстоким катуванням, серед убитих поляками — парох і директор школи.[4]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 499 | 100% |
- Більський Василь Романович (1974—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[6].
- Матла Омелян Антонович (1906 — ?) — діяч ОУН.
- Мельничин Микола Григорович — хорунжий УПА, заступник командира сотні в ТВ-14 «Асфальт», кур'єр ЗЧ ОУН. Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.
- Юрій Мельничин (1908—1988) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, душпастир на Холмщині та в Аргентині, педагог.
- Панчак Василь — сотник УГА, персональний референт Державного секретаріату військових справ.
Надітичі — ботанічний заказник місцевого значення.
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Миколаївський район. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
- ↑ Картка громади - Розвадівська територіальна громада. rozvadivotg.gov.ua. Процитовано 24 червня 2024.
- ↑ Надітичі // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 857. (пол.)
- ↑ Степан Гринчишин. На чолі революційних подій. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ Книга Пам'яті. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 серпня 2017.
- Історія села Надітичі[недоступне посилання]
- Облікова картка с. Надітичі на сайті ВРУ
- Історія села Надітичі
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |