Лавочне (Україна)
| село Лавочне | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Тер. громада | Славська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA46100210070041834 |
| Облікова картка | с. Лавочне Львівська область, Стрийський район |
| Основні дані | |
| Засноване | 1591 |
| Населення | 1198 |
| Площа | 2,64 км² |
| Густота населення | 453,79 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82652 |
| Телефонний код | +380 3251 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°48′26″ пн. ш. 23°21′19″ сх. д. / 48.80722° пн. ш. 23.35528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
663 м |
| Водойми | Опір, Лавочанка, Ровина, Закути, Хохлинський |
| Найближча залізнична станція | Лавочне |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82660, Львівська обл., Стрийський р-н, смт. Славське |
| Карта | |
  Лавочне | |
 Лавочне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лаво́чне — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 1198 осіб. Орган місцевого самоврядування — Славська селищна рада.
Розташоване в долині річки Опір, яка починається за кілька кілометрів на південному заході від поселення. Селом тече річка Лавочанка, у яку впадають Ровина, потоки Закути та Хохлинський. На південь від села розташована гора Явірник (1120,6 м).
Уперше згадується у писемних джерелах 1591 року. Долиною Опора проходив торговий шлях з долини Дністра на Закарпаття та Придунайську низовину. 1594 село спалили татарські загони. Жителі брали участь у опришківському русі.
Населення станом на 1880 рік (як село Стрийського повіту) — 607 осіб[1].
1886 року було завершено будівництво залізниці Мукачево — Свалява — Лавочне, а 1887 — Лавочне — Стрий.
1915 року під Лавочним відбувалися запеклі бої УСС, австро-угорських і німецьких військ з російськими військами.
У 1919—1939 роках село перебувало в складі Польської Республіки (поблизу проходив кордон з Чехословаччиною). У 1939 окуповане УРСР за пактом Молотова — Ріббентропа.
Лавочне — останній населений пункт Української РСР (у межах 1941 року), який було зайнято військами РСЧА під час Другої світової війни — 8 жовтня 1944 року[2]. Поки червонармійці ще не прийшли в село, яке було залишене угорцями, тут на деякий час на постій зупинився курінь УПА під командування Мартіна Мізерного (Рена). 29 вересня 1944 року упівці раптово зазнали мінометному обстрілу з боку угорців, в результаті чого кілька упівців отримали поранення. У відповідь «Рен» відразу направив угорцям делегацію з білим прапорцем для ведення переговорів. Оунівці зажадали припинити вогонь, посилаючись на договір про ненапад між УПА та угорською армією. Угорці вибачилися за інцидент, зазначивши, що помилково прийняли загін УПА за більшовиків[3].
1939–1941, 1944-1959 — у складі Дрогобицької, від 1959 — Львівської обл. 1939–40 — райцентр. 1940–59 — село Славського, 1963–66 — Стрийського, 1959–63 та після 1966 — Сколівського районів. Мешканці зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. у Лавочному та околицях вели збройну боротьбу загони ОУН і УПА. У 2-й половині 1960-х рр. у селі проживало 1239 осіб[4].
- Лавочне у 1915 році
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1180 осіб, з яких 579 чоловіків та 601 жінка.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1198 осіб.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська
|
1 191 | 99.4 |
 російська
|
5 | 0.4 |
У селі була церква св. арх. Михайла (архітектура бойківського типу), збудована у 1810-х або 1820-х роках. У 1907 році коштом громади й співвласника села В. Шмідта поряд зі старою збудовано нову дерев'яну церкву, ймовірно, за проєктом архітектора Василя Нагірного. Унаслідок Першої світової війни старий храм зазнав ушкоджень. Взимку 1921 року будівлю разом з іконами й хоругвами продали за 20 тисячі марок у село Грабовець коло Стрия, де її перебудували[8].
2012-го від удару блискавки згоріла дерев'яна церква Різдва Богородиці, споруджена 1905 року[9].
Народилися:
- Тимочко Іван Олексійович (* 1980) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
- Василь Шишканинець (псевдо — «Бір») — поручник УПА, ад'ютант курінного «Рена», командир сотні «Ударники-3».
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom V, s. 613
- ↑ Боротьба за Україну в 1943—1944 рр.: влада, збройні сили, суспільство. — Київ: Інститут історії України НАН України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2014. — С. 186.
- ↑ Ріпецький М. («Горислав»). Історія куреня «Рена» // Літопис УПА. Т. 33. Тактичний відтинок УПА 26-ий «Лемко»: Лемківщина і Перемищина. (Документи і матеріали) / Ред. П. Потічний та І. Лико. — Львів–Торонто: Літопис УПА, 2001. — С. 118
- ↑ Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Церква св. Михаїла (стара) [Архівовано 26 серпня 2019 у Wayback Machine.] (Прадідівська слава: Українські пам'ятки)
- ↑ На Львівщині від удару блискавки згоріла старовинна церква. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
- Лавочне [Архівовано 25 січня 2016 у Wayback Machine.] (castles.com.ua)
- Про село Лавочне [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Церква св. Михаїла. 1908 р. с. Лавочне Львівської обл. [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
