Перейти до вмісту

Михайлівка (Острозька міська громада)

Координати: 50°23′11″ пн. ш. 26°23′50″ сх. д. / 50.38639° пн. ш. 26.39722° сх. д. / 50.38639; 26.39722
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Михайлівка
Герб
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Острозька міська громада
Код КАТОТТГ UA56060450320089894
Основні дані
Засноване 1769
Населення 173
Площа 0,753 км²
Густота населення 229,75 осіб/км²
Поштовий індекс 35841
Телефонний код +380 3654
Географічні дані
Географічні координати 50°23′11″ пн. ш. 26°23′50″ сх. д. / 50.38639° пн. ш. 26.39722° сх. д. / 50.38639; 26.39722
Середня висота
над рівнем моря
213 м
Водойми річка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради 35841, Рівненська обл., Острозький р-н, с.Грем’яче, вул.Центральна,78
Карта
Михайлівка. Карта розташування: Україна
Михайлівка
Михайлівка
Михайлівка. Карта розташування: Рівненська область
Михайлівка
Михайлівка
Мапа
Мапа

Миха́йлівка — село в Україні, в Рівненському районі (до 2020 року в Острозькому районі) Рівненської області. Населення становить 173 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Безіменна.

Село в період Речі Посполитої мало свій герб: У червоному щиті чорна відрізана кабаняча голова з срібними очима та іклами, що спирається на руку в лазуровому одязі, яка роздирає пащу.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

У північно-західному напрямку від Грем'ячого на віддалі двох кілометрів при автотрасі на місто Острог простяглося село Михайлівка. На сьогоднішній день у селі є 70 дворів.

Висотно-рівнинна околиця Михайлівки береже сліди осілостей людей далекого минулого. Свідками того є рештки старовинних курганних могильників, поодинокі вже втрачені знахідки речей побуту, культових обрядів, знарядь праці, різновидів зброї давньоруської та середньовічної доби.

Найдавніше минуле Михайлівки вдалося виявити на виданій у 1769 році плані-карті, де при зарисованій доріжці польською мовою засвідчена «Міхалувка» («Michalówka»). Удруге цю оселю нотує скарга 1825 року з приводу побиття, пограбування «на пути к селу Михайловке» якогось знатного урядовця. У наступному 1926 році підкормчий Зайда сповіщає хорівським можновладцям про вчинене побоїще в корчемні «деревни Михайловки». Карта Волині за 1885 рік це село під назвою «Михайловка» зарисовує як хуторянську оселю з південного боку головної дороги. Книга М.Теодоровича 1889 року під такою ж назвою трактує цей населений пункт «деревнею», єпархіально приналежною до Плосківської єпархії Хорівської волості. Датована 1915 роком польською мовою карта засвідчує в околиці села Верхова оселю «Міхалполь» («Michalpol») при відсутності в околишньому суміжжі назви Михайлівка. Довідник 1947 року відносить Михайлівку, як це й зараз, до Грем'яцької сільради в статусі села з приналежними до нього територіальними об'єктами.

У 1906 році село Хорівської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 11 верст, від волості 10. Дворів 18, мешканців 148[2].

Походження назви

[ред. | ред. код]

Назва Михайлівка за кінцевим «івка» примикає до численних і переважно новіших найменувань, котрі в більшості символізували малі чи дуже малі населені пункти й мали назвотворчий зв'язок з прізвищами, прізвиськами та іменами людей. З цих міркувань у ній без труднощів слід вбачати ім'я Михайло. Документоване «Міхалполь», як і усномовне «Михалпіль», основане на такому ж самому імені з додатком слова «поль» («піль»), що з грецького «поліс» («місто»), а в комплексі за давньою традицією формувало поняття «справжня чи в задумі міська оселя, возвеличуюча її засновників або мешканців». У назвах такого типу, як Владипіль, Костопіль, Тернопіль, допускають теж походження «піль» («поль») і від слова «поле» у якомусь переносному значенні, як «знаменне місце», «простір володінь».

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 173 100%

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історичний герб села
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2020.
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]