Перейти до вмісту

Бабин (Рівненський район)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бабин.
село Бабин
Церква Івана Богослова (ПЦУ)
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Бабинська сільська громада
Код КАТОТТГ UA56060010010028667
Основні дані
Перша згадка 1544
Населення 2 291 (01.01.2022)
Поштовий індекс 35431
Телефонний код +380 3650
Географічні дані
Географічні координати 50°35′57″ пн. ш. 26°31′15″ сх. д.H G O
Відстань до
обласного центру 		18 км
Відстань до
районного центру 		18 км
Місцева влада
Адреса ради Рівненська область, Рівненський район, с. Бабин, вул. Незалежності, 1
Вебсторінка http://babyn.gromada.org.ua/
Карта
Бабин. Карта розташування: Україна
Бабин
Бабин
Бабин. Карта розташування: Рівненська область
Бабин
Бабин
Мапа
Мапа

CMNS: Бабин у Вікісховищі

Ба́бин — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області, адміністративний центр Бабинської сільської громади. Населення становить 2 291 особа.

Історія

[ред. | ред. код]

Найдавніша з відомих писемних згадок, яка стосується історії села Бабин — це запис у збірці документів князів Острозьких «Munimenta ducum in Ostrog», що припадає на 25 січня 1465 року. Тут уперше згадується волинський зем'янин, луцький повітник Івашко Бабинський[1]. Його син пан Митко Бабинський — слуга князів Острозьких[2]. Семен Миткович Бабинський — слуга й один з воєначальників великого гетьмана литовського Костянтина кн. Острозького.[3] За його часів, 4 травня 1540 (1544) року, вперше документально згадується Бабин. Богдана Семенівна Бабинська — дружина Єсифа Немирича, який є репрезентантом відомого українського роду Немиричів. Волинський боярський, шляхетський рід Бабинських володів Бабином до 1735 року.

Під час одного з наймасштабніших татарських набігів, між 1577 та 1578 роками, Бабин був спустошений та спалений загонами кримського хана Мехмеда ІІ Гірея. У1588 році було складено угоду про розмежування сіл Бабина та Рясників з Крупою між Андрієм Бабинським та Ганною Козинською. На той час бабинські землі межували зі селами Крупа, Рясники, Дорогобуж, Бугрин, Іллін та Підліски.

Під час Хмельниччини, у вересні 1648 року село Бабин було спустошене покозаченими селянами звягельського полковника Михайла Тиші. У вересні 1649 року воно знову зазнало спустошення татарами. В цілому, за час Козацької революції населення та кількість димів у селі скоротилися вдвічі.

У 1677 році згадується архімандрит дорогобузький Йосип Бабинський. Згодом він був настоятелем Полоцького Софійського монастиря.

У серпні 1735 року Бабином починає володіти київський каштелян Казимир Стецький.

Відомо, що в Бабині існувала дерев'яна церква Івана Богослова (1771—1815). Вона згоріла під час пожежі в 1815 році, вцілілою залишилась лише дерев'яна дзвіниця. Згодом її було розібрано на потреби церковно-прихідської школи.

З 1795 року Бабин у складі Волинського намісництва, Російської імперії. Від початку ХІХ століття у складі Бугринської волості, Острозького повіту, Волинської губернії.

На 1815 рік село у власності Михайла-Гедеона Радивила та його дружини Олександри Радивил зі Стецьких. Її стараннями було збудувано нову муровану церкву Івана Богослова, на місці згорівшої дерев'яної. Будівництво розпочалося у 1820 році, а завершене було в 1839-му, стиль неокласицизм.

У 1853 році бувший маршал волинського дворянства Граціан Іпогорський-Ленкевич купив Бабин з Антополем у Олександри Радивил. Після його смерті селами володів син Фелікс Ленкевич, а після смерті останнього, його сестра Октавія Ленкевичівна-Іпогорська.

Під кінець ХІХ століття Бабинську економію викупив Дмитро Піхно. У 1913 році було збудовано Бабинську цукроварню.

З початком Першої світової війни чимало мешканців села було примусово мобілізовано до царської армії.

У 1918 році Бабин увійшов до Погоринської землі, Української Народної Республіки, а згодом до Української Держави.

З 1921 року село у складі Польської республіки. Адміністративно відносилося до Рівненської ґміни, Рівненського повіту, Волинського воєводства. 12 грудня 1933 року Бабин разом з Чорними Лозами були передані до Бугринської ґміни.

Починаючи з 1921 року Бабин став прихистком для еміґрантів з окупованої більшовиками території України. Зокрема, при цукрозаводі оселилося близько сотні інтернованих старшин та козаків Армії УНР. Організацією працевлаштування й поселення опікувався генерал-підпоручник тилу Дієвої Армії УНР Євген Білецький. Багато з них осіли тут і взяли шлюби з місцевими мешканцями. Їхні нащадки проживають у селі й досі. 4 січня 1934 року в селі було створено «Просвітянську хату», при ній існував український церковний хор. До його складу входили місцеві мешканці: Аврамчук Олексій, Данило та Радіон Кирилюки, Павло Талащук, Макар Кубай, Демид Новосад, Нечипір Замогильний та ін. Також серед місцевих просвітян значилися бувші вояки Армії УНР.

У міжвоєнний період одним із власників цукрозаводу був граф Роман Потоцький. Він двічі викупляв частини акцій цукрозаводу, власником якого був чехословацький концерн «Škoda». У 1938 році завдячуючи Роману Потоцькому на цукрозаводі практично повністю було замінено старе обладнання новим, на ньому цукрозавод працював приблизно до кін. 1970-х років. Також Потоцький ініціював будівництво римо-католицького костелу, яке розпочалося в 1939 році. Автором його проєкту був відомий на той час польський архітектор та головний архітектор Рівного — Ян Ричґурський-Савич. З початком більшовицької окупації у вересні 1939 року його будівництво припинилося, було тимчасово поновлене згодом, під час нацистської окупації. З приходом на ці терени російських більшовиків, Бабин увійшов до складу Гощанського району, Рівненської області, УРСР. Як і в багатьох селах почалися репресії, розкулачення та депортації.

З початком Німецько-радянської війни в червні 1941 року, Бабин став свідком однієї з найбільших танкових битв на лінії Луцьк-Дубно-Броди. Її епізод відбувся між селами Бабин, Рясники, Чорні Лози та Дмитрівка. Тоді ж, утікаючими звідси, загонами НКВД було розстріляно кілька бувших воїнів Армії УНР, які працювали на цукрозаводі (Петра Авраменка, Тимоша Домбровського, Степана Паламарчука, Івана Мадія) та місцевого попа церкви Івана Богослова. За пізнішими даними совєцької пропаганди, вони буцімто були розстріляні німцями[4]. З відступом регулярних частин Червоної армії було понищене обладнання цукрозаводу. Зокрема під час артилерійського обстрілу зі сторони Гощі було збито заводський димар. У часи німецької окупації завод було відновлено під керівництвом бувшого офіцера Армії УНР, директора Пивоваренка Андрія. Відомо, що з ним товаришував редактор газети Волинь Улас Самчук, який неодноразово перебував у Бабині на цукрозаводі.

У 1944 році, з наступом Червоної армії на совєтсько-німецькому фронті, в селі розпочалося нове протистояння. Мешканці села масово вступали до лав ОУН-УПА, також був розвинений волонтерський рух по допомозі повстанцям продуктами, одягом та ін. Для запобігання збільшення кількості повстанців, підрозділами НКВД більшу частину чоловічого населення було насильно мобілізовано до ЧА і відправлено на совєтсько-німецький фронт у Білорусі, де розпочалася «Операція Багратіон» та в Угорщині, де проходила «Дебреценська наступальна операція». Збройний супротив УПА на околицях Бабина тривав до кінця 1940-х років. Тоді ж, до села прибуло кілька депортованих польськими комуністами українських сімей з Холмщини. Одночасно звідси було депортовано практично все польське та чеське населення.

У післявоєнні часи було збудовано дитячий садок, нову школу, колгосп, дві ферми, відновлено роботу цуркозаводу, збільшено площу технічного ставу. Також на тривалий період було закрито церкву Івана Богослова (УПЦ МП).

У 1990-х рр., у селі відновлено українську православну церкву та відкрито два молитовні будинки. 2012 року припинив своє функціонування цукровий завод.

Починаючи від січня 2021 року село Бабин — центр Бабинської Об'єднаної Територіальної Громади в Рівненському районі Рівненської області.

24 травня 2022 року на Бабинському цукрозаводі сталася пожежа. Згоріла частина «старого цеху» який було зведено в 1913 році.[5]

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 1629 рік — близько 86 димів.[6]

Під час Хмельниччини, станом на 1651 рік — бл. 41 дим.

Станом на 1795 рік — 75 димів

Станом на 1925 рік — 966 осіб.

Станом на жовтень 1936 року — 1400 осіб

Станом на 1973 рік — 798 дворів та 2510 осіб.[7]

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 2525 осіб, з яких 1167 чоловіків та 1358 жінок.[8]

Станом на 2001 рік — 2394 особи[9].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2358 98.50%
російська 32 1.34%
білоруська 2 0.08%
польська 1 0.04%
інші/не вказали 1 0.04%
Усього 2394 100%

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

У Бабині функціонує дитячий садок, ліцей, Будинок культури, парк-сквер, стадіон, 4 храми, кладовище, ковбасний цех, пекарня, рибний цех, декілька магазинів. Через село пролягає траса міжнародного значення Е40.

Водойми та ліс

[ред. | ред. код]

Бабин має мережу ставків, які діляться на: малий технічний став, великий технічний став, старий став (зг. 1624 рік), став біля лісу. Між ними протікає річка, що бере початок у місцевому лісі та впадає у Горинь біля села Іллін. У 1806 році вона згадується, як — «річка Вовчого млина». Бабинський ліс у 1917 році згадується як — «Таращанський ліс». У 1920-30-х роках на його узліссі розташовувався фільварок Турчин, у совєцьку добу — садиба лісника. У 1990-х роках було висаджено новий ліс при трасі Е40.

Відомі діячі

[ред. | ред. код]
  • Семен Бабинський (кін. XV ст. — до 1568) — власник Бабина, намісник вінницький, староста житомирський, королівський дворянин, слуга князів Острозьких. Воєначальник, учасник битв під проводом Костянтина Острозького.
  • Олександра Радивил зі Стецьких (1796 —1864) — українська шляхтянка, у шлюбі княгиня, художниця-аматорка, власниця сіл Бабина й Антополя. Фундувала будівництво мурованої церкви Івана Богослова у 1820—1839 роках (нині УПЦ МП).
  • Павло Пащевський (1874 —1944) — капелан Армії УНР, настоятель церкви Івана Богослова у 1924 —1926 роках.
  • Роман Потоцький (1893 —1971) — український та польський шляхтич, граф, промисловець. Власник та реформатор Бабинського цукрозаводу. Ініціатор побудови костелу в Бабині (сучасна церква Івана Богослова, ПЦУ).
  • Євген Білецький (1870 - 1945) — генерал-підпоручник тилу Дієвої Армії УНР. Організатор працевлаштування й поселення інтернованих старшин та козаків Дієвої Армії УНР при Бабинському цукрозаводі.
  • Андрій Пивоваренко (?–1943) — учасник Української революції 1917—1921 років, бунчужний Технічних військ Дієвої Армії УНР, директор Бабинського цукрозаводу та його реформатор.
  • Микола Годун — український художник-живописець.

Російсько-українська війна (2014 —)

[ред. | ред. код]

З початком російсько-української війни у 2014 році та широкомасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року, чимало мешканців Бабина вступили до лав ЗСУ для захисту батьківщини. У селі діє волонтерський центр.

Перелік уродженців та мешканців села Бабина, які загинули на війні:

  • Левчук Сергій Віталійович (03.03.1976 — 10.11.2014)
  • Дубич Микола Миколайович (30.04.1971 — 05.03.2022)
  • Радовенчик Антон Миколайович (16.05.2003 — 07.03.2022)
  • Дзюба Сергій Олександрович (05.07.1969 — 14.03.2022) уродженець села Андрусіїв.
  • Кубай Юрій Сергійович (10.04.1985 — 10.06.2022)
  • Володимир Суванов (1978 — 10.06.2023)
  • Їхало Олександр Борисович (31.08.1982 — 19.10.2023)
  • Петрик Тарас Миколайович (24.07.1989 — 03.05.2024)

У літературі

[ред. | ред. код]

У художньому мистецтві

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Бабин з висоти (2010 р.)
    Бабин з висоти (2010 р.)
  • Вид на цукрозавод. 1970-ті
    Вид на цукрозавод. 1970-ті
  • Панорама Бабина, 1970-ті. Вид на стару греблю.
    Панорама Бабина, 1970-ті. Вид на стару греблю.
  • Церква Івана Богослова. 1839р. РПЦ
    Церква Івана Богослова. 1839р. УПЦ(МП)
  • Церква Івана Богослова. 1939. ПЦУ
    Церква Івана Богослова. 1939. ПЦУ

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. I: 1366–1506 / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego. Львів. 1887. с. 57.
  2. ↑ Литовська метрика : Кн.4(1479-1491). 2004. с. 34. ISBN 9986-34-127-2.
  3. ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. IV: 1535–1547 / Wydane przez Bronisława Gorczaka. – Lwów, 1890. – 686 s. S-245-246.
  4. ↑ Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1621). Книга ІІ: Наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — С. 152. — ISBN 978-617-569-041-3.
  5. ↑ Суспільне медіа (25 травня 2022). Біля Рівного горів колишній цукрозавод.
  6. ↑ Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство / Ол. Баранович; ВУАН; соц.-екон. від.; комісія іст.-географ. - Київ : Укрполіграфоб'єднання ім. Леніна, 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН; ВУАН. 1930. с. 66.
  7. ↑ Історія міст і сіл УРСР Ровенська область. 1973. с. 197.
  8. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабин_(Рівненський_район)&oldid=44150361