Перейти до вмісту

Джоха Аль-Харті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джоха Аль-Харті
Народилася16 липня 1978(1978-07-16) (46 років)
Оман
Країна Оман
Діяльністьписьменниця-романістка, авторка оповідань, викладачка університету, письменниця
Сфера роботилітературна діяльністьd[1] і белетристика[1]
Alma materЕдинбурзький університет (2010)[2] і Sultan Qaboos Universityd
ЗакладSultan Qaboos Universityd
Нагороди

Міжнародна Букерівська премія[d] (2019)

Q131171284? (2021)

Сайт: jokha.com

Джоха Аль-Харті (араб. جوخة الحارثي; нар. 16 липня 1978(1978липня16), Оман) — оманська письменниця, володарка Міжнародної Букерівської премії 2019 року за роман «Небесні тіла» (араб. سيدات القمر, 2010).

Біографія

[ред. | ред. код]

Здобула докторський ступінь з класичної арабської літератури у Великій Британії в Единбурзькому університеті[3], який закінчила 2011 року[4]. Роком раніше її запросили викладати в Університет імені султана Кабуса[en] в Маскаті, Оман, де обіймала посаду асоційованого професора класичної літератури[5].

Опублікувала три збірки оповідань[6], три дитячі книги та чотири романи[7]. Вона також є автором академічних робіт[8]. Її другий роман «Саїдат Аль-Камар» переклала англійською мовою Мерілін Бут і виданий у Великій Британії у червні 2018 року під назвою «Небесні тіла» (англ. Celestial Bodies)[9], загалом права на переклад отримали 24 країни[10]. 2019 року Аль-Харті та Бут отримали за нього Міжнародну Букерівську премію. Таким чином, він став першим арабомовним твором, відзначеним цією нагородою, а також першим романом жінки-письменниці з Оману, опублікованим в англійському перекладі[11]. У лютому 2022 року увійшла в у довгий список премії «Ясна поляна» у номінації «Іноземна література»[12]. У травні 2022 року в перекладі Мерілін Бут також вийшов третій роман Аль-Харті «Нарінджа» (араб. نارنجة, 2016), в англомовній версії «Bitter Orange Tree» (з англ. — «Гірке апельсинове дерево»)[9][13], одночасно у США та Великій Британії[14]. Огляди на роман вийшли «Вашингтон пост»[15], «Нью-Йоркер»[16], «Нью-Йорк таймс»[17], «Star Tribune»[18]. 2023 року вийшла книга в англійському перекладі «The Body in Arabic Love Poetry»[19].

Мешкає у Маскаті. Одружена, у неї троє дітей[3][20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ http://jokha.com/about-me/
  3. ↑ а б Jenkins, Siona (19 травня 2022). Jokha Alharthi: ‘It is dangerous to see fiction as documentation’. Financial Times (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  4. ↑ Jokha Alharthi. The University of Edinburgh (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 19 березня 2023.
  5. ↑ College of Arts and Social Sciences > Old Department > Arabic Language and Literature > Department Staff. www.squ.edu.om (англ.). Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  6. ↑ Jokha Al-Harthi. web.archive.org. Процитовано 13 грудня 2024.
  7. ↑ جوخة الحارثي وروايتها "سيدات القمر" من سلطنة عمان إلى العالمية - BBC News Arabic. web.archive.org. 16 липня 2019. Процитовано 13 грудня 2024.
  8. ↑ Banipal (UK) Magazine of Modern Arab Literature - Contributors - Jokha Alharthi (al-Harthi). www.banipal.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  9. ↑ а б Мусульманская писательница стала лауреатом Международной Букеровской премии. Исламосфера (рос.). 22 травня 2019. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  10. ↑ جوخة الحارثي: «سيدات القمر» بـ 15 لغة عالمية - البيان. web.archive.org. 5 листопада 2019. Процитовано 13 грудня 2024.
  11. ↑ Silcox, Beejay (21 жовтня 2019). The First Arabic Novel to Win the International Booker Prize. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  12. ↑ Премия «Ясная Поляна» объявила длинный список номинации «Иностранная литература». Издательство АСТ (рос.). 18 лютого 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  13. ↑ Debnath, Sayari (5 червня 2022). Former International Booker winner Jokha Alharthi’s latest novel leaves a bittersweet aftertaste. Scroll.in[en] (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  14. ↑ Book Review: ‘Bitter Orange Tree,’ by Jokha Alharthi - The New York Times. web.archive.org. 14 серпня 2022. Процитовано 13 грудня 2024.
  15. ↑ Ron, Charles (24 травня 2022). Jokha Alharthi’s ‘Bitter Orange Tree’ is a taste of extravagant grief. The Washington Post.
  16. ↑ Yorker, The New (25 липня 2022). Briefly Noted. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 13 грудня 2024.
  17. ↑ Her Grandmother’s Story, a World Away, Became Her Own (Published 2022) (англ.). 10 травня 2022. Процитовано 13 грудня 2024.
  18. ↑ Review: 'Bitter Orange Tree,' by Jokha Alharthi - StarTribune.com. web.archive.org. 10 червня 2022. Процитовано 13 грудня 2024.
  19. ↑ Jokha Alharthi: «The Body in Arabic Love Poetry» | القدس العربي. web.archive.org. 28 листопада 2021. Процитовано 13 грудня 2024.
  20. ↑ Edemariam, Aida (8 липня 2019). Jokha Alharthi: ‘A lot of women are really strong, even though they are slaves'. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 19 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джоха_Аль-Харті&oldid=44146841