U-224
| U-224 | ||
|---|---|---|
 | ||
| U-278, подібний до U-224 | ||
| Під прапором | .svg){kind=small} Третій Рейх
| |
| Належність |  Крігсмаріне
| |
| Порт приписки | Берген | |
| Замовлення | 14 серпня 1940 | |
| Закладений | 15 липня 1941 | |
| Спуск на воду | 7 травня 1942 | |
| Введений до складу флоту | 20 червня 1942 | |
| Виведений зі складу флоту | 13 січня 1943 | |
| На службі | 1942—1943 | |
| Загибель | 13 січня 1943 року затоплений західніше Алжира глибинними бомбами та тараном канадського корвета «Віль де Квебек» | |
| Сучасний статус | затоплений | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі * Кампанія U-Boot на Середземному морі | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | Торпедний ДПЧ | |
| Розробник проєкту | Friedrich Krupp Germaniawerft, Кіль | |
| Вартість | 4 439 000 ℛℳ | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17,9 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Гранична глибина занурення | 220 м | |
| Автономність плавання | 135—174 км на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 11 470 км на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 44—60 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Висота | 9,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,74 м | |
| Водотоннажність надводна | 769 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 дизельні двигуни Germaniawerft F46 2 електродвигуни BBC GG UB 720/8 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 2 800 к.с. (дизелі) 2 × 750 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і один кормовий ТА. 14 торпед або 26 мін TMA або 39 мін TMB | |
| ППО | 2 × 20-мм зенітних гармати FlaK 30 Flakvierling | |
U-224 — німецький підводний човен типу VIIC, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 15 липня 1941 року на верфі Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі. Спущений на воду 7 травня 1942 року, а 20 червня 1942 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1]. Єдиним командиром човна був оберлейтенант-цур-зее Ганс-Карл Косбадт.
U-224 належав до німецьких підводних човнів типу VII C, найчисленнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. Увійшов до складу 5-ї навчальної флотилії, де проходив навчання до 1 листопада 1942 року. Після завершення тренувань перейшов до 7-ї флотилії ПЧ Крігсмаріне. З жовтня 1942 до січня 1943 року здійснив 2 бойових походи, в яких потопив два транспортних судна (9 535 GRT)[2].
13 січня 1943 року під час другого бойового походу U-224 був виявлений у західній частині Середземного моря західніше Алжира канадським корветом типу «Флавер» «Віль де Квебек». Атакою глибинними бомбами та тараном канадський корабель завдав невиправних пошкоджень німецькому ПЧ, який затонув, забравши життя 45 членів екіпажу; лише одному німецькому матросу вдалося врятуватися.
| № | Дата | Назва | Тип | Належність | Водотоннажність (брт) | Вантаж | Конвой | Результат та координати | Наслідки атаки для екіпажу | Прим. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Перший похід (17.10—9.12.1942, 54 доби; Кіль—Сен-Назер) | ||||||||||
| 1 | 29 жовтня 1942 | Bic Island[3] | суховантажне судно | .svg){kind=small} Канада
|
3 921 | 4430 тонн продовольства та урядового майна | Конвой HX 212 | потоплено 55°05′ пн. ш. 23°27′ зх. д. / 55.083° пн. ш. 23.450° зх. д. |
165 (усі загинули) | |
| 2 | 12 листопада 1942 | Buchanan[4] | моторне судно |  Панама
|
5 614 | паливо-мастильні матеріали та 5000 тюків з поштою; літаки та висадочно-десантні засоби на палубі | потоплений 52°06′ пн. ш. 25°54′ зх. д. / 52.100° пн. ш. 25.900° зх. д. |
73 (усі врятовані) | ||
- Perle (Q184)
- Comandante Faà di Bruno (1939)
- Список найбільших суден та кораблів потоплених U-Boot
- Список підводників — кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста
- Список підводних човнів Італії
- Хронологія битви за Атлантику (1939—1945)
- Виноски
- Джерела
- ↑ U-224. uboat.net. Архів оригіналу за 12 серпня 2020.(англ.)
- ↑ а б Ships hit by U-224. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
- ↑ Bic Island. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
- ↑ Buchanan. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5. (рос.)
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
- Type VIIC [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- U 224 [Архівовано 20 січня 2020 у Wayback Machine.](нім.)
- Немецкие подводные лодки VII серии(рос.)
36°28′ пн. ш. 0°49′ сх. д. / 36.467° пн. ш. 0.817° сх. д.
.svg){kind=small}
