Зленко Анатолій Максимович: відмінності між версіями

Зленко Анатолій Максимович
Зленко Анатолій Максимович
	Зленко Анатолій Максимович
4-й Міністр закордонних справ України
	2 жовтня 2000 — 2 вересня 2003
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Вітольд Фокін
Попередник	Борис Тарасюк
Наступник	Костянтин Грищенко
Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції
	19 вересня 1997 — 2 жовтня 2000
Президент	Леонід Кучма
1-й Міністр закордонних справ України
	24 серпня 1991 — 25 серпня 1994 ; (Міністр ЗС УРСР 27 липня 1990 — 24 серпня 1991)
Президент	Леонід Кравчук, Леонід Кучма
Попередник	Кравець Володимир Олексійович
Наступник	Геннадій Удовенко
Народився	2 червня 1938 (86 років); смт Ставище, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер	1 березня 2021 (82 роки);
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	державний діяч, дипломат
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Політична партія	КПУ
Нагороди
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 10:03, 19 червня 2018

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зленко.

Анато́лій Макси́мович Зле́нко (нар. 2 червня 1938, смт Ставище, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український дипломат, перший Міністр закордонних справ України (1990—1994, 2000—2003).

Життєпис

Народився 2 червня 1938 року у смт Ставище Київської області.

У 1959 закінчив Київський гірничий технікум. Почав працювати гірничим майстром шахти «Максимівка-Полога» тресту «Кадіїввугілля», місто Кадіївка (Стаханов).

1967 року закінчив Київський університет.

У 1967—1973 рр. — аташе, 2-й секретар відділу міжнародних організацій МЗС УРСР.
З 03.1973 р. — співробітник Секретаріату ЮНЕСКО в Парижі.
З 1979 р. — радник відділу міжнародних організацій у справах ЮНЕСКО МЗС УРСР.
З 10.1983 р. по 03.1987 р. — Постійний Представник УРСР при ЮНЕСКО.

З квітня 1987 р. — заступник міністра, з 07.1989 р. по 07.1990 р. — перший заступник міністра закордонних справ УРСР.
З 07.1990 р. по 25.08.1994 р. — міністр закордонних справ України.

З вересня 1994 р. по 09.1997 р. — Постійний представник України при ООН.

З 19.09.1997 р. по 02.10.2000 р. — Посол України у Французькій Республіці, з 19.09.1997 р. по 17.10.2000 р. — Постійний Представник України при ЮНЕСКО, Представник України у Виконавчій раді ЮНЕСКО з 23.11.1998 р.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Португальській Республіці з 14.04.1998 р. по 17.10.2000 р. (за сумісництвом).

З 10.2000 р. по 09.2003 р. — Міністр закордонних справ України.

З жовтня 2003 р. — радник Президента України з міжнародних питань.

З 12.2003 р. — представник України в Комісії ООН з прав людини.

З 2010 року займає посаду декана факультета міжнародних відносин Київського славістичного університету.

Праці

Автор 100 праць на міжнародну тематику.

Знаня мов

Володіє англійською, іспанською, португальською та французькою мовами.

Публікації

ЮНЕСКО і актуальні проблеми сучасності. К., 1986.
Нові реалії зовнішньої політики. К., 1992.
Важливий крок в Європу. К., 1994.
Україна — ООН: переговори, компроміси, рішення. К., 1997.
Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму. К., 2001.
Від внутрішніх потреб до зовнішніх пріоритетів. К., 2002.
Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін / Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с. ISBN 966-03-2130-9

Нагороди

Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (22 грудня 2017) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва України, багаторічну плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм^[2]
Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 січня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю^[3]
Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[4]
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (30 травня 2008) — за значний особистий внесок у становлення та розвиток української дипломатичної служби, піднесення авторитету України на міжнародній арені^[5]
Командорський хрест із зіркою ордена святого Григорія Великого (Ватикан, 11 грудня 2001)^[6]^[7]
Орден «За заслуги» I ст. (2003)^[8], II ст. (1999)^[9], III ст. (1997)^[10]
почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1.06.1988)
Орден Почесного легіону (Франція, 1998)
Орден «За заслуги» (Португалія, 1998)
Орден Честі (Грузія, 2003)

Примітки

↑ https://www.dw.com/uk/pomer-pershyi-hlava-mzs-ukrainy-anatolii-zlenko/a-56734275
↑ Указ Президента України від 22 грудня 2017 року № 425/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників дипломатичної служби»
↑ Указ Президента України від 22 січня 2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
↑ Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
↑ Указ Президента України від 30 травня 2008 року № 491/2008 «Про нагородження А. Зленка орденом князя Ярослава Мудрого»
↑ Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 705. (італ.)
↑ Папа Римський видав ордени Литвину, Радченку, Дагаєву і т.д. Українська правда. Процитовано 10 квітня 2018.
↑ Указ Президента України № 458/2003 від 2 червня 2003 року «Про нагородження А. Зленка орденом „За заслуги“»
↑ Указ Президента України № 818/99 від 12 липня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України»
↑ Указ Президента України № 141/97 від 14 лютого 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»

Література

Д. В. Табачник. Зленко Анатолій Максимович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

Анатолій Зленко і формування зовнішньої політики незалежної України

Попередник
Кравець Володимир Олексійович

1-й Міністр закордонних справ України
(Міністр ЗС УРСР
27 липня 1990 — 24 серпня 1991)
24 серпня 1991 — 25 серпня 1994

Наступник
Удовенко Геннадій Йосипович

Попередник
Тарасюк Борис Іванович

4-й Міністр закордонних справ України
2 жовтня 2000 — 2 вересня 2003

Наступник
Грищенко Костянтин Іванович

Київщина Україна Біографії

[[https://www.dw.com/uk/pomer-pershyi-hlava-mzs-ukrainy-anatolii-zlenko/a-56734275_https://www.dw.com/uk/pomer-pershyi-hlava-mzs-ukrainy-anatolii-zlenko/a-56734275]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://www.dw.com/uk/pomer-pershyi-hlava-mzs-ukrainy-anatolii-zlenko/a-56734275

[2] Указ Президента України від 22 грудня 2017 року № 425/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників дипломатичної служби»

[3] Указ Президента України від 22 січня 2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»

[4] Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»

[5] Указ Президента України від 30 травня 2008 року № 491/2008 «Про нагородження А. Зленка орденом князя Ярослава Мудрого»

[6] Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 705. (італ.)

[7] Папа Римський видав ордени Литвину, Радченку, Дагаєву і т.д. Українська правда. Процитовано 10 квітня 2018.

[8] Указ Президента України № 458/2003 від 2 червня 2003 року «Про нагородження А. Зленка орденом „За заслуги“»

[9] Указ Президента України № 818/99 від 12 липня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України»

[10] Указ Президента України № 141/97 від 14 лютого 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

@@ Рядок 146: / Рядок 146: @@
 {{Уряд Віктора Ющенка}}
 {{Уряд Леоніда Кучми}}
+{{Представники України в ООН}}
 [[Категорія:Посли України у Франції]]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Вікісховище · C-SPAN
Генеалогія та некрополістика	Find a Grave
Тематичні сайти	Дипломатичні документи Швейцарії
Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України
Довідкові видання	OpenSanctions
Нормативний контроль	BNF: 13759170f · FAST: 155656 · Freebase: /m/02q38k · GND: 1158799993 · GTAA: 169111 · ISNI: 0000000382832769 · LCCN: n85044275 · NUKAT: n2008058835 · SUDOC: 127931295 · VIAF: 266584488

п о р Уряд Вітольда Фокіна
Прем'єр-міністр	Валентин Симоненко (в. о.) • Вітольд Фокін
Віцепрем'єр-міністри	Володимир Лановий • Костянтин Масик • Олександр Масельський • Валентин Симоненко • Віктор Ситник
Міністри	Віктор Антонов • Віталій Бойко • Валерій Борзов • Микола Борисенко • Володимир Борисовський • Андрій Василишин • Анатолій Воронков • Віктор Гладуш • Микола Голушко • Георгій Готовчиць • Валерій Губенко • Аркадій Єршов • Анатолій Зленко • Іван Зязюн • Володимир Кампо • Михайло Каскевич • Орест Климпуш • Олександр Коваленко • Олексій Коваль • Валерій Кравченко • Євген Марчук • Анатолій Мінченко • Костянтин Морозов • Михайло Павловський • Володимир Пєхота • Олег Проживальський • Володимир Прядко • Григорій П'ятаченко • Віктор Сальников • Валерій Самоплавський • Віталій Скляров • Юрій Спіженко • Петро Таланчук • Володимир Тимофєєв • Олександр Ткаченко • Василь Ткачук • Лариса Хоролець • Роман Шпек • Олександр Штундель • Юрій Щербак

п о р Міністри закордонних справ українських державних утворень
УНР	Олександр Шульгин · Всеволод Голубович · Микола Любинський
Гетьманат	Микола Василенко · Дмитро Дорошенко · Георгій Афанасьєв
Директорія	Володимир Чехівський · Костянтин Мацієвич · Володимир Темницький · Андрій Лівицький
ЗУНР	Василь Панейко · Лонгин Цегельський · Михайло Лозинський · Степан Витвицький · Кость Левицький
УРСР	Сергій Бакинський · Володимир Затонський · Микола Скрипник · Юрій П'ятаков · Християн Раковський · Олександр Корнійчук · Дмитро Мануїльський · Анатолій Барановський · Лука Паламарчук · Анатолій Кисіль (в. о.) · Дмитро Білоколос · Георгій Шевель · Володимир Мартиненко · Володимир Кравець · Анатолій Зленко
Україна	Анатолій Зленко · Геннадій Удовенко · Борис Тарасюк · Анатолій Зленко · Костянтин Грищенко · Борис Тарасюк · Володимир Огризко (в. о.) · Арсеній Яценюк · Володимир Огризко · Володимир Хандогій (в. о.) · Петро Порошенко · Костянтин Грищенко · Леонід Кожара · Андрій Дещиця (в. о.) · Павло Клімкін · Вадим Пристайко · Дмитро Кулеба

п о р Українсько-французькі відносини
Населення	Французи в Україні • Українці у Франції
Посли Франції в Україні	Табуї Жорж (1917—1918) • Юг Перне (1991—1993) • Мішель Песік (1993—1995) • Домінік Шасар (1995—1997) • Паскаль Фіескі (1997—2001) • Філіп де Сюремен (2002—2005) • Везіан Жан-Поль Клод (2005—2008) • Жак Фор (2008—2011) • Ален Ремі (2011—2015) • Ізабель Дюмон (2015—2019) • Етьєн де Понсен (2019-2023) • Гаель Вейсьєр (2023-)
Посли України у Франції	Могилянський Микола Михайлович (1918) • Сидоренко Григорій Микитович (1919) • Тишкевич Михайло Станіславович (1920) • Шульгин Олександр Якович (1921) • Сліпченко Олександр Сергійович (1992) • Кочубей Юрій Миколайович (1992—1997) • Зленко Анатолій Максимович (1997—2000) • Йохна Віталій Антонович (2000—2003) т.п. • Сергєєв Юрій Анатолійович (2003—2007) • Тимошенко Костянтин Володимирович (2007—2010) • Купчишин Олександр Михайлович (2010—2014) • Кобзистий Олег Павлович (2014) т.п. • Шамшур Олег Владиславович (2014—2020) • Омельченко Вадим Володимирович (2020-)