Перейти до вмісту

Костенко Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юрій Іванович Костенко
Юрій Іванович Костенко
Юрій Іванович Костенко
2-й міністр охорони навколишнього природного середовища України
27 жовтня 1992 — 8 травня 1998
ПопередникЮрій Щербак
НаступникВасиль Шевчук
Народився12 червня 1951(1951-06-12) (73 роки)
Нова Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Відомий якполітик
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materНаціональний університет «Запорізька політехніка»
Політична партіяУкраїнська народна партія
ДітиКостенко Ростислав Юрійович
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
unp.ua/unp/lider-partii.html
 Медіафайли у Вікісховищі
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Костенко.

Ю́рій Іва́нович Косте́нко (нар. 12 червня 1951, Нова Ободівка, Вінницька область, УРСР) — український політик. Голова Української Народної Партії з грудня 1999 року. Кандидат технічних наук (1986)

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1951 року у селищі Нова Ободівка Ободівського району (нині Тростянецького району) Вінницької області.

У 1973 році закінчив механічно-металургійний факультет Запорізького машинобудівного інституту за спеціальністю інженер-технолог з обладнання і технології зварювального виробництва, у 1985 році — аспірантуру Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України.

Кандидатська дисертація «Плазмова обробка металів» (1986).

  • 1973–1978 — інженер, молодший науковий працівник;
  • 1978–1982 — старший інженер дослідного конструкторсько-технологічного бюро;
  • З 1982 року — аспірант, молодший науковий працівник;
  • 1988–1990 — науковий працівник лабораторії нових технологічних процесів Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України;
  • 1990–1994 — народний депутат України I скликання;
  • Березень 1990 — жовтень 1992 року — заступник голови, з жовтня 1992 року — член Комісії з питань екології.

Входив до Народної Ради.

З жовтня 1992 року — Міністр охорони навколишнього природного середовища України.

1994–1995 — Народний депутат України II скликання, член Комісії з питань ядерної політики та безпеки. Член депутатської фракції НРУ.

3 липня 1995 — 8 травня 1998 року — міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Був членом ради СБУ, членом Ради національної безпеки при Президентові України, членом Ради національної безпеки і оборони України з серпня 1996 по вересень 1998 року, членом Комісії з питань ядерної політики і екологічної безпеки при Президентові України з грудня 1997 по липень 2000 року, членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з липня 1997 по липень 2001 року. 4 жовтня 1997 року у Відні на сесії Генеральної конференції МАГАТЕ підписав від імені уряду України Конвенцію про безпеку поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом.

1998–2002 — народний депутат України III скликання. (НРУ, № 5 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з липня 1998 року.

Член фракції «Наша Україна» з травня 2002 року, заступник керівника фракції з червня 2002 року, член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з червня 2002 року, член Постійної делегації ВР України в ПАРЄ з червня 2002 року.

Кандидат у Президенти України на виборах 1999 року.

Народний депутат України IV скликання з квітня 2002 року від блоку Ющенка «Наша Україна».

Очолював тимчасову Комісію з питань розробки концепції національної безпеки, очолював спеціальну роботу депутатської групи з підготовки до ратифікації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, брав участь у роботі тимчасової Комісії з розслідування дій посадових осіб під час ДКНС, очолював українську делегацію на переговорах з Росією з проблем ядерного роззброєння.

Партійна діяльність

[ред. | ред. код]

Член Руху з 1989 року.

1991–1992 — голова Київської крайової організації Народний Рух України.

Заступник голови Народного Руху України з травня 1998 по лютий 1999 року.

1999, лютий — обраний головою Українського Народного Руху.

1999, 18 грудня — на установчому з'їзді партії обраний головою партії Український Народний Рух.

2003, січень — на IV з'їзді Українського Народного Руху, під час якого було ухвалено рішення про нову назву партії — Українська Народна Партія — обрано головою УНП.

Публікаційна діяльність

[ред. | ред. код]

У вересні 2015 року видавництво «Ярославів Вал» опублікувало монографію Костенка «Історія ядерного роззброєння України»[1]. Книга найбільш інформативно представляє процес ядерного роззброєння України у контексті становлення Української держави у перші роки незалежності. Історія викладена за хронологією ухвалення усіх рішень (включно із закритими) парламенту, уряду, президента щодо ядерного роззброєння[2], а також публікацій у західних, російських та українських ЗМІ і невідомих загалові фактів про кулуарну частину політичної боротьби між проукраїнською та прокремлівською частинами української влади. Книга дає вичерпну відповідь на запитання, яке стало особливо актуальним після початку військової агресії Росії проти України у 2014 році: «Хто винен, що Україна віддала ядерну зброю без надійних гарантій національної безпеки?»[3]

Невдовзі після було проведено серію презентацій, зокрема, у місті Києві (14-й Київський книжковий ярмарок «Медвін»[4], Київський міський будинок учителя[5], Український кризовий медіа-центр[6], НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»[7]), Полтаві (Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка[8][9]), Рівному (Рівненський державний гуманітарний університет[10]), Львові (Львівський національний університет імені Івана Франка[11], «Форум видавців у Львові»[12]), Ужгороді (Ужгородський національний університет[13]), Чернівцях[14][15][16]), Івано-Франківську (Народний дім «Просвіта»[17][18]), Тернополі (Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя[19][20]), Миколаєві (Миколаївська обласна державна адміністрація[21][22]), Одесі (Одеський університет ім. Мечникова[23]).

У грудні 2020 року Інститут українських студій Гарвардського університету переклав книгу Костенка «Історія ядерного роззброєння України» англійською[24][25][26].

Відзнаки, почесні звання

[ред. | ред. код]

Інше

[ред. | ред. код]
  • Автор понад 35-ти наукових робіт

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Замість того, щоб знищити ядерну зброю, Україна передала її агресору – Костенко. www.radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 19 вересня 2015. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  2. ↑ Ядерне роззброєння України. www.youtube.com. ТРК РАІ. 14 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2021.
  3. ↑ Відповіді на питання хто винен, що Україна віддала ядерну зброю, маючи третій ядерний потенціал у світі. www.youtube.com. Телеканал «Чернівці». 18 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021.
  4. ↑ У Києві розпочинається «Книжковий Медвін». bukvoid.com.ua. Буквоїд. 23 жовтня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 1 січня 2021.
  5. ↑ У Києві презентували книгу «Історія ядерного роззброєння України». espreso.tv. Еспресо TV. 11 листопада 2015. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2021.
  6. ↑ Доки у світі не буде створено нову систему колективної безпеки, світ буде прагнути набути ядерну зброю, і найбільшим аргументом у цьому буде історія ядерного роззброєння України – Юрій Костенко. uacrisis.org. Український кризовий медіа-центр. 2 листопада 2015. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  7. ↑ Зустріч з Юрієм Костенком. kpi.ua. НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 1 січня 2021.
  8. ↑ В університеті відбулася презентація книги Юрія Костенка «Історія ядерного роззброєння України». pnpu.edu.ua. Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка. 15 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 січня 2021.
  9. ↑ У Полтаві представили книгу про ядерне роззброєння України. poltava.depo.ua. Depo.ua. 15 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2021.
  10. ↑ Рівнянам розкажуть про ядерне роззброєння України. rivne1.tv. «Рівне1». 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  11. ↑ Юрій Костенко презентував у Львівському університеті книгу «Історія ядерного роззброєння». www.lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. 5 квітня 2016. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  12. ↑ Юрій Костенко розкрив секрети ядерного роззброєння України. unp.ua. Українська Народна Партія (УНП). 15 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 1 січня 2021.
  13. ↑ В Ужгороді презентували «Історію ядерного роззброєння» Юрія Костенка (ФОТО, ВІДЕО). zakarpattya.net.ua. Інтернет-видання «Закарпаття онлайн». 12 лютого 2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  14. ↑ Юрій Костенко: В 90-их роках відбулося не ядерне роззброєння, а ядерне розорення України (ВІДЕО). bukinfo.com.ua. Чернівецька Незалежна Інформаційна Агенція «БукІнфо». 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  15. ↑ У Чернівцях розкрили таємниці ядерного роззброєння України. promin.cv.ua. Телеканал «Чернівецький промінь». 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  16. ↑ «Історія ядерного роззброєння України» (ВІДЕО). mtrk.com.ua. Телеканал «Чернівці». 17 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021.
  17. ↑ Невідома історія. У Франківську презентували книгу про ядерне роззброєння України. report.if.ua. Портал новин «Репортер». 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 1 січня 2021.
  18. ↑ В Івано-Франківську Юрій Костенко презентував «Історію ядерного роззброєння України». kurs.if.ua. Інтернет-видання «КУРС». 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  19. ↑ Книгу «Історія ядерного роззброєння України» презентував в ТНТУ Юрій Костенко. tntu.edu.ua. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  20. ↑ Юрій Костенко у Тернополі розповів про історію ядерного роззброєння України (фото). teren.in.ua. Тернопільські експрес-новини «ТЕРЕН». 2 жовтня 2015. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  21. ↑ Костенко в Николаеве: За ядерное разоружение Украину отблагодарили российской агрессией. inshe.tv (рос.). Інформаційне агентство «Інше. ТВ». 10 березня 2016. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 січня 2021.
  22. ↑ «Весь архив ядерного разоружения Украины в одной книге»: в Николаеве представили уникальную работу Юрия Костенко. novosti-n.org (рос.). Миколаївська обласна інтернет-газета «Новости N». 10 березня 2016. Процитовано 1 січня 2021.
  23. ↑ Круглий стіл «20 років ядерного роззброєння України: підсумки та уроки». odcnp.com.ua. Одеський Центр з питань нерозповсюдження ОНУ імені І. І. Мечникова. 29 квітня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 1 січня 2021.
  24. ↑ На які українські книжки чекати цього року за кордоном. chytomo.com. Читомо. 20 липня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  25. ↑ Мавпа з гранатами: як Україна з «Верхньої Вольти з ракетами» перетворилася на країну без ракет. pravda.com.ua. Українська правда. 3 грудня 2020. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  26. ↑ Yuri Kostenko's 'Ukraine's Nuclear Disarmament: A History' Is Released. books.huri.harvard.edu (англ.). Український науковий інститут Гарвардського університету. 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 1 січня 2021.
  27. ↑ Стенограма пленарного засідання. Засідання сорок дев'яте. iportal.rada.gov.ua. Верховна Рада України. 26 червня 1998. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 2 грудня 2020.
  28. ↑ «Альпіністи переживають свої сходження після того, як спускаються з вершини». www.universum.lviv.ua. Світ пригод. 2002. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 2 грудня 2020.
  29. ↑ Друзів у біді не кидають. www.umoloda.kyiv.ua. Україна молода. 10 березня 2004. Процитовано 2 грудня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костенко_Юрій_Іванович&oldid=42680017