Республіка Китай: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
MonAx (обговорення | внесок) →Населення: посилання на підстатті |
|||
(Не показана 21 проміжна версія 13 користувачів) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
|визнання_ООН = [[Міжнародні відносини Республіки Китай|13]] |
|визнання_ООН = [[Міжнародні відносини Республіки Китай|13]] |
||
|загальнопоширена_назва = Респу́бліка Кита́й |
|загальнопоширена_назва = Респу́бліка Кита́й |
||
|native_name = {{lang-zh|中華民國}}<br/>{{small|Zhōnghuá Mínguó {{small|([[ |
|native_name = {{lang-zh|中華民國}}<br/>{{small|Zhōnghuá Mínguó {{small|([[Тайванська мандаринська мова|мандаринська]])}}}} |
||
<br/> <!--Do not change to (i.e. Hanyu pinyin) as ROC uses Tongyong pinyin.--> |
<br/> <!--Do not change to (i.e. Hanyu pinyin) as ROC uses Tongyong pinyin.--> |
||
|conventional_long_name = Республіка Китай |
|conventional_long_name = Республіка Китай |
||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|image_map = Locator map of the ROC Taiwan.svg |
|image_map = Locator map of the ROC Taiwan.svg |
||
|national_motto = [[Три народні принципи]] <br/>({{lang0|zh|三民主義}} ''Сань мінь чжу-ї'') |
|national_motto = [[Три народні принципи]] <br/>({{lang0|zh|三民主義}} ''Сань мінь чжу-ї'') |
||
|national_seal=[[Файл:中華民國之璽.svg|70px]]<br> |
|national_seal=[[Файл:中華民國之璽.svg|70px]]<br/>{{center|'''[[Список національних квітів|Державна квітка]]''': [[Японська слива|Китайська слива]]}}[[Файл:Meihua_ROC.svg|70px]] |
||
|national_anthem = ''[[Гімн Республіки Китай|Державний гімн Республіки Китай]]''<br/> |
|national_anthem = ''[[Гімн Республіки Китай|Державний гімн Республіки Китай]]''<br/>{{center|[[Файл:National anthem of the Republic of China (Taiwan) 中華民國國歌(演奏版).ogg]]}}''Гімн прапору Республіки Китай''<br/>{{center|[[Файл:National Flag Anthem of the Republic of China中華民國國旗歌 (演奏版).oga]]}} |
||
|official_languages = [[китайська мова|Китайська]] ( |
|official_languages = [[китайська мова|Китайська]] (ґоюй {{lang0|zh|國語}}) |
||
|capital = [[Тайбей]] |
|capital = [[Тайбей]] |
||
|largest_city = [[Новий Тайбей]] |
|largest_city = [[Новий Тайбей]] |
||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
|leader_title2 = [[Віцепрезидент Республіки Китай|Віцепрезидент]] |
|leader_title2 = [[Віцепрезидент Республіки Китай|Віцепрезидент]] |
||
|leader_title3 = [[Прем'єр-міністр Республіки Китай|Прем'єр-міністр]] |
|leader_title3 = [[Прем'єр-міністр Республіки Китай|Прем'єр-міністр]] |
||
|leader_name1 = [[ |
|leader_name1 = [[Лай Цінде]] ([[Демократична прогресивна партія]]) |
||
|leader_name2 = [[ |
|leader_name2 = [[Сьяу Бікхім]] ([[Демократично-прогресивна партія (КР)|ДПП]]) |
||
|leader_name3 = [[ |
|leader_name3 = [[Чо Юнгтай]] ([[Демократично-прогресивна партія (КР)|ДПП]]) |
||
|area = 36197 |
|area = 36197 |
||
|areami² = 13976 |
|areami² = 13976 |
||
|area_rank = 134-та |
|area_rank = 134-та |
||
|area_magnitude = |
|area_magnitude = |
||
|percent_water = |
|percent_water = |
||
| population_estimate = 23 |
| population_estimate = 23 451 837<ref name="Natl Statistics">{{cite web |title=Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань)|url=http://eng.stat.gov.tw/point.asp?index=9 |access-date=26 вересня 2021 |website=Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань).}}</ref> |
||
| population_census = 23 |
| population_census = 23 123 866<ref>{{cite web|title=Звіт загального статистичного аналізу, Перепис населення та житла|url=http://eng.stat.gov.tw/public/Data/5428162113SIDMH93P.pdf|website=Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань)|access-date=26 листопада 2016|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20161226090918/http://eng.stat.gov.tw/public/Data/5428162113SIDMH93P.pdf|archive-date=26 грудня 2016}}</ref> |
||
| population_estimate_year = 2021 |
| population_estimate_year = 2021 |
||
| population_estimate_rank = 56-те |
| population_estimate_rank = 56-те |
||
| population_census_year = 2010 |
| population_census_year = 2010 |
||
|population_density = 635 |
|population_density = 635,32 |
||
|population_densitymi² = 1 |
|population_densitymi² = 1,658 |
||
|population_density_rank = 14-та |
|population_density_rank = 14-та |
||
| GDP_PPP = {{ріст}} $1 |
| GDP_PPP = {{ріст}} $1,605 трлн<ref name="IMFWEOTW">{{cite web |url=https://www.imf.org/en/Publications/WEO/weo-database/2022/April/weo-report?c=528,&s=NGDPD,PPPGDP,NGDPDPC,PPPPC,LUR,LP,&sy=2019&ey=2021&ssm=0&scsm=1&scc=0&ssd=1&ssc=0&sic=0&sort=country&ds=.&br=1 |title=База даних прогнозів світової економіки, квітень 2022 року |publisher=[[Міжнародний Валютний Фонд]] |website=IMF.org |access-date=5 травня 2022}}</ref> |
||
| GDP_PPP_year = 2022 |
| GDP_PPP_year = 2022 |
||
| GDP_PPP_rank = 19-те |
| GDP_PPP_rank = 19-те |
||
Рядок 60: | Рядок 60: | ||
|established_event4 = [[Громадянська війна у Китаї|Перенесення до Тайваню]] |
|established_event4 = [[Громадянська війна у Китаї|Перенесення до Тайваню]] |
||
|established_date4 = [[7 грудня]] [[1949]] |
|established_date4 = [[7 грудня]] [[1949]] |
||
|HDI = {{increase}} 0 |
|HDI = {{increase}} 0,916<ref>Через невизначений статус Республіки, ООН не вносить її до своїх статистичних даних. За підрахунками місцевої влади ІРЛП становить 0,916 у 2019 році, -https://www.dgbas.gov.tw/public/Data/112116036FDX2D8F3.pdf</ref> |
||
|HDI_rank = ''23-тя |
|HDI_rank = ''23-тя'' |
||
|HDI_year = 2019 |
|HDI_year = 2019 |
||
|HDI_category = <span style="color: green">дуже високий</span> |
|HDI_category = <span style="color: green">дуже високий</span> |
||
Рядок 73: | Рядок 73: | ||
|cctld = [[.tw]] |
|cctld = [[.tw]] |
||
|calling_code = 886 |
|calling_code = 886 |
||
|footnotes = <sup>1</sup> За даними 2006 року. |
|footnotes = <!--<sup>1</sup> За даними 2006 року.--> |
||
}} |
}} |
||
'''Респу́бліка Кита́й''', або '''Кита́йська Респу́бліка''' ({{Китайська|中華民國||Zhonghua Minguo|Чжунхуа Міньґо|Кита́йська Респу́бліка|Джонхва Міньґо}}), відома також як '''Тайва́нь''' або '''[[Китайський Тайбей|Кита́йський Тайбей]]''' — острівна [[держава]] з [[Список держав та територій з обмеженим визнанням|обмеженим міжнародним визнанням]] у [[Східна Азія|Східній Азії]]. У першій половині |
'''Респу́бліка Кита́й''', або '''Кита́йська Респу́бліка''' ({{Китайська|中華民國||Zhonghua Minguo|Чжунхуа Міньґо|Кита́йська Респу́бліка|Джонхва Міньґо}}), відома також як '''Тайва́нь''' або '''[[Китайський Тайбей|Кита́йський Тайбей]]''' — острівна [[держава]] з [[Список держав та територій з обмеженим визнанням|обмеженим міжнародним визнанням]] у [[Східна Азія|Східній Азії]]. У першій половині XX ст. була однопартійною країною, визнаною міжнародною спільнотою, що мала юрисдикцію над материковим [[Китай|Китаєм]]; проте з другої половини століття є [[демократія|демократичною]] державою, що контролює лише [[Тайвань (острів)|острів Тайвань]] і низку інших дрібних островів, хоча [[де-факто]] [[Міжнародні відносини Республіки Китай|підтримує відносини]] з багатьма іноземними державами. |
||
До 1949 року була єдиним міжнародно визнаним представником Китаю, і як така була членом-засновником [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] і одним із п'яти постійних членів [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]]. 1971 року Республіка Китай поступилася місцем в ООН [[Китайська Народна Республіка|Китайській Народній Республіці]] — |
До 1949 року була єдиним міжнародно визнаним представником Китаю, і як така була членом-засновником [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] і одним із п'яти постійних членів [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]]. 1971 року Республіка Китай поступилася місцем в ООН [[Китайська Народна Республіка|Китайській Народній Республіці]] — відтоді ООН і велика частина світової спільноти офіційно визнають юрисдикцію [[Китайська Народна Республіка|КНР]] як над [[Континентальний Китай|материковим Китаєм]], так і над [[Тайвань (острів)|Тайванем]] і [[Пенху]]. |
||
Головний острів Тайвань, також відомий як Формоза, лежить між Східно- та Південно-Китайським морем в північно-західній частині Тихого океану з Китайською Народною Республікою (КНР) на північному заході, Японією на північному сході та Філіппінами на півдні. Його площа становить 35 808 квадратних кілометрів (13 826 квадратних миль), на східних двох третинах домінують гірські хребти, а на західній третині – рівнини, де зосереджено високоурбанізоване населення. Об’єднані території під контролем РК складаються з 168 островів загальною площею 36 193 квадратних кілометрів (13 974 квадратних миль)<ref name="taiwansnapshot">{{cite web|url=https://www.taiwan.gov.tw/images/content/ts.JPG|title=TAIWAN SNAPSHOT|access-date=15 березня 2020|archive-date=15 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200315131914/https://www.taiwan.gov.tw/images/content/ts.JPG|url-status=live}}</ref><ref name="NDC2021">{{cite report|title=Economic Development R.O.C (Taiwan)|publisher=[[National Development Council (Taiwan)]]|url=https://ws.ndc.gov.tw/Download.ashx?u=LzAwMS9hZG1pbmlzdHJhdG9yLzEwL3JlbGZpbGUvNTYwNy83MzEvMDAxOTgyMy5wZGY%3D&n=RWNvbm9taWMgRGV2ZWxvcG1lbnQgUi5PLkMgKFRhaXdhbikoMjAxMykucGRm&icon=..pdf.|page=4|access-date=6 листопада 2021|archive-date=7 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211107005317/https://ws.ndc.gov.tw/Download.ashx?u=LzAwMS9hZG1pbmlzdHJhdG9yLzEwL3JlbGZpbGUvNTYwNy83MzEvMDAxOTgyMy5wZGY%3D&n=RWNvbm9taWMgRGV2ZWxvcG1lbnQgUi5PLkMgKFRhaXdhbikoMjAxMykucGRm&icon=..pdf.|url-status=live}}</ref>. Найбільшу агломерацію утворюють [[Тайбей]] (столиця), [[Новий Тайбей]] і [[Цзілун]] (Кілун). З приблизно 23,9 мільйонами жителів Тайвань є однією з найбільш густонаселених країн. |
|||
== Назва == |
|||
Тайвань був заселений щонайменше 25 000 років тому. Предки корінних народів Тайваню заселили острів приблизно 6000 років тому. У 17 столітті широкомасштабна імміграція ханьців почалася в голландській колонії і продовжилася в Королівстві Туннін, першій переважно китайській державі в історії Тайваню. Острів був анексований у 1683 році китайською династією Цін і переданий Японській імперії в 1895 році. Республіка Китай, яка повалила Цін у 1912 році під проводом Сунь Ятсена, взяла острів під свій контроль після капітуляції Японії у 1945 році. Негайне відновлення громадянської війни в Китаї призвело до втрати материкової частини Китаю перед комуністичними силами, які заснували Китайську Народну Республіку, та до втечі центрального уряду РК на Тайвань у 1949 р. Ефективна юрисдикція РК відтоді була обмежена Тайванем, Пенху та меншими островами. |
|||
На початку 1960-х відбулося швидке економічне зростання та індустріалізація, яку називають «тайванським дивом»{{sfnb|Gold|1985}}. Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років Республіка Китай перейшла від однопартійного режиму та воєнного стану до багатопартійної демократії з демократично обраними президентами, починаючи з 1996 року. Експортно-орієнтована економіка Тайваню є 21-ю за розміром у світі за номінальним ВВП і займає 20-е місце за показниками паритету купівельної спроможності. Економіка зосереджена на сталі, машинобудуванні, електроніці та хімічному виробництві. Тайвань є розвиненою країною<ref name="wb">[https://datahelpdesk.worldbank.org/knowledgebase/articles/906519 World Bank Country and Lending Groups] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180111190936/https://datahelpdesk.worldbank.org/knowledgebase/articles/906519 |date=11 січня 2018 }}, [[World Bank]]. Retrieved 10 July 2018.</ref><ref name="qq">{{cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/01/pdf/text.pdf|archive-url=https://web.archive.org/web/20160421023851/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/01/pdf/text.pdf|title=IMF Advanced Economies List. World Economic Outlook, April 2016, p. 148|archive-date=21 квітня 2016}}</ref>. Його високо оцінюють з точки зору громадянських свобод<ref>{{Cite web |last=Keoni Everington |date=2024-03-01 |title=Taiwan rated 2nd freest in Asia by Freedom House, 7th in world |url=https://www.taiwannews.com.tw/news/5105364 |access-date=2024-05-15 |website=[[Taiwan News]] |language=en}}</ref>, охорони здоров’я<ref>{{cite journal |last1=Yao |first1=Grace |last2=Cheng |first2=Yen-Pi |last3=Cheng |first3=Chiao-Pi |date=5 листопада 2008 |title=The Quality of Life in Taiwan |journal=[[Social Indicators Research]] |volume=92 |issue=2 |pages=377–404 |doi=10.1007/s11205-008-9353-1 |s2cid=144780750 |quote=a second place ranking in the 2000 Economist's world healthcare ranking}}</ref> та людського розвитку<ref name="HDI 2021">{{cite web|url=https://ws.dgbas.gov.tw/Download.ashx?u=LzAwMS9VcGxvYWQvMC9yZWxmaWxlLzExMDIwLzIyOTU5MS9iNDdhNmYyYy1jNjY2LTRjZDAtYmQ2Ni03OGEyYjMwMmM4MzkucGRm&n=TjExMTEwMTQucGRm&icon=.pdf|title=國情統計通報(第 195 號)|publisher=[[Directorate General of Budget, Accounting and Statistics]], Executive Yuan, Taiwan (ROC)|date=14 жовтня 2021|access-date=11 лютого 2023|archive-date=11 лютого 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230211120125/https://ws.dgbas.gov.tw/Download.ashx?u=LzAwMS9VcGxvYWQvMC9yZWxmaWxlLzExMDIwLzIyOTU5MS9iNDdhNmYyYy1jNjY2LTRjZDAtYmQ2Ni03OGEyYjMwMmM4MzkucGRm&n=TjExMTEwMTQucGRm&icon=.pdf|url-status=live}}</ref>. |
|||
Політичний статус Тайваню є спірним<ref>{{cite news |last=Horton |first=Chris |date=9 листопада 2021 |title=The World Is Fed Up With China's Belligerence |url=https://www.theatlantic.com/international/archive/2021/11/china-taiwan-democracy/620647/ |url-access=limited |url-status=live |archive-url=https://web.archive.org/web/20211109114720/https://www.theatlantic.com/international/archive/2021/11/china-taiwan-democracy/620647/ |archive-date=9 листопада 2021 |work=[[The Atlantic]]}}</ref>. Незважаючи на те, що РК є членом-засновником ООН, вона більше не представляє Китай після того, як члени ООН проголосували в 1971 році за визнання КНР<ref name="woo21">{{cite news |last=Wood |first=Richard |date=27 листопада 2021 |title=What is behind the China-Taiwan dispute? |url=https://www.9news.com.au/world/china-taiwan-tensions-explainer-what-is-behind-long-running-dispute/04749e94-19c6-4dc2-9482-1061bde59e87 |work=[[Nine News]] |quote=Experts agree a direct conflict is unlikely, but as the future of self-ruled Taiwan increasingly becomes a powder keg, a mishap or miscalculation could lead to confrontation while Chinese and American ambitions are at odds. |access-date=27 листопада 2021 |archive-date=27 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211127050127/https://www.9news.com.au/world/china-taiwan-tensions-explainer-what-is-behind-long-running-dispute/04749e94-19c6-4dc2-9482-1061bde59e87 |url-status=live }}</ref>. РК зберігала свої претензії бути єдиним законним представником Китаю та його території до 1991 року, коли вона припинила розглядати Комуністичну партію Китаю як бунтівну групу та визнала її контроль над материковим Китаєм<ref>{{Cite news|url= https://www.taipeitimes.com/News/feat/archives/2021/04/25/2003756299| title= Taiwan in Time: The 'communist rebellion' finally ends |author= Han Cheung |work= [[Taipei Times]]|quote= ...Most importantly, with the repeal of the temporary provisions, the Chinese Communist Party would no longer be seen as a rebel group. "From now on, we will see the Chinese Communist Party as a political entity that controls the mainland region and we will call them the 'mainland authorities' or the 'Chinese Communist authorities'," President Lee said during the press conference |archive-url= https://web.archive.org/web/20211022130449/https://www.taipeitimes.com/News/feat/archives/2021/04/25/2003756299|archive-date= 22 жовтня 2021|date= 25 квітня 2021|url-status=live }}</ref>. На Тайвань претендує КНР, яка відмовляється встановлювати дипломатичні відносини з країнами, які визнають РК. Тайвань підтримує офіційні дипломатичні відносини з 11 із 193 держав-членів ООН і Святим Престолом<ref name="ap2024">{{cite news|url=https://abcnews.go.com/International/wireStory/nauru-switches-diplomatic-recognition-taiwan-china-106372382|title=Nauru switches diplomatic recognition from Taiwan to China|agency=Associated Press|work=ABC News|date=15 січня 2024|access-date=15 січня 2024|archive-date=15 січня 2024|archive-url=https://web.archive.org/web/20240115110223/https://abcnews.go.com/International/wireStory/nauru-switches-diplomatic-recognition-taiwan-china-106372382|url-status=live}}</ref>. Багато інших підтримують неофіційні дипломатичні відносини через представництва та установи, які де-факто функціонують як посольства та консульства. Міжнародні організації, в яких бере участь КНР, або відмовляють у членстві Тайваню, або дозволяють йому брати участь на недержавній основі. Усередині країни основні політичні суперечки відбуваються між партіями, які виступають за остаточне об’єднання Китаю та сприяють загальнокитайській ідентичності, на відміну від тих, що прагнуть до офіційного міжнародного визнання та сприяють тайванській ідентичності; у 21 столітті обидві сторони пом’якшили свої позиції, щоб розширити свою привабливість<ref>{{cite book |title=Party Politics in Taiwan |given=Dafydd |surname=Fell |publisher=Routledge |year=2006 |isbn=978-1-134-24021-0 |page=85 }}</ref><ref>{{cite book |given1=Christopher H. |surname1=Achen |given2=T. Y. |surname2=Wang |chapter=The Taiwan Voter: An Introduction |pages=1–25 |editor-given1=Christopher H. |editor-surname1=Achen |editor-given2=T. Y. |editor-surname2=Wang |title=The Taiwan Voter |publisher=University of Michigan Press |year=2017 |doi=10.3998/mpub.9375036 |doi-access=free |isbn=978-0-472-07353-5 }} pp. 1–2.</ref>. |
|||
==Етимологія== |
|||
Окрім офіційної назви держави у засобах масової інформації широко використовують метонімічні назви: '''Тайва́нь''' ({{lang-zh|臺灣}}) — від однойменної назви острова, що наразі контролюється урядом Китайської Республіки; '''[[Китайський Тайбей]]''' ({{lang-zh|中華台北}}) — від назви міста, у якому розміщується [[Виконавчий юань|уряд республіки]]. |
Окрім офіційної назви держави у засобах масової інформації широко використовують метонімічні назви: '''Тайва́нь''' ({{lang-zh|臺灣}}) — від однойменної назви острова, що наразі контролюється урядом Китайської Республіки; '''[[Китайський Тайбей]]''' ({{lang-zh|中華台北}}) — від назви міста, у якому розміщується [[Виконавчий юань|уряд республіки]]. |
||
У деяких контекстах, зокрема в урядових публікаціях РК, назва пишеться як «Республіка Китай (Тайвань)», «Республіка Китай/Тайвань» або іноді «Тайвань (РК)»<ref>{{cite web |title=Office of President of the Republic of China (Taiwan) |url=http://english.president.gov.tw/ |access-date=15 липня 2015 |website=Office of President of the Republic of China (Taiwan)}}</ref><ref>{{cite web |title=About Taiwan |url=https://www.taiwan.gov.tw/about.php |access-date=16 червня 2020 |website=Taiwan.gov.tw}}</ref><ref>{{cite news |title=President Tsai interviewed by BBC |url=https://english.president.gov.tw/News/5962 |access-date=16 червня 2020 |work=Office of the President of the Republic of China (Taiwan) |date=18 січня 2020 |quote=Well, the idea is that we don't have a need to declare ourselves an independent state. We are an independent country already and we call ourselves the Republic of China (Taiwan)}}</ref>. |
У деяких контекстах, зокрема в урядових публікаціях РК, назва пишеться як «Республіка Китай (Тайвань)», «Республіка Китай/Тайвань» або іноді «Тайвань (РК)»<ref>{{cite web |title=Office of President of the Republic of China (Taiwan) |url=http://english.president.gov.tw/ |access-date=15 липня 2015 |website=Office of President of the Republic of China (Taiwan)}}</ref><ref>{{cite web |title=About Taiwan |url=https://www.taiwan.gov.tw/about.php |access-date=16 червня 2020 |website=Taiwan.gov.tw}}</ref><ref>{{cite news |title=President Tsai interviewed by BBC |url=https://english.president.gov.tw/News/5962 |access-date=16 червня 2020 |work=Office of the President of the Republic of China (Taiwan) |date=18 січня 2020 |quote=Well, the idea is that we don't have a need to declare ourselves an independent state. We are an independent country already and we call ourselves the Republic of China (Taiwan)}}</ref>. |
||
===Назви острову=== |
|||
У своїй ''«Daoyi Zhilüe»'' (1349) Ван Даюань використовував «Liuqiu» як назву для острова або його частини, найближчої до Пенху{{sfnp|Thompson|1964|p=166}}. В інших місцях ця назва використовувалася для островів Рюкю загалом або окремо для Окінави; ім'я Ryūkyū є японською формою Liúqiú. Ім'я також зустрічається в Книзі Суй (636) та інших ранніх роботах, але вчені не можуть дійти згоди щодо того, чи стосуються ці посилання Рюкю, Тайваня чи навіть Лусона{{sfnp|Thompson|1964|p=163}}. |
|||
Назва Формоза (福爾摩沙) датується 1542 роком, коли португальські мореплавці помітили його на своїх картах як Ілья-Формоза (португальською означає «гарний острів»)<ref name="yb:history">{{cite book |chapter=Chapter 3: History |chapter-url=http://www.gio.gov.tw/taiwan-website/5-gp/yearbook/docs/ch03.pdf |title=The Republic of China Yearbook 2011 |year=2011 |publisher=Government Information Office, Republic of China (Taiwan) |archive-url=https://web.archive.org/web/20120514004941/http://www.gio.gov.tw/taiwan-website/5-gp/yearbook/docs/ch03.pdf |archive-date=14 травня 2012 |page=46}}</ref><ref>{{cite web |title=Ilha Formosa: the Emergence of Taiwan on the World Scene in the 17th Century |url=https://www.npm.gov.tw/exhbition/formosa/english/02.htm |archive-url=https://web.archive.org/web/20180414002106/http://www.npm.gov.tw/exhbition/formosa/english/02.htm |archive-date=14 квітня 2018 |access-date=12 квітня 2018 |website=[[National Palace Museum]]}}</ref>. Назва Формоза згодом «витіснила всі інші в європейській літературі»{{sfnp|Davidson|1903|p=10|ps=: "A Dutch navigating officer named [[Jan Huyghen van Linschoten|{{sic|Linsc|hotten|nolink=y}}]], employed by the Portuguese, so recorded the island in his charts, and eventually the name of Formosa, so euphonious and yet appropriate, replaced all others in European literature."}} і залишалася загальновживаною серед англомовних до 20 століття<ref>see for example: |
|||
* {{cite book |title=Sketches from Formosa |year=1915 |last=Campbell |first=William |author-link=William Campbell (missionary) |publisher=Marshall Brothers |url=https://archive.org/stream/sketchesfromtaiw00camprich#page/278/mode/2up |ol=7051071M }} |
|||
* {{harvp|Campbell|1903}} |
|||
* {{harvp|Davidson|1903}}</ref>. |
|||
У 1603 році китайський експедиційний флот став на якір у місці на Тайвані під назвою Даюань, варіант «Тайваню»{{sfn|Thompson|1964|p=178}}<ref name="chendi">{{cite journal|last=Jenco|first=Leigh K.|year=2020|title=Chen Di's Record of Formosa (1603) and an Alternative Chinese Imaginary of Otherness|journal=The Historical Journal|volume=64|pages=17–42|doi=10.1017/S0018246X1900061X|doi-access=free}}</ref><ref>{{cite web|url=https://tm.ncl.edu.tw/article?u=007_103_000069&lang=chn|title=閩海贈言|website=National Central Library|language=zh|pages=21–29|access-date=7 січня 2023|archive-date=28 березня 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230328161738/https://tm.ncl.edu.tw/article?u=007_103_000069&lang=chn|url-status=live}}</ref>. На початку 17-го століття голландська Ост-Індська компанія заснувала комерційний пункт у форті Зеландія (сучасний Аньпін) на прибережній піщаній косі під назвою «Тайоуань»{{sfnp|Valentijn|1903|p=52}} за етнонімом сусіднього тайванського аборигенного племені, можливо, тайвоанців<ref name="Mair">{{cite web |last=Mair |first=Victor H. |author-link=Victor H. Mair |date=2003 |title=How to Forget Your Mother Tongue and Remember Your National Language |url=http://pinyin.info/readings/mair/taiwanese.html |website=Pīnyīn.info |quote=The true derivation of the name "Taiwan" is actually from the ethnonym of a tribe in the southwest part of the island in the area around Ping'an. As early as 1636, a Dutch missionary referred to this group as Taiouwang. From the name of the tribe, the Portuguese called the area around Ping'an as Tayowan, Taiyowan, Tyovon, Teijoan, Toyouan, and so forth. Indeed, already in his ship's log of 1622, the Dutchman Cornelis Reijersen referred to the area as Teijoan and Taiyowan. |access-date=5 квітня 2018 |archive-date=13 грудня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141213183153/http://pinyin.info/readings/mair/taiwanese.html |url-status=live }}</ref>. Ця назва також була прийнята в китайській народній мові як назва піщаної коси та прилеглої території (Тайнань). Сучасне слово «Тайвань» походить від цього вживання, яке в китайських історичних записах написано різними транслітераціями (大員,大圓,大灣,臺員,臺圓 або 臺窩灣). Територія, яку займає сучасний Тайнань, була першим постійним поселенням як європейських колоністів, так і китайських іммігрантів. Поселення стало найважливішим торговим центром острова і служило його столицею до 1887 року. |
|||
Використання нинішньої китайської назви (臺灣 / 台灣) стало офіційним ще в 1684 році за часів династії Цін із заснуванням префектури Тайвань із центром у сучасному Тайнані. Завдяки швидкому розвитку вся тайванська суша з часом стала відома як «Тайвань»<ref name="蔡玉仙等編">{{cite book |script-title=zh:府城文史 | editor=蔡玉仙 |display-editors=etal |year=2007 |publisher=[[Tainan City Government]] |language=zh |isbn=978-986-00-9434-3}}</ref><ref name="石守謙主編">{{cite book |editor=Shih Shou-chien |editor-link=Shih Shou-chien |year=2003 |trans-title = Ilha Formosa: the Emergence of Taiwan on the World Scene in the 17th Century |script-title=zh:福爾摩沙 : 十七世紀的臺灣、荷蘭與東亞 |language=zh |publisher = National Palace Museum |place=Taipei |isbn=978-957-562-441-5}}</ref><ref>{{cite book |last=Kato |first=Mitsutaka |orig-date=1940 |year=2007 |script-title =zh:昨日府城 明星台南: 發現日治下的老臺南 |language=zh |translator=黃秉珩 |publisher=臺南市文化資產保護協會 |isbn=978-957-28079-9-6}}</ref><ref name="Oosterhoff">{{cite book |title=Colonial Cities: Essays on Urbanism in a Colonial Context |editor1-first=Robert |editor1-last=Ross |editor2-first=Gerard J. |editor2-last=Telkamp |chapter=Zeelandia, a Dutch colonial city on Formosa (1624–1662) |first=J.L. |last=Oosterhoff |pages=51–62 |publisher=Springer |year=1985 |isbn=978-90-247-2635-6}}</ref>. |
|||
== Історія == |
== Історія == |
||
Рядок 116: | Рядок 136: | ||
Республіка Китай також володіє [[Ланьюй|Охрідськими островами]], [[Зелені острови|Зеленими островами]] в [[Тихий океан|Тихому океані]], а також [[Пенху|Пескадорськими]], [[Цзіньмень|Кінменськими]] і [[Мацзу (острови)|островами Мацзу]]. |
Республіка Китай також володіє [[Ланьюй|Охрідськими островами]], [[Зелені острови|Зеленими островами]] в [[Тихий океан|Тихому океані]], а також [[Пенху|Пескадорськими]], [[Цзіньмень|Кінменськими]] і [[Мацзу (острови)|островами Мацзу]]. |
||
== Уряд і політика == |
|||
== Політика == |
|||
{{main|Політична система Республіки Китай}} |
{{main|Політична система Республіки Китай}} |
||
{{seealso|Правова система Республіки Китай|Міжнародні відносини Республіки Китай}} |
{{seealso|Правова система Республіки Китай|Міжнародні відносини Республіки Китай}} |
||
Рядок 189: | Рядок 209: | ||
Республіка Китай є демократичною країною з [[Президентсько-парламентська республіка|президентсько-парламентською формою правління]] і загальним виборчим правом. |
Республіка Китай є демократичною країною з [[Президентсько-парламентська республіка|президентсько-парламентською формою правління]] і загальним виборчим правом. |
||
=== Уряд === |
|||
Очільник держави — [[Президент Республіки Китай|президент]] [[Цай Інвень]] ({{lang0|zh|蔡英文}}) з 2016 року), очільник уряду — [[Лай Цінде|Вільям Лай]] ({{lang0|zh|賴清德}}) з 2017 року<ref>{{Cite news|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/premer-tayvanya-ushel-otstavku-fone-padeniya-1504512530.html|title=Прем'єр Тайваню пішов у відставку на тлі падіння президентського рейтингу|last=Rbc.ua|language=uk|work=РБК-Украина|accessdate=2017-09-10}}</ref>; політична система — [[демократія]], що розвивається. |
Очільник держави — [[Президент Республіки Китай|президент]] [[Цай Інвень]] ({{lang0|zh|蔡英文}}) з 2016 року), очільник уряду — [[Лай Цінде|Вільям Лай]] ({{lang0|zh|賴清德}}) з 2017 року<ref>{{Cite news|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/premer-tayvanya-ushel-otstavku-fone-padeniya-1504512530.html|title=Прем'єр Тайваню пішов у відставку на тлі падіння президентського рейтингу|last=Rbc.ua|language=uk|work=РБК-Украина|accessdate=2017-09-10}}</ref>; політична система — [[демократія]], що розвивається. |
||
[[File:世界最美總統府.jpg|thumb|Всенародно обраний президент Тайваню проживає в будівлі президентського офісу в Тайбеї, побудованій в японську епоху для колоніальних губернаторів.]] |
|||
Уряд Республіки Китай був заснований на Конституції 1947 року та її [[Три народні принципи|"Трьох народних принципах"]], в яких зазначено, що РК «є демократичною республікою народу, яка управляється народом і для народу»<ref name="yb:government">{{cite book |title=The Republic of China Yearbook |url=http://www.gio.gov.tw/taiwan-website/5-gp/yearbook/ |chapter=Chapter 4: Government |chapter-url=http://www.gio.gov.tw/taiwan-website/5-gp/yearbook/docs/ch04.pdf |pages=55–65 |publisher=Government Information Office, Republic of China (Taiwan) |year=2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080512091917/http://www.gio.gov.tw/taiwan-website/5-gp/yearbook/ |archive-date=12 May 2008}}</ref>. У 1990-х роках вона зазнала значних змін, відомих під загальною назвою «Додаткові статті». Уряд поділяється на п'ять гілок (юанів): Виконавчий Юань (кабінет міністрів), Законодавчий Юань (Конгрес або парламент), Судовий Юань, Контрольний Юань (ревізійне відомство) та Екзаменаційний Юань (відомство, що проводить іспити на державну службу). |
|||
[[File:賴清德總統 (cropped).jpg|left|thumb|upright|[[Лай Цінде]], президент РК]] |
|||
Главою держави і головнокомандувачем збройних сил є президент, який обирається всенародним голосуванням максимум на 2 чотирирічні терміни в одному списку з віце-президентом. Президент призначає членів Виконавчого Юаня як свого кабінету (ці члени відповідають за політику та адміністрування), включаючи прем'єр-міністра, який офіційно є головою Виконавчого Юаня<ref name="yb:government" />. |
|||
Головним законодавчим органом є однопалатний Законодавчий Юань зі 113 місцями. Сімдесят три депутати обираються загальним голосуванням в одномандатних виборчих округах; тридцять чотири обираються за пропорційною системою (на основі пропорції голосів виборців, отриманих політичними партіями-учасницями в окремому голосуванні за партійними списками); і шість обираються у двох тримандатних округах для корінних народів. Представники служать чотирирічний термін. Спочатку однопалатні Національні збори, як постійний конституційний конвент і колегія виборщиків, виконували деякі парламентські функції, але у 2005 році Національні збори були скасовані, а право вносити конституційні поправки було передано Законодавчому Юаню і всім виборцям Республіки через референдуми<ref name="yb:government" /><ref>{{cite news |title=Taiwan assembly passes changes |date=7 June 2005 |work=BBC News |url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/asia-pacific/4616043.stm |access-date=9 June 2005 |archive-date=23 February 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190223024224/http://news.bbc.co.uk/2/hi/asia-pacific/4616043.stm |url-status=live }}</ref> |
|||
[[File:Premier Cho Jung-tai 20240820.jpg|thumb|upright|[[Чжо Жунтай]], прем'єр-міністр РК]] |
|||
Прем'єр-міністр обирається президентом без необхідності затвердження законодавчим органом, і ні президент, ні прем'єр-міністр не мають права вето<ref name="yb:government" />. Історично склалося так, що в РК домінувала однопартійна політика сильної руки. Ця спадщина призвела до того, що виконавча влада в даний час зосереджена в офісі президента, а не прем'єр-міністра<ref>{{Cite book|last=Jayasuriya|first=Kanishka|title=Law, capitalism and power in Asia|publisher=Routledge|year=1999|page=217|url=https://books.google.com/books?id=OqGSrD9QhXcC&pg=PA217|isbn=978-0-415-19743-4|access-date=25 July 2023|archive-date=2 October 2024|archive-url=https://web.archive.org/web/20241002211833/https://books.google.com/books?id=OqGSrD9QhXcC&pg=PA217|url-status=live}}</ref> |
|||
Судовий Юань є найвищим судовим органом. Він тлумачить Конституцію та інші закони і укази, розглядає адміністративні позови та притягує до дисциплінарної відповідальності державних службовців. Президент (голова) і віце-президент (заступник голови) Судового Юаня та ще тринадцять суддів утворюють Раду верховних суддів<ref>{{cite wikisource |title=Additional Articles of the Constitution of the Republic of China (2005) |at=Article 5}}</ref>. Вони призначаються президентом за згодою Законодавчих зборів за поданням президента. Найвища судова інстанція, Верховний суд, складається з низки цивільних і кримінальних палат, кожна з яких складається з головуючого судді та чотирьох помічників судді, які призначаються довічно. У 1993 році було створено окремий Конституційний суд для вирішення конституційних спорів, регулювання діяльності політичних партій та прискорення процесу демократизації. Суд присяжних відсутній, але право на справедливий публічний суд захищається законом і дотримується на практиці; у багатьох справах головують кілька суддів<ref name="yb:government" /> |
|||
Контрольний Юань є наглядовим органом, який стежить за діями виконавчої влади. Його можна вважати постійною комісією з адміністративних розслідувань, на кшталт Рахункової палати Європейського Союзу або Управління урядової підзвітності Сполучених Штатів<ref name="yb:government" />. Він також відповідає за Національну комісію з прав людини. |
|||
Екзаменаційний Юань відповідає за перевірку кваліфікації державних службовців. Вона заснована на імперській системі іспитів, що використовувалася в династичному Китаї. Його можна порівняти з Європейським бюро з відбору персоналу Європейського Союзу або Управлінням кадрової служби США<ref name="yb:government" />. У 2019 році вона була скорочена, і лунали заклики до її скасування<ref name="2020amend">{{cite news|url=https://focustaiwan.tw/politics/201912100011|last1=Wang|first1=Yang-yu|last2=Kao|first2=Evelyn|title=Legislature passes revised law to shrink Examination Yuan|work=[[Central News Agency (Taiwan)|Central News Agency]]|date=10 December 2019|access-date=19 February 2020|archive-date=19 February 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200219060648/https://focustaiwan.tw/politics/201912100011|url-status=live}}</ref><ref>{{cite news |last1=Yang |first1=Mien-chieh |last2=Chung |first2=Jake |title=Examination Yuan at odds with self |url=https://www.taipeitimes.com/News/taiwan/archives/2020/08/07/2003741273 |access-date=10 March 2021 |work=[[Taipei Times]] |archive-date=17 April 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210417210058/https://www.taipeitimes.com/News/taiwan/archives/2020/08/07/2003741273 |url-status=live }}</ref>. |
|||
=== Конституція === |
|||
Конституція була розроблена КМТ, коли РК все ще керувала материковою частиною Китаю<ref>{{Cite book|last=Ginsburg|first=Tom|title=Judicial review in new democracies|publisher=Cambridge University Press|page=111|year=2003|isbn=978-0-521-52039-3|url=https://books.google.com/books?id=qJrsouEjOZEC&pg=PA111|access-date=25 July 2023|archive-date=2 October 2024|archive-url=https://web.archive.org/web/20241002211835/https://books.google.com/books?id=qJrsouEjOZEC&pg=PA111#v=onepage&q&f=false|url-status=live}}</ref>. Політичні реформи, що розпочалися наприкінці 1970-х років, призвели до скасування воєнного стану в 1987 році, а на початку 1990-х років Тайвань перетворився на багатопартійну демократію. Конституційна основа для цього переходу до демократії була поступово закладена в Додаткових статтях Конституції. Ці статті призупинили дію частин Конституції, призначених для управління материковим Китаєм, і замінили їх статтями, адаптованими для управління та гарантування політичних прав мешканців Тайванської зони, як це визначено в Законі про перетин протоки<ref>{{cite book |last1=Yeh |first1=Jiunn-rong |title=The Constitution of Taiwan |date=2016 |publisher=Bloomsbury |isbn=978-1-84946-512-0 |pages=3–4}}</ref>. |
|||
Національні кордони не були чітко прописані в Конституції 1947 року, і Конституційний суд відмовився визначати ці кордони в інтерпретації 1993 року, розглядаючи це питання як політичне питання, яке має бути вирішене Виконавчим та Законодавчим Юанями<ref>{{cite news |last1=Chang |first1=Ming-hsuan |last2=Mazzetta |first2=Matthew |title=DPP lawmakers seek removal of 'national unification' from Constitution |url=https://focustaiwan.tw/politics/202009300019 |access-date=8 March 2021 |work=[[Central News Agency (Taiwan)]] |issue=3 September 2020 |archive-date=28 March 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210328162929/https://focustaiwan.tw/politics/202009300019 |url-status=live }}</ref>. Конституція 1947 року містила статті, що стосувалися представників колишніх територій династії Цін, включаючи Тибет і монгольські хошуни (райони)<ref>{{cite web |title=蒙古不是中華民國固有之疆域 |url=https://features.ltn.com.tw/spring/article/2017/breakingnews/2228191 |website=自由時報 [[Liberty Times]] |access-date=6 February 2021 |archive-date=3 February 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210203153813/https://features.ltn.com.tw/spring/article/2017/breakingnews/2228191}}</ref><ref>{{cite web |title=Constitution of the Republic of China (Taiwan) |url=https://english.president.gov.tw/page/94 |access-date=14 February 2021 |archive-date=23 October 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201023000233/https://english.president.gov.tw/Page/94 }}</ref><ref name="I Mongol">{{cite book|author=Yin-t'ang Chang|title=The Economic Development and Prospects of Inner Mongolia (Chahar, Suiyuan, and Ningsia)|url=https://books.google.com/books?id=zlklAAAAMAAJ&q=chahars+1919|year=1933|publisher=Commercial Press, Limited|page=62}}</ref>. РК визнала Монголію як незалежну країну в 1946 році після підписання китайсько-радянського Договору про дружбу і союз 1945 року, але після відступу до Тайваню в 1949 році вона відмовилася від нього, щоб зберегти свої претензії на материковий Китай<ref>{{cite journal |last1=Clark |first1=Keith Allan II |title=Imagined Territory: The Republic of China's 1955 Veto of Mongolian Membership in the United Nations |journal=Journal of American-East Asian Relations |date=3 September 2018 |volume=25 |issue=3 |pages=263–295 |doi=10.1163/18765610-02503003 |s2cid=240274376 }}</ref>. Додаткові статті 1990-х років не змінили національні кордони, але призупинили дію статей щодо монгольських і тибетських представників. У 2002 році РК почала приймати монгольські паспорти і вилучила пункти, що стосуються Зовнішньої Монголії, з Закону, що регулює відносини між населенням Тайваню і материкової частини Китаю<ref>{{cite news |url = http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/asia-pacific/1842387.stm |title = Taiwan 'embassy' changes anger China |publisher = BBC News |date = 26 February 2002 |access-date = 14 February 2021 |archive-date = 26 May 2004 |archive-url = https://web.archive.org/web/20040526084615/http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/asia-pacific/1842387.stm |url-status = live }}</ref>. У 2012 році Рада у справах материкової частини опублікувала заяву, в якій роз'яснила, що Зовнішня Монголія не була частиною національної території РК у 1947 році<ref>{{cite news |title=Mongolia not within national boundary under ROC Constitution: MAC |url=https://focustaiwan.tw/politics/201205210043 |access-date=8 March 2021 |work=[[Central News Agency (Taiwan)]] |date=21 May 2012 |archive-date=17 April 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210417204401/https://focustaiwan.tw/politics/201205210043 |url-status=live }}</ref>. Комісія у справах Монголії та Тибету при Виконавчому Юані була скасована у 2017 році. |
|||
=== Основні табори === |
|||
{{multiple image |
|||
| width = 100 |
|||
| footer = |
|||
| image1 = |
|||
| alt1 = A circular logo representing the island of Taiwan surrounded by the text "DEMOCRATIC PROGRESSIVE PARTY" and "民主進步黨" |
|||
| caption1 = The [[Democratic Progressive Party]], the main [[Pan-Green Coalition]] party |
|||
| image2 = Emblem of the Kuomintang.svg |
|||
| alt2 = A circular logo representing a white sun on a blue background. The sun is a circle surrounded by twelve triangles. |
|||
| caption2 = Емблема [[Гоміндан]]у (ГМД), головної партії "пан-блакитної коаліції" |
|||
}} |
|||
Політична сцена Тайваню поділена на два основні табори з точки зору "відносин між двома протоками", тобто того, як Тайвань повинен ставитися до Китаю або КНР. "Пан-зелена коаліція" (наприклад, Демократична прогресивна партія) виступає за незалежність, а "пан-блакитна коаліція" (наприклад, Гоміндан) - за об'єднання<ref>{{cite journal|last1=Lin|first1=Gang|last2=Wu|first2=Weixu|year=2017|title=The Transition of Party System in Taiwan: Divergence or Convergence?|journal=China Review|volume=17|issue=3|pages=141–166|jstor=44371801}}</ref>. Помірковані представники обох таборів розглядають Китайську Республіку як суверенну незалежну державу, але Пан-зелена коаліція розглядає КНР як синонім Тайваню<ref>{{cite news |last1=Mo |first1=Yan-chih |last2=Chung |first2=Jake |title=Tsai affirms recognition of the ROC |url=https://www.taipeitimes.com/News/front/archives/2011/10/10/2003515353 |work=Taipei Times |date=10 October 2011 |quotation=...{{nbsp}}Democratic Progressive Party (DPP) Chairperson Tsai Ing-wen{{nbsp}}... said the ROC was Taiwan and Taiwan was the ROC{{nbsp}}...}}</ref> (див. "теорія чотирьох етапів Республіки Китай"), тоді як помірковані представники Пан-блакитної коаліції розглядають її як синонім Китаю<ref>{{cite news |last1=Shih |first1=Hsiao-kuang |last2=Xie |first2=Dennis |title=KMT task force unveils four pillars for stable, peaceful cross-strait relations |url=https://www.taipeitimes.com/News/front/archives/2020/06/20/2003738531 |access-date=20 June 2020 |work=Taipei Times |date=20 June 2020 |quotation=...{{nbsp}}the KMT and the Chinese Communist Party (CCP){{nbsp}}... acknowledge that there is 'one China,' with each side having its own interpretation of what 'China' means.}}</ref> (див. "[[Консенсус 1992 року]]"). Ці позиції сформувалися на тлі антисепаратистського закону КНР, який загрожує застосуванням «немирних засобів» у відповідь на формальну незалежність Тайваню<ref>{{cite news |last1=Shi |first1=Jiangtao |title=Beijing may use Anti-Secession Law to seek Taiwan reunification, Wang says |url=https://www.scmp.com/news/china/diplomacy/article/3193182/beijing-may-use-anti-secession-law-seek-taiwan-reunification |work=South China Morning Post |date=20 September 2022 |language=en |quotation=The 2005 Anti-Secession Law provides a legal framework for Beijing to use non-peaceful means to guard against pro-independence forces in Taiwan. |access-date=7 June 2023 |archive-date=14 March 2023 |archive-url=https://web.archive.org/web/20230314095520/https://www.scmp.com/news/china/diplomacy/article/3193182/beijing-may-use-anti-secession-law-seek-taiwan-reunification |url-status=live }}</ref>. Уряд РК розуміє під цим військове вторгнення на Тайвань<ref>{{cite web |title=The Official Position of the Republic of China (Taiwan) on the People's Republic of China's Anti-Secession (Anti-Separation) Law |url=https://www.mac.gov.tw/en/News_Content.aspx?n=8A319E37A32E01EA&sms=2413CFE1BCE87E0E&s=D1B0D66D5788F2DE |publisher=[[Mainland Affairs Council]] |date=29 March 2005 |quotation=[The intention of the 'Anti-Secession Law' is] to establish a legal basis for the military invasion of Taiwan: Through the 'Anti-Secession Law', China has changed its Taiwan policy from a mere political statement to a legal basis, paving the way for an invasion of Taiwan. |access-date=7 June 2023 |archive-date=8 June 2023 |archive-url=https://web.archive.org/web/20230608211551/https://www.mac.gov.tw/en/News_Content.aspx?n=8A319E37A32E01EA&sms=2413CFE1BCE87E0E&s=D1B0D66D5788F2DE |url-status=live }}</ref>. |
|||
[[File:2012年臺灣519民進黨嗆馬踹共晚會 Democratic Progressive Party's Anti-Ma Ying-jeou Event in Taipei, TAIWAN.jpg|thumb|Захід Демократичної прогресивної партії в Тайбеї]] |
|||
Пан-зелену коаліцію в основному очолюють Демократична прогресивна партія (ДПП), Тайванська державотворча партія (ТДП) і Партія зелених (ПЗ), які виступають за незалежність. Вони виступають проти ідеї, що Тайвань є частиною Китаю, і прагнуть широкого дипломатичного визнання і, зрештою, офіційного проголошення незалежності Тайваню<ref>{{cite web |url=http://news.bbc.co.uk/2/shared/spl/hi/asia_pac/04/taiwan_flashpoint/html/independence_debate.stm |title=Taiwan Flashpoint: Independence Debate |author=<!--Not stated--> |website=BBC News |publisher=BBC |access-date=6 March 2021 |archive-date=2 April 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190402150151/http://news.bbc.co.uk/2/shared/spl/hi/asia_pac/04/taiwan_flashpoint/html/independence_debate.stm |url-status=live }}</ref>. У вересні 2007 року тодішня правляча ДДП схвалила резолюцію, в якій стверджувалася окрема ідентичність від Китаю і містився заклик до ухвалення нової конституції «звичайної країни». Вона також закликала до загального використання назви «Тайвань» як назви країни, не скасовуючи її офіційної назви «Китайська Республіка»<ref name="AP2007">{{cite news|url=https://www.ctvnews.ca/taiwan-party-asserts-separate-identity-1.258300|title=Taiwan party asserts separate identity from China|website=The Associated Press|date=30 September 2007|access-date=18 January 2023|archive-date=11 February 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230211122716/https://www.ctvnews.ca/taiwan-party-asserts-separate-identity-1.258300|url-status=live}}</ref>. Назва «Тайвань» стала використовуватися все частіше після виникнення руху за незалежність Тайваню<ref name="NYT2008">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2008/03/12/world/asia/12taiwan.html|title=Taiwan's Independence Movement Likely to Wane|last=Wong|first=Edward|date=12 March 2008|newspaper=The New York Times|access-date=20 February 2017|archive-date=1 July 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170701092006/http://www.nytimes.com/2008/03/12/world/asia/12taiwan.html|url-status=live}}</ref>. Деякі члени коаліції, такі як колишній президент Чень Шуйбянь, стверджують, що немає необхідності проголошувати незалежність, оскільки «Тайвань вже є незалежною, суверенною країною», а Китайська Республіка - це те ж саме, що і Тайвань <ref>{{cite web|author=Crisis Group |url=http://www.crisisgroup.org/home/index.cfm?id=1653&l=1 |title=Taiwan Strait I: What's Left of 'One China'?|publisher=International Crisis Group |date=6 June 2003 |access-date=29 May 2009 |archive-url = https://web.archive.org/web/20080709035143/http://www.crisisgroup.org/home/index.cfm?id=1653&l=1 |archive-date = 9 July 2008}}</ref>. Незважаючи на те, що Лі Тенг-хуей був членом Гоміндану до і під час свого президентства, він також дотримувався подібних поглядів і був прихильником руху за тайванізацію<ref>{{Cite book|last=Shirk|first=Susan L.|title=China: Fragile Superpower|publisher=Oxford University Press|year=2007|isbn=978-0-19-530609-5|url=https://archive.org/details/chinafragilesupe00shir}}</ref>. ТДП і ПЗ<ref>{{Cite news|title=讓全球綠黨的願景在台灣實現,守護公平正義的最佳第三勢力|newspaper=The News Lens|date=27 December 2019|url=https://www.thenewslens.com/article/129238|quote=台灣綠黨是最早表態支持蔡總統連任的小黨,護台抗中、反紅禦韓的立場鮮明,頻頻出戰,讓綠黨被對手批評是小綠、側翼,甚至還被柯文哲羞辱是比皇帝還著急的太監。|access-date=19 January 2023|archive-date=27 June 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230627020930/https://www.thenewslens.com/article/129238|url-status=live}}</ref> обрали більш агресивну лінію, ніж ДДП, щоб завоювати прихильність виборців, які виступають за незалежність і незадоволені консервативною позицією ДДП. |
|||
Пан-блакитна коаліція, що складається з Гоміндану (ГМД), Першої народної партії (ПНП) та Нової партії, загалом підтримує дух Консенсусу 1992 року, де ГМД стверджувала, що існує єдиний Китай, але що РК та КНР мають різні інтерпретації того, що означає «Китай». Вони виступають за майбутнє об'єднання з Китаєм<ref name="panblue-reunif-chineseid">{{Cite book|last=Pares|first=Susan |title=A political and economic dictionary of East Asia|publisher=Routledge|date=24 February 2005|page=267|isbn=978-1-85743-258-9|url={{GBurl|id=xJKePP5ATKUC}}|quote=The Pan-Blue coalition on the whole favours a Chinese nationalist identity and policies supporting reunification and increased economic links with the People's Republic of China.}}</ref>. Щодо незалежності, то основна позиція Пан-блакитних полягає у збереженні статус-кво, з відмовою від негайного об'єднання<ref>{{cite journal|last1=Huang|first1=Chin-Hao|last2=James|first2=Patrick|date=2014|title=Blue, Green or Aquamarine? Taiwan and the Status Quo Preference in Cross-Strait Relations|journal=The China Quarterly|volume=219|issue=219 |pages=670–692|doi=10.1017/S0305741014000745|jstor=24740633|s2cid=40724777 }}</ref><ref>{{cite journal|last1=Cho|first1=Young Chul|last2=Ahn|first2=Mun Suk|year=2017|title=Taiwan's international visibility in the twenty-first century: A suggestive note|journal=International Journal|volume=72|issue=1|pages=79–90|doi=10.1177/0020702017692608|jstor=26414076|s2cid=151892075 }}</ref>. Президент Ма Інцзю заявляв, що за його президентства не буде ні об'єднання, ні проголошення незалежності<ref name="MasClaimtoMainland">{{Cite news|last=Ko|first=Shu-Ling|title=Ma refers to China as ROC territory in magazine interview|newspaper=Taipei Times|date=8 October 2008|url=http://www.taipeitimes.com/News/taiwan/archives/2008/10/08/2003425320|access-date=8 October 2008|archive-date=3 June 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090603213128/http://www.taipeitimes.com/News/taiwan/archives/2008/10/08/2003425320|url-status=live}}</ref><ref name="chinapost.com.tw">{{Cite news|title=Taiwan and China in 'special relations': Ma|newspaper=China Post|date=4 September 2008|url=http://www.chinapost.com.tw/taiwan/china-taiwan%20relations/2008/09/04/173082/Taiwan-and.htm|access-date=11 September 2008|archive-date=6 September 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080906092524/http://www.chinapost.com.tw/taiwan/china-taiwan%20relations/2008/09/04/173082/Taiwan-and.htm}}</ref>. Деякі члени Пан-блакитної коаліції прагнуть покращити відносини з КНР, зосереджуючись на покращенні економічних зв'язків<ref>{{cite news|last=Smith|first=Courtney Donovan|date=21 June 2022|title=How pro-China is the KMT now?|url=https://www.taiwannews.com.tw/en/news/4576006|work=Taiwan News|access-date=29 January 2023|archive-date=29 January 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230129014003/https://www.taiwannews.com.tw/en/news/4576006|url-status=live}}</ref>. |
|||
=== Національнаа ідентичність === |
|||
[[File:National Chengchi University identity survey.svg|thumb|right|upright=1.5|Результати опитування щодо ідентичності, проведеного щороку з 1992 по 2020 рік Центром вивчення виборів Національного університету Ченчі<ref name="nccu"/>. Відповіді: тайванці (зелений колір), китайці (червоний колір) або тайванці та китайці (заштриховано). Сірим кольором позначено відсутність відповіді]] |
|||
Приблизно 84 відсотки населення Тайваню є нащадками китайських іммігрантів, які прибули в період між 1683 і 1895 роками. Інша значна частина походить від ханьців, які іммігрували з материкового Китаю наприкінці 1940-х - на початку 1950-х років. Спільне культурне походження, а також ворожість між конкуруючими РК і КНР призвели до того, що національна ідентичність стала спірним питанням з політичним підтекстом. |
|||
Після демократичних реформ і скасування воєнного стану особлива тайванська ідентичність часто перебуває в центрі політичних дебатів. Її визнання робить острів відмінним від материкового Китаю, а отже, може розглядатися як крок до формування консенсусу щодо де-юре незалежності Тайваню<ref name="power-shift">{{Cite book|last=Shambaugh|first=David L.|title=Power shift|publisher=University of California Press|year=2006|pages=179–183 |isbn=978-0-520-24570-9}}</ref> |
|||
Табір Пан-зелених підтримує переважно тайванську ідентичність (хоча «китайська» може розглядатися як культурна спадщина), тоді як табір Пан-блакитних підтримує переважно китайську ідентичність (з «тайванською» як регіональною/діаспорною китайською ідентичністю)<ref name="panblue-reunif-chineseid" /> Останніми роками ГМД пом'якшила цю позицію і тепер підтримує тайванську ідентичність як частину китайської ідентичності<ref>{{Cite news|url=http://search.japantimes.co.jp/cgi-bin/eo20081230ho.html|title=No sign of a 'peace agreement'|last=Okazaki|first=Hisahiko|date=30 December 2008|newspaper=Japan Times|access-date=15 July 2009|quote=For one thing, I believe there is recognition that the awareness of Taiwanese identity is now irreversible. The KMT government did things like rename the "Taiwan Post" to "Chunghwa Post" as soon as it came in. But it did not take much time to perceive that it would cause a backlash among the Taiwan populace. The cross-strait exchanges have also brought about opposition demonstrations from time to time. This appears to be one of the reasons for the abrupt decline in the approval rating of the Ma administration.|archive-date=14 July 2012|archive-url=https://archive.today/20120714162422/http://www.japantimes.co.jp/text/eo20081230ho.html%23.UAGdJqgo9Rw|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,1211639,00.html|archive-url=https://web.archive.org/web/20071024135148/http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,1211639,00.html|archive-date=24 October 2007|title=10 Questions: Ma Ying-jeou|date=10 July 2006|newspaper=Time|access-date=15 July 2009|quote=I am Taiwanese as well as Chinese.}}</ref>. |
|||
Тайванська ідентифікація значно зросла з початку 1990-х років, тоді як китайська ідентифікація впала до низького рівня, а ідентифікація з обома ідентичностями також зменшилася. У 1992 році 17,6% респондентів ідентифікували себе як тайванці, 25,5% - як китайці, 46,4% - як обидва, а 10,5% не змогли відповісти. У червні 2021 року 63,3 відсотка ідентифікували себе як тайванці, 2,6 відсотка - як китайці, 31,4 відсотка - як обидва, а 2,7 відсотка - не відповіли<ref name="nccu">{{cite web |title=Taiwanese / Chinese Identity(1992/06~2021/06) |url=https://esc.nccu.edu.tw/PageDoc/Detail?fid=7800&id=6961 |website=Election Study Center |publisher=[[National Chengchi University]] |access-date=27 October 2021 |archive-date=6 March 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210306094327/https://esc.nccu.edu.tw/PageDoc/Detail?fid=7800&id=6961 |url-status=live }}</ref> |
|||
Опитування, проведене на Тайвані дослідницьким центром Global Views Survey в липні 2009 року, показало, що 82,8% респондентів вважають РК і КНР двома окремими країнами, кожна з яких розвивається самостійно, але 80,2% вважають себе членами китайського народу<ref>{{cite web|archive-url=https://web.archive.org/web/20110429190528/http://www.gvm.com.tw/gvsrc/200907_GVSRC_others_E.pdf|url=http://www.gvm.com.tw/gvsrc/200907_GVSRC_others_E.pdf|archive-date=29 April 2011|title=Survey on President Ma's Approval Rating and Cross-Strait Relations After First Year of Direct Flights|date=24 July 2009|publisher=Global Views Survey Research Center|access-date=3 December 2014}}</ref>. |
|||
====Громадська думка==== |
|||
Внутрішня громадська думка віддавала перевагу збереженню статус-кво, хоча з 1994 року настрої на користь незалежності постійно зростали. У червні 2021 року щорічне опитування показало, що 28,2% підтримували збереження статус-кво та відкладення рішення, 27,5% - збереження статус-кво на невизначений термін, 25,8% - збереження статус-кво з рухом до незалежності, 5,9% - збереження статус-кво з рухом до об'єднання, 5,7% - не дали відповіді, 5,6% підтримали незалежність якнайшвидше, а 1,5% - об'єднання якнайшвидше<ref name="chengchiIndepUnif">{{cite web |title=Taiwan Independence vs. Unification with the Mainland |url=https://esc.nccu.edu.tw/PageDoc/Detail?fid=7801&id=6963 |publisher=Election Study Center, [[National Chengchi University]] |access-date=27 October 2021 |archive-date=26 October 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211026231952/https://esc.nccu.edu.tw/PageDoc/Detail?fid=7801&id=6963 |url-status=live }}</ref>. Питання на тайванському референдумі 2018 р. стосувалося того, чи повинні тайванські спортсмени змагатися під назвою «Тайвань» на літніх Олімпійських іграх 2020 року, але воно не пройшло; New York Times пояснила невдачу кампанією, яка застерігала, що зміна назви може призвести до зняття Тайваню «під тиском Китаю»<ref name="HortonNYT2018">{{Cite news|last=Horton|first=Chris|date=26 November 2018|title=Taiwan Asked Voters 10 Questions. It Got Some Unexpected Answers. (Published 2018)|language=en-US|work=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/2018/11/26/world/asia/taiwan-election.html}}</ref>. |
|||
ГМД, найбільша пан-блакитна партія, підтримує статус-кво на невизначене майбутнє із заявленою кінцевою метою об'єднання. Однак вона не підтримує об'єднання з КНР у короткостроковій перспективі, оскільки така перспектива була б неприйнятною для більшості її членів і громадськості<ref>{{Cite web |last1=Devlin |first1=Kat |last2=Huang |first2=Christine |date=12 May 2020 |title=In Taiwan, Views of Mainland China Mostly Negative |url=https://www.pewresearch.org/global/2020/05/12/in-taiwan-views-of-mainland-china-mostly-negative/ |access-date=5 August 2022 |website=Pew Research Center's Global Attitudes Project |language=en-US |archive-date=16 June 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210616052858/https://www.pewresearch.org/global/2020/05/12/in-taiwan-views-of-mainland-china-mostly-negative/ |url-status=live }}</ref>. Ма Інцзю, голова ГМД і колишній президент РК, визначив демократію, економічний розвиток до рівня, близького до рівня Тайваню, і справедливий розподіл багатства як умови, які КНР має виконати, щоб об'єднання відбулося<ref>{{Cite news|url=http://www.chinapost.com.tw/taiwan/national/national%20news/2008/05/16/156644/Unification-with.htm|title=Unification with China unlikely 'in our lifetimes': president-elect|last=Enav|first=Peter|date=16 May 2008|newspaper=China Post|access-date=13 June 2009|quote='It is very difficult for us to see any unification talks even in our lifetimes,' Ma said. 'Taiwanese people would like to have economic interactions with the mainland, but obviously they don't believe their political system is suitable for Taiwan.'|archive-date=16 June 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090616151325/http://www.chinapost.com.tw/taiwan/national/national%20news/2008/05/16/156644/Unification-with.htm|url-status=live}}</ref>. Ма заявив, що відносини через протоку не є відносинами між двома Китаями або двома державами. Це особливі відносини. Крім того, він заявив, що питання суверенітету між ними наразі не можуть бути вирішені<ref>{{Cite news|url=http://www.oem.com.mx/oem/notas/n836891.htm|title=Impulsa Taiwan la reconciliación|date=2 September 2008|newspaper=El Sol de México|language=es|access-date=9 June 2009|quote=Esencialmente, no definiríamos la relación a través del estrecho de Taiwan como una relación de dos países o dos Chinas, porque nuestra Constitución no lo permite. Nosotros definiríamos está relación como una relación muy especial, ya que la Constitución nuestra, igual que la Constitución de China continental, no permite la existencia de otro país dentro del territorio.|archive-date=4 March 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160304092648/http://www.oem.com.mx/oem/notas/n836891.htm}}</ref>. |
|||
Демократична прогресивна партія, найбільша партія Пан-зелених, офіційно прагне незалежності, але на практиці також підтримує статус-кво, оскільки ні незалежність, ні об'єднання не видаються ймовірними в короткостроковій чи навіть середньостроковій перспективі<ref>{{cite news |work=BBC News |title=Taiwan Flashpoint: Independence debate |url=http://news.bbc.co.uk/1/shared/spl/hi/asia_pac/04/taiwan_flashpoint/html/independence_debate.stm |year=2009 |quote=Since neither outcome looks likely in the short or even medium term, it is perhaps not surprising that opinion polls suggest most Taiwanese people want things to stay as they are, with the island's ambiguous status unresolved. |access-date=4 April 2012 |archive-date=18 April 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090418043136/http://news.bbc.co.uk/1/shared/spl/hi/asia_pac/04/taiwan_flashpoint/html/independence_debate.stm |url-status=live }}</ref>. У 2017 році прем'єр-міністр Тайваню Вільям Лай заявив, що він «політичний діяч, який виступає за незалежність Тайваню», але оскільки Тайвань вже є незалежною країною під назвою Китайська Республіка<ref name="cha21">{{cite news |last=Chapman |first=Alex |date=14 November 2021 |title=China's media mouthpiece issues thinly-veiled warning to Australia amid tension over Taiwan |url=https://7news.com.au/travel/china/chinas-media-mouthpiece-issues-thinly-veiled-warning-to-australia-amid-tension-over-taiwan-c-4551154 |access-date=14 November 2021 |work=7News |quote=Taiwan says it is an independent country and will defend itself if China attacks. |archive-date=13 November 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211113231043/https://7news.com.au/travel/china/chinas-media-mouthpiece-issues-thinly-veiled-warning-to-australia-amid-tension-over-taiwan-c-4551154 |url-status=live }}</ref><ref name="bbc21">{{cite news |title=China-Taiwan tensions: We will not bow to Beijing pressure, says leader |date=10 October 2021 |work=BBC News |publisher=BBC |url=https://www.bbc.com/news/world-asia-58860365 |access-date=10 October 2021 |archive-date=10 October 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211010044827/https://www.bbc.com/news/world-asia-58860365 |url-status=live }}</ref><ref name="srf21">{{cite news |date=5 October 2021 |title=Luftraumverletzungen in Taiwan: Es geht um Einschüchterung |trans-title=Airspace intrusion in Taiwan: It's about intimidation |url=https://www.srf.ch/news/international/militaerjets-aus-china-luftraumverletzungen-in-taiwan-es-geht-um-einschuechterung |access-date=10 October 2021 |work=[[Schweizer Radio und Fernsehen]] |language=DE-ch |archive-date=16 August 2024 |archive-url=https://web.archive.org/web/20240816172146/https://www.srf.ch/news/international/strategie-der-einschuechterung-chinesische-militaerjets-in-taiwans-luftraumueberwachungszone |url-status=live }}</ref><ref name="gra21">{{cite news |title=For China's Xi Jinping, attacking Taiwan is about identity – that's what makes it so dangerous |first=Stan |last=Grant |author-link=Stan Grant (journalist) |date=10 October 2021 |work=ABC News |publisher=Australian Broadcasting Corporation |url=https://www.abc.net.au/news/2021-10-10/china-xi-jinping-attacking-taiwan-about-identity-so-dangerous/100524868 |access-date=10 October 2021 |archive-date=9 October 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211009193253/https://www.abc.net.au/news/2021-10-10/china-xi-jinping-attacking-taiwan-about-identity-so-dangerous/100524868 |url-status=live }}</ref><ref name="dpa21-10">{{cite news |title=China: Manöver sollen Druck auf Taiwan und USA verstärken |trans-title=China: Maneuvers intended to increase pressure on Taiwan and the USA |author=dpa |author-link=Deutsche Presse-Agentur |date=13 October 2021 |language=de |work=Süddeutsche Zeitung |url=https://www.sueddeutsche.de/politik/konflikte-china-manoever-sollen-druck-auf-taiwan-und-usa-verstaerken-dpa.urn-newsml-dpa-com-20090101-211013-99-578083 |quote=Ohnehin versteht sich Taiwan längst selbst als unabhängig. |trans-quote=In any case, Taiwan has long seen itself as independent. |access-date=17 October 2021 |archive-date=2 October 2024 |archive-url=https://web.archive.org/web/20241002213726/https://www.sueddeutsche.de/politik/konflikte-china-manoever-sollen-druck-auf-taiwan-und-usa-verstaerken-dpa.urn-newsml-dpa-com-20090101-211013-99-578083 |url-status=live }}</ref>, у нього немає потреби оголошувати незалежність<ref>{{cite web |url=http://www.todayonline.com/chinaindia/china/taiwanese-premiers-independence-stance-incurs-beijings-wrath |title=Taiwanese premier's independence stance incurs Beijing's wrath |publisher=TODAYonline |date=28 September 2017 |access-date=6 October 2017 |archive-date=6 October 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171006112007/http://www.todayonline.com/chinaindia/china/taiwanese-premiers-independence-stance-incurs-beijings-wrath |url-status=live }}</ref>. |
|||
== Адміністративний поділ == |
== Адміністративний поділ == |
||
{{multiple image |
{{multiple image |
||
| footer = {{colorbox|#e3edc3}} Повіти<br>{{colorbox|#f5c3c4}} Міста центрального підпорядкування<br>{{colorbox|#ceb2cd}} Міста провінційного підпорядкування |
| footer = {{colorbox|#e3edc3}} Повіти<br/>{{colorbox|#f5c3c4}} Міста центрального підпорядкування<br/>{{colorbox|#ceb2cd}} Міста провінційного підпорядкування |
||
| width = 120 |
| width = 120 |
||
| image1 = Повіти Республіки Китай (Тайвань).png |
| image1 = Повіти Республіки Китай (Тайвань).png |
||
Рядок 201: | Рядок 283: | ||
{{main|Адміністративний поділ Республіки Китай}} |
{{main|Адміністративний поділ Республіки Китай}} |
||
Республіка Китай ділиться на дві провінції ({{lang-zh2|省|shěng}}, ''шен'') і п'ять міст центрального підпорядкування ({{lang-zh2|直轄市|zhíxiáshì}}, ''чжисяши''). Провінції, своєю чергою, діляться на повіти ({{lang-zh2|縣|xiàn}}, ''сянь'') і провінційні муніципалітети ({{lang-zh2|市|shì}}, ''ши''). |
Республіка Китай ділиться на дві провінції ({{lang-zh2|省|shěng}}, ''шен'') і п'ять міст центрального підпорядкування ({{lang-zh2|直轄市|zhíxiáshì}}, ''чжисяши''). Провінції, своєю чергою, діляться на повіти ({{lang-zh2|縣|xiàn}}, ''сянь'') і провінційні муніципалітети ({{lang-zh2|市|shì}}, ''ши''). |
||
=== Провінції === |
=== Провінції === |
||
'''Провінції''' ([[Китайська мова|кит.]] [[Китайська писемність|трад.]] 省<span>, п</span>[[Піньїнь|іньїнь]]<span>: </span>''shěng''<span>, </span>[[Система Палладія|палл.]]<span>: </span>''шен'') є скоріше реліктом адміністративного поділу всього Китаю. У Китайській республіці існує дві провінції. |
'''Провінції''' ([[Китайська мова|кит.]] [[Китайська писемність|трад.]] 省<span>, п</span>[[Піньїнь|іньїнь]]<span>: </span>''shěng''<span>, </span>[[Система Палладія|палл.]]<span>: </span>''шен'') є скоріше реліктом адміністративного поділу всього Китаю. У Китайській республіці існує дві провінції. |
||
Рядок 206: | Рядок 289: | ||
!Назва |
!Назва |
||
![[Китайська писемність]] |
![[Китайська писемність]] |
||
!Площа |
!Площа, км² |
||
!Населення |
!Населення, осіб |
||
! colspan="2" |Столиця |
! colspan="2" |Столиця |
||
|- |
|- |
||
Рядок 234: | Рядок 317: | ||
![[Китайська писемність]] |
![[Китайська писемність]] |
||
! width="50" |Прапор |
! width="50" |Прапор |
||
! |
!Площа, км² |
||
!Населення, осіб |
|||
!населення (чол.) |
|||
!Дата |
!Дата |
||
|- |
|- |
||
Рядок 243: | Рядок 326: | ||
| align="right" |2 946,2527 |
| align="right" |2 946,2527 |
||
| align="right" |2 769 072 |
| align="right" |2 769 072 |
||
| |
|01.01.1979 |
||
|- |
|- |
||
| height="40" |[[Новий Тайбей]] |
| height="40" |[[Новий Тайбей]] |
||
Рядок 257: | Рядок 340: | ||
| align="right" |271,7997 |
| align="right" |271,7997 |
||
| align="right" |2 622 933 |
| align="right" |2 622 933 |
||
| |
|01.07.1967 |
||
|- |
|- |
||
| height="40" |[[Тайнань]] |
| height="40" |[[Тайнань]] |
||
|{{Lang|zh-tw|臺南市,台南市}} |
|{{Lang|zh-tw|臺南市,台南市}} |
||
| align="center" | [[Файл: |
| align="center" | [[Файл:Flag_of_Tainan_City.svg|centre|42px|border]] |
||
| align="right" |2 191,6531 |
| align="right" |2 191,6531 |
||
| align="right" |1 873 681 |
| align="right" |1 873 681 |
||
Рядок 329: | Рядок 412: | ||
[[Файл:ROCMC Amphibious Reconnaissance and Patrol Unit walking 20141123.jpg|міні|Морська піхота ВМС Республіки]] |
[[Файл:ROCMC Amphibious Reconnaissance and Patrol Unit walking 20141123.jpg|міні|Морська піхота ВМС Республіки]] |
||
{{main|Збройні сили Китайської Республіки}} |
{{main|Збройні сили Китайської Республіки}} |
||
Складаються з сухопутних військ, [[Військово-морські сили Китайської Республіки|військово-морських сил]] і [[ |
Складаються з сухопутних військ, [[Військово-морські сили Китайської Республіки|військово-морських сил]] і [[Повітряні сили Китайської Республіки|військово-повітряних сил]]. |
||
Призовний вік і порядок комплектування: всі громадяни Китайської Республіки чоловічої статі, віком |
Призовний вік і порядок комплектування: всі громадяни Китайської Республіки чоловічої статі, віком 19—35 років, в обов'язковому порядку, призиваються на дійсну військову службу строком на 1 рік (з 2009 року; раніше — 14 місяців); допускається добровільна служба для жінок; служба у ВПС для жінок обмежується лише небойовими посадами; граничний вік для військовослужбовця армійського резерву — 30 років; Міністерство оборони Китайської Республіки заявило про свій намір, починаючи з 2010 року, скоротити число призовників до збройних сил, шляхом збільшення чисельності солдатів професійної служби на 10 % щорічно, призов раніше буде здійснюватися для проходження альтернативної служби, або 3—4 місячного курсу військової підготовки (2009). |
||
Військові витрати — відсоток від ВВП: 2,2 % (2006) — 75-те місце в світі. |
Військові витрати — відсоток від ВВП: 2,2 % (2006) — 75-те місце в світі. |
||
Рядок 342: | Рядок 425: | ||
У Республіці Китай на високому рівні перебувають свобода слова, охорона здоров'я, освіта, економічні свободи тощо. |
У Республіці Китай на високому рівні перебувають свобода слова, охорона здоров'я, освіта, економічні свободи тощо. |
||
[[Експорт]] (вивіз): текстиль, сталь, пластмаси, електроніка, |
[[Експорт]] (вивіз): текстиль, сталь, пластмаси, електроніка, харчові продукти. |
||
== Населення == |
== Населення == |
||
Рядок 349: | Рядок 432: | ||
=== Чисельність і розміщення === |
=== Чисельність і розміщення === |
||
Населення Тайваню станом на 2011 рік оцінювалося |
Населення Тайваню станом на 2011 рік оцінювалося у 23 415 126 осіб (оцінка)<ref>{{cite web | url = https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/print_tw.html | title = CIA The World Factbook, TAIWAN | accessdate = 2015-11-08 | archive-date = 2016-03-04 | archive-url = https://web.archive.org/web/20160304211407/https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/print_tw.html }}</ref>. На 2022 рік населення 23 580 712 осіб (оцінка)<ref>[https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/taiwan/ The World Factbook — Taiwan]. www.cia.gov. Процитовано 24 липня 2022.</ref>. Оскільки площа Тайваню становить 35 980 км², то щільність населення дорівнює 644,5 особи на км². Це 15-те місце в світі за щільністю населення, і друге в Азії (після [[Бангладеш]]), якщо не брати до уваги держав з територією меншою, ніж у Тайваню. Західне узбережжя острова заселено набагато щільніше, ніж східне. Приріст населення у 2006 році склав 0,61 %. |
||
<ref>[https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/taiwan/ The World Factbook - Taiwan]. www.cia.gov. Процитовано 24 липня 2022.</ref>. Оскільки площа Тайваню становить 35 980 км², то щільність населення дорівнює 644,5 осіб на км². Це 15-те місце в світі за щільністю населення, і друге в Азії (після [[Бангладеш]]), якщо не брати до уваги держав з територією меншою, ніж у Тайваню. Західне узбережжя острова заселено набагато щільніше, ніж східне. Приріст населення в 2006 році склав 0,61 %. |
|||
Велика частина населення Тайваню живе в [[Міська агломерація|міських агломераціях]]. Найбільші з них [[Новий Тайбей]] (6 607 115 осіб), [[Гаосюн]] (2 752 008), [[Тайчжун]] — [[Чжанхуа]] (2 161 327), [[Таоюань]] (1 814 437), [[Тайнань]] (1 237 886), [[Сіньчжу]] (671 464) та [[Цзяї]] (373 417). Усі вони розташовані на західному узбережжі острова Тайвань. Найбільші міста (станом на 2009 рік: [[Тайбей]] (2 620 273), Гаосюн (1 526 128), Тайчжун (1 067 366), Тайнань (768 891), Сіньчжу (396 983), [[Цзілун]] (390 299), Цзяї (272 718). |
Велика частина населення Тайваню живе в [[Міська агломерація|міських агломераціях]]. Найбільші з них [[Новий Тайбей]] (6 607 115 осіб), [[Гаосюн]] (2 752 008), [[Тайчжун]] — [[Чжанхуа]] (2 161 327), [[Таоюань]] (1 814 437), [[Тайнань]] (1 237 886), [[Сіньчжу]] (671 464) та [[Цзяї]] (373 417). Усі вони розташовані на західному узбережжі острова Тайвань. Найбільші міста (станом на 2009 рік: [[Тайбей]] (2 620 273), Гаосюн (1 526 128), Тайчжун (1 067 366), Тайнань (768 891), Сіньчжу (396 983), [[Цзілун]] (390 299), Цзяї (272 718). |
||
=== Етнічний склад і мови === |
=== Етнічний склад і мови === |
||
{{Main|Мови Тайваню| |
{{Main|Мови Тайваню|Тайванці}} |
||
98 % населення Тайваню — етнічні [[китайці]] (хань), 2 % — [[Гаошань|аборигени-«гаошань»]] (найдавніше населення острова Тайвань), що говорять [[тайванські мови|тайванськими мовами]] [[австронезійські мови|австронезійської сім'ї]]. Офіційна мова — [[китайська мова|китайська]] ([[гоюй]]), але більшість населення говорить на інших діалектах китайської, [[Мінські мови|тайванській]] і [[Хаккаська мова|хакка]]. [[Тайванські мови|Мови аборигенів]] не мають офіційного статусу і поступово зникають. Тайвань використовує [[традиційні китайські ієрогліфи]]. |
98 % населення Тайваню — етнічні [[китайці]] (хань), 2 % — [[Гаошань|аборигени-«гаошань»]] (найдавніше населення острова Тайвань), що говорять [[тайванські мови|тайванськими мовами]] [[австронезійські мови|австронезійської сім'ї]]. Офіційна мова — [[китайська мова|китайська]] ([[гоюй]]), але більшість населення говорить на інших діалектах китайської, [[Мінські мови|тайванській]] і [[Хаккаська мова|хакка]]. [[Тайванські мови|Мови аборигенів]] не мають офіційного статусу і поступово зникають. Тайвань використовує [[традиційні китайські ієрогліфи]]. |
||
Рядок 362: | Рядок 444: | ||
== Цікаві факти == |
== Цікаві факти == |
||
Республіку Китай визнали 23 держави з сумарним ВВП, що складає лише 28 % від ВВП самої Китайської Республіки<ref>[[Міжнародний валютний фонд]], [http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2009/01/weodata/weorept.aspx?sy=2008&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=512%2C941%2C914%2C446%2C612%2C666%2C614%2C668%2C311%2C672%2C213%2C946%2C911%2C137%2C193%2C962%2C122%2C674%2C912%2C676%2C313%2C548%2C419%2C556%2C513%2C678%2C316%2C181%2C913%2C682%2C124%2C684%2C339%2C273%2C638%2C921%2C514%2C948%2C218%2C943%2C963%2C686%2C616%2C688%2C223%2C518%2C516%2C728%2C918%2C558%2C748%2C138%2C618%2C196%2C522%2C278%2C622%2C692%2C156%2C694%2C624%2C142%2C626%2C449%2C628%2C564%2C228%2C283%2C924%2C853%2C233%2C288%2C632%2C293%2C636%2C566%2C634%2C964%2C238%2C182%2C662%2C453%2C960%2C968%2C423%2C922%2C935%2C714%2C128%2C862%2C611%2C716%2C321%2C456%2C243%2C722%2C248%2C942%2C469%2C718%2C253%2C724%2C642%2C576%2C643%2C936%2C939%2C961%2C644%2C813%2C819%2C199%2C172%2C184%2C132%2C524%2C646%2C361%2C648%2C362%2C915%2C364%2C134%2C732%2C652%2C366%2C174%2C734%2C328%2C144%2C258%2C146%2C656%2C463%2C654%2C528%2C336%2C923%2C263%2C738%2C268%2C578%2C532%2C537%2C944%2C742%2C176%2C866%2C534%2C369%2C536%2C744%2C429%2C186%2C433%2C925%2C178%2C746%2C436%2C926%2C136%2C466%2C343%2C112%2C158%2C111%2C439%2C298%2C916%2C927%2C664%2C846%2C826%2C299%2C542%2C582%2C443%2C474%2C917%2C754%2C544%2C698&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr.x=9&pr.y=12]. Дані 2008 року.</ref>. |
Республіку Китай визнали 23 держави з сумарним ВВП, що складає лише 28 % від ВВП самої Китайської Республіки<ref>[[Міжнародний валютний фонд]], [http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2009/01/weodata/weorept.aspx?sy=2008&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=512%2C941%2C914%2C446%2C612%2C666%2C614%2C668%2C311%2C672%2C213%2C946%2C911%2C137%2C193%2C962%2C122%2C674%2C912%2C676%2C313%2C548%2C419%2C556%2C513%2C678%2C316%2C181%2C913%2C682%2C124%2C684%2C339%2C273%2C638%2C921%2C514%2C948%2C218%2C943%2C963%2C686%2C616%2C688%2C223%2C518%2C516%2C728%2C918%2C558%2C748%2C138%2C618%2C196%2C522%2C278%2C622%2C692%2C156%2C694%2C624%2C142%2C626%2C449%2C628%2C564%2C228%2C283%2C924%2C853%2C233%2C288%2C632%2C293%2C636%2C566%2C634%2C964%2C238%2C182%2C662%2C453%2C960%2C968%2C423%2C922%2C935%2C714%2C128%2C862%2C611%2C716%2C321%2C456%2C243%2C722%2C248%2C942%2C469%2C718%2C253%2C724%2C642%2C576%2C643%2C936%2C939%2C961%2C644%2C813%2C819%2C199%2C172%2C184%2C132%2C524%2C646%2C361%2C648%2C362%2C915%2C364%2C134%2C732%2C652%2C366%2C174%2C734%2C328%2C144%2C258%2C146%2C656%2C463%2C654%2C528%2C336%2C923%2C263%2C738%2C268%2C578%2C532%2C537%2C944%2C742%2C176%2C866%2C534%2C369%2C536%2C744%2C429%2C186%2C433%2C925%2C178%2C746%2C436%2C926%2C136%2C466%2C343%2C112%2C158%2C111%2C439%2C298%2C916%2C927%2C664%2C846%2C826%2C299%2C542%2C582%2C443%2C474%2C917%2C754%2C544%2C698&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr.x=9&pr.y=12]. Дані 2008 року.</ref>.Станом на січень-2024 державний суверенітет Тайваню визнає лише 12 країн: |
||
Маршаллові Острови; |
|||
Палау; |
|||
Тувалу; |
|||
Есватіні; |
|||
Ватикан; |
|||
Беліз; |
|||
Парагвай; |
|||
Гватемала; |
|||
Гаїті; |
|||
Сент-Кіттс і Невіс; |
|||
Сент-Люсія; |
|||
Сент-Вінсент; |
|||
Гренадини. |
|||
Останній офіційний гарнізон США покинув Тайвань у 1979 році, коли Вашингтон переключив формальне дипломатичне визнання з Тайбея на Пекін, хоча в торішніх повідомленнях ЗМІ йшлося про невеликі розгортання<ref>{{Cite web|title=Тайвань підтвердив присутність американських військових на острові|url=https://www.pravda.com.ua/news/2021/10/29/7312054/|website=Українська правда|accessdate=2021-10-29|language=uk}}</ref>. |
Останній офіційний гарнізон США покинув Тайвань у 1979 році, коли Вашингтон переключив формальне дипломатичне визнання з Тайбея на Пекін, хоча в торішніх повідомленнях ЗМІ йшлося про невеликі розгортання<ref>{{Cite web|title=Тайвань підтвердив присутність американських військових на острові|url=https://www.pravda.com.ua/news/2021/10/29/7312054/|website=Українська правда|accessdate=2021-10-29|language=uk}}</ref>. |
||
Рядок 370: | Рядок 466: | ||
=== Відносини зі США === |
=== Відносини зі США === |
||
{{main|Закон про відносини з Тайванем}} |
{{main|Закон про відносини з Тайванем}} |
||
20 грудня 2023 року згідно |
20 грудня 2023 року згідно з повідомленням американської телемережі [[NBC]] Глава КНР [[Сі Цзіньпін]] прямо сказав президенту США [[Джо Байден]]у, що прагнутиме «возз'єднати Тайвань з материковим Китаєм»<ref>[https://www.nbcnews.com/news/china/xi-warned-biden-summit-beijing-will-reunify-taiwan-china-rcna130087 Xi warned Biden during summit that Beijing will reunify Taiwan with China. Dec. 20, 2023, 12:00 PM EET]</ref><ref>[https://www.rbc.ua/rus/news/si-tszinpin-poperediv-baydena-namir-vozz-1703090378.html Сі Цзіньпін попередив Байдена про намір «возз'єднати Китай із Тайванем», — NBC. 20.12.2023, 18:48]</ref>. Те ж саме Сі Цзіньпін заявив у новорічному зверненні та повідомив, що «возз'єднання» Китаю з Тайванем неминуче<ref>[https://www.reuters.com/world/asia-pacific/china-calls-taiwan-president-frontrunner-destroyer-peace-2023-12-31/ China's Xi says 'reunification' with Taiwan is inevitable. December 31, 20231:59 PM GMT+2]</ref><ref>[https://babel.ua/news/102393-si-czinpin-u-novorichnomu-zvernenni-zayaviv-shcho-vozz-yednannya-kitayu-z-tayvanem-neminuche Сі Цзіньпін у новорічному зверненні заявив, що «возз'єднання» Китаю з Тайванем неминуче. // Автор: Костя Андрейковець. 31.12.2023, 21:34]</ref>. |
||
=== Відносини з Україною === |
=== Відносини з Україною === |
||
Рядок 383: | Рядок 479: | ||
{{main|Українсько-тайванські відносини}} |
{{main|Українсько-тайванські відносини}} |
||
{{seealso|Список дипломатичних місій Республіки Китай}} |
{{seealso|Список дипломатичних місій Республіки Китай}} |
||
Українсько-тайванські відносини носять обмежений характер. Оскільки 1992 року Україна в рамках [[Політика одного Китаю|політики одного Китаю]] встановила дипломатичні стосунки з [[Китайська Народна Республіка|Китайською Народною Республікою]] (Китаєм), це виключає визнання Республіки Китай. |
Українсько-тайванські відносини носять обмежений характер. Оскільки 1992 року Україна в рамках [[Політика одного Китаю|політики одного Китаю]] встановила дипломатичні стосунки з [[Китайська Народна Республіка|Китайською Народною Республікою]] (Китаєм), це виключає визнання Республіки Китай. |
||
В Україні відсутній представницький офіс Тайваню, тому консульські питання вирішує представництво у [[Варшава|Варшаві]]. Для громадян України обов'язковою умовою для відвідування Тайваню є наявність у закордонному паспорті тайванської візи. |
В Україні відсутній представницький офіс Тайваню, тому консульські питання вирішує представництво у [[Варшава|Варшаві]]. Для громадян України обов'язковою умовою для відвідування Тайваню є наявність у закордонному паспорті тайванської візи. |
||
22 квітня 2022 року Тайвань анонсував значну допомогу для України<ref>{{Cite web|title=Taiwan donates US$8 million to Ukraine - Focus Taiwan|url=https://focustaiwan.tw/politics/202204220023|website=focustaiwan.tw|accessdate=2022-04-28|language=en-US}}</ref>. Востаннє країни співпрацювали на такому рівні 1957 року<ref>{{Cite web|title=ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2020/09/18/158139/|website=Історична правда|accessdate=2022-04-28}}</ref>. Напередодні, 15 березня [[Міністерство закордонних справ Республіки Китай|МЗС Тайваню]] оголосило про допомогу розміром 11,5 млн доларів для [[Міграційна криза |
22 квітня 2022 року Тайвань анонсував значну допомогу для України<ref>{{Cite web|title=Taiwan donates US$8 million to Ukraine - Focus Taiwan|url=https://focustaiwan.tw/politics/202204220023|website=focustaiwan.tw|accessdate=2022-04-28|language=en-US}}</ref>. Востаннє країни співпрацювали на такому рівні 1957 року<ref>{{Cite web|title=ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2020/09/18/158139/|website=Історична правда|accessdate=2022-04-28}}</ref>. Напередодні, 15 березня [[Міністерство закордонних справ Республіки Китай|МЗС Тайваню]] оголосило про допомогу розміром 11,5 млн доларів для [[Міграційна криза внаслідок російсько-української війни|українських біженців]]<ref>{{Cite news|title=China says Taiwan 'taking advantage' of Ukraine as island sends more aid|url=https://www.reuters.com/world/asia-pacific/china-says-taiwan-taking-advantage-ukraine-island-sends-more-aid-2022-03-16/|work=Reuters|date=2022-03-16|accessdate=2022-04-28|language=en|last=Reuters}}</ref><ref>{{Cite web|title=Taiwan raises US$32 million relief funds for Ukrainian refugees in a month - Focus Taiwan|url=https://focustaiwan.tw/politics/202204010019|website=focustaiwan.tw|accessdate=2022-04-28|language=en-US}}</ref><ref>{{Cite web|title=Taiwan raises NT$300 million donations for Ukraine in 5 days {{!}} Taiwan News {{!}} 2022-03-07 18:23:00|url=https://www.taiwannews.com.tw/en/news/4464729|website=Taiwan News|date=2022-03-07|accessdate=2022-04-28|first=Taiwan|last=News}}</ref><ref>{{Cite web|title=Україна подає приклад: Тайваню потрібно більше ППО|url=https://focus.ua/uk/voennye-novosti/511752-ukraina-podaet-primer-tayvanyu-nuzhno-bolshe-pvo|website=ФОКУС|date=2022-04-10|accessdate=2022-04-28|language=uk}}</ref>. |
||
[[Ukraine+Taiwan Forum]] — українська неурядова платформа, частина [[Ліберально-демократична ліга України|ЛДЛУ]], має на меті адвокацію українсько-тайванських відносин. |
[[Ukraine+Taiwan Forum]] — українська неурядова платформа, частина [[Ліберально-демократична ліга України|ЛДЛУ]], має на меті адвокацію українсько-тайванських відносин. |
||
Рядок 396: | Рядок 492: | ||
* [[Тайвань (провінція Китайської Народної Республіки)]] |
* [[Тайвань (провінція Китайської Народної Республіки)]] |
||
* [[Рух за незалежність Тайваню]] |
* [[Рух за незалежність Тайваню]] |
||
* [[Республіка Тайвань (1895)]] |
|||
* [[Королівство Міддаг]] |
|||
* [[Держава Дуннін]] |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
Поточна версія на 15:28, 25 грудня 2024
Респу́бліка Кита́й, або Кита́йська Респу́бліка (кит. трад. 中華民國, піньїнь: Zhonghua Minguo, акад. Чжунхуа Міньґо, буквально «Кита́йська Респу́бліка»), відома також як Тайва́нь або Кита́йський Тайбей — острівна держава з обмеженим міжнародним визнанням у Східній Азії. У першій половині XX ст. була однопартійною країною, визнаною міжнародною спільнотою, що мала юрисдикцію над материковим Китаєм; проте з другої половини століття є демократичною державою, що контролює лише острів Тайвань і низку інших дрібних островів, хоча де-факто підтримує відносини з багатьма іноземними державами.
До 1949 року була єдиним міжнародно визнаним представником Китаю, і як така була членом-засновником ООН і одним із п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН. 1971 року Республіка Китай поступилася місцем в ООН Китайській Народній Республіці — відтоді ООН і велика частина світової спільноти офіційно визнають юрисдикцію КНР як над материковим Китаєм, так і над Тайванем і Пенху.
Головний острів Тайвань, також відомий як Формоза, лежить між Східно- та Південно-Китайським морем в північно-західній частині Тихого океану з Китайською Народною Республікою (КНР) на північному заході, Японією на північному сході та Філіппінами на півдні. Його площа становить 35 808 квадратних кілометрів (13 826 квадратних миль), на східних двох третинах домінують гірські хребти, а на західній третині – рівнини, де зосереджено високоурбанізоване населення. Об’єднані території під контролем РК складаються з 168 островів загальною площею 36 193 квадратних кілометрів (13 974 квадратних миль)[5][6]. Найбільшу агломерацію утворюють Тайбей (столиця), Новий Тайбей і Цзілун (Кілун). З приблизно 23,9 мільйонами жителів Тайвань є однією з найбільш густонаселених країн.
Тайвань був заселений щонайменше 25 000 років тому. Предки корінних народів Тайваню заселили острів приблизно 6000 років тому. У 17 столітті широкомасштабна імміграція ханьців почалася в голландській колонії і продовжилася в Королівстві Туннін, першій переважно китайській державі в історії Тайваню. Острів був анексований у 1683 році китайською династією Цін і переданий Японській імперії в 1895 році. Республіка Китай, яка повалила Цін у 1912 році під проводом Сунь Ятсена, взяла острів під свій контроль після капітуляції Японії у 1945 році. Негайне відновлення громадянської війни в Китаї призвело до втрати материкової частини Китаю перед комуністичними силами, які заснували Китайську Народну Республіку, та до втечі центрального уряду РК на Тайвань у 1949 р. Ефективна юрисдикція РК відтоді була обмежена Тайванем, Пенху та меншими островами.
На початку 1960-х відбулося швидке економічне зростання та індустріалізація, яку називають «тайванським дивом»[7]. Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років Республіка Китай перейшла від однопартійного режиму та воєнного стану до багатопартійної демократії з демократично обраними президентами, починаючи з 1996 року. Експортно-орієнтована економіка Тайваню є 21-ю за розміром у світі за номінальним ВВП і займає 20-е місце за показниками паритету купівельної спроможності. Економіка зосереджена на сталі, машинобудуванні, електроніці та хімічному виробництві. Тайвань є розвиненою країною[8][9]. Його високо оцінюють з точки зору громадянських свобод[10], охорони здоров’я[11] та людського розвитку[12].
Політичний статус Тайваню є спірним[13]. Незважаючи на те, що РК є членом-засновником ООН, вона більше не представляє Китай після того, як члени ООН проголосували в 1971 році за визнання КНР[14]. РК зберігала свої претензії бути єдиним законним представником Китаю та його території до 1991 року, коли вона припинила розглядати Комуністичну партію Китаю як бунтівну групу та визнала її контроль над материковим Китаєм[15]. На Тайвань претендує КНР, яка відмовляється встановлювати дипломатичні відносини з країнами, які визнають РК. Тайвань підтримує офіційні дипломатичні відносини з 11 із 193 держав-членів ООН і Святим Престолом[16]. Багато інших підтримують неофіційні дипломатичні відносини через представництва та установи, які де-факто функціонують як посольства та консульства. Міжнародні організації, в яких бере участь КНР, або відмовляють у членстві Тайваню, або дозволяють йому брати участь на недержавній основі. Усередині країни основні політичні суперечки відбуваються між партіями, які виступають за остаточне об’єднання Китаю та сприяють загальнокитайській ідентичності, на відміну від тих, що прагнуть до офіційного міжнародного визнання та сприяють тайванській ідентичності; у 21 столітті обидві сторони пом’якшили свої позиції, щоб розширити свою привабливість[17][18].
Окрім офіційної назви держави у засобах масової інформації широко використовують метонімічні назви: Тайва́нь (кит.: 臺灣) — від однойменної назви острова, що наразі контролюється урядом Китайської Республіки; Китайський Тайбей (кит.: 中華台北) — від назви міста, у якому розміщується уряд республіки.
У деяких контекстах, зокрема в урядових публікаціях РК, назва пишеться як «Республіка Китай (Тайвань)», «Республіка Китай/Тайвань» або іноді «Тайвань (РК)»[19][20][21].
У своїй «Daoyi Zhilüe» (1349) Ван Даюань використовував «Liuqiu» як назву для острова або його частини, найближчої до Пенху[22]. В інших місцях ця назва використовувалася для островів Рюкю загалом або окремо для Окінави; ім'я Ryūkyū є японською формою Liúqiú. Ім'я також зустрічається в Книзі Суй (636) та інших ранніх роботах, але вчені не можуть дійти згоди щодо того, чи стосуються ці посилання Рюкю, Тайваня чи навіть Лусона[23].
Назва Формоза (福爾摩沙) датується 1542 роком, коли португальські мореплавці помітили його на своїх картах як Ілья-Формоза (португальською означає «гарний острів»)[24][25]. Назва Формоза згодом «витіснила всі інші в європейській літературі»[26] і залишалася загальновживаною серед англомовних до 20 століття[27].
У 1603 році китайський експедиційний флот став на якір у місці на Тайвані під назвою Даюань, варіант «Тайваню»[28][29][30]. На початку 17-го століття голландська Ост-Індська компанія заснувала комерційний пункт у форті Зеландія (сучасний Аньпін) на прибережній піщаній косі під назвою «Тайоуань»[31] за етнонімом сусіднього тайванського аборигенного племені, можливо, тайвоанців[32]. Ця назва також була прийнята в китайській народній мові як назва піщаної коси та прилеглої території (Тайнань). Сучасне слово «Тайвань» походить від цього вживання, яке в китайських історичних записах написано різними транслітераціями (大員,大圓,大灣,臺員,臺圓 або 臺窩灣). Територія, яку займає сучасний Тайнань, була першим постійним поселенням як європейських колоністів, так і китайських іммігрантів. Поселення стало найважливішим торговим центром острова і служило його столицею до 1887 року.
Використання нинішньої китайської назви (臺灣 / 台灣) стало офіційним ще в 1684 році за часів династії Цін із заснуванням префектури Тайвань із центром у сучасному Тайнані. Завдяки швидкому розвитку вся тайванська суша з часом стала відома як «Тайвань»[33][34][35][36].
Наприкінці XVI ст. на острів почалася імміграція китайців із прибережних провінцій Гуандун та Фуцзянь; 1624—1662 роки — у південній частині острова Тайвань існує колонія голландської Ост-Індської компанії, а в північній частині у 1626—1642 роках іспанська колонія; у 1662 році прихильник династії Мін Чжен Ченгун виганяє голландців з острова й засновує власне незалежне володіння; 1683 рік — острова захопили війська династії Цін;
Республіка Китай заснована 1912 року. Вона займала більшу частину материкового Китаю та Монголії. Наприкінці Другої світової війни, у рамках капітуляції Японії, Республіка Китай збільшила свою територію за рахунок групи островів Тайвань і Пенху. Коли 1949 року Китайська Національна Народна партія (Ґоміндан, кит. 國民黨, пін. Guómíndǎng) програла громадянську війну Комуністичній партії Китаю, уряд Республіки Китай переїхав на Тайвань (острів) до тимчасової столиці Тайбей, у той час як комуністи створили Китайську Народну Республіку (КНР) у материковому Китаї з центром у Пекіні. Відтоді Республіка Китай контролює Тайвань, Пенху, Цзіньминь, Мацзу та інші дрібніші острови. На початку холодної війни вона була визнана багатьма західними країнами та Організацією Об'єднаних Націй як єдиний законний уряд Китаю.
Націоналістичний уряд Китаю на чолі з Чан Кайші (Цзян Цзєши кит. 蔣介石, пін. Jiǎng Jièshí) втік на Тайвань після комуністичної революції в Китаї 1949 й домінував на острові, висловлюючи претензії на материкову частину до 1970-х, але його вже більше не визнавали США й західні держави як легітимний уряд Китаю після ухвали 1971 р. резолюції ООН про визнання права КНР на представництво в цій організації.
У 1975 Чан Кайші помер. Його син Цзян Цзін-го почав проводити політику поступової демократизації й «тайванізації».
У 1989 партія Ґоміндан перемогла на перших вільних виборах. 1991 року президент Лі Денхуей оголосив кінець стану громадянської війни з КНР; до чинної конституції 1947 року було внесено суттєві зміни, почато кампанію за одержання незалежності.
Відповідно до Конституції, Республіка Китай не відмовилася від своїх претензій на весь Китай, хоча активно не заявляє про них на міжнародній арені. Політичні сили Республіки займають різні позиції у питанні проголошення суверенітету Тайваню. Обидва колишні президенти Республіки, Лі Денхуей і Чень Шуйбянь, дотримувалися думки, що РК є суверенною і незалежною державою, окремою від материкового Китаю, тому необхідності в офіційній декларації незалежності немає. З іншого боку, президент Ма Їнцзю висловив думку, що РК є суверенною і незалежною країною, яка має у своєму складі як Тайвань, так і материковий Китай.
- 1945: Капітуляція Японії у Другій світові війні. Тайвань стає частиною Республіки Китай.
- 1947: Повстання тайванців проти Ґоміньдану. Запровадження воєнного стану.
- 1949: Поразка Ґоміньдану у громадянській війні у Китаї. Масова втеча прихильників Чан Кайші на Тайвань.
- 1971: Республіка Китай поступається місцем в ООН Китайській Народній Республіці.
- 1987: Воєнний стан на Тайвані скасовано. Починається демократизація країни.
- 2000: Президентом стає представник Демократичної партії Чен Шуйбян.
Лежить на острові Тайвань. Острів, також знаний як Формоза (від порт. Ilha Formosa — «гарний острів»), розташований у південній частині Східної Азії, на південь та схід від континентального Китаю. На сході і південному сході Тайвань межує з водами Японії і островами Рюкю. На південь від нього розташовані Філіппіни. Тайвань омивається Тихим океаном на сході, Південнокитайським морем і Лусонською протокою на півдні, Тайванською протокою на заході і Східнокитайським морем на півночі. Площа острова становить 35 801 км², довжина — 394 км, ширина — 144 км[37]. На Тайвані переважають скелясті уступчасті гори вкриті тропічними і субтропічними лісами.
Республіка Китай також володіє Охрідськими островами, Зеленими островами в Тихому океані, а також Пескадорськими, Кінменськими і островами Мацзу.
Республіка Китай є демократичною країною з президентсько-парламентською формою правління і загальним виборчим правом.
Очільник держави — президент Цай Інвень (蔡英文) з 2016 року), очільник уряду — Вільям Лай (賴清德) з 2017 року[38]; політична система — демократія, що розвивається.
Уряд Республіки Китай був заснований на Конституції 1947 року та її "Трьох народних принципах", в яких зазначено, що РК «є демократичною республікою народу, яка управляється народом і для народу»[39]. У 1990-х роках вона зазнала значних змін, відомих під загальною назвою «Додаткові статті». Уряд поділяється на п'ять гілок (юанів): Виконавчий Юань (кабінет міністрів), Законодавчий Юань (Конгрес або парламент), Судовий Юань, Контрольний Юань (ревізійне відомство) та Екзаменаційний Юань (відомство, що проводить іспити на державну службу).
Главою держави і головнокомандувачем збройних сил є президент, який обирається всенародним голосуванням максимум на 2 чотирирічні терміни в одному списку з віце-президентом. Президент призначає членів Виконавчого Юаня як свого кабінету (ці члени відповідають за політику та адміністрування), включаючи прем'єр-міністра, який офіційно є головою Виконавчого Юаня[39].
Головним законодавчим органом є однопалатний Законодавчий Юань зі 113 місцями. Сімдесят три депутати обираються загальним голосуванням в одномандатних виборчих округах; тридцять чотири обираються за пропорційною системою (на основі пропорції голосів виборців, отриманих політичними партіями-учасницями в окремому голосуванні за партійними списками); і шість обираються у двох тримандатних округах для корінних народів. Представники служать чотирирічний термін. Спочатку однопалатні Національні збори, як постійний конституційний конвент і колегія виборщиків, виконували деякі парламентські функції, але у 2005 році Національні збори були скасовані, а право вносити конституційні поправки було передано Законодавчому Юаню і всім виборцям Республіки через референдуми[39][40]
Прем'єр-міністр обирається президентом без необхідності затвердження законодавчим органом, і ні президент, ні прем'єр-міністр не мають права вето[39]. Історично склалося так, що в РК домінувала однопартійна політика сильної руки. Ця спадщина призвела до того, що виконавча влада в даний час зосереджена в офісі президента, а не прем'єр-міністра[41]
Судовий Юань є найвищим судовим органом. Він тлумачить Конституцію та інші закони і укази, розглядає адміністративні позови та притягує до дисциплінарної відповідальності державних службовців. Президент (голова) і віце-президент (заступник голови) Судового Юаня та ще тринадцять суддів утворюють Раду верховних суддів[42]. Вони призначаються президентом за згодою Законодавчих зборів за поданням президента. Найвища судова інстанція, Верховний суд, складається з низки цивільних і кримінальних палат, кожна з яких складається з головуючого судді та чотирьох помічників судді, які призначаються довічно. У 1993 році було створено окремий Конституційний суд для вирішення конституційних спорів, регулювання діяльності політичних партій та прискорення процесу демократизації. Суд присяжних відсутній, але право на справедливий публічний суд захищається законом і дотримується на практиці; у багатьох справах головують кілька суддів[39]
Контрольний Юань є наглядовим органом, який стежить за діями виконавчої влади. Його можна вважати постійною комісією з адміністративних розслідувань, на кшталт Рахункової палати Європейського Союзу або Управління урядової підзвітності Сполучених Штатів[39]. Він також відповідає за Національну комісію з прав людини.
Екзаменаційний Юань відповідає за перевірку кваліфікації державних службовців. Вона заснована на імперській системі іспитів, що використовувалася в династичному Китаї. Його можна порівняти з Європейським бюро з відбору персоналу Європейського Союзу або Управлінням кадрової служби США[39]. У 2019 році вона була скорочена, і лунали заклики до її скасування[43][44].
Конституція була розроблена КМТ, коли РК все ще керувала материковою частиною Китаю[45]. Політичні реформи, що розпочалися наприкінці 1970-х років, призвели до скасування воєнного стану в 1987 році, а на початку 1990-х років Тайвань перетворився на багатопартійну демократію. Конституційна основа для цього переходу до демократії була поступово закладена в Додаткових статтях Конституції. Ці статті призупинили дію частин Конституції, призначених для управління материковим Китаєм, і замінили їх статтями, адаптованими для управління та гарантування політичних прав мешканців Тайванської зони, як це визначено в Законі про перетин протоки[46].
Національні кордони не були чітко прописані в Конституції 1947 року, і Конституційний суд відмовився визначати ці кордони в інтерпретації 1993 року, розглядаючи це питання як політичне питання, яке має бути вирішене Виконавчим та Законодавчим Юанями[47]. Конституція 1947 року містила статті, що стосувалися представників колишніх територій династії Цін, включаючи Тибет і монгольські хошуни (райони)[48][49][50]. РК визнала Монголію як незалежну країну в 1946 році після підписання китайсько-радянського Договору про дружбу і союз 1945 року, але після відступу до Тайваню в 1949 році вона відмовилася від нього, щоб зберегти свої претензії на материковий Китай[51]. Додаткові статті 1990-х років не змінили національні кордони, але призупинили дію статей щодо монгольських і тибетських представників. У 2002 році РК почала приймати монгольські паспорти і вилучила пункти, що стосуються Зовнішньої Монголії, з Закону, що регулює відносини між населенням Тайваню і материкової частини Китаю[52]. У 2012 році Рада у справах материкової частини опублікувала заяву, в якій роз'яснила, що Зовнішня Монголія не була частиною національної території РК у 1947 році[53]. Комісія у справах Монголії та Тибету при Виконавчому Юані була скасована у 2017 році.
Політична сцена Тайваню поділена на два основні табори з точки зору "відносин між двома протоками", тобто того, як Тайвань повинен ставитися до Китаю або КНР. "Пан-зелена коаліція" (наприклад, Демократична прогресивна партія) виступає за незалежність, а "пан-блакитна коаліція" (наприклад, Гоміндан) - за об'єднання[54]. Помірковані представники обох таборів розглядають Китайську Республіку як суверенну незалежну державу, але Пан-зелена коаліція розглядає КНР як синонім Тайваню[55] (див. "теорія чотирьох етапів Республіки Китай"), тоді як помірковані представники Пан-блакитної коаліції розглядають її як синонім Китаю[56] (див. "Консенсус 1992 року"). Ці позиції сформувалися на тлі антисепаратистського закону КНР, який загрожує застосуванням «немирних засобів» у відповідь на формальну незалежність Тайваню[57]. Уряд РК розуміє під цим військове вторгнення на Тайвань[58].
Пан-зелену коаліцію в основному очолюють Демократична прогресивна партія (ДПП), Тайванська державотворча партія (ТДП) і Партія зелених (ПЗ), які виступають за незалежність. Вони виступають проти ідеї, що Тайвань є частиною Китаю, і прагнуть широкого дипломатичного визнання і, зрештою, офіційного проголошення незалежності Тайваню[59]. У вересні 2007 року тодішня правляча ДДП схвалила резолюцію, в якій стверджувалася окрема ідентичність від Китаю і містився заклик до ухвалення нової конституції «звичайної країни». Вона також закликала до загального використання назви «Тайвань» як назви країни, не скасовуючи її офіційної назви «Китайська Республіка»[60]. Назва «Тайвань» стала використовуватися все частіше після виникнення руху за незалежність Тайваню[61]. Деякі члени коаліції, такі як колишній президент Чень Шуйбянь, стверджують, що немає необхідності проголошувати незалежність, оскільки «Тайвань вже є незалежною, суверенною країною», а Китайська Республіка - це те ж саме, що і Тайвань [62]. Незважаючи на те, що Лі Тенг-хуей був членом Гоміндану до і під час свого президентства, він також дотримувався подібних поглядів і був прихильником руху за тайванізацію[63]. ТДП і ПЗ[64] обрали більш агресивну лінію, ніж ДДП, щоб завоювати прихильність виборців, які виступають за незалежність і незадоволені консервативною позицією ДДП.
Пан-блакитна коаліція, що складається з Гоміндану (ГМД), Першої народної партії (ПНП) та Нової партії, загалом підтримує дух Консенсусу 1992 року, де ГМД стверджувала, що існує єдиний Китай, але що РК та КНР мають різні інтерпретації того, що означає «Китай». Вони виступають за майбутнє об'єднання з Китаєм[65]. Щодо незалежності, то основна позиція Пан-блакитних полягає у збереженні статус-кво, з відмовою від негайного об'єднання[66][67]. Президент Ма Інцзю заявляв, що за його президентства не буде ні об'єднання, ні проголошення незалежності[68][69]. Деякі члени Пан-блакитної коаліції прагнуть покращити відносини з КНР, зосереджуючись на покращенні економічних зв'язків[70].
Приблизно 84 відсотки населення Тайваню є нащадками китайських іммігрантів, які прибули в період між 1683 і 1895 роками. Інша значна частина походить від ханьців, які іммігрували з материкового Китаю наприкінці 1940-х - на початку 1950-х років. Спільне культурне походження, а також ворожість між конкуруючими РК і КНР призвели до того, що національна ідентичність стала спірним питанням з політичним підтекстом.
Після демократичних реформ і скасування воєнного стану особлива тайванська ідентичність часто перебуває в центрі політичних дебатів. Її визнання робить острів відмінним від материкового Китаю, а отже, може розглядатися як крок до формування консенсусу щодо де-юре незалежності Тайваню[72]
Табір Пан-зелених підтримує переважно тайванську ідентичність (хоча «китайська» може розглядатися як культурна спадщина), тоді як табір Пан-блакитних підтримує переважно китайську ідентичність (з «тайванською» як регіональною/діаспорною китайською ідентичністю)[65] Останніми роками ГМД пом'якшила цю позицію і тепер підтримує тайванську ідентичність як частину китайської ідентичності[73][74].
Тайванська ідентифікація значно зросла з початку 1990-х років, тоді як китайська ідентифікація впала до низького рівня, а ідентифікація з обома ідентичностями також зменшилася. У 1992 році 17,6% респондентів ідентифікували себе як тайванці, 25,5% - як китайці, 46,4% - як обидва, а 10,5% не змогли відповісти. У червні 2021 року 63,3 відсотка ідентифікували себе як тайванці, 2,6 відсотка - як китайці, 31,4 відсотка - як обидва, а 2,7 відсотка - не відповіли[71] Опитування, проведене на Тайвані дослідницьким центром Global Views Survey в липні 2009 року, показало, що 82,8% респондентів вважають РК і КНР двома окремими країнами, кожна з яких розвивається самостійно, але 80,2% вважають себе членами китайського народу[75].
Внутрішня громадська думка віддавала перевагу збереженню статус-кво, хоча з 1994 року настрої на користь незалежності постійно зростали. У червні 2021 року щорічне опитування показало, що 28,2% підтримували збереження статус-кво та відкладення рішення, 27,5% - збереження статус-кво на невизначений термін, 25,8% - збереження статус-кво з рухом до незалежності, 5,9% - збереження статус-кво з рухом до об'єднання, 5,7% - не дали відповіді, 5,6% підтримали незалежність якнайшвидше, а 1,5% - об'єднання якнайшвидше[76]. Питання на тайванському референдумі 2018 р. стосувалося того, чи повинні тайванські спортсмени змагатися під назвою «Тайвань» на літніх Олімпійських іграх 2020 року, але воно не пройшло; New York Times пояснила невдачу кампанією, яка застерігала, що зміна назви може призвести до зняття Тайваню «під тиском Китаю»[77].
ГМД, найбільша пан-блакитна партія, підтримує статус-кво на невизначене майбутнє із заявленою кінцевою метою об'єднання. Однак вона не підтримує об'єднання з КНР у короткостроковій перспективі, оскільки така перспектива була б неприйнятною для більшості її членів і громадськості[78]. Ма Інцзю, голова ГМД і колишній президент РК, визначив демократію, економічний розвиток до рівня, близького до рівня Тайваню, і справедливий розподіл багатства як умови, які КНР має виконати, щоб об'єднання відбулося[79]. Ма заявив, що відносини через протоку не є відносинами між двома Китаями або двома державами. Це особливі відносини. Крім того, він заявив, що питання суверенітету між ними наразі не можуть бути вирішені[80].
Демократична прогресивна партія, найбільша партія Пан-зелених, офіційно прагне незалежності, але на практиці також підтримує статус-кво, оскільки ні незалежність, ні об'єднання не видаються ймовірними в короткостроковій чи навіть середньостроковій перспективі[81]. У 2017 році прем'єр-міністр Тайваню Вільям Лай заявив, що він «політичний діяч, який виступає за незалежність Тайваню», але оскільки Тайвань вже є незалежною країною під назвою Китайська Республіка[82][83][84][85][86], у нього немає потреби оголошувати незалежність[87].
Республіка Китай ділиться на дві провінції (кит. 省, пін. shěng, шен) і п'ять міст центрального підпорядкування (кит. 直轄市, пін. zhíxiáshì, чжисяши). Провінції, своєю чергою, діляться на повіти (кит. 縣, пін. xiàn, сянь) і провінційні муніципалітети (кит. 市, пін. shì, ши).
Провінції (кит. трад. 省, піньїнь: shěng, палл.: шен) є скоріше реліктом адміністративного поділу всього Китаю. У Китайській республіці існує дві провінції.
Назва | Китайська писемність | Площа, км² | Населення, осіб | Столиця | |
---|---|---|---|---|---|
Тайвань | 臺灣省,台灣省 | 26 330,9577 | 9 242 980 | Чжунсинсиньцунь | 中興新村 |
Фуцзянь | 福建省 | 180,4560 | 107 308 | Цзиньчен | 金城鎮 |
Міста центрального підпорядкування (кит. трад. 直轄市, пиньинь: zhíxiáshì, палл.: чжисяши) виділені з провінцій. У Китайській республіці існує п'ять міст центрального підпорядкування.
Назва | Китайська писемність | Прапор | Площа, км² | Населення, осіб | Дата |
---|---|---|---|---|---|
Гаосюн | 高雄市 | 2 946,2527 | 2 769 072 | 01.01.1979 | |
Новий Тайбей | 新北市 | 2 052,5667 | 3 849 492 | 25.12.2010 | |
Тайбей | 臺北市,台北市 | 271,7997 | 2 622 933 | 01.07.1967 | |
Тайнань | 臺南市,台南市 | 2 191,6531 | 1 873 681 | 25.12.2010 | |
Тайчжун | 臺中市,台中市 | 2 214,8968 | 2 629 323 | 25.12.2010 | |
Таоюань | 桃園市 | 1 220,9540 | 2 092 977 | 25.12.2014 |
У провінції Тайвань існує три міста провінційного підпорядкування.
Назва | Китайська писемність | Прапор | площа (км²) | населення (чол.) |
---|---|---|---|---|
Синьчжу | 新竹市 | 104,1526 | 415 344 | |
Цзілун | 基隆市 | 132,7589 | 384 134 | |
Цзяї | 嘉義市 | 60,0256 | 272 390 |
Всього на Тайвані існують 13 повітів:
Складаються з сухопутних військ, військово-морських сил і військово-повітряних сил.
Призовний вік і порядок комплектування: всі громадяни Китайської Республіки чоловічої статі, віком 19—35 років, в обов'язковому порядку, призиваються на дійсну військову службу строком на 1 рік (з 2009 року; раніше — 14 місяців); допускається добровільна служба для жінок; служба у ВПС для жінок обмежується лише небойовими посадами; граничний вік для військовослужбовця армійського резерву — 30 років; Міністерство оборони Китайської Республіки заявило про свій намір, починаючи з 2010 року, скоротити число призовників до збройних сил, шляхом збільшення чисельності солдатів професійної служби на 10 % щорічно, призов раніше буде здійснюватися для проходження альтернативної служби, або 3—4 місячного курсу військової підготовки (2009).
Військові витрати — відсоток від ВВП: 2,2 % (2006) — 75-те місце в світі.
Будучи одним із чотирьох «азійських тигрів», вона є 26-ю за величиною економікою у світі. Новітні технології відіграють ключову роль у промисловості країни.
У Республіці Китай на високому рівні перебувають свобода слова, охорона здоров'я, освіта, економічні свободи тощо.
Експорт (вивіз): текстиль, сталь, пластмаси, електроніка, харчові продукти.
Населення Тайваню станом на 2011 рік оцінювалося у 23 415 126 осіб (оцінка)[88]. На 2022 рік населення 23 580 712 осіб (оцінка)[89]. Оскільки площа Тайваню становить 35 980 км², то щільність населення дорівнює 644,5 особи на км². Це 15-те місце в світі за щільністю населення, і друге в Азії (після Бангладеш), якщо не брати до уваги держав з територією меншою, ніж у Тайваню. Західне узбережжя острова заселено набагато щільніше, ніж східне. Приріст населення у 2006 році склав 0,61 %.
Велика частина населення Тайваню живе в міських агломераціях. Найбільші з них Новий Тайбей (6 607 115 осіб), Гаосюн (2 752 008), Тайчжун — Чжанхуа (2 161 327), Таоюань (1 814 437), Тайнань (1 237 886), Сіньчжу (671 464) та Цзяї (373 417). Усі вони розташовані на західному узбережжі острова Тайвань. Найбільші міста (станом на 2009 рік: Тайбей (2 620 273), Гаосюн (1 526 128), Тайчжун (1 067 366), Тайнань (768 891), Сіньчжу (396 983), Цзілун (390 299), Цзяї (272 718).
98 % населення Тайваню — етнічні китайці (хань), 2 % — аборигени-«гаошань» (найдавніше населення острова Тайвань), що говорять тайванськими мовами австронезійської сім'ї. Офіційна мова — китайська (гоюй), але більшість населення говорить на інших діалектах китайської, тайванській і хакка. Мови аборигенів не мають офіційного статусу і поступово зникають. Тайвань використовує традиційні китайські ієрогліфи.
94 % населення є послідовниками буддизму, даосизму і конфуціанства, менш 4,5 % — християнства або ісламу.
Республіку Китай визнали 23 держави з сумарним ВВП, що складає лише 28 % від ВВП самої Китайської Республіки[90].Станом на січень-2024 державний суверенітет Тайваню визнає лише 12 країн:
Маршаллові Острови; Палау; Тувалу; Есватіні; Ватикан; Беліз; Парагвай; Гватемала; Гаїті; Сент-Кіттс і Невіс; Сент-Люсія; Сент-Вінсент; Гренадини.
Останній офіційний гарнізон США покинув Тайвань у 1979 році, коли Вашингтон переключив формальне дипломатичне визнання з Тайбея на Пекін, хоча в торішніх повідомленнях ЗМІ йшлося про невеликі розгортання[91].
20 грудня 2023 року згідно з повідомленням американської телемережі NBC Глава КНР Сі Цзіньпін прямо сказав президенту США Джо Байдену, що прагнутиме «возз'єднати Тайвань з материковим Китаєм»[92][93]. Те ж саме Сі Цзіньпін заявив у новорічному зверненні та повідомив, що «возз'єднання» Китаю з Тайванем неминуче[94][95].
Українсько-тайванські відносини | |||||
---|---|---|---|---|---|
Республіка Китай |
Україна | ||||
|
Українсько-тайванські відносини носять обмежений характер. Оскільки 1992 року Україна в рамках політики одного Китаю встановила дипломатичні стосунки з Китайською Народною Республікою (Китаєм), це виключає визнання Республіки Китай.
В Україні відсутній представницький офіс Тайваню, тому консульські питання вирішує представництво у Варшаві. Для громадян України обов'язковою умовою для відвідування Тайваню є наявність у закордонному паспорті тайванської візи.
22 квітня 2022 року Тайвань анонсував значну допомогу для України[96]. Востаннє країни співпрацювали на такому рівні 1957 року[97]. Напередодні, 15 березня МЗС Тайваню оголосило про допомогу розміром 11,5 млн доларів для українських біженців[98][99][100][101].
Ukraine+Taiwan Forum — українська неурядова платформа, частина ЛДЛУ, має на меті адвокацію українсько-тайванських відносин.
- Список міст Тайваню
- Тайвань (провінція Китайської Народної Республіки)
- Рух за незалежність Тайваню
- Республіка Тайвань (1895)
- Королівство Міддаг
- Держава Дуннін
- В. Ю. Константинов. «Двох Китаїв» концепція // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. ISBN 966-316-039-X
- ↑ Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань). Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань). Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ Звіт загального статистичного аналізу, Перепис населення та житла (PDF). Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань). Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
- ↑ а б в г База даних прогнозів світової економіки, квітень 2022 року. IMF.org. Міжнародний Валютний Фонд. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Через невизначений статус Республіки, ООН не вносить її до своїх статистичних даних. За підрахунками місцевої влади ІРЛП становить 0,916 у 2019 році, -https://www.dgbas.gov.tw/public/Data/112116036FDX2D8F3.pdf
- ↑ TAIWAN SNAPSHOT. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
- ↑ Economic Development R.O.C (Taiwan) (Звіт). National Development Council (Taiwan). с. 4. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
- ↑ Dunlop, Fuchsia (2003), Land of Plenty: A Treasury of Authentic Sichuan Cooking, New York: Norton, ISBN 0393051773
- ↑ World Bank Country and Lending Groups [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.], World Bank. Retrieved 10 July 2018.
- ↑ IMF Advanced Economies List. World Economic Outlook, April 2016, p. 148 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2016.
- ↑ Keoni Everington (1 березня 2024). Taiwan rated 2nd freest in Asia by Freedom House, 7th in world. Taiwan News (англ.). Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ Yao, Grace; Cheng, Yen-Pi; Cheng, Chiao-Pi (5 листопада 2008). The Quality of Life in Taiwan. Social Indicators Research. 92 (2): 377—404. doi:10.1007/s11205-008-9353-1. S2CID 144780750.
a second place ranking in the 2000 Economist's world healthcare ranking
- ↑ 國情統計通報(第 195 號) (PDF). Directorate General of Budget, Accounting and Statistics, Executive Yuan, Taiwan (ROC). 14 жовтня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 11 лютого 2023. Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ Horton, Chris (9 листопада 2021). The World Is Fed Up With China's Belligerence. The Atlantic. Архів оригіналу за 9 листопада 2021.
- ↑ Wood, Richard (27 листопада 2021). What is behind the China-Taiwan dispute?. Nine News. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
Experts agree a direct conflict is unlikely, but as the future of self-ruled Taiwan increasingly becomes a powder keg, a mishap or miscalculation could lead to confrontation while Chinese and American ambitions are at odds.
- ↑ Han Cheung (25 квітня 2021). Taiwan in Time: The 'communist rebellion' finally ends. Taipei Times. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021.
...Most importantly, with the repeal of the temporary provisions, the Chinese Communist Party would no longer be seen as a rebel group. "From now on, we will see the Chinese Communist Party as a political entity that controls the mainland region and we will call them the 'mainland authorities' or the 'Chinese Communist authorities'," President Lee said during the press conference
- ↑ Nauru switches diplomatic recognition from Taiwan to China. ABC News. Associated Press. 15 січня 2024. Архів оригіналу за 15 січня 2024. Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ Fell, Dafydd (2006). Party Politics in Taiwan. Routledge. с. 85. ISBN 978-1-134-24021-0.
- ↑ Achen, Christopher H.; Wang, T. Y. (2017). The Taiwan Voter: An Introduction. У Achen, Christopher H.; Wang, T. Y. (ред.). The Taiwan Voter. University of Michigan Press. с. 1—25. doi:10.3998/mpub.9375036. ISBN 978-0-472-07353-5. pp. 1–2.
- ↑ Office of President of the Republic of China (Taiwan). Office of President of the Republic of China (Taiwan). Процитовано 15 липня 2015.
- ↑ About Taiwan. Taiwan.gov.tw. Процитовано 16 червня 2020.
- ↑ President Tsai interviewed by BBC. Office of the President of the Republic of China (Taiwan). 18 січня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
Well, the idea is that we don't have a need to declare ourselves an independent state. We are an independent country already and we call ourselves the Republic of China (Taiwan)
- ↑ Thompson, (1964), с. 166.
- ↑ Thompson, (1964), с. 163.
- ↑ Chapter 3: History (PDF). The Republic of China Yearbook 2011. Government Information Office, Republic of China (Taiwan). 2011. с. 46. Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2012.
- ↑ Ilha Formosa: the Emergence of Taiwan on the World Scene in the 17th Century. National Palace Museum. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 12 квітня 2018.
- ↑ Davidson, (1903), с. 10: "A Dutch navigating officer named [[Jan Huyghen van Linschoten|Linsc[sic][*]]], employed by the Portuguese, so recorded the island in his charts, and eventually the name of Formosa, so euphonious and yet appropriate, replaced all others in European literature."
- ↑ see for example:
- Campbell, William (1915). Sketches from Formosa. Marshall Brothers. OL 7051071M.
- Campbell, (1903)
- Davidson, (1903)
- ↑ Thompson, 1964, с. 178.
- ↑ Jenco, Leigh K. (2020). Chen Di's Record of Formosa (1603) and an Alternative Chinese Imaginary of Otherness. The Historical Journal. 64: 17—42. doi:10.1017/S0018246X1900061X.
- ↑ 閩海贈言. National Central Library (кит.). с. 21—29. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 7 січня 2023.
- ↑ Valentijn, (1903), с. 52.
- ↑ Mair, Victor H. (2003). How to Forget Your Mother Tongue and Remember Your National Language. Pīnyīn.info. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 5 квітня 2018.
The true derivation of the name "Taiwan" is actually from the ethnonym of a tribe in the southwest part of the island in the area around Ping'an. As early as 1636, a Dutch missionary referred to this group as Taiouwang. From the name of the tribe, the Portuguese called the area around Ping'an as Tayowan, Taiyowan, Tyovon, Teijoan, Toyouan, and so forth. Indeed, already in his ship's log of 1622, the Dutchman Cornelis Reijersen referred to the area as Teijoan and Taiyowan.
- ↑ 蔡玉仙 та ін., ред. (2007). 府城文史 (кит.). Tainan City Government. ISBN 978-986-00-9434-3.
- ↑ Shih Shou-chien, ред. (2003). 福爾摩沙 : 十七世紀的臺灣、荷蘭與東亞 [Ilha Formosa: the Emergence of Taiwan on the World Scene in the 17th Century] (кит.). Taipei: National Palace Museum. ISBN 978-957-562-441-5.
- ↑ Kato, Mitsutaka (2007) [1940]. 昨日府城 明星台南: 發現日治下的老臺南 (кит.). Переклад: 黃秉珩. 臺南市文化資產保護協會. ISBN 978-957-28079-9-6.
- ↑ Oosterhoff, J.L. (1985). Zeelandia, a Dutch colonial city on Formosa (1624–1662). У Ross, Robert; Telkamp, Gerard J. (ред.). Colonial Cities: Essays on Urbanism in a Colonial Context. Springer. с. 51—62. ISBN 978-90-247-2635-6.
- ↑ Wayback Machine. 29 березня 2014. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Rbc.ua. Прем'єр Тайваню пішов у відставку на тлі падіння президентського рейтингу. РБК-Украина (укр.). Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ а б в г д е ж Chapter 4: Government. The Republic of China Yearbook. Government Information Office, Republic of China (Taiwan). 2011. с. 55—65. Архів оригіналу (PDF) за 12 May 2008.
- ↑ Taiwan assembly passes changes. BBC News. 7 June 2005. Архів оригіналу за 23 February 2019. Процитовано 9 June 2005.
- ↑ Jayasuriya, Kanishka (1999). Law, capitalism and power in Asia. Routledge. с. 217. ISBN 978-0-415-19743-4. Архів оригіналу за 2 October 2024. Процитовано 25 July 2023.
- ↑ Вікіджерела. . Article 5 — через
- ↑ Wang, Yang-yu; Kao, Evelyn (10 December 2019). Legislature passes revised law to shrink Examination Yuan. Central News Agency. Архів оригіналу за 19 February 2020. Процитовано 19 February 2020.
- ↑ Yang, Mien-chieh; Chung, Jake. Examination Yuan at odds with self. Taipei Times. Архів оригіналу за 17 April 2021. Процитовано 10 March 2021.
- ↑ Ginsburg, Tom (2003). Judicial review in new democracies. Cambridge University Press. с. 111. ISBN 978-0-521-52039-3. Архів оригіналу за 2 October 2024. Процитовано 25 July 2023.
- ↑ Yeh, Jiunn-rong (2016). The Constitution of Taiwan. Bloomsbury. с. 3—4. ISBN 978-1-84946-512-0.
- ↑ Chang, Ming-hsuan; Mazzetta, Matthew. DPP lawmakers seek removal of 'national unification' from Constitution. Central News Agency (Taiwan). № 3 September 2020. Архів оригіналу за 28 March 2021. Процитовано 8 March 2021.
- ↑ 蒙古不是中華民國固有之疆域. 自由時報 Liberty Times. Архів оригіналу за 3 February 2021. Процитовано 6 February 2021.
- ↑ Constitution of the Republic of China (Taiwan). Архів оригіналу за 23 October 2020. Процитовано 14 February 2021.
- ↑ Yin-t'ang Chang (1933). The Economic Development and Prospects of Inner Mongolia (Chahar, Suiyuan, and Ningsia). Commercial Press, Limited. с. 62.
- ↑ Clark, Keith Allan II (3 September 2018). Imagined Territory: The Republic of China's 1955 Veto of Mongolian Membership in the United Nations. Journal of American-East Asian Relations. 25 (3): 263—295. doi:10.1163/18765610-02503003. S2CID 240274376.
- ↑ Taiwan 'embassy' changes anger China. BBC News. 26 February 2002. Архів оригіналу за 26 May 2004. Процитовано 14 February 2021.
- ↑ Mongolia not within national boundary under ROC Constitution: MAC. Central News Agency (Taiwan). 21 May 2012. Архів оригіналу за 17 April 2021. Процитовано 8 March 2021.
- ↑ Lin, Gang; Wu, Weixu (2017). The Transition of Party System in Taiwan: Divergence or Convergence?. China Review. 17 (3): 141—166. JSTOR 44371801.
- ↑ Mo, Yan-chih; Chung, Jake (10 October 2011). Tsai affirms recognition of the ROC. Taipei Times.
... Democratic Progressive Party (DPP) Chairperson Tsai Ing-wen ... said the ROC was Taiwan and Taiwan was the ROC ...
- ↑ Shih, Hsiao-kuang; Xie, Dennis (20 June 2020). KMT task force unveils four pillars for stable, peaceful cross-strait relations. Taipei Times. Процитовано 20 June 2020.
... the KMT and the Chinese Communist Party (CCP) ... acknowledge that there is 'one China,' with each side having its own interpretation of what 'China' means.
- ↑ Shi, Jiangtao (20 September 2022). Beijing may use Anti-Secession Law to seek Taiwan reunification, Wang says. South China Morning Post (англ.). Архів оригіналу за 14 March 2023. Процитовано 7 June 2023.
The 2005 Anti-Secession Law provides a legal framework for Beijing to use non-peaceful means to guard against pro-independence forces in Taiwan.
- ↑ The Official Position of the Republic of China (Taiwan) on the People's Republic of China's Anti-Secession (Anti-Separation) Law. Mainland Affairs Council. 29 March 2005. Архів оригіналу за 8 June 2023. Процитовано 7 June 2023.
[The intention of the 'Anti-Secession Law' is] to establish a legal basis for the military invasion of Taiwan: Through the 'Anti-Secession Law', China has changed its Taiwan policy from a mere political statement to a legal basis, paving the way for an invasion of Taiwan.
- ↑ Taiwan Flashpoint: Independence Debate. BBC News. BBC. Архів оригіналу за 2 April 2019. Процитовано 6 March 2021.
- ↑ Taiwan party asserts separate identity from China. The Associated Press. 30 September 2007. Архів оригіналу за 11 February 2023. Процитовано 18 January 2023.
- ↑ Wong, Edward (12 March 2008). Taiwan's Independence Movement Likely to Wane. The New York Times. Архів оригіналу за 1 July 2017. Процитовано 20 February 2017.
- ↑ Crisis Group (6 June 2003). Taiwan Strait I: What's Left of 'One China'?. International Crisis Group. Архів оригіналу за 9 July 2008. Процитовано 29 May 2009.
- ↑ Shirk, Susan L. (2007). China: Fragile Superpower. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-530609-5.
- ↑ 讓全球綠黨的願景在台灣實現,守護公平正義的最佳第三勢力. The News Lens. 27 December 2019. Архів оригіналу за 27 June 2023. Процитовано 19 January 2023.
台灣綠黨是最早表態支持蔡總統連任的小黨,護台抗中、反紅禦韓的立場鮮明,頻頻出戰,讓綠黨被對手批評是小綠、側翼,甚至還被柯文哲羞辱是比皇帝還著急的太監。
- ↑ а б Pares, Susan (24 February 2005). [[[:Шаблон:GBurl]] A political and economic dictionary of East Asia]. Routledge. с. 267. ISBN 978-1-85743-258-9.
The Pan-Blue coalition on the whole favours a Chinese nationalist identity and policies supporting reunification and increased economic links with the People's Republic of China.
- ↑ Huang, Chin-Hao; James, Patrick (2014). Blue, Green or Aquamarine? Taiwan and the Status Quo Preference in Cross-Strait Relations. The China Quarterly. 219 (219): 670—692. doi:10.1017/S0305741014000745. JSTOR 24740633. S2CID 40724777.
- ↑ Cho, Young Chul; Ahn, Mun Suk (2017). Taiwan's international visibility in the twenty-first century: A suggestive note. International Journal. 72 (1): 79—90. doi:10.1177/0020702017692608. JSTOR 26414076. S2CID 151892075.
- ↑ Ko, Shu-Ling (8 October 2008). Ma refers to China as ROC territory in magazine interview. Taipei Times. Архів оригіналу за 3 June 2009. Процитовано 8 October 2008.
- ↑ Taiwan and China in 'special relations': Ma. China Post. 4 September 2008. Архів оригіналу за 6 September 2008. Процитовано 11 September 2008.
- ↑ Smith, Courtney Donovan (21 June 2022). How pro-China is the KMT now?. Taiwan News. Архів оригіналу за 29 January 2023. Процитовано 29 January 2023.
- ↑ а б Taiwanese / Chinese Identity(1992/06~2021/06). Election Study Center. National Chengchi University. Архів оригіналу за 6 March 2021. Процитовано 27 October 2021.
- ↑ Shambaugh, David L. (2006). Power shift. University of California Press. с. 179—183. ISBN 978-0-520-24570-9.
- ↑ Okazaki, Hisahiko (30 December 2008). No sign of a 'peace agreement'. Japan Times. Архів оригіналу за 14 July 2012. Процитовано 15 July 2009.
For one thing, I believe there is recognition that the awareness of Taiwanese identity is now irreversible. The KMT government did things like rename the "Taiwan Post" to "Chunghwa Post" as soon as it came in. But it did not take much time to perceive that it would cause a backlash among the Taiwan populace. The cross-strait exchanges have also brought about opposition demonstrations from time to time. This appears to be one of the reasons for the abrupt decline in the approval rating of the Ma administration.
- ↑ 10 Questions: Ma Ying-jeou. Time. 10 July 2006. Архів оригіналу за 24 October 2007. Процитовано 15 July 2009.
I am Taiwanese as well as Chinese.
- ↑ Survey on President Ma's Approval Rating and Cross-Strait Relations After First Year of Direct Flights (PDF). Global Views Survey Research Center. 24 July 2009. Архів оригіналу (PDF) за 29 April 2011. Процитовано 3 December 2014.
- ↑ Taiwan Independence vs. Unification with the Mainland. Election Study Center, National Chengchi University. Архів оригіналу за 26 October 2021. Процитовано 27 October 2021.
- ↑ Horton, Chris (26 November 2018). Taiwan Asked Voters 10 Questions. It Got Some Unexpected Answers. (Published 2018). The New York Times (амер.).
- ↑ Devlin, Kat; Huang, Christine (12 May 2020). In Taiwan, Views of Mainland China Mostly Negative. Pew Research Center's Global Attitudes Project (амер.). Архів оригіналу за 16 June 2021. Процитовано 5 August 2022.
- ↑ Enav, Peter (16 May 2008). Unification with China unlikely 'in our lifetimes': president-elect. China Post. Архів оригіналу за 16 June 2009. Процитовано 13 June 2009.
'It is very difficult for us to see any unification talks even in our lifetimes,' Ma said. 'Taiwanese people would like to have economic interactions with the mainland, but obviously they don't believe their political system is suitable for Taiwan.'
- ↑ Impulsa Taiwan la reconciliación. El Sol de México (ісп.). 2 September 2008. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 9 June 2009.
Esencialmente, no definiríamos la relación a través del estrecho de Taiwan como una relación de dos países o dos Chinas, porque nuestra Constitución no lo permite. Nosotros definiríamos está relación como una relación muy especial, ya que la Constitución nuestra, igual que la Constitución de China continental, no permite la existencia de otro país dentro del territorio.
- ↑ Taiwan Flashpoint: Independence debate. BBC News. 2009. Архів оригіналу за 18 April 2009. Процитовано 4 April 2012.
Since neither outcome looks likely in the short or even medium term, it is perhaps not surprising that opinion polls suggest most Taiwanese people want things to stay as they are, with the island's ambiguous status unresolved.
- ↑ Chapman, Alex (14 November 2021). China's media mouthpiece issues thinly-veiled warning to Australia amid tension over Taiwan. 7News. Архів оригіналу за 13 November 2021. Процитовано 14 November 2021.
Taiwan says it is an independent country and will defend itself if China attacks.
- ↑ China-Taiwan tensions: We will not bow to Beijing pressure, says leader. BBC News. BBC. 10 October 2021. Архів оригіналу за 10 October 2021. Процитовано 10 October 2021.
- ↑ Luftraumverletzungen in Taiwan: Es geht um Einschüchterung [Airspace intrusion in Taiwan: It's about intimidation]. Schweizer Radio und Fernsehen (DE-ch) . 5 October 2021. Архів оригіналу за 16 August 2024. Процитовано 10 October 2021.
- ↑ Grant, Stan (10 October 2021). For China's Xi Jinping, attacking Taiwan is about identity – that's what makes it so dangerous. ABC News. Australian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 9 October 2021. Процитовано 10 October 2021.
- ↑ dpa (13 October 2021). China: Manöver sollen Druck auf Taiwan und USA verstärken [China: Maneuvers intended to increase pressure on Taiwan and the USA]. Süddeutsche Zeitung (нім.). Архів оригіналу за 2 October 2024. Процитовано 17 October 2021.
Ohnehin versteht sich Taiwan längst selbst als unabhängig. [In any case, Taiwan has long seen itself as independent.]
- ↑ Taiwanese premier's independence stance incurs Beijing's wrath. TODAYonline. 28 September 2017. Архів оригіналу за 6 October 2017. Процитовано 6 October 2017.
- ↑ CIA The World Factbook, TAIWAN. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ The World Factbook — Taiwan. www.cia.gov. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ Міжнародний валютний фонд, [1]. Дані 2008 року.
- ↑ Тайвань підтвердив присутність американських військових на острові. Українська правда (укр.). Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Xi warned Biden during summit that Beijing will reunify Taiwan with China. Dec. 20, 2023, 12:00 PM EET
- ↑ Сі Цзіньпін попередив Байдена про намір «возз'єднати Китай із Тайванем», — NBC. 20.12.2023, 18:48
- ↑ China's Xi says 'reunification' with Taiwan is inevitable. December 31, 20231:59 PM GMT+2
- ↑ Сі Цзіньпін у новорічному зверненні заявив, що «возз'єднання» Китаю з Тайванем неминуче. // Автор: Костя Андрейковець. 31.12.2023, 21:34
- ↑ Taiwan donates US$8 million to Ukraine - Focus Taiwan. focustaiwan.tw (амер.). Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна. Історична правда. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Reuters (16 березня 2022). China says Taiwan 'taking advantage' of Ukraine as island sends more aid. Reuters (англ.). Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Taiwan raises US$32 million relief funds for Ukrainian refugees in a month - Focus Taiwan. focustaiwan.tw (амер.). Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ News, Taiwan (7 березня 2022). Taiwan raises NT$300 million donations for Ukraine in 5 days | Taiwan News | 2022-03-07 18:23:00. Taiwan News. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Україна подає приклад: Тайваню потрібно більше ППО. ФОКУС (укр.). 10 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.