Перейти до вмісту

Ґрелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ґрелін
Ідентифікатори
Символи motilin-related peptideappetite-regulating hormonegrowth hormone-releasing peptideghrelin-28GHRL(24-51)GSSFLSPEHQRVQQRKESKKPPAKLQPRGastric MLTRPGly-Ser-Ser-Phe-Leu-Ser-Pro-Glu-His-Gln-Arg-Val-Gln-Gln-Arg-Lys-Glu-Ser-Lys-Lys-Pro-Pro-Ala-Lys-Leu-Gln-Pro-Arg
Зовнішні ІД GeneCards: [1]
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
н/д
н/д
Ensembl
н/д
н/д
UniProt
н/д
н/д
RefSeq (мРНК)
н/д
н/д
RefSeq (білок)
н/д
н/д
Локус (UCSC) н/д н/д
PubMed search н/д н/д
Вікідані
Див./Ред. для людей

Ґрелін (англ. Ghrelin and obestatin prepropeptide) — білок, який кодується геном GHRL, розташованим у людей на короткому плечі 3-ї хромосоми.[1] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 117 амінокислот, а молекулярна маса — 12 911[2]. З білка-попередника утворюється пептид, що складається з 28 амінокислот, гормон, що стимулює відчуття голоду, виробляється головним чином клітинами Р/D1 слизової оболонки фундальної частини шлунку і епсилон-клітинами підшлункової залози[3]. Рецептори ґреліна знаходяться у багатьох тканинах, включаючи гіпофіз, шлунок, кишечник, підшлункову залозу, вилочкову залозу, статеві залози, щитоподібну залозу, серце (Говард, 1996). Наявність рецепторів у настільки різноманітних тканинах і органах говорить про те, що ґрелін виконує цілий ряд біологічних функцій.

Рівень ґреліну в крові зростає перед прийомами їжі і знижується після них. Він вважається доповнюючим для гормону лептину, що виробляється жировою тканиною. При деяких процедурах з лікування ожиріння рівень ґреліну у пацієнтів знижують, при цьому відчуття ситості настає раніше, ніж за звичайних умов.[4]

Ґрелін — потенційний стимулятор секреції гормонів передньої долі гіпофізу[5].

Ґрелін впливає на гіпокамп і є важливим для когнітивної адаптації до змін навколишнього середовища і для процесу навчання.[6]

Послідовність амінокислот
1020304050
MPSPGTVCSLLLLGMLWLDLAMAGSSFLSPEHQRVQQRKESKKPPAKLQP
RALAGWLRPEDGGQAEGAEDELEVRFNAPFDVGIKLSGVQYQQHSQALGK
FLQDILWEEAKEAPADK

Історія і назва

[ред. | ред. код]

Відкриття ґреліну було зроблено в 1996[7], воно належить Масаясу Коджима та його колегам, які доповіли про це у 1999. Назва походить від його ролі як пептиду, що впливає на вивільнення гормону росту, з посиланням на прото-індо-європейський корінь «гре», що означає «рости»[8]. (Growth Hormone Release Inducing = GHRelIn, той що посилює виділення гормону росту). Як каже один з авторів дослідження, Елісон Рен, він став першим виявленим гормоном цієї групи.

Вченим було відомо, що ця речовина може стимулювати голод у щурів. А під час дослідження, результати якого опубліковано у Журналі клінічної ендокринології та метаболізму, вдалося довести, що такі процеси можуть відбуватися і з людьми. Добровольці, які отримували ін'єкції ґреліну, з'їдали майже на третину більше, ніж ті, хто їх не отримував.

Синтез

[ред. | ред. код]

Матрична РНК з гену GHRL кодує пептид з 117 амінокислот, що називається препроґрелін, який містить 4 екзони. Сигнальна пептидна молекула цього великого попередника розщеплюється, внаслідок чого отримується проґрелін. Проґрелін, в свою чергу, розщеплюється на дві частини, одна з яких — 28-амінокислотний пептид ґрелін, а друга — С-ґрелін (з якого, за припущенням, утворюється обестатин)[9].

Механізм дії

[ред. | ред. код]
Ґрелін — перший з визначених гормонів, що впливають на відчуття голоду. Ґрелін також — єдиний відомий орексиген, чи гормон, що підвищує апетит. Він виробляється головним чином у тонкому та товстому кишківнику, але також може виділятися легенями, панкреатичними острівцями, статевими залозами, корою наднирників, плацентою, нирками і мозком (Ariyu, 2001). Велика кількість локацій, де може вироблятися ґрелін, вказує на те, що цей гормон поширений і має багато біологічних функцій. Ґрелін збільшує споживання їжі і збільшує жирову масу[10][11], діючи на рівні гіпоталамусу. Він активує клітини в дугоподібному ядрі[12][13], що містить орексигенний нейропептид Y у нейронах. Ці нейрони також чутливі до лептину та інсуліну.[14] Ґрелін також активує мезолімбічне холінергічно-дофамінергічне кільце, яке пов'язує гедонічні та підсилюючі аспекти природних задоволень, таких як їжа, а також таких наркотичних речовин, що призводять до звикання, наприклад етанолу.[14][15][16] Існують також докази того, що ґрелін має периферичний ефект на зміну апетиту і відчуття ситості, впливаючи на механічну чутливість шлункових гілок блукаючого нерву, роблячи їх менш чутливими до розтягнення шлунку, що призводить до переїдання.

Відношення до обестатину

[ред. | ред. код]

Обестатин — гіпотетичний гормон, який, як було показано наприкінці 2005 року, знижує апетит. Обидва пептиди — ґрелін і обестатин — кодуються одним і тим самим геном, продукт синтезований на цій ділянці ДНК розпадається таким чином, що в результаті утворюються два пептидних гормони.[17]. Фізіологічне значення цього механізму невідоме, і, слід зазначити, що жодна конвертаза не має можливості розщепити рекомбінантний прекурсор, таким чином фізіологія утворення цього пептиду досі під питанням.[18]

Функції

[ред. | ред. код]

У травній системі

[ред. | ред. код]

Вважається, що ґрелін є гормоном, який стимулює поділ клітин кишечника і пригнічує їх апоптоз під час запалень та окисного стресу.[19][20] Він також пригнічує передзапальні механізми та запускає протизапальні механізми, таким чином створюючи можливість терапевтичного використання при різних запальних захворюваннях травної системи, включаючи коліти, ішемічні реперфузії і сепсис.[21][22] Також доведене підвищення здатності до регенерації, що є важливим у випадку пошкоджень слизової оболонки шлунку.[23] Ґрелін також посилює рухливість травного тракту, аналогічно до мотиліну. Грелін також ймовірно спричинює появу злоякісних новоутворень у травному тракті та підшлунковій залозі.[24][25][26]

У розвитку легенів

[ред. | ред. код]

У зародків ґрелін виробляється на ранніх стадіях легенями і сприяє росту.[27]

У навчанні і пам'яті

[ред. | ред. код]

На моделях тварин видно, що ґрелін може надходити в гіпокамп з кровотоку, змінюючи з'єднання нейронів, і, таким чином, посилюючи сприйняття інформації і пам'ять. Передбачається, що навчання найкраще відбувається протягом дня, коли шлунок порожній, оскільки в цей час рівень ґреліну найбільш високий. Команда дослідників Йєльської Школи Медицини відмітила, що подібний ефект для людської нейрофізіології цілком ймовірний[28]. У гризунів, клітини Х/А також виробляють ґрелін.[29]

Пригнічення викликане стресом

[ред. | ред. код]

Гормон бере участь у захисті від симптомів депресії, викликаної стресом та тривогою.[30] Щоб перевірити, чи може ґрелін регулювати симптоми депресії викликаної хронічним стресом, дослідники піддавали мишей щоденним соціальним стресам, використовуючи стандартну лабораторну техніку, яка змушує звичайних мишей протистояти агресивним мишам-«забіякам». Було виявлено, що після перенесеного стресу рівень ґреліну був суттєво підвищений, що тривало щонайменше чотири тижні після останньої поразки у подібній сутичці.[31]

Тривалість сну

[ред. | ред. код]

Коротка тривалість сну пов'язана з високими рівнями ґреліну і надлишковою вагою. Існує обернена залежність між кількістю годин сну і концентрацією ґреліну в плазмі крові; зі збільшенням годин сну, концентрація ґреліну падає, таким чином знижуючи апетит та допомагаючи уникнути можливої надлишкової ваги.[32]

Стимулювання апетиту

[ред. | ред. код]

Ґрелін пов'язаний з підвищенням апетиту і зі зміною харчової поведінки. Рівень циркулюючого ґреліну найвищий перед прийомом їжі (Cummings, 2004). Ін'єкції ґреліну і для людей, і для пацюків, збільшують обсяг прийнятої їжі пропорційно до дози. (Wren, 2000). Тому, чим більше ґреліну введено, тим більше їжі споживається. Щоправда, ґрелін не збільшує кількість їжі, спожитої за раз, а кількість прийомів їжі. (Faulconbridge, 2003). Ін'єкції ґреліну також збільшують мотивацію тварин до пошуку їжі, сприяють таким поведінковим реакціям як винюхування, пошук їжі та її накопичення. Ґрелін також готує тіло до споживання поживних речовин, стимулюючи шлунково-кишкову моторику та виділення кислоти у шлунку (Schwartz, 2000)

Регулювання маси тіла

[ред. | ред. код]

Регулювання маси тіла здійснюється через баланс енергії — відношення кількості отриманої з їжею енергії до кількості витраченої енергії протягом тривалого періоду часу. Дослідження показали, що рівень ґреліну має обернене співвідношення з масою тіла. Ці дані передбачають, що ґрелін функціонує як сигнал ожиріння, здійснюючи зв'язок між енергетичними запасами тіла і мозком (Schwartz, 2000). Коли особа втрачає вагу, рівень ґреліну в її організмі зростає, що призводить до збільшеного споживання їжі і набору ваги. І, навпаки, коли людина набирає вагу, рівень ґреліну у її крові падає, призводячи до зменшення споживання їжі і втрати ваги (Tung, 2005). З цього випливає, що ґрелін діє як регулятор ваги тіла, що постійно підтримує масу тіла і запаси енергії у рівновазі.

Клінічна важливість

[ред. | ред. код]

Рівень ґреліну у плазмі крові осіб з надмірною вагою тіла нижчий, ніж у худіших індивідів[4], що передбачає, що ґрелін не робить вкладу в здобування надлишкової ваги, крім випадків ожиріння, викликаного синдромом Прейдер-Віллі, за якого високі рівні ґреліну корелюють з підвищеним споживанням їжі.[33][34] Ті, хто страждає від такого порушення харчової поведінки як анорексія, мають високі рівні ґреліну в плазмі крові, в порівнянні з особами, що мають струнку конституцію чи нормальну масу тіла.[35] Дослідження показали, що внутрішньовенні ін'єкції ґреліну пацієнтам з анорексією збільшили їх рівень споживання їжі на 12-36 % протягом періоду дослідження.[36]

Рівень ґреліну збільшується протягом доби від півночі до світанку у стрункіших людей, що дозволяє припускати, що існує певний збій у добових ритмах індивідів з підвищеною масою тіла.[37] Коротка тривалість сну може також призводити до надлишкової маси тіла, шляхом збільшення апетиту через гормональні зміни.[38] Недостатній час сну призводить до виділення ґреліну, що стимулює апетит і призводить до виділення меншої кількості лептину, який, поміж багатьох інших ефектів, пригнічує апетит.

Рівні ґреліну також вищі у пацієнтів, які мають викликану раком кахексію.[39]

Впливаючи на свій рецептор, ґрелін збільшує концентрацію дофаміну в чорній субстанції — в ділянці мозку, де дофамінова дегенерація клітин призводить до хвороби Паркінсона. Тому ґрелін, ймовірно, можна використувати для сповільнення розвитку хвороби Паркінсона.[40]

Вакцина від ожиріння

[ред. | ред. код]

Вакцина проти ожиріння була розроблена для протидії гормону ґреліну. Вакцина використвує імунні антитіла, які розщеплюють ґрелін, направляючи власну імунну відповідь проти них. Це запобігає тому, щоб ґрелін досяг центральної нервової системи, таким чином призводячи до бажаного зниження маси тіла. Дослідження проводилися на пацюках[41] та свинях[42].

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Hosoda H., Kojima M., Mizushima T., Shimizu S., Kangawa K. (2003). Structural divergence of human ghrelin. Identification of multiple ghrelin-derived molecules produced by post-translational processing. J. Biol. Chem. 278: 64—70. PMID 12414809 DOI:10.1074/jbc.M205366200
  • Seim I., Collet C., Herington A.C., Chopin L.K. (2007). Revised genomic structure of the human ghrelin gene and identification of novel exons, alternative splice variants and natural antisense transcripts. BMC Genomics. 8: 298—298. PMID 17727735 DOI:10.1186/1471-2164-8-298
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Zhang Z., Henzel W.J. (2004). Signal peptide prediction based on analysis of experimentally verified cleavage sites. Protein Sci. 13: 2819—2824. PMID 15340161 DOI:10.1110/ps.04682504
  • Kojima M., Hosoda H., Matsuo H., Kangawa K. (2001). Ghrelin: discovery of the natural endogenous ligand for the growth hormone secretagogue receptor. Trends Endocrinol. Metab. 12: 118—122. PMID 11306336 DOI:10.1016/S1043-2760(00)00362-3
  • Wajnrajch M.P., Ten I.S., Gertner J.M., Leibel R.L. (2000). Genomic organization of the human Ghrelin gene. J. Endocr. Genet. 1: 231—233.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:18129 (англ.) . Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 16 липня 2019. [Архівовано 2017-05-19 у Wayback Machine.]
  2. ↑ UniProt, Q9UBU3 (англ.) . Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  3. ↑ Inui A, Asakawa A, Bowers CY та ін. (2004). Ghrelin, appetite, and gastric motility: the emerging role of the stomach as an endocrine organ. FASEB J. 18 (3): 439—56. doi:10.1096/fj.03-0641rev. PMID 15003990. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. ↑ а б Cummings DE, Weigle DS, Frayo RS, Breen PA, Ma MK, Dellinger EP, Purnell JQ (May 2002). Plasma ghrelin levels after diet-induced weight loss or gastric bypass surgery. N. Engl. J. Med. 346 (21): 1623—30. doi:10.1056/NEJMoa012908. PMID 12023994.
  5. ↑ Kojima M, Hosoda H, Date Y, Nakazato M, Matsuo H, Kangawa K (1999). Ghrelin is a growth-hormone-releasing acylated peptide from stomach. Nature. 402 (6762): 656—60. doi:10.1038/45230. PMID 10604470.
  6. ↑ Atcha Z, Chen WS, Ong AB, Wong FK, Neo A, Browne ER, Witherington J, Pemberton DJ (2009). Cognitive enhancing effects of ghrelin receptor agonists. Psychopharmacology (Berl). 206 (3): 415—27. doi:10.1007/s00213-009-1620-6. PMID 19652956.
  7. ↑ Howard AD, Feighner SD, Cully DF, Arena JP, Liberator PA, Rosenblum CI, Hamelin M та ін. (1996). A receptor in pituitary and hypothalamus that functions in growth hormone release. Science. 273 (5277): 974—7. doi:10.1126/science.273.5277.974. PMID 8688086. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 29 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Seim I, Amorim L, Walpole C, Carter S, Chopin LK, Herington AC (2010). Ghrelin gene-related peptides: multifunctional endocrine / autocrine modulators in health and disease. Clin Exp Pharmacol Physiol. 37 (1): 125—31. doi:10.1111/j.1440-1681.2009.05241.x. PMID 19566830.
  10. ↑ Lall S, Tung LY, Ohlsson C, Jansson JO, Dickson SL (2001). Growth hormone (GH)-independent stimulation of adiposity by GH secretagogues. Biochem Biophys Res Commun. 280 (1): 132—138. doi:10.1006/bbrc.2000.4065. PMID 11162489.
  11. ↑ Tschöp M, Smiley DL, Heiman ML (2000). Ghrelin induces adiposity in rodents. Nature. 407 (6806): 908—913. doi:10.1038/35038090. PMID 11057670.
  12. ↑ Hewson AK, Dickson SL (2000). Systemic administration of ghrelin induces Fos and Egr-1 proteins in the hypothalamic arcuate nucleus of fasted and fed rats. J Neuroendocrinol. 12 (11): 1047—1049. doi:10.1046/j.1365-2826.2000.00584.x. PMID 11069119.
  13. ↑ Dickson SL, Leng G, Robinson ICAF (1993). Systemic administration of growth hormone-releasing peptide activates hypothalamic arcuate neurons. Neuroscience. 54 (2): 303—306. doi:10.1016/0306-4522(93)90197-N. PMID 8492908.
  14. ↑ а б Hewson AK, Tung LY, Connell DW, Tookman L, Dickson SL (2002). The rat arcuate nucleus integrates peripheral signals provided by leptin, insulin, and a ghrelin mimetic. Diabetes. 51 (12): 3412—3419. doi:10.2337/diabetes.51.12.3412. PMID 12453894.
  15. ↑ Jerlhag E, Egecioglu, E, Dickson SL, Andersson M, Svensson L, Engel JA (2004). Ghrelin Stimulates Locomotor Activity and Accumbal Dopamine-Overflow via Central Cholinergic Systems in Mice: Implications for its Involvement in Brain Reward. Addiction Biology. 11 (1): 45—54. doi:10.1111/j.1369-1600.2006.00002.x. PMID 16759336.
  16. ↑ Jerlhag E, Egecioglu E, Dickson SL, Douhan A, Svensson L, Engel JA (2007). Ghrelin administration into tegmental areas stimulates locomotor activity and increases extracellular concentration of dopamine in the nucleus accumbens. Addiction Biology. 12 (1): 6—16. doi:10.1111/j.1369-1600.2006.00041.x. PMID 17407492.
  17. ↑ Zhang JV, Ren PG, Avsian-Kretchmer O, Luo CW, Rauch R, Klein C, Hsueh AJ (November 2005). Obestatin, a peptide encoded by the ghrelin gene, opposes ghrelin's effects on food intake. Science. 310 (5750): 996—9. doi:10.1126/science.1117255. PMID 16284174.
  18. ↑ Ozawa A, Cai Y, Lindberg I (April 2007). Production of Bioactive Peptides in an In Vitro System. Anal Biochem. 366 (2): 182—9. doi:10.1016/j.ab.2007.04.020. PMC 2128726. PMID 17540328.
  19. ↑ Waseem T, Duxbury M, Ito H, Rocha F, Lautz D, Whang E, Ashley SW, Robinson MK (September 2004). Ghrelin ameliorates TNF-a induced anti-proliferative and pro-apoptotic effects and promotes intestinal epithelial restitution. Journal of the American College of Surgeons. 199 (3 Supplement): 16. doi:10.1016/j.jamcollsurg.2004.05.018.
  20. ↑ Waseem T, Duxbury M, Ito H, Ashley SW, Robinson MK (March 2008). Exogenous ghrelin modulates release of pro- and anti-inflammatory cytokines in LPS-stimulated macrophages through distinct signaling pathways. Surgery. 143 (3): 334—42. doi:10.1016/j.surg.2007.09.039. PMC 2278045. PMID 18291254.
  21. ↑ Gonzalez-Rey E, Chorny A, Delgado M (May 2006). Therapeutic action of ghrelin in a mouse model of colitis. Gastroenterology. 130 (6): 1707—20. doi:10.1053/j.gastro.2006.01.041. PMID 16697735.
  22. ↑ Wu R, Dong W, Ji Y, Zhou M, Marini CP, Ravikumar TS, Wang P (2008). Orexigenic Hormone Ghrelin Attenuates Local and Remote Organ Injury after Intestinal Ischemia-Reperfusion. PLoS ONE. 3 (4): e2026. doi:10.1371/journal.pone.0002026. PMC 2295264. PMID 18431503.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  23. ↑ Işeri SO, Sener G, Yüksel M, Contuk G, Cetinel S, Gedik N, Yegen BC (December 2005). Ghrelin against alendronate-induced gastric damage in rats. J. Endocrinol. 187 (3): 399—406. doi:10.1677/joe.1.06432. PMID 16423819.
  24. ↑ Waseem T (March 2009). Commentary: Ghrelin's role in gastrointestinal tract cancer. Surg Oncol. 19 (1): e1. doi:10.1016/j.suronc.2009.02.014. PMID 19324542.
  25. ↑ Waseem T, Javaid-Ur-Rehman, Ahmad F, Azam M, Qureshi MA (August 2008). Role of ghrelin axis in colorectal cancer: a novel association. Peptides. 29 (8): 1369—76. doi:10.1016/j.peptides.2008.03.020. PMID 18471933.
  26. ↑ Duxbury MS, Waseem T, Ito H, Robinson MK, Zinner MJ, Ashley SW, Whang EE (September 2003). Ghrelin promotes pancreatic adenocarcinoma cellular proliferation and invasiveness. Biochem. Biophys. Res. Commun. 309 (2): 464—8. doi:10.1016/j.bbrc.2003.08.024. PMID 12951072.
  27. ↑ Santos M, Bastos P, Gonzaga S, Roriz JM, Baptista MJ, Nogueira-Silva C, Melo-Rocha G, Henriques-Coelho T, Roncon-Albuquerque R Jr, Leite-Moreira AF, De Krijger RR, Tibboel D, Rottier R, Correia-Pinto J (2006). Ghrelin expression in human and rat fetal lungs and the effect of ghrelin administration in nitrofen-induced congenital diaphragmatic hernia. Pediatr Res. 59 (4 Pt 1): 531—7. doi:10.1203/01.pdr.0000202748.66359.a9. PMID 16549524.
  28. ↑ Diano S, Farr SA, Benoit SC, McNay EC, da Silva I, Horvath B, Gaskin FS, Nonaka N, Jaeger LB, Banks WA, Morley JE, Pinto S, Sherwin RS, Xu L, Yamada KA, Sleeman MW, Tschöp MH, Horvath TL (March 2006). Ghrelin controls hippocampal spine synapse density and memory performance. Nat. Neurosci. 9 (3): 381—8. doi:10.1038/nn1656. PMID 16491079. Загальний огляд – Science Blog.
  29. ↑ Stengel A, Taché Y (2012). Ghrelin – a pleiotropic hormone secreted from endocrine x/a-like cells of the stomach. Front Neurosci. 6: 24. doi:10.3389/fnins.2012.00024. PMC 3280431. PMID 22355282.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  30. ↑ Lutter M, Sakata I, Osborne-Lawrence S та ін. (June 2008). The orexigenic hormone ghrelin defends against depressive symptoms of chronic stress. Nat. Neurosci. 11 (7): 752—3. doi:10.1038/nn.2139. PMC 2765052. PMID 18552842. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  31. ↑ Lutter M, Sakata I, Osborne-Lawrence S, Rovinsky SA, Anderson JG, Jung S, Birnbaum S, Yanagisawa M, Elmquist JK, Nestler EJ, Zigman JM (July 2008). The orexigenic hormone ghrelin defends against depressive symptoms of chronic stress. Nat. Neurosci. 11 (7): 752—3. doi:10.1038/nn.2139. PMC 2765052. PMID 18552842. Загальний огляд – Newswise.
  32. ↑ Taheri S, Lin L, Austin D, Young T, Mignot E (December 2004). Short Sleep Duration Is Associated with Reduced Leptin, Elevated Ghrelin, and Increased Body Mass Index. PLoS Med. 1 (3): e62. doi:10.1371/journal.pmed.0010062. PMC 535701. PMID 15602591.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  33. ↑ Goldstone AP, Thomas EL, Brynes AE, Castroman G, Edwards R, Ghatei MA, Frost G, Holland AJ, Grossman AB, Korbonits M, Bloom SR, Bell JD (April 2004). Elevated fasting plasma ghrelin in prader-willi syndrome adults is not solely explained by their reduced visceral adiposity and insulin resistance. J. Clin. Endocrinol. Metab. 89 (4): 1718—26. doi:10.1210/jc.2003-031118. PMID 15070936.
  34. ↑ DelParigi A, Tschöp M, Heiman ML, Salbe AD, Vozarova B, Sell SM, Bunt JC, Tataranni PA (December 2002). High circulating ghrelin: a potential cause for hyperphagia and obesity in prader-willi syndrome. J. Clin. Endocrinol. Metab. 87 (12): 5461—4. doi:10.1210/jc.2002-020871. PMID 12466337.
  35. ↑ Germain N, Galusca B, Le Roux CW, Bossu C, Ghatei MA, Lang F, Bloom SR, Estour B (April 2007). Constitutional thinness and lean anorexia nervosa display opposite concentrations of peptide YY, glucagon-like peptide 1, ghrelin, and leptin. Am. J. Clin. Nutr. 85 (4): 967—71. PMID 17413094. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 29 вересня 2013.
  36. ↑ Hotta M, Ohwada R, Akamizu T, Shibasaki T, Takano K, Kangawa K (2009). Ghrelin increases hunger and food intake in patients with restricting-type anorexia nervosa: a pilot study. Endocr. J. 56 (9): 1119—28. doi:10.1507/endocrj.K09E-168. PMID 19755753.
  37. ↑ Yildiz BO, Suchard MA, Wong ML, McCann SM, Licinio J (July 2004). Alterations in the dynamics of circulating ghrelin, adiponectin, and leptin in human obesity. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 101 (28): 10434—9. doi:10.1073/pnas.0403465101. PMC 478601. PMID 15231997.
  38. ↑ Cappuccio FP, Taggart FM, Kandala NB, Currie A, Peile E, Stranges S, Miller MA (May 2008). Meta-analysis of short sleep duration and obesity in children and adults. Sleep. 31 (5): 619—26. PMC 2398753. PMID 18517032.
  39. ↑ Garcia JM, Garcia-Touza M, Hijazi RA, Taffet G, Epner D, Mann D, Smith RG, Cunningham GR, Marcelli M (May 2005). Active ghrelin levels and active to total ghrelin ratio in cancer-induced cachexia. J. Clin. Endocrinol. Metab. 90 (5): 2920—6. doi:10.1210/jc.2004-1788. PMID 15713718.
  40. ↑ Andrews ZB, Erion D, Beiler R, Liu ZW, Abizaid A, Zigman J, Elsworth JD, Savitt JM, DiMarchi R, Tschoep M, Roth RH, Gao XB, Horvath TL (November 2009). Ghrelin promotes and protects nigrostriatal dopamine function via an UCP2-dependent mitochondrial mechanism. J. Neurosci. 29 (45): 14057—65. doi:10.1523/JNEUROSCI.3890-09.2009. PMC 2845822. PMID 19906954.
  41. ↑ Zorrilla EP, Iwasaki S, Moss JA, Chang J, Otsuji J, Inoue K, Meijler MM, Janda KD (August 2006). Vaccination against weight gain. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 103 (35): 13226—31. doi:10.1073/pnas.0605376103. PMC 1559781. PMID 16891413. Scripps.edu Загальний огляд – The Scripps Research Institute.
  42. ↑ Vizcarra JA, Kirby JD, Kim SK, Galyean ML (August 2007). Active immunization against ghrelin decreases weight gain and alters plasma concentrations of growth hormone in growing pigs. Domest Anim Endocrinol. 33 (2): 176—89. doi:10.1016/j.domaniend.2006.05.005. PMID 16793235.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґрелін&oldid=43968325