Чернов Леонід Кіндратович
Леонід Кіндратович Чернов | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Леонід Кіндратович Малошийченко | |||
Псевдонім | Леонід Чернов | |||
Народився | 15 січня 1899 Олександрія, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 23 січня 1933 (34 роки) Харків, Українська СРР, СРСР ·туберкульоз | |||
Країна | Російська імперія УНР Українська Держава СРСР | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, прозаїк | |||
Сфера роботи | проза[1], поезія[1], мандри[d][1] і журналістика[1] | |||
Мова творів | українська, російська | |||
Жанр | нарис, оповідання | |||
| ||||
Чернов Леонід Кіндратович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Леоні́д Кіндра́тович Черно́в (справжнє прізвище Малошийченко) (* 15 січня 1899, Олександрія, Херсонська губернія —†23 січня 1933, Харків) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач, кінооператор доби розстріляного відродження. Член літературної групи «Авангард».
Леонід Малошийченко народився в місті Олександрія, нині Кіровоградської області. Навчався в міській чоловічій гімназії. Під час навчання до нього прийшов перший літературний успіх, пов'язаний з виданням ілюстрованого сатиричного журналу «Рогатка». Саме через нього він змушений був залишити навчання, яке продовжив у Кишиневі. Середню освіту здобув у Кишинівській гімназії у Молдові.
За словами письменника, 1917—1922 роки — «Весь наступний період — це безперервні стрибки факультетами і драматичними трупами».[2]
У 1917 році вступив на математичний факультет Одеського університету, восени 1918 року перебрався до Катеринослава на медичний факультет; поруч знаходився театр, в трупі якого він брав участь, а в антрактах писав гуморески в «Віче», вивчав Брема та історію мистецтв, писав сороміцькі вірші, організовував драматичні гуртки.
Також навчався на юридичному і математичному факультетах Київського університету. Працював актором, організатором театру, кінооператором, дипломатом, журналістом.
1922 року разом з Юрієм Філянським і Олександром Горським заснував власний театр — українське мистецьке об'єднання «Махудрам» (Майстерня художньої драми).
Потім подорожував по Далекому Сходу і Сибіру, 1924 року здійснив подорож до Індії, де захворів в бенгальських джунглях туберкульозом, який змусив його повернутися в Одесу. З 1926 року жив у Харкові.
Леонід Чернов належав до літературної організації «Авангард», друкувався також у журналах «Літературний ярмарок» і «Пролітфронт».
Помер у розпал Голодомору, в Харкові. На похороні були присутні Максим Рильський та Юрій Смолич.
Хоча Леонід Чернов помер власною смертю, але посмертно він був засуджений як «націоналіст», його твори було заборонено.
Перша дружина — Вікторія Білаківська, художниця, родом з Олександрії.
В Одесі Леонід Чернов зблизився з місцевими футуристами, прихильниками журналу «Юголеф», друкував уривки зі своєї кінопоеми, а в журналі «Шквал» — дорожні замальовки «Через тропіки під радянським прапором». У державному видавництві вийшла його перша книга українською мовою «Літак». Першу книгу віршів «Профспілка божевільних» (рос. Профсоюз сумасшедших), написаних у 1921—1923 роки, Леонід Чернов видав російською мовою у грудні 1923 у місті Владивосток на Далекому Сході, де прожив рік. Побував у Москві, де познайомився з імажиністамі.
У Владивостоку Леонід Чернов організовував літературні концерти, пробував свої сили в малій прозі, а також в кіно, співпрацював з газетами «Червоний Прапор» і «Червона Зірка», а на сторінках журналу «Приморский огонëк» відбувся дебют Чернова-прозаїка. У 1925 році він приїхав в Ленінград, де планував читати свої «поезолекції» про сучасні течіях. Так було заявлено у виданні «Малої антології імажиністів», куди входить ім'я поета. Книга так і не вийшла. І тільки в 1997 році був виданий том «Поети-імажиністи» в серії «Бібліотека поета».
Другою книгою прози стала «Подорожні нариси. 125 днів у тропіках», видана 1928 року.
Брав участь у діяльності літературної групи «Нова генерація», організацією літераторів об'єднання українського «лівого фронту» мистецтв, організованої поетом Михайлем Семенком, а потім входив до харківської літературного гурту «Авангард», очолювану критиком і поетом Валер'яном Поліщуком.
Був автором подорожніх нарисів «125 день під тропіками» (1928), збірок нарисів і оповідань «Сонце під веслами» (1929), «Станція Знам'янка» (1930), «Людина з іншої планети» (1931), гумористичних оповідань «Чудаки прикрашають світ» (1929), «Пригоди професора Вокса на острові Ціпаго» (1931), «Подарунок молодим кінематографістам» (1930) тощо. Написав поему «Фронт» (1931). Посмертно вийшла друком збірка поезій «На розі бур» (1933).
У травні 2010 року в Олександрії було встановлено меморіальну дошку Леоніду Чернову на будівлі Олександрійського аграрного технікуму, колишньої Олександрійської чоловічої гімназії.[3]
У травні 2016 в Олександрії на честь Леоніда Чернова було названо вулицю у Чотирнадцятому мікрорайоні[4].
- Чернов Л. Профсоюз сумасшедших: Лирика / Леонид Чернов. — Владивосток: [вид. Примкомпомгол; тип. «Красное знамя»], 1924. — 79 с., 1 л. портр.; 18,7х13 см. — 2500 прим.[5]
- Чернов-Малошийченко Л. Людина з іншої планети. — Харків; Одеса: ДВУ, 1931.
- Чернов-Малошийченко Л. На розі бур // Харків: Рух, 1932.
- Чернов-Малошийченко Л. 125 день під тропіками. — Харків; Одеса: Молодий більшовик, 1931.
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Чернов Леонід Кіндратович. — «Видатні особистості Кіровоградщини». Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Не треба замовчувати[недоступне посилання з серпня 2019] Народне слово
- ↑ Перейменування в Олександрії. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 26 травня 2016.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 15 серпня 2015.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
- Кузик. Б. М., Білошапка. В. В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України. 2 том. — Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005. — ISBN 966-348-021-1.
- Леонід Чернов (Малошийченко). Пам'ятка-буклет (до відкриття меморіальної дошки).
- Чернов Леонід. Письменники радянської України. 1917—1987. — С. 638.
- Білоконь С. Шляхи Леоніда Чернова // Ленінський прапор. — 1986. — 7 лют.
- Сенченко І. Було колись… / Л. Чернов // Народне слово. — 1995. — 2 берез. — С. 3–4.
- Бібліографічний показник Леоніда Чернова, з передмовою Ростислава Мельниківа. Укладено Харківською державною науковою бібліотекою імені Короленка 2006 року [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Кобзар на мотоциклі [Текст] : вірші, гуморески, оповідання, листи, спогади про письменника / Л. К. Чернов-Малошийченко ; упоряд., передм., приміт. І. Задоя. - О. : Барбашин, 2005. - 320 с.: фотоіл. - Бібліогр.: с. 313-314. - ISBN 966-8871-05-7
- Леонід Чернов. Чудаки прикрашають світ. - Київ: Темпора, 2021. - 688 с. ISBN 978-617-569-454-1
- Чернов Леонід Кіндратович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 751.
- Біографія і твори в антології Юрія Лавріненка РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ [1]
- Поезія Чернова в бібліотеці Українського Центру [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Твори на «Чтиво» [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- «Про долю і спадок Леоніда Малошийченка (Чернова)». Володимир ПОЛІЩУК [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Газета «День»
- Народились 15 січня
- Народились 1899
- Уродженці Олександрії
- Померли 23 січня
- Померли 1933
- Померли в Харкові
- Українські прозаїки
- Українські поети
- Радянські журналісти
- Українські журналісти
- Українські перекладачі
- Радянські драматурги
- Українські драматурги
- Кінооператори СРСР
- Українські кінооператори
- Розстріляне відродження
- Мешканці будинку «Слово»
- Люди, на честь яких названо вулиці