Перейти до вмісту

Симфонія № 9 (Бетховен)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Симфонія № 9
нім. 9. Sinfonie
італ. Sinfonia n.9[1]
КомпозиторЛюдвіг ван Бетховен[1]
Створено1824[2]
Відень
Видано1826[2]
Тональністьре мінор
Інструментуваннясимфонічний оркестр і хор
ТекстОда до радості
Мованімецька
Частин4 частина
Прем'єра
Дата7 травня 1824[1]
МісцеTheater am Kärntnertord[1]
CMNS: Симфонія № 9 у Вікісховищі

Симфо́нія № 9 ор.125 Бетховена, ре мінор, завершена у 1824 році. Складається з 4-х частин:

  1. Allegro ma non troppo, un poco maestoso
  2. Molto vivace
  3. Adagio molto e cantabile
  4. Фінал (має складну структуру), на слова «Оди до радості» (Ode an die Freude) Фрідриха Шиллера, написаного 1785 року.

Склад оркестру

[ред. | ред. код]

Симфонія написана для подвійного складу симфонічного оркестру за винятком флейти піколо, контрафагота, трьох тромбонів і розширеної секції ударних. Четверта частина (фінал) включає також змішаний хор і чотирьох солістів (сопрано, альт, тенор, бас). Тривалість — понад 70 хвилин.

Дерев'яні духові

Флейта-піколо (лише в четвертій частині)
2 Флейти
2 Гобої
2 Кларнети
2 Фаготи
Контрафагот (лише в четвертій частині)

Мідні духові

4 Валторни
2 Труби
3 Тромбона

Ударні

Литаври
Бас-барабан (лише в четвертій частині)
Трикутник (лише в четвертій частині)
Тарілки (лише в четвертій частині)

Вокальні партії (лише в четвертій частині)

Сопрано (соло)
Альт (соло)
Тенор (соло)
Баритон (соло)
Мішаний хор

Струнні

I і II скрипки
Альти
Віолончелі
Контрабаси

|}

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Коли Бетховен писав цю симфонію, він повністю залишився без слуху

Ця симфонія вважається першим вокально-інструментальним твором в цьому жанрі, тобто першою симфонією, що використовує спів. Тема фіналу симфонії лягла в основу Гімну Європи, що був прийнятий 1972 року і став одним із символів Європи. Рукопис симфонії потрапив до списку UNESCO «Пам'ять світу»[3].

Виконання Дев'ятої симфонії перетворилося на новорічну традицію в Японії. Кількість виконавців сягає 10 000 осіб.

З німецької на українську вірш «До радості» переклав Микола Лукаш.

На початку 2023 року режисер Ларрі Вайнштейн[en] вирішив зняти документальний фільм про Дев’яту симфонію Бетховена. В фільмі, зокрема розповідається про дев’ятьох унікальних людей, зокрема українських музикантів, глухого композитора, польську рок-зірку, автора бестселерів, легендарного карикатуриста та самого Вайнштейна, які намагаються краще зрозуміти спадщину Дев’ятої Бетховена, власну боротьбу композитора, музика може надихнути і як людство продовжує шукати надію навіть у найтемніші часи[4].

Під час російського вторгнення в Україну видавництво Deutsche Grammophon випустило запис 9-ї симфонії Бетховена у виконанні Ukrainian Freedom Orchestra під керівництвом Кері-Лінн Вілсон з українським перекладом Лукаша. [5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.
  2. ↑ а б Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026
  3. ↑ Ludwig van Beethoven: Symphony no 9, d minor, op. 125 (англ.). unesco.org. Процитовано 19 листопада 2013.
  4. ↑ Keri-Lynn Wilson (2 травня 2024), Beethoven’s Nine - Ode to Humanity, процитовано 7 червня 2024
  5. ↑ Ukrainian Freedom Orchestra & Keri-Lynn Wilson — Beethoven: Symphony No. 9 - Overview. Deutsche Grammophon (англ.). Процитовано 7 червня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Симфонії Людвіга ван Бетховена
№ 1 До мажор op. 21 | № 2 Ре мажор op. 36 | № 3 Мі-бемоль мажор op. 55 «Героїчна» | № 4 Сі-бемоль мажор op. 60 | № 5 до мінор op. 67
№ 6 Фа мажор op. 68 «Пасторальна» | № 7 Ля мажор op. 92 | № 8 Фа мажор op. 93 | № 9 ре мінор op. 125


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Симфонія_№_9_(Бетховен)