Національна галерея мистецтва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національна галерея мистецтва
англ. National Gallery of Art
38°53′29″ пн. ш. 77°01′12″ зх. д. / 38.89138888891666568° пн. ш. 77.02000000002777824° зх. д. / 38.89138888891666568; -77.02000000002777824
Типхудожня галерея[1][2][3]
видавництво[d][4]
національний[3] і неприбуткова організація
СкладWest Building of the National Gallery of Artd, East Building of the National Gallery of Artd, National Gallery of Art - Gallery 35d, National Gallery of Art - Gallery 10d, National Gallery of Art - Gallery 06d, National Gallery of Art - Gallery 51d, National Gallery of Art - Gallery 12d, гравюри у Національній галереї мистецтва СШАd[5], Samuel H. Kress Collection of the National Gallery of Artd, National Gallery of Art - West Building Gallery 18d і National Gallery of Art Libraryd[6]
Країна США[1][2]
РозташуванняСША США Вашингтон,
АдресаВашингтон[7][8][9]
ЗасновникЕндрю Меллон[2][10][…] і Конгрес США[2][2][…]
Засновано24 березня 1937, відкрита у 1941 р.
Відкрито17 березня 1941[2][10][11]
Відвідувачі4 074 403 осіб (2019)[12]
1 704 606 осіб (2021)[13]
Директор, 2010 р.
Сайтnga.gov
Національна галерея мистецтва. Карта розташування: США
Національна галерея мистецтва
Національна галерея мистецтва (США)
Мапа

CMNS: Національна галерея мистецтва у Вікісховищі
National Gallery of Art

Національна галерея мистецтва (англ. National Gallery of Art) — найбільший художній музей серед музейних закладів столиці США — міста Вашингтон.

Історія

[ред. | ред. код]

Дві головні будівлі Національної галереї мистецтв розташовані неподалік від трикутника, сформованого Монументом-обеліском на честь Джорджа Вашингтона, Капітолієм та Білим Домом. Але музейні будівлі, на відміну від попередніх, створені досить пізно — лише у 20 столітті.

Пізнє створення

[ред. | ред. код]

Попередниками сучасної галереї були дрібні збірки міста — серед них Каркоранівська галерея, заснована ще у 1869 р., невелика колекція другорядних майстрів Європи у самому Смітсоновському інституті, яку подарував закладу Харит Джонстон. Остання і отримала у 1906 р. назву «Національна галерея».

Значні мистецькі збірки були створені заможними родинами мільйонерів, серед яких визначне місце займала приватна збірка Андре Меллона, мільйонера з Пітсбурга і міністра фінансів США. Наляканий звинуваченням у несплаті податків, Андре Меллон вирішив подарувати державі приватну колекцію творів, придбаних у Європі та СРСР, що якраз розпочав продаж музейних колекцій власної держави. У 1939 р. Меллон звернувся з пропозиціями створення Національної галереї у столиці до тодішнього президента Франкліна Делано Рузвельта, які були схвально прийняті. Рузвельт швидко провів ці пропозиції через конгресс і у 1937 р. було закладено першу окрему будівлю Національної галереї мистецтв. Галерея в новому приміщенні була відкрита 1941 року.

Будівлі

[ред. | ред. код]
Східний корпус Національної галереї

Перша будівля галереї створена в помпезному історичному стилі пізнього класицизму (архітектор — Джон Рассел Поп). Будівля видовжена, симетрична, центр акцентований куполом. Вхідні портали виходять на авеню Медісон та авеню Конституції. Західне крило будівлі відведене для старих майстрів Західної Європи, а східне — для митців Франції, Великої Британії 18 століття та європейських і американських художників 19-20 ст.

Новий Східний корпус вибудований у модерніській манері, що активно пориває зі стилістикою попередньої будівлі і активно позиціонує себе в навколишньому середовищі (архітектор — Йо Мін Пей або Бей Юймін). Його будівництво завершено у 1978 р..

Галерея

[ред. | ред. код]

Твори медальєрного мистецтва

[ред. | ред. код]

Музейна збірка має досить високий рівень майже у всіх відділах. Один з них — медальєрне мистецтво країн Європи та США на честь римських пап та кардиналів, відомих архітекторів і художників, володарів дрібних князівств та державних діячів.

Відділ скульптур

[ред. | ред. код]
Тільман Ріменшнайдер, єпископ, Німеччина, до 1520 р.

Для скульптур монументальних та завеликого розміру відведено дві галереї. Бронзова скульптура італійських фонтанів 17 століття та твори французького митця Арістіда Майоля - розставлені у зимових садах. Купольна ротонда в центрі зали має фонтан зі скульптурою Джованні да Болонья- Меркурій. Серед представлених митців:

Скульптура доби бароко

[ред. | ред. код]

Майоліка з Італії

[ред. | ред. код]

Картини, продані з Ермітажу за часів Сталіна

[ред. | ред. код]

Картини майстрів Іспанії

[ред. | ред. код]

Майстри Німеччини

[ред. | ред. код]
Грюневальд

Особливістю картинної галереї є збірка творів майстрів Німеччини, де представлені практично усі великі художники доби німецького відродження. Є серед них і твір утаємниченого Грюневальда, твори якого нечасто зустрічаються поза межами Німеччини. Так зване « Маленьке розп'яття » колись належало герцогу Баварії Вільгельму, батьку імператора Максиміліана І.

Серед представлених майстрів:

А невеликий рельєф скульптора Балтазара Пермозера (Фавн, слонова кістка) та полотно Ернста Кірхнера «Візит» розширюють часові межі збірки.

Майстри Великої Британії

[ред. | ред. код]
Томас Гейнсборо, Міссіз Шерідан

Колекція картин англійських митців — одна з найкращих за кордонами королівства. Це обумовлено декількома обставинами. Мешканці США розмовляють англійською, незважаючи на війну за незалежність від Англії наприкінці 18 ст., вважають англійців історичними попередниками. Великі грошові кошти надали можливість купувати картини з англійських родових замків чи аукціонів мистецтва (так картина Пуссена для Національної галереї мистецтв була придбана з замку Бівер. І це не єдиний приклад.). Частка американських художників роками працювала в Англії (Бенджамін Вест, Гілберт Стюарт, Джон Синглтон Коплі). Надзвичайно активна діяльність по закупівлі творів мистецтва в Англії дала можливість зібрати в музеї досить повну збірку картин художників Англії, серед них:

Картини майстрів Італії

[ред. | ред. код]
Леонардо да Вінчі, Портрет Джиневри де Бенчі

Це одна з найкращих збірок картин майстрів Італії за межами країни як за кількістю картин, так і за їх мистецькою вартістю. Серед представлених мистецьких шкіл -

низка творів художників малих провінційних центрів.

Картини художників з Франції

[ред. | ред. код]
П'єр-Огюст Ренуар, мадам Енріо, 1876 р.

Уява про значну мистецьку вартість картин митців Франції вже набула високих щаблів, коли їх почали збирати американці. Значно піднявши ціни на них, американці деякий час були монополістами по придбанню цих творів. Ще у 19 ст. вони залюбки купували картини невизнаного на батьківщині Едуара Мане, що обумовило значну кількість картин цього майстра раннього періоду творчості у США. До того ж, у США привозили та продавали картини імпресіоністів ще за життя митців, тому капітальні твори французького імпресіонізму можна зустріти не тільки у Вашингтоні. Картини постімпресіоністів та Пікассо купували заради престижу та як безпрограшний варіант вкладання значних грошових коштів. Не всі вони мають значну мистецьку вартість, але усі великі чи уславлені імена є в наявності (Шарден, Гюстав Курбе, Клод Моне, П'єр-Огюст Ренуар, Едґар Деґа, Каміль Піссарро, Анрі Тулуз-Лотрек Вінсент ван Гог, Амедео Модільяні тощо.)

Американські митці

[ред. | ред. код]

Значне місце серед експонатів Національної галереї мистецтва займають твори Мері Кассат, Джеймса Вістлера, Джорджа Беллоуза та інших.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • "The National Gallery of Art, Washington", special number of Connaissance des Arts, Société Français de Promotion Artistique (2000) ISSN 1242-9198
  • Eugen Külborn (Redaktion): Galeria Mundi. Eine Reise durch die Museen. Frankfurt am Main: Hoechst AG, 1981, o. ISBN (S. 54-79 National Gallery of Art, Washington, D.C.)

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]