Кукіль (головний убір)
Кукіль | |
Кукіль у Вікісховищі |
Ку́кіль, ку́куль[1] (грец. κουκούλιον < лат. cuculla) — головний убір православних і греко-католицьких ченців великої схими, а також деяких православних патріархів.
Словом cuculla (cucullus) у Римській імперії звали чепчики, які шили для немовлят. Для схимника кукіль слугує нагадуванням про дитячу незлобивість, яку він повинен брати за взірець. Окрім того, кукіль є символом Божої благодаті: подібно тому, як чепчик покриває голову немовляти, вона покриває розум подвижника й сприяє протиборству пристрастям[2][3].
Кукіль ченця великої схими є гострокінцевим каптуром із трьома довгими смугами, які закривають спину і груди. Ймовірно, вони походять зі звичаю ченців зав'язувати кінці намітки під підборіддям у холодну погоду, а також знімати каптур під час служби й молитви, підвішуючи його на зав'язках за спиною. Кукіль шиють із чорної матерії, вбирають білими зображеннями хрестів, серафимів і тексту Трисвятого. Під час церемонії прийняття великої схими кукіль вдягають на новопостриженого поверх мантії. У послідуванні постригу його називають куколь беззлобія, шлѣмъ спасительнаго упованїя.
Патріарший кукіль — позаслужбовий головний убір патріархів деяких православних церков, що відповідає клобуку митрополитів, архієпископів і єпископів. Являє собою округлу шапочку з наміткою, округлі кінці якою спадають на спину й плечі. Верх куколя увінчаний хрестом, на чолі й на передніх кінцях намітки поміщені зображення серафимів[4].
- ↑ Словник церковно-обрядової термінології. — Львів: Свічадо, 2001. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
- ↑ Александро-Невский Новотихвинский женский монастырь г. Екатеринбурга. О монашеском облачении. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
- ↑ Тихий подвиг. 101-летний пономарь за праведную жизнь пострижен в схимонахи. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
- ↑ Особенности богослужебного облачения Патриарха на Руси. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2016.