Крот Йосип Тимофійович
| Крот Йосип Тимофійович | |
|---|---|
| Псевдо | Яблуня |
| Народився | 19 серпня 1925 Степань, Костопільський повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка |
| Помер | 23 серпня 2019 (94 роки) Труди, Степанська селищна громада, Сарненський район, Рівненська область, Україна |
| Поховання | Степань |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка СРСР Україна |
| Місце проживання | Труди |
| Діяльність | підпільник, військовослужбовець |
| Партія | Організація українських націоналістів |
| Нагороди |  |
Йосип Тимофійович Крот, псевдо «Яблуня» (нар. 19 серпня 1925, Степань[1], Рівненська область — пом. 13 травня 2019, Труди, Рівненська область) — підпільник ОУН, вояк УПА[2][3]. У документах було помилково вказано, що народився 1930 року[4].
Почав допомагати українським повстанцям як зв'язковий 1941 року. Бійці шукали юнака для передачі важливих записок («ґрипсів»), Йосип погодився допомагати і взяв псевдо «Яблуня»[5]. Про діяльність Йосипа знали тільки провідник та кілька бійців, він залишав послання в схованці у старій консерві, а з іншої забирав відповіді. Завдяки невеликому зросту Йосипа вважали підлітком, що дозволяло йому гуляти поблизу окупаційних більшовицьких військ, підслуховуючи розмови солдатів і рахуючи їхні сили[4].
Вступив до лав ОУН 1941 року. У 1944 році совєцькі війська заарештували батька Йосипа, згодом — брата Андрія (1928 р. н.) і почали розшукувати Йосипа, тож він перейшов на підпільне становище. Після того, як радянські війська спалили батьківський будинок, переховувався в криївці. Після її викриття втік і жив у Полицях, згодом у Великій Осниці поблизу Маневичів. Захворівши на тиф, на три тижні втратив зір[6].
З 1943 року — зв'язковий військової округи «Заграва» УПА-Північ. Воював у Володимирецькому районі, в боївці діяча Служби Безпеки «Богдана» (Кіндрат Шух). 29 червня 1945 року, в бою біля села Полиці, був поранений. Тоді загинуло 12 вояків УПА з підрозділу «Білого», ще двоє потрапили до полону. Довгий час переховувався в криївці, на луці, біля села Маюничі.
1947 року заарештований та засуджений до 15 років таборів, але завдяки помилці в документах його вважали на 5 років молодшим, тож отримав 10 років. До 1954 року перебував у концентраційних таборах Воркути, де брав участь у табірних повстаннях. Провів у таборах майже 7 з половиною років[7].
Від виснажливої роботи потрапив до лікарні, де зустрів легендарного повстанського хірурга Євгена Омельчука, який взяв його до себе санітаром і тим самим врятував життя Йосипу[4]. Звільнений 30 вересня 1954 року, жив у сестри в селі Гута Степанського району, опанував професію електрика, їздив на заробітки до Казахстану.
Проживав у Трудах Сарненського району Рівненщини. Одружився 1958 року, дружина померла 2015 року. Через поважний вік тяжко хворів[8].
Помер 13 травня 2019 року в Трудах, похований в Степані.
- Батько Тиміш Корнійович, мати — Анастасія Хомівна, брат і сестра.
- Виховує трьох дітей: сина Степана, доньок Валентину та Надію.
- Дві відзнаки Рівненської обласної Спілки офіцерів України[9][10].
- Подяка Патріарха Філарета (УПЦ КП).
- Медаль «За любов і жертовність до України» від Патріарха Філарета (УПЦ КП, 2017 рік).
- Орден «За заслуги» III ступеня[11][12].
- ↑ Високі нагороди вручили трьом воякам УПА із Сарненщини. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
- ↑ Без права на забуття: Йосип Крот – Телеканал РТБ. newsvideo.su. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
- ↑ На Рівненщині біля Степаня освятили пам’ятник на місці загибелі командира підрозділу СБ УПА «Зеленого». News (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
- ↑ а б в Volyn 16219. Issuu (англ.). Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ Соратник Бульби-Боровця на хуторі поблизу Степаня вшанував «Поліську Січ». Новини - Газета. Рівне Вечірнє (укр.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ Телеканал UA: Рівне (27 жовтня 2016), Без права на забуття: Йосип Крот, процитовано 2 жовтня 2018
- ↑ Поставили пам’ятник «Поліській Січі». Свобода (укр.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
- ↑ Інвалідний візок зв'язковому УПА подарував священик. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
- ↑ НАША АДРЕСА. cult.sarny.com.ua. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ У Рівному нагородять ветеранів УПА – Рівненська область онлайн. rv.oblast.online (укр.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ https://www.president.gov.ua/documents/142019-25938 [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 14/2019 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України
- ↑ Трьом воякам УПА з Рівненщині присвоїли державні нагороди: хто ці люди (ФОТО, ВІДЕО)
|
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |