Перейти до вмісту

Коптське мистецтво

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Коптське мистецтво — термін, який використовують для опису мистецтва Єгипетських християн перших століть існування християнства, а також — художньої спадщини їх нащадків, коптів, від середніх віків і надалі.

Пам'ятники коптського мистецтва, що збереглись, — це, як правило, фрески, текстиль, ілюміновані манускрипти, а також вироби з металу, більшість з яких змогла уціліти в монастирях і церквах. Ці твори часто функціональні, межа між мистецтвом і ремісництвом в них зникає, сферою застосування майстерності ставали як туніки і надгробки, так і зображення святих.[1]

Більшість найважливіших витворів коптського мистецтва зберігаються в Коптському музеї в каїрському кварталі, що називається «Коптський Каїр»[2].

Джерела і вплив

[ред. | ред. код]
Один з фаюмських портретів що зображає хлопчика, 2 ст., Варшава. Енкавстика на дереві

Коптське мистецтво виникло під впливом староєгипетського і елліністичного мистецтв[3]. Тематика і символіка запозичувалися з античної і єгипетської міфологій, іноді пристосованих до християнських вірувань. Також на цей стиль впливали Персія і Сирія, правда — з меншим успіхом, але все одно залишивши таку спадщину, як наприклад, павичі і грифони в числі улюблених мотивів.

Фаюмські портрети — обличчя людей з Ель Фаюма — приклад коптського мистецтва II століттяя[4], що показує грецький і римський впливи на коптське мистецтво, але з деякими важливими відмінностями від власне єгипетського мистецтва.

Арабське завоювання Єгипту призвело до впливу ісламського і коптського мистецтв одного на інше[5]. Вплив коптів на арабську архітектуру і використання деяких коптських мотивів в ісламських будівлях починається з VII століття.[6]

В той же час, Александрійська церква коптів, як найстаріша в Африці, вплинула на суданську і ефіопську. Приміром, деякі форми коптського хреста тепер відомі як ефіопський хрест, вже не кажучи про ефіопські храми, де видно вплив коптського мистецтва.

Коптські ікони

[ред. | ред. код]

Починаючи з IV століття Церква починає прикрашати стіни храмів фресками й іконами. У коптському мистецтві починають проявлятися прикмети специфічного коптського стилю: очі і вуха збільшуються порівнюючи з пропорціями усієї особи, рот зменшується, а розмір голови в порівнянні з тілом збільшується — що є знаком духовних відносин з Богом і відданості молитві. Обличчя мучеників зазвичай повні спокою.

Більшість коптських іконописців не підписувалися. Традиція називає імена євангеліста Луки (першого іконописця) і двох коптських патріархів — Макарія I і Гавриїла III Александрійських[7].

Єгипетські християни вважають, що мистецтво іконопису зародилося в Єгипті[8] і люблять порівнювати давньоєгипетський живопис з іконами, перераховуючи риси схожості.

Нова коптська школа іконопису

[ред. | ред. код]

Сучасне коптське мистецтво також відоме як нео-коптська школа. У деякі епохи коптської історії ікони були головним засобом вираження. Вони зберегли більшість традиційних аспектів. Основні принципи — більша заклопотаність релігійною істинністю і красою, ніж реалізмом, або ж зображенням глибини і перспективи. Як і у Візантії і суміжних традиціях, ікони пишуться фронтально, дивлячись прямо на глядача.

Школа сформувалася в 1960-х роках, ґрунтуючись на стилях і традиціях, характерних для ікон III–VII століть. Майстри тієї ранньої школи іконопису особливо ретельно вимальовували очі святих, які звернені не до тих, що моляться, а в лише їм знану далечінь. При цьому вони всіляко уникали зайвих деталей і прикрас, представляючи вірянам лише ті деталі, які потрібні для розуміння образу.

Коптський текстиль

[ред. | ред. код]
Орнамент на туніці, шерсть, гобелен, 10 століття. Колекція Каліфорнійської академії наук

Велика кількість зразків коптського текстилю збереглась до нашого часу, завдяки коптській традиції покладення їх у могили разом з померлими і сухості єгипетського клімату. Тканини зазвичай виготовляли з льону й шерсті з використанням червоного, блакитного, жовтого, зеленого, бузкового, чорного і коричневого кольорів. Фарби отримувались з марени, індигофери, вайди, шафрану, мушель muricidae і комах kermes. Основною частиною одягу була туніка, яка пізніше стала далматикою. Деякі туніки були зроблені з однієї частини. Вони були прикрашені clavi, стилістичним запозиченням з Риму.

Багато прекрасних взірців коптського текстилю перебувають у музеях усього світу і велика їх колекція у Коптському музеї у Каїрі[9] Придбання їх музеями почалось особливо інтенсивно після того, як 1889 року французький археолог Альбер Гайє опублікував каталог коптського мистецтва, і першої виставки коптських скульптур у каїрському музеї[10].

Галерея коптського мистецтва

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Coptic museum. copticmuseum.gov.eg
  2. Coptic Museum. lastminute.com
  3. Influence on Coptic Art [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.]. eternalegypt.org. Retrieved on 2013-08-23.
  4. Greek And Roman Art [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.]. Freeessays.cc. Retrieved on 2013-08-23.
  5. Islamic art [Архівовано 24 червня 2008 у Wayback Machine.]. Tiscali. Retrieved on 2013-08-23.
  6. Islamic Art [Архівовано 24 червня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  7. Wahba, Zakaria (January 1993) ICONS — 'Their history and Spiritual Significance' [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Coptic.net. Retrieved on 2013-08-23.
  8. Коптські ікони. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 30 вересня 2014.
  9. Bernier, Oliver (1989-01-01) Coptic Artistry And Tradition In Old Cairo. New York Times. Retrieved on 2013-08-23.
  10. A tapestry of Coptic history [Архівовано 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.]. Alahram Weekley. Weekly.ahram.org.eg, Issue No. 796 (2006-05-31). Retrieved on 2013-08-23.

Посилання

[ред. | ред. код]