Клод Сімон
| Клод Сімон | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Claude Simon[1] | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Клод Ежен Анрі Сімон | |||
| Народився | 10 жовтня 1913 Антананаріву | |||
| Помер | 6 липня 2005 (91 рік) Париж | |||
| Поховання | Цвинтар Монмартр[2] | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Національність | француз | |||
| Діяльність | письменник, | |||
| Alma mater | Колеж Станіслава в Парижі і Ліцей Сент-Луї | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1945—2005 | |||
| Напрямок | новий роман | |||
| Жанр | роман | |||
| Magnum opus | Дорога Фландрії (1960) | |||
| Членство | Американська академія мистецтв і наук | |||
| У шлюбі з | Réa Karavasd | |||
| Учасник | громадянська війна в Іспанії | |||
| Премії | Премія Медічі (Prix Médicis, 1967),  Нобелівська премія з літератури (1985) | |||
|
| ||||
 Клод Сімон у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Клод Сімон (фр. Claude Simon, 10 жовтня 1913 — 6 липня 2005) — французький письменник, нобелівський лауреат 1985 р.
Народився 10 жовтня 1913 р. в Антананаріву, в родині французького військовика, який невдовзі загинув на полях Першої світової війни. Виховувався в Перпіньяні матір'ю, а після її смерті від раку в 1924 р. — бабусею. В юності Сімон захоплювався малярством і фотографією.
1936 року Сімон вирушив до Барселони, аби воювати на боці республіканців проти Франко.
Після початку Другої світової війни Сімона призвали до війська, він служив у кавалерії й потрапив у полон. Втік з полону, брав участь у Французькому русі опору.
По війні почав писати прозу. Його прийнято зараховувати до школи «нового роману».
Помер 6 липня 2005 року в Парижі. Похований на цвинтарі Монмартр.
Творчий доробок Сімон складається, в основному, з романів. Стилістика його текстів споріднена з іншими представниками «Нового роману», тобто ці тексти суттєво відрізняються від «класичних» зразків XIX століття відсутністю «всезнаючого» оповідача, відсутністю хронологічного викладу подій чи психологічної мотивації вчинків. Натомість романи Сімона побудовані з картин опису, відображення внутрішніх дій головних персонажів (думки, враження, асоціації, спогади). Фрагментарні пасажі романів пов'язані між собою асоціативними зв'язками. Здається, що оповідач текстів Сімона так само мало обізнаний з подальшим ходом подій у творі, як і читач. Типовими темами Сімонових текстів є історія його родини, історія загалом, час, насильство, війна та особистий досвід Сімона в Другій Світовій війні. Як і в багатьох постмодерних романах Сімон охоче відображає сам процес власної творчості, сам хід написання своїх творів. Великий вплив на описову стилістику Сімона відіграє малярство, мистецтво фотографії та кіно.
Окрім романів Клод Сімон є автором збірки віршів у прозі «Жінки» (при перевиданні ця книжка одержала заголовок «Волосся Вероніки»). Ці тексти Сімона ілюстровані відомим художником Жуаном Міро.
Своє творче кредо Клод Сімон висловив у літертатурознавчій книжці «Сліпий Оріон».
Клод Сімон цікавився кінематографом не лише, щоб запозичити деякі прийоми монтажу для конструювання власних романів. Він також співавтор екранізації свого роману «Триптих» (1974 р.). Його проект екранізації «Дороги Фландрії» не був реалізований. Залишився лише монтажний план, так само як і монтажний план «Зоосаду» на останніх сторінках цього роману.
Про Клода Сімона й кіно див.: Mireille Calle-Gruber (ed.), Les Triptiques de Claude Simon ou l'art du montage, Presses Sorbonne nouvelle, 2008 (+ DVD з фільмом «Триптих» та документальним фільмом про творчість Клода Сімона).
Окрім романів, Клод Сімон є автором альбому «Фотографії, 1937—1970» (фр. Photographies, 1937—1970). Добір фотографій та відповідні тексти добре ілюструють описову стилістику Сімона і в його романах. Опис старих фотографій займає велике місце в структурі деяких творів Сімона (напр. «Триптих», «Наочний урок»).
Більшість творів Клода Сімона надруковані у паризькому видавництві Мінюї.
- 1945 : Шахрай Le Tricheur, Éditions du Sagittaire
- 1947 : Напнута мотузка La Corde raide, Éditions du Sagittaire
- 1952 : Гулівер Gulliver, Calmann-Lévy
- 1954 : Клята весна Le Sacre du Printemps, Calmann-Lévy
- 1957 : Вітер Le Vent. Tentative de restitution d'une retable baroque, Éditions de Minuit
- 1958 : Трава L'Herbe, Éditions de Minuit
- 1960 : Дорога Фландрії La Route des Flandres, Éditions de Minuit
- 1962 : Палац Le Palace, Éditions de Minuit
- 1966 : Жінки Femmes (за двадцять трьома картинами Жоана Міро), Éditions Maeght
- 1967 : Історія Histoire, Éditions de Minuit
- 1969 : Фарсальська битва La Bataille de Pharsale, Éditions de Minuit
- 1970 : Сліпий оріон Orion aveugle, Skira
- 1971 : Тіла провідники Les Corps conducteurs, Éditions de Minuit
- 1973 : Триптих Triptyque, Éditions de Minuit
- 1975 : Наочний урок Leçon de choses, Éditions de Minuit
- 1981 : Георгіки Les Géorgiques, Éditions de Minuit, ISBN 2-7073-1950-3
- 1984 : Волосся Вероніки La Chevelure de Bérénice, Éditions de Minuit (перевидання тексту «Жінок»)
- 1986 : Стокгольмська промова Discours de Stockholm, Éditions de Minuit
- 1987 : Запрошення L'Invitation, Éditions de Minuit
- 1988 : Альбом аматора Album d'un amateur, Rommerskirchen
- 1989 : Акація L'Acacia, Éditions de Minuit
- 1992 : Фотографії, 1937—1970 Photographies, 1937—1970, Éditions Maeght
- 1994 : Листування з Жаном Дюбюффе Correspondance avec Jean Dubuffet, L'Échoppe
- 1997 : Зоосад Le Jardin des Plantes, Éditions de Minuit
- 2001 : Трамвай Le Tramway, Éditions de Minuit
- 2006 : Твори Oeuvres, Collection «Bibliothèque de la Pléiade», Gallimard, до видання входять такі твори: Le Vent, tentative de restitution d'un retable baroque (1957), La Route des Flandres (1960), Le Palace (1962), La Bataille de Pharsale (1969), La Chevelure de Bérénice (1972), Triptyque (1973), Discours de Stockholm (1986) та Le Jardin des Plantes (1997).
- 2009 : Архіпелаг і Північ Archipel et Nord, Éditions de Minuit
2002 року Видавництво Юніверс в серії «Лауреати Нобелівської премії» опублікавало вибрані твори Клода Сімона українською мовою. До видання ввійшли романи «Дорога Фландрії», «Зоосад», а також «Стокгольмська промова» — всі твори в перекладі Романа Осадчука . 2004 року цей переклад було відзначено премією Григорія Сковороди.
- Осадчук Роман, Ландшафти пам'яти на перехрестях слів або тема часу та поетика опису Клода Сімона / Клод Сімон, Вибрані твори, Юніверс, Київ, 2002, с. 5-12. ISBN 966-7305-73-2
- Ludovic Janvier, Une parole exigeante, Minuit, 1984.
- Colloque de Cerisy, Claude Simon, analyse/théorie, UGE, coll. «10/18», 1975, réédité chez Impressions nouvelles, 1986.
- Lucien Dällenbach, Roger Dragonetti, Georges Raillard, Jean Starobinski, Sur Claude Simon, Éd. de Minuit, 1987.
- Lucien Dällenbach, Claude Simon, Éd. du Seuil, collection " Les contemporains ", 1988.
- Mireille Calle-Gruber, Michel Butor, Claude Simon, Chemins de la mémoire, Pug — Le Griffon d'argile, 1993.
- Bernard Andrès, Profils du personnage chez Claude Simon, Éd. de Minuit, 1993.
- Colloque Claude Simon, " Les sites de l'écriture ", direction Mireille Calle, Queen's University, Nizet, 1995.
- Patrick Longuet, Lire Claude Simon. La Polyphonie du monde, Éd. de Minuit, 1995.
- Roger-Michel Allemand, Le Nouveau Roman, Éd. Ellipses, 1996.
- Christine Genin, L'expérience du lecteur dans les romans de Claude Simon. Lecture studieuse et lecture poignante. Paris, Champion (Littérature de notre siècle, 6), 1997.
- Christine Genin, L'écheveau de la mémoire. La Route des Flandres de Claude Simon. Paris, Champion (Unichamp, 59), 1997.
- Dominique Viart, Une mémoire inquiète. «La Route des Flandres» de Claude Simon, PUF, 1997, réédition Presses Universitaires du Septentrion, 2010.
- Claude Simon, La Route des Flandres, Klincksieck, coll. " Littératures contemporaines ", 1997.
- Jean-Yves Laurichesse, La bataille des odeurs. L'espace olfactif des romans de Claude Simon, L'Harmattan, 1998.
- Catherine Rannoux, L'écriture du labyrinthe : Claude Simon, La Route des Flandres, Paradigme, 2000.
- Jean-Yves Laurichesse (ed.), «Le Jardin des Plantes» de Claude Simon, Cahiers de l'Université de Perpignan, numéro 30, 2000.
- Mireille Calle-Gruber, Le Grand Temps : Essai sur l'œuvre de Claude Simon, Presses universitaires du Septentrion, 2004.
- Jean-Yves Laurichesse (ed.), Claude Simon. Allées et venues, Cahiers de l'Université de Perpignan, numéro 34, 2004.
- Alexandre Prstojevic, Le Roman face à l´Histoire — Essai sur Claude Simon et Danilo Kis, Éd. L'Harmattan, 2005.
- Claire Guizard, Claude Simon : La répétition à l´œuvre. Éd. L'Harmattan, 2005.
- Bérénice Bonhomme, Claude Simon, l´écriture cinématographique, Éd. L'Harmattan, 2005.
- Pierre Bergounioux, Deux écrivains français, Editions Fario, 2009
- Mireille Calle-Gruber, Claude Simon. Une vie à écrire, Paris, Editions du Seuil, collection Biographie, 2011 ISBN 978-2-02-100983-5 — 457 p. (найповніша біографія Клода Сімона з повною бібліографією його творів, включаючи публікації в періодиці та інтерв'ю).
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- Сімон Клод // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 525. — ISBN 966-692-744-6.
- Сімон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Різноманітні ресурси, присвячені Клоду Сімону на сайті Асоціації читачів Клода Сімона [Архівовано 17 лютого 2006 у Wayback Machine.](фр.)
- Розмова з Клодом Сімоном про його творчий метод
