Перейти до вмісту

Джон Стейнбек

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джон Стейнбек
John Steinbeck
Ім'я при народженніДжон Стейнбек
Народився27 лютого 1902(1902-02-27)
Салінас, Каліфорнія, США[1]
Помер20 грудня 1968(1968-12-20) (66 років)
Гарлем, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США або Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
·серцева недостатність Редагувати інформацію у Вікіданих і серцево-судинні захворювання Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСалінас Редагувати інформацію у Вікіданих і Каліфорнія Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША США
Місце проживанняJohn Steinbeck Housed[2]
Діяльністьпроза
Сфера роботироман манерd Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСтенфордський університет Редагувати інформацію у Вікіданих і Salinas High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1927 Редагувати інформацію у Вікіданих1968 Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opus«Грона гніву»
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури Редагувати інформацію у Вікіданих і PEN Americad Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяагностицизм Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJohn Steinbeckd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиOlive Hamiltond[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зElaine Anderson Steinbeckd Редагувати інформацію у Вікіданих, Gwyn Congerd Редагувати інформацію у Вікіданих і Carol Henningd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиJohn Steinbeck IVd Редагувати інформацію у Вікіданих і Thomas Steinbeckd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Премії Нобелівська премія з літератури (1962)
Пулітцерівська премія

CMNS: Джон Стейнбек у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Джон Сте́йнбек (англ. John Steinbeck [ˈstnˌbək]; 27 лютого 1902 — 20 грудня 1968) — відомий і популярний письменник в американській літературі XX століття. Виграв Пулітцерівську премію за романи «Грона гніву» (англ. Grapes of Wrath)[5], що вийшов 1939 року, та «Про людей та мишей» (Of Mice and Men) — 1937 року. За життя встиг написати 25 книг: 16 романів, 6 нехудожніх книг і кілька збірок оповідань. 1962 року Стейнбек отримав Нобелівську премію з літератури.

Дитинство Стейнбек провів у Салінаській долині в Каліфорнії, регіоном культурно різноманітним та багатим мігрантською та іммігрантською історією, що й вплинуло на його творчість, надавши творам регіональної своєрідності. Переїхав до Нью-Йорку та невдовзі, повернувшись у Каліфорнію, розпочав свою літературну кар'єру. Більшість ранніх творів молодого автора в основі мають сюжети й мотиви, пов'язані з його раннім життям — винятком становить його перший роман «Чаша золота» (Cup of Gold), який розповідає про пірата Генрі Морґана, пригоди котрого вразили дитячу уяву Стейнбека.

Джон Стейнбек (в центрі) з сином під час прийому в Білому домі президентом США Ліндоном Джонсоном (праворуч).

В основу голлівудських фільмів лягли 17 його творів (деякі з них знімалися неодноразово), включно з «Cannery Row» (1945), «The Pearl» (1947), та «East of Eden» (1952) — завдяки успіху яких Стейнбек завоював собі славу голлівудського письменника.

Візит в Україну в 1947 році

[ред. | ред. код]

У 1947 році Джон Стейнбек відвідав Україну. Про свої враження він написав у своєму «Russian Journal»[6], виданому з фотографіями. Про Україну 11 серпня 1947 року з Києва він писав так: «Ми перебуваємо тут уже тиждень і лишатимемося тут до наступної п'ятниці. Чудова країна і чудове місто, але воно було так жорстоко, дико зруйноване німцями. Відбудова йде всюди, однак великі труднощі через відсутність механізмів та машин. Мій записник швидко заповнюється, а Капа багато фотографує, більшість знімків, на мою думку, прекрасні. Ми збираємо відмінний матеріал, але боюся, що газетам Херета він не сподобається. Ці українці — прекрасні приязні люди, з чудовим почуттям гумору. Я ретельно записую довгі розмови з селянами й робітниками, щоби не забути. Нам просто пощастило, що ми змогли сюди приїхати. Ми так багато побачили».

В Києві Стейнбек зустрічався з літераторами: Олександром Корнійчуком, Вандою Василевською, Натаном Рибаком, Юрієм Смоличем та Олексієм Полторацьким.

Жоден день перебування Стейнбека в Україні не обходився без контролю з боку Міністерства держбезпеки. В архівах СБУ знаходится повідомлення про візит Стейнбека, в якому українськи чекісти доповідали в Москву. МГБ дає наступну характеристику Стейнбеку:

З натури Стейнбек мовчазний, багато не каже, запитань не ставить, на поставленні запитання відповідає неохоче, сухо, намагеється більше придивлятися, не висловлюючи думок.

Варто зауважити: письменник з США мав побачити в СРСР тільки те, що йому хотіли показати. Усі поїздки відбувалися за планом і в супроводі, а людей з якими спілкувались гості ретельно інструктували. Радянська влада розуміла, що матеріали Стейнбека побачить весь світ, тому імідж країни був державним питанням. Не дивно, що, наприклад, українські села 1947 року постають в очах американця краєм достатку та процвітання, мешканці якого ледь не силою загодовують американських гостей делікатесами. На масові голодні смерті, що відбувалися тут місяцями раніше немає найменшого натяку.

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

З 1930-х років Стейнбек дотримувався лівих поглядів і підтримував зв'язки з профспілковим рухом, що знайшло відображення в його книзі «Грона гніву», за яку праві кола звинуватили його в «пропаганді комуністичних ідей». Його вчителями були радикальні журналісти Лінкольн Стеффенс і його дружина Елла Вінтер. У 1935 році Стейнбек вступив у прокомуністичну Лігу американських письменників. Через Френсіса Уїтакер, члена клубу Джона Ріда Комуністичної партії США, контактував з організаторами страйків із Промислового профсоюзу робітників сільського господарства і харчової промисловості (що входив до Конгресу промислових профспілок).

Перебував під наглядом ФБР (його досьє складає 71 сторінку), у 1942 році написав з цього приводу спеціальне лист генеральному прокурору США Френсісу Біддлу. При цьому розсекречені у 2012 році документи показують, що у 1952 році він сам пропонував свої послуги ЦРУ під час свого європейського турне. Перший - лист Стейнбека директору спецслужби Волтерові Сміту. Письменник повідомляє про підготовку до тривалої робочої поїздки: спочатку середземноморським регіоном, а потім різними європейськими країнами. Він зазначає, що радо надасть корисну послугу Смітові та його організації під час турне. Другий документ - це відповідь сміта. Очільник ЦРУ писав, що високо цінує пропозицію Стейнбека. Він пропонує зустрітися в Вашингтоні перед поїздкою та докладніше обговорити співпрацю. Оригінал другого листа можна побачити на сайті ЦРУ серед інших розсекречених документів часів Холодної війни. Цікавий факт, що документів пов'язаних з візитом Стейнбека до СРСР в 1947 році в розсекреченому архіві немає.

У 1952 році вперше взяв активну участь у президентській кампанії, заступаючись за свого приятеля – ліберального демократа Адлая Стівенсона.

Виступав проти маккартизму, який називав одним із «найдивніших і страшних часів» в історії країни. Він публічно виступав проти позбавлення владою співака Поля Робсона його закордонного паспорта і переслідування драматурга Артура Міллера Комісією з розслідування антиамериканської діяльності.

За пропозицією Джона Ф. Кеннеді восени 1963 року відвідав країни східного блоку: СРСР (Москву, Київ, Ленінград, Єреван і Тбілісі), Польщу, Угорщину і Чехословаччину. Скоєне після його повернення вбивство президента глибоко потрясло його.

У 1966 році його молодшого сина Джона призвали в американську армію і відправили на війну у В'єтнамі. Спочатку Стейнбек писав, що «немає ніякої можливості перетворити В'єтнамську війну на благородне починання». Однак у липні 1966 року в у відповідному листі Євгену Євтушенку він указав на радянську участь у війні і закликав його припинити. Радянська преса, лист не надрукувавши, обрушилася на Стейнбека з різкою критикою, викрививши зміст листа. Вважається, що на Стейнбека вплинула інформація про сталінські репресії, яка стала відома письменнику у 1963 році.

Пізніше, у 1967 році, він, за проханням президента Ліндона Б. Джонсона, з яким дружив, відправився на півтора місяці військовим кореспондентом у В'єтнам і в серії репортажів фактично підтримав війну. New York Post розцінила це як зраду його ліберального минулого, в СРСР же почалася справжня травля, аж до порівнянь із соратниками Гітлера, а вихід його книг припинився на десятиліття.

В останній рік життя під впливом листів від сина з фронту він почав змінювати свою позицію в зворотний бік.

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118617338 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Національний реєстр історичних місць США — 1966.
  3. а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Номер 21 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. John Steinbeck. A Russian Journal [1] [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Імагологічні особливості художньої прози та публіцистики Джона Стейнбека : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.05 / Ничко Оксана Яромирівна ; Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2008. - 20 с.
  • Imago України та українців у журналістській та фікційній свідомості Джона Стейнбека / О. Ничко // Питання літературознавства. - 2009. - Вип. 78. - С. 80-88. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pl_2009_78_12
  • Косач Ю. Джон Стейнбек лауреат Нобеля / Юрій Косач // За синім океаном. – 1962. − Ч. 6. − С. 22−27.
  • Костюк Г. Словотворець із “Східної вежі” – Джон Стейнбек // Сучасність. – 1969. –

№5.

Посилання

[ред. | ред. код]