Перейти до вмісту

Галкін Владислав Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Галкін.
Галкін Владислав Борисович
рос. Владислав Борисович Галкин
Ім'я при народженніВладислав Сухачов
Народився25 грудня 1971(1971-12-25)
Москва, СРСР
Помер25 лютого 2010(2010-02-25) (38 років)
Москва, Росія
  • кардіоміопатія
    • ПохованняТроєкуровське кладовище
    Громадянство СРСР
     Росія
    Діяльністькіноактор, актор, телеведучий, телеактор
    Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна (1992) і Всеросійський державний інститут кінематографії
    Роки діяльності1981 — 2010
    ПартіяЄдина Росія
    У шлюбі зМихайлова Дар'я Дмитрівнаd
    БатькиБорис Галкін
    Олена Петрівна Демидоваd
    IMDbnm0302270
    Нагороди та премії

    Владисла́в Бори́сович Га́лкін (рос. Владислав Борисович Галкин; при народженні Сухачов рос. Сухачёв; 25 грудня 1971, Москва, Росія — 25 лютого 2010, Москва, Росія) — російський радянський актор. Заслужений артист Росії (6 лютого 2009).

    Знайдений мертвим 27 лютого 2010 року. За попередніми даними смерть Галкіна настала від гострої серцево-судинної недостатності[1].

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Народився 25 грудня 1971 року в Ленінграді і виріс у підмосковному місті Жуковському[2] у сім'ї театральної актриси, кінодраматурга та кіносценариста Олени Петрівни Демидової[3] (21 квітня 1947 — 23 травня 2017)[4][5][6]. У дитинстві жив у бабусі Людмили Миколаївни Демидової — вчительки молодших класів. Дід Петро Миколайович Демидов був учителем малювання, загинув під колесами автобуса, коли йшов на службу. Навчався Владислав у школі № 6 міста Жуковського, де викладала його бабуся[2]. Влітку вона працювала вихователем у піонерському таборі, куди брала онука із собою. Незважаючи на погану поведінку у школі, завдяки Людмилі Миколаївні вчителі дали Владиславу хорошу характеристику. Бабуся пропрацювала до 70 років, поки онука Маша закінчила школу. Померла від раку молочної залози[2].

    Саме бабуся привела, потай від матері, 9-річного Влада на кінопроби. Дебютом у кіно для Владислава Галкіна стала роль Гекльберрі Фінна у картині Станіслава Говорухіна «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» (фільм за творами Марка Твена), у титрах — Владик Сухачов. У цьому фільмі знімалася і хрещена Влада Катерина Васильєва.

    Коли Владиславу було 10 років, Олена Демидова вийшла заміж за актора та режисера Бориса Сергійовича Галкіна, він став прийомним батьком для Владислава та його сестри Марії[7].

    Наступною яскравою роботою в кіно стала головна роль у дитячому фільмі «Цей негідник Сидорів» (1983).

    Борис Галкін: Пам'ятаю, коли Влад вперше назвав мене татом. Ми пішли з ним у кіно, щоб подивитися фільм «Цей негідник Сидоров» — картину, в якій Владик знявся практично відразу після «Пригод Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна».

    Я вийшов під враженням — переді мною була абсолютно зріла акторська робота 11-річного хлопця, збудована роль, прожита доля. Всі думали: ну знімається хлопчик в одній картині, в іншій, у третій… А хлопчик уже працював! І я сказав: «Знаєш, Владюхо, ти будеш дуже добрим артистом». Він глянув на мене уважно — я багато разів помічав цей його недитячий, вимогливий погляд: мовляв, чи не лукавиш ти, чи не лицеміриш? Ось і тоді Владик подивився на мене так. Перепитав: Це правда? — «Абсолютна правда». — «Дякую тато»…

    Владислав згадував:

    Батьки взагалі були проти моєї роботи у кіно. Вони ж знали, наскільки праця актора тяжка морально і фізично, і не бажали мені такої долі. На проби потай від усіх мене привела бабуся. Батьки були в шоці, вони навіть не припускали, що бабуся, яка завжди мала «словесне нетримання», майже півроку могла приховувати нашу таємницю.

    У 1986 році знімався у фільмі Олександра Муратова «Золотий ланцюг» (за мотивами однойменного роману Олександра Гріна) у ролі Санді. У 1990 році Костянтин Худяков зняв його в ролі дезертира Єгора у картині «Смерть у кіно».

    До 18 років на рахунку Галкіна було кілька успішних робіт у кіно. Після закінчення середньої школи він вступив до Театрального училища ім. Б. В. Щукіна (курс Альберта Бурова), яке закінчив у 1992 році. Навчався також у ВДІКу на курсі Володимира Хотиненка.

    Кіноролі у дорослому віці

    [ред. | ред. код]

    У 1999 році знявся в ролі дільничного Олексія у фільмі Станіслава Говорухіна «Ворошиловський стрілець». У 2001 році зіграв роль старшого лейтенанта Таманцева у фільмі Михайла Пташука «У серпні 44-го …», який приніс йому в 2002 р. кінопремію Ніка в номінації «Відкриття року». У 2000 році знімався в ролі водія — далекобійника Олександра в серіалі «Далекобійники», який приніс йому популярність. У 2002 році знявся в ролі спецназівця ГРУ на прізвисько Якут у серіалі «Спецназ» та в ролі молодого офіцера Сергія Висіка, після демобілізації призначеного на посаду начальника підмосковного відділення карного розшуку в трилері «По той бік вовків» режисера Володимира Хотиненка. Через рік удостоєний нагороди премії «Золотий орел»[джерело не вказане 1137 днів].

    У 2004 році знявся у фільмі «72 метри» (режисер В.Хотиненко), у серіалах «Дальнобійники 2» та «Диверсант». У 2005 році зіграв Івана Бездомного в телесеріалі «Майстер і Маргарита» (режисер Бортко, за однойменним романом Булгакова), у 2005 р. роль офіцера Окружної контррозвідки Бориса Нікітіна в телесеріалі «Загибель імперії» все того ж таки. У 2007 році знявся в ролі капітана Калтигіна в серіалі «Диверсант 2: Кінець війни» (режисер — Ігор Зайцев) та у фільмі «Неідеальна жінка».

    У 2008 році знявся у серіалі «Я лечу» у ролі Олександра Миколайовича Гордєєва — талановитого хірурга, керівника практики студентів, а також у серіалі " Петрівка, 38. Команда Семенова " у ролі майора міліції Андрія Семенова.

    Останні дві роботи — серіали «Брудна робота» та «Котовський» — у лютому та вересні 2009 року[джерело не вказане 1137 днів].

    Сім'я

    [ред. | ред. код]
    Зовнішні медіафайли
    Зображення
    Родительская семья Владислава Галкина
    Владислав Галкин с матерью и приёмным отцом
    Сестра Мария Галкина[8]
    Влад с последней женой Дашей, родителями и младшей сестрой Машей (бывший повар МЧС, живёт в деревне) .
    Борис Галкин с новой женой и сестрой Влада Анной
    Биологический отец Георгий Петрович Черкасов[9]
    Владислав Галкин и его брат по биол. отцу Алексей Георгиевич Черкасов
    Відеофайли
    2016 «Новые русские сенсации»: «Отец Галкина: я жив!»
    Родной отец актёра Влада Галкина: «Прости меня, сын!». Андрей Малахов. Прямой эфир от 25.04.18

    Галкін залишив батьківський будинок у 17 років, батьки купили йому однокімнатну квартиру в Жуковському, а коли одружився вперше, став жити у дружини[7]. Він це пояснює так[10]:

    Ми спочатку були не батьки та діти, а друзі. У нас так склалося. Мені здається, сім'я — це дві людини, чоловік та дружина. Я шалено люблю своїх батьків, але розумію, що за жодних обставин не зможу жити з ними разом. Є таке поняття як особистий простір. Так от, люди, що живуть разом, так чи інакше його порушують: один встає о 8-й ранку, інший — о 2-й годині дня, звідси з'являється роздратування. Інша річ — чоловік та дружина, вони одне ціле.
    • Бабуся — Людмила Миколаївна Демидова, вчителька молодших класів.
    • Дідусь — Петро Миколайович Демидов, вчитель малювання.
    • Мати — Олена Петрівна Демидова (21 квітня 1947 — 23 травня 2017), театральна акторка, кінодраматургиня та кіносценаристка. Урна з її прахом була похована поруч із сином на алеї акторів Троєкурівського цвинтаря Москви .
    • Біологічний батько — Георгій Черкасов.
    • Прийомний батько — Борис Сергійович Галкін (нар. 19 вересня 1947), актор, режисер.
    • Єдиноутробна сестра — Марія Борисівна Галкіна (нар. 3 вересня 1977), живе в селі в Псковській області, під Великими Луками, журналіст, у минулому — кухар, сержант МНС РФ, хворіє на аутизм[8].
    • Зведена сестра — Ганна Борисівна Галкіна (нар. 30 липня 2017), дочка Бориса Галкіна.

    Особисте життя

    [ред. | ред. код]
    Зовнішні відеофайли
    Анастасия Шипулина
    Пока все дома в гостях у Галкиных
    • Перша дружина (1988—1989) — Світлана Фомічева.
    • Друга дружина — Олена Галкіна. Шлюб тривав лише кілька місяців, розлучилися мирно[11].
    • Третя дружина — Валентина Єліна.
    • Четверта дружина (2 жовтня 1998 — 25 лютого 2010) — Дарина Дмитрівна Михайлова (нар. 1965), актриса, театральний педагог та режисер, заслужена артистка РФ. Галкін у 2002 році заявив, що «все те, що було до нашої зустрічі, я не можу назвати одруженістю». Офіційно розлучитися не встигли, розлучення було призначено на 10 березня 2010 року[12].
    • Па́дчериця (приймальна дочка) — Василина Максимівна Суханова (нар. 25 листопада 1988), дочка Михайлової від першого шлюбу (1985—1991) з актором Максимом Олександровичем Сухановим. Актриса закінчила ВТУ ім. Щукіна, працює у театрі імені Вахтангова.

    Свій день народження 25 грудня 2009 року Галкін відзначив одноденною поїздкою до Санкт-Петербурга зі своєю останньою подругою, 34-річною Анастасією Шипуліною, знайомою Катерини Башкатової та її чоловіка, актора Михайла Башкатова[джерело не вказане 1084 дні]. У 2009 році Галкін був засуджений на 1 рік та 2 місяці позбавлення волі умовно за звинуваченням у хуліганстві та опорі працівникам міліції. У ніч із 23 на 24 липня 2009 року, перебуваючи у нетверезому стані, Галкін затіяв стрілянину в одному з московських барів, а потім чинив опір міліціонерам під час затримання. Свою поведінку пояснив на суді нервовим зривом, втомою та проблемами у подружньому житті[13].

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]
    • 1981 — Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна — Гекльберрі Фінн
    • 1983 — Цей негідник Сидоров — Альоша Сидоров
    • 1984 — Вантаж без маркування — Вовчик
    • 1985 — Жив відважний капітан — хлопчик-візник
    • 1986 — Золотий ланцюг — Санді Пруель, юнга
    • 1987 — На своїй землі — Артем Жуков
    • 1987 — Син — Женька Дегтев
    • 1988 — Абориген — Борька Хромов
    • 1990 — Мордашка — Толік, робочий автосервісу
    • 1990 — Яри — Тимоха Востряков
    • 1990 — Смерть у кіно — Єгор Соколов
    • 1992 — 22 червня, рівно о 4 годині… — Ваня Брагін, молодший брат Василя
    • 1992 — Гра — головна роль
    • 1994 — Чорний клоун — Олексій Микитович / Альоша, його син
    • 1997 — Принцеса на бобах — Владик, водій Пупкова
    • 1999 — Ворошиловський стрілець — Олексій Подберезкин, старший лейтенант, дільничний міліціонер
    • 1999 — Каменська-1 — Євген Шахновіч
    • 2000 — Маросейка, 12 — Євген Калінкін
    • 2000 — Ростов-тато — Василь Потапенко, м'ясник
    • 2000—2001 — Далекобійники — Олександр Коровін (Сашок), водій-далекобійник
    • 2001 — У серпні 44-го... — Євген Таманцев, старший лейтенант
    • 2001 — Злодійка — Слава Макєєв
    • 2001 — Ескіз на моніторі — Олег
    • 2002 — Каменська-2 — Євген Шахновіч
    • 2002 — По ту сторону вовків — Сергій Висік
    • 2002 — Пригоди мага — Гоша Григор'єв, старший лейтенант
    • 2002 — Світські хроніки — Антон Корягін, фотожурналіст
    • 2002 — Слідство ведуть Знавці. Десять років по тому — Авдєєв
    • 2002 — Спецназ — Яків Урманов «Якут», старший лейтенант
    • 2003 — Бомба для нареченої — Антон Корягін, фоторепортер
    • 2003 — Небо і земля — Паша Сусак, кінолог
    • 2003 — Спецназ 2 — Яків Урманов «Якут», старший лейтенант
    • 2003 — Театральний блюз — Антон Корягін, фоторепортер
    • 2003 — Ділянка — Віталій Ступін
    • 2004 — 72 метри — Михайлов, старший мічман
    • 2004 — Далекобійники 2 — Сашок, водій-далекобійник
    • 2004 — Диверсант — Григорій Іванович Калтигін
    • 2004 — Конвалія срібляста-2 — Малкін, любитель змій
    • 2004 — Невістка — Антон
    • 2005 — Загибель Імперії — Нікітін, начальник контррозвідки
    • 2005 — Казароза — Микола Свечников, есперантист
    • 2005 — Майстер і Маргарита — Іван Миколайович Бездомний, поет
    • 2005 — Забійна сила-6 — Беспалов
    • 2006 — Дикуни — Чорний
    • 2006 — Спекотний листопад — Філін
    • 2006 — Пороки та їхні прихильники — Володимир Петрович Архипов, програміст
    • 2006 — Ти — це я — Андрій
    • 2007 — Диверсант. Кінець війни — Григорій Іванович Калтигин, майор
    • 2008 — Неідеальна жінка — Валерій
    • 2008 — Я лечу — Олександр Миколайович Гордєєв, провідний хірург лікарні
    • 2008 — Я не я — Віктор Запальцев
    • 2009 — Брудна робота — Тимофій Тарасов
    • 2009 — Котовський — Григорій Іванович Котовський
    • 2009 — Лігво Змія — Володимир Драч
    • 2009 — Кохання на сіні — Микола Євлашкін
    • 2009 — Петрівка, 38. Команда Семенова — Андрій Семенов, майор міліції


    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ У столиці Росії помер відомий актор Владислав Галкін. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 27 лютого 2010.
    2. ↑ а б в Влад Галкин развёлся с женой из-за пьянства. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 16 березня 2022.
    3. ↑ Борис Галкин женился на певице Инне. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 16 березня 2022.
    4. ↑ Мать Галкина умерла от рака :: Шоу-бизнес :: Дни.ру. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 16 березня 2022.
    5. ↑ Демидова, Елена Петровна // Большая русская биографическая энциклопедия (электронное издание). — Версия 3.0. — М. : Бизнессофт, ИДДК, 2007.
    6. ↑ Мама Владислава Галкина скончалась после тяжелой болезни | StarHit.ru. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
    7. ↑ а б Отец Влада Галкина: «Я твердо знаю: Владик собирался жить, а не умирать» — 7Дней.ру. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
    8. ↑ а б Сестра Влада Галкина - аутистка. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 16 березня 2022.
    9. ↑ Биологический отец Влада Галкина корит себя за предательство | StarHit.ru. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
    10. ↑ Игорь BIN. Галкин (Сухачев-Галкин) Владислав Борисович [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Актеры советского и российского кино
    11. ↑ 4 брака и роман звезды сериала «Дальнобойщики» — Владислава Галкина. wellnesso.ru. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 2 березня 2021.
    12. ↑ Владислав Галкин. Близко к сердцу. Первый канал, 25 декабря 2021. Документально-биографический фильм к 50-летию актёра Владислава Галкина. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 16 березня 2022.
    13. ↑ Суд приговорил актера Владислава Галкина к одному году и двум месяцам условно за хулиганство. Первый канал. 23 грудня 2009. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галкін_Владислав_Борисович&oldid=43113187