Владислав Опоровський

	Владислав Опоровський; пол. Władysław Oporowski
	Герб
	Куявсько-поморський (Влоцлавський) єпископ
	Куявсько-поморський (Влоцлавський) єпископ
1433 — 1449
Церква:	римо-католицька
Попередник:	Ян Шафранєц
Наступник:	Ян Ґрущиньський
	Архієпископ Ґнєзненський
	Архієпископ Ґнєзненський
	Примас Польщі
	Примас Польщі
25 липня 1449 — 11 березня 1453
Попередник:	Вінцентій Кот
Наступник:	Ян Спровський
Діяльність:	католицький священник, католицький єпископ
Народження:	1 січня 1395; Опорув, Кутновський повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
Смерть:	1453; Опорув, Кутновський повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
Династія:	Опоровські
Батько:	Миколай з Опорува[pl]
Посада:	секретар королівський, підканцлер коронний; канонік ґнєзненський, познанський, краківський, крушвицький; схоластик влоцлавський, офіціал і вікарій генеральний у Ґнєзно, настоятель костелів у Сьремі, Ленчиці, Кракові, декан краківський, єпископ куявсько-поморський, архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі
	Владислав Опоровський у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Опоровський.

Владислав Опоровський з Опорува гербу Сулима (нар. бл. 1395, Опорув — пом. 11 березня 1453, Опорув) — польський римо-католицький і державний діяч, архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі (1449—1453), Куявсько-поморський єпископ (1434—1449), підканцлер коронний (1428—1434).

Життєпис

Владислав був представником польського шляхетського роду Опоровських гербу Сулима. Він був другим сином воєводи ленчицького Миколая з Опорува^[pl] (бл. 1365—1425) і його дружини Кристини зі Служева гербу Помян. Мав 5 братів — Яна з Ґослюба, Стефана з Ходува і Опорува, Богуслава, Миколая, Пйотра з Опорува^[pl] і сестру Барбару.

Освіту здобувати розпочав 1413 року в університеті Відня, 1415 року отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук. Продовжив навчання у Падуанському університеті, де 1420 року отримав ступінь доктора. Професор факультету права і ректор Краківського університету (1426–1427)^[1].

Політична кар'єра

Владислав Опоровський з 1427 року працював секретарем у королівській канцелярії Владислава II Ягайла, з часом зайняв посаду підканцлера Королівства Польського (1428—1434^[2]). Він був одним із найважливіших співробітників короля у зовнішній політиці. Разом із Миколаєм Кічкою брав участь 1422 року в римському процесі між Польщею та Тевтонським орденом. У цей період він зірвав королівську коронацію Вітовта (1430), був присутнім при видачі королем Єдлінського привілею 1430 року^[3]. 31 грудня 1435 року підписав Брестський мир^[4].

Він був учасником конфедерації Збіґнєва Олесніцького 1438 року^[5]. Брав участь у коронаціях Владислава III Варненчика, Казимира IV Ягеллончика (1447), був довіреним радником останнього.

Церковна кар'єра

Владислав Опоровський посідав різні церковні бенефіції та уряди: канонік ґнєзненський і познанський (1420), схоластик влоцлавський, офіціал і вікарій генеральний у Ґнєзно, настоятель костелу в Сьремі (1427), канонік краківський (1428), настоятель костелу св. Флоріана за мурами Кракова і канонік крушвицький (1429), настоятель костелу ленчицького (1430), декан краківський (1433)^[1]. Найважливішими з них були посади єпископа куявсько-поморського (1434—1449) й архієпископа Ґнєзненського (1449—1453). Як архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі він 4 роки керував польською римо-католицькою церквою.

Він був фундатором костелу та кляштору паулінів, готичного замку в Опоруві біля Кутного, де й помер 11 березня 1453 року^[6]

Примітки

↑ ^а ^б Władysław Oporowski. Prymas Polski. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 8 червня 2022.
↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku : spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku : spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.
↑ Franciszek Piekosiński, Wiece, sejmiki, sejmy i przywileje ziemskie w Polsce wieków średnich, Kraków 1900, s. 43.
↑ Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae, wydał Maciej Dodgiel, t. 4, Wilno 1764, s. 133.
↑ Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. 2, 1382—1445, Kraków 1891, s. 366.
↑ Bernadeta Kruszyk, Władysław Oporowski, Poczet Arcybiskupów Gnieźnieńskich, Archidiecezja Gnieźnieńska

Література

J. Fijałek, Polonia apud Italos scholastica saeculum XV, Kraków 1900, s. 54-57.
A. Gąsiorowski, Oporowski Władysław (właściwie Władysław z Oporowa) h. Sulima (zm. 1453), podkanclerzy koronny, biskup włocławski, potem arcybiskup gnieźnieński i prymas, Polski Słownik Biograficzny, t. XXIV, Wrocław 1979, s. 142—144 [1] [Архівовано 7 січня 2022 у Wayback Machine.].
J. Korytkowski, Arcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821, t. I—V, Poznań 1888—1892.
M. Kosman, Poczet prymasów Polski, Warszawa 1997, s. 85-88.
P. Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce. Słownik biograficzny, Warszawa 1992, s. 155.
K. R. Prokop, Arcybiskupi gnieźnieńscy w tysiącleciu, Kraków 2000, s. 130—133.
Zofia Wilk-Woś, Władysław z Oporowa (ok. 1395—1453), podkanclerzy królewski, biskup włocławski i arcybiskup gnieźnieński, «Studia Claramontana», t. 21, 2003, s. 174—449.

[A-1] а ^б Władysław Oporowski. Prymas Polski. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 8 червня 2022.

[2] Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku : spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku : spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.

[3] Franciszek Piekosiński, Wiece, sejmiki, sejmy i przywileje ziemskie w Polsce wieków średnich, Kraków 1900, s. 43.

[4] Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae, wydał Maciej Dodgiel, t. 4, Wilno 1764, s. 133.

[5] Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. 2, 1382—1445, Kraków 1891, s. 366.

[6] Bernadeta Kruszyk, Władysław Oporowski, Poczet Arcybiskupów Gnieźnieńskich, Archidiecezja Gnieźnieńska

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

п о р Примаси Польщі
Примаси Польщі	Миколай Тромба (1417–1422) • Войцех Ястшембець (1423–1436) • Вінцентій Кот (1436–1448) • Владислав Опоровський (1449–1453) • Ян Спровський (1453–1464) • Ян Ґрущиньський (1464–1473) • Якуб з Сенна (1474–1480) • Збіґнєв Олешніцький (1481–1493) • Фридерик Ягеллончик (1493–1503) • Анджей Боришевський (1503–1510) • Ян Ласький (1510–1531) • Мацей Джевіцький (1531–1535) • Анджей Кшицький (1535–1537) • Ян Латальський (1537–1540) • Пйотр Ґамрат (1541–1545) • Миколай Дзежґовський (1545–1559) • Ян Пшерембський (1559–1562) • Якуб Уханський (1562–1581) • Станіслав Карнковський (1581–1603) • Ян Тарновський (1603–1605) • Бернард Мацейовський (1605–1608) • Войцех Барановський (1608–1615) • Лаврентій Гембицький (1616–1624) • Генрик Фірлей (1624–1626) • Ян Венжик (1627–1638) • Ян Ліпський (1638–1641) • Мацей Лубенський (1641–1652) • Анджей Лещинський (1653–1658) • Вацлав Лещинський (1659–1666) • Миколай Пражмовський (1666–1673) • Казимир Флоріан Чарторийський (1673–1674) • Анджей Ольшовський (1674–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1687–1705) • Станіслав Шембек (1706–1721) • Теодор Потоцький (1723–1738) • Кшиштоф Антоній Шембек (1739–1748) • Адам Ігнацій Коморовський (1749–1759) • Владислав Лубенський (1759–1767) • Габріель Подоський (1767–1777) • Антоній Казимир Островський (1777–1784) • Міхал Єжи Понятовський (1785–1794) • Ігнацій Красицький (1795–1801) • Ігнацій Рачинський (1807–1818) • Тимотеуш Ґоженський (1821–1825) • Теофіл Волицький (1828–1829) • Марцін Дунін (1831–1842) • Леон Прилуцький (1845–1865) • Мечислав Ледуховський (1866–1886) • Юліус Діндер (1886–1890) • Флоріан Стаблевський (1891–1906) • Едвард Ліковський (1914–1915) • Едмунд Дальбор (1915–1926) • Август Глонд (1926–1948) • Стефан Вишинський (1948–1981) • Юзеф Глемп (1981–2009) • Генрик Мушинський (2009–2010) • Юзеф Ковальчик (2010–2014) • Войцех Поляк (від 2014)
Примаси Королівства Польського	Францішек Скарбек-Мальчевський (1818–1819) • Щепан Головчиць (1819–1822) • Войцех Скаршевський (1824–1827) • Ян Павло Воронич (1828–1829) • Александер Каковський (1925–1938)
Примаси Галичини і Володимирії	Анджей Анквич (1815–1833) • Франц Лушін (1834–1835) • Франтішек Піштек (1835–1846) • Михайло Левицький (1848–1858)

Генеалогія та некрополістика	Geni.com · Sejm-Wielki.pl
Словники та енциклопедії	Internetowa encyklopedia PWN · Prabook
Нормативний контроль	Freebase: /m/09gfn1k · MAK: 9812688863505606 · VIAF: 4318165573927237800004