Очікує на перевірку

Біла книга України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біла книга — періодичний аналітичний документ, який видається органами сектору безпеки і оборони з метою систематичного інформування суспільства про діяльність сектору безпеки і оборони України, забезпечення обґрунтованості рішень державних органів з питань національної безпеки і оборони, про стан виконання заходів розвитку сектору безпеки і оборони. Видається з 2005 року українською та англійською мовами.

Видання «Білої книг» проводилося відповідно до положень Закону України № 975-IV від 19 червня 2003 року «Про демократичний контроль над військовою організацією та правоохоронними органами» та було продовжено відповідно до положень Закону України № 2469-VIII від 21 червня 2018 року «Про національну безпеку України»

Видання

[ред. | ред. код]

Міністерства оборони України, Генеральний штаб та Збройні Сили України

[ред. | ред. код]

З 2005 по 2018 роки Білі книги видавалися щорічно, а надалі передбачається не рідше ніж раз на три роки[1].

Список Білих книг ЗСУ
  • «Біла книга 2005: оборонна політика України» — перше видання щорічника було присвячене проблемам реформування Збройних Сил України. У публікації відображено поточний стан Збройних Сил України та основні напрямки їх подальшого розвитку.
  • «Біла книга 2006: оборонна політика України»
  • «Біла книга 2007: оборонна політика України» [2].
  • «Біла книга 2008: оборонна політика України»
  • «Біла книга 2009. Збройні Сили України»
  • «Біла книга 2010. Збройні Сили України» [3].
  • «Біла книга 2011. Збройні Сили України» [4].
  • «Біла книга 2012. Збройні Сили України»
  • «Біла книга 2013. Збройні Сили України»
  • «Біла книга 2014. Збройні Сили України»
  • «Біла книга 2015. Збройні Сили України»
  • «Біла книга 2016. Збройні Сили України»
  • «Біла книга 2017. Збройні Сили України»
  • «Біла книга 2018. Збройні Сили України»[5]
  • «Біла книга 2019-2020. Збройні Сили України. Держспецтрансслужба»
  • «Біла книга 2021: Оборонна політика України» 

Служба безпеки та розвідувальні органи

[ред. | ред. код]
  • «Біла книга 2007: Служба безпеки та розвідувальні органи України»[6]
  • «Біла книга 2008: Служба безпеки України»[7]

Національна гвардія

[ред. | ред. код]
  • Біла книга-2015: Національна гвардія України — перше видання щорічника. Перший наклад 150 примірників.[8]
  • Біла книга-2016: Національна гвардія України — друге видання щорічника. Видано 26 червня 2017 року, підписано до друку 24 квітня 2017 року, загальний наклад 150 примірників.[9]
  • Біла книга 2017. Національна гвардія України[10]

Прикордонна служба

[ред. | ред. код]
  • Біла книга-2014: Державна прикордонна служба України — перше видання щорічника.
  • Біла книга-2015: Державна прикордонна служба України — друге видання щорічника.
  • Біла книга-2016: Державна прикордонна служба України — третє видання щорічника. Видано 12 вересня 2017 року в електронному форматі на сайті відомства.[11]

Служба зовнішньої розвідки

[ред. | ред. код]
  • Біла книга 2021: Служба зовнішньої розвідки України[12]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Біла книга» тепер виходитиме раз на три роки. Ukrainian Military Pages. 18.11.2020. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 25.12.2020.
  2. ↑ В Минобороне написали третью «Белую книгу» [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // «Сегодня.UA» от 23 февраля 2008
  3. ↑ Белая книга-2011: Минобороны отчиталось о состоянии украинской армии [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] // «Корреспондент. NET» от 23 февраля 2012
  4. ↑ У Києві презентовано щорічне видання «Біла книга — 2011. Збройні сили України» / официальный сайт министерства обороны Украины от 24 февраля 2012
  5. ↑ У Києві презентували щорічне видання Міноборони та Генерального штабу ЗС України «Біла книга-2018. Збройні Сили України». Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
  6. ↑ "Біла книга 2007: Служба безпеки та розвідувальні органи України". Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  7. ↑ «Біла книга 2008» від української спецслужби. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  8. ↑ Біла книга-2015: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 10 липня 2017.
  9. ↑ Біла книга-2016: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. 26 червня 2017. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 10 липня 2017.
  10. ↑ Оприлюднений англомовний варіант щорічника «Біла книга 2017. Національна гвардія України». https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 11 липня 2018. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  11. ↑ Біла книга-2016: Державна прикордонна служба. http://dpsu.gov.ua/. Державна прикордонна служба України. 12 вересня 2017. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 9 грудня 2017.
  12. ↑ Служба зовнішньої розвідки вперше оприлюднила Білу книгу. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Біла_книга_України&oldid=40429966