Антонович Михайло Дмитрович

Антонович Михайло Дмитрович
Народився	1910 Флоренція, Королівство Італія
Помер	1955 або 1954 Норильськ, Красноярський край, РРФСР, СРСР або Колима
Країна	Чехословаччина  Третій Райх
Діяльність	історик
Alma mater	Український вільний університет
Галузь	історія
Заклад	Вроцлавський університет Віденський університет
Батько	Антонович Дмитро Володимирович
Мати	Антонович Катерина Михайлівна
Брати, сестри	Антонович Марко Дмитрович Антонович-Рудницька Марина Дмитрівна
Автограф
Роботи у Вікіджерелах

Власноручний підпис Михайла Антоновича

Антоно́вич Миха́йло Дми́трович (нар. 1910(1910) — пом. літо 1954, Колима, за інш. даними осінь 1955) — український історик. Онук Володимира Антоновича, син Дмитра і Катерини Антоновичів, брат Марка Антоновича.

Життєпис

Народився у Флоренції. Закінчив УВУ в Празі. 1930 року захистив докторську дисертацію «Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії». У 1935—1941 роках — науковий співпрацівник Українського наукового інституту в Берліні. Член Українського історико-філологічного товариства в Празі. Викладав в університетах Бреслау та Відня. Доцент Віденського університету.

Займав небайдужу позицію щодо майбутньої української держави. Так, 19 липня 1940 написав з Бреслау в листі батьку про ймовірність німецько-радянського збройного зіткнення і необхідність українцям бути готовими до перебігу подій на Сході.

«Я можу бути нейтральним поки там термосяться між собою всякі західні народи. Але коли викотиться українське питання, то нейтральним лишатися неможливо. І в Кракові я в такім разі вже на пості. Я тобі писав минулого разу, що не вірю в поголоски про німецькі частини на Мадярщині, але несподіванно дістав блискуче підтвердження цього з дуже компетентного джерела і не тільки про Мадярщину, але й про Румунію. І то твердження це прийшло в такій формі, що мовляв, нам би було дуже бажано, коли б Совіти щось почали тепер, будете бачити, що з цього вийде. Через Бресляу стало йдуть війська на схід і вояки переконані, що це проти «Руссен». Ситуація така, що дійсно може все ринутись кожної хвилини, а тоді сором бути в запечку — треба буде і свого носа всадити. Розуміється, я ніякий вояк, чудес не робитиму і не збираюсь робити, але обов’язок є обов’язок»

.

1945 року заарештований у Парижі, за іншими даними в Берліні та депортований до СРСР. За свідченнями колишніх ув'язнених, до середини 1950-х років перебував у радянських концтаборах поблизу Норильська та Колими. Автор праць з української історії XVI—XIX століть, зокрема науково-популярних нарисів з історії України. Вважав, що колонізаційний процес освоєння українських земель є найважливішим та визначальним чинником української історії. Деякі праці Михайла Антоновича, у тому числі монографія про гетьмана Петра Сагайдачного, залишилися неопублікованими.

Загинув на Колимі влітку 1954 року, за іншими даними у концтаборі Каєркан біля Норильська, ймовірно в 1955.

Твори

• Friedrich Ludwig Jahn: ein Beitrag zur Geschichte der Anfänge des deutschen Nationalismus // Historische Studien. Heft 230. Berlin, 1933.
• (mit Heinz Kindermann) Handbuch der Kulturgeschichte: Abt. 2, Geschichte des Völkerlebens. Wiesbaden: Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion, 1935.
• (mit Gerhard Gesemann, Emil Schieche u. Friedrich Repp) Kultur der slawischen Völker. Wiesbaden: Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion, 1936.
• Матеріяли до вербування українцiв у пруську армiю XVIII вiку. Прага: Видання Українського історично-філологічного товариства в Празі, 1937. – 7 с.
• Козацьке військо у Смоленській війні. Варшава: накл. Українського воєнно-історичного т-ва, 1937. – 51 с.
• Козацький проект Василя Капніста // «Сьогочасне й минуле», 1939, № 2
• Студії з часів Наливайка. Прага, 1941
• Iсторія України. Тт. 1-4. Прага, 1941—1942 (перевидання — Вінніпег, 1966).
• Geschichte der ukrainischen Staatlichkeit; Deutsch-ukrainische Beziehungen // Handbuch der Ukraine. Leipzig, 1941.
• Kultur der Ostslaven. Ukrainer, Weißruthenen, Russen // Handbuch der Kulturgeschichte. Nr. 72/73 (Breslau, 1941). S. 53–125.
• Ukraine im Russischen Reiche (1764—1847). Wien, 1942.
• Das Schicksal der ukrainischen Gelehrten in der Sowjetukraine // Bolschewistische Wissenschaft und Kulturpolitik: Ein Sammelwerk. Königsberg: Ost-Europa Verlag, 1942. S. 45–130.
• Переяславська кампанія 1630 р. Прага: Видання Українського історично-філологічного товариства в Празі, 1944. – 38 с.

Джерела та література

• Ясь О. В. Антонович Михайло Дмитрович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 107. — ISBN 966-00-0734-5.
• Ю. М. Хорунжий. Антонович Михайло Дмитрович [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917—1956. «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.», 1957, vol. 5/6, N 4 (18), 1/2(19/20)
• Крупницький Б. Історіознавчі проблеми історії України. Мюнхен, 1959
• З династії славетних Антоновичів: Інтерв'ю Марка Антоновича для «Старожитностей». «Старожитності», 1993, № 19/24
• Тимощук В. Т. Спогади про Михайла Антоновича. «УІЖ», 1998, № 3
• Історія в бетон [М.Антонович]. «Зона», 1998, № 13
• Яременко В. І. Історик Михайло Антонович у спогадах в'язнів сталінських таборів. «УІЖ», 1998, № 3
• Історик Михайло Антонович за спогадами політв'язнів. «Зона», 1998, № 13.
• Історія України ХХ століття, хроніка подій [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Рудницький Б. Із спогадів про Михайла Дмитровича Антоновича / «Український історик», 1989, № 04 [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]