Перейти до вмісту

Вулиця Марка Кропивницького (Миколаїв): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3: Рядок 3:
|населений пункт = [[Миколаїв]]
|населений пункт = [[Миколаїв]]
|на карті =
|на карті =
|фото =Plaque Potemkin.jpg
|фото =Радянська-Потьомкінська.jpg
|підпис = [[Меморіальна дошка]] на честь князя [[Потьомкін Григорій Олександрович|Г. О. Потьомкіна-Таврійського]] на розі вулиць Потьомкінської і [[Радянська вулиця (Миколаїв)|Радянської]]
|підпис = Ріг вулиць Потьомкінської і [[Радянська вулиця (Миколаїв)|Радянської]]
|колишні назви = Купецька<br /> Потьомкінська<br /> Плехановська
|колишні назви = Купецька<br /> Потьомкінська<br /> Плехановська
|назва на честь = [[Потьомкін Григорій Олександрович]]
|назва на честь = [[Потьомкін Григорій Олександрович]]
Рядок 26: Рядок 26:


== Розташування ==
== Розташування ==

[[Файл:Mykolaiv regional puppet theatre — 1.JPG|міні|ліворуч|200пкс|[[Миколаївський державний обласний театр ляльок]]]]
[[Файл:"Грибна галявина" на вул.Потьомкінській.jpg|міні|ліворуч|200пкс|«Грибна галявина» на вулиці Потьомкінській]]
[[Файл:Plaque Potemkin.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Меморіальна дошка]] на честь князя [[Потьомкін Григорій Олександрович|Г.&nbsp;О.&nbsp;Потьомкіна-Таврійського]] на розі вулиць Потьомкінської і [[Радянська вулиця (Миколаїв)|Радянської]]]]
[[Файл:Church of the Nativity of the Virgin.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Собор Різдва Богородиці (Миколаїв)|Собор Різдва Богородиці]] на розі вулиць Потьомкінської і [[вулиця Лягіна|Лягіна]]]]


Потьомкінська&nbsp;— поздовжня вулиця старого Миколаєва. Вона починалася від поворотної ділянки [[Нікольльська вулиця (Миколаїв)|Нікольльської вулиці]] і закінчувалася у [[Садова вулиця (Миколаїв)|Садової]]. Зараз вулиця проходить паралельно [[Вулиця Велика Морська (Миколаїв)|Великій Морській]] та тягнеться від Нікольської на північному заході до [[вулиця Акіма (Миколаїв)|вулиці Акіма]] на сході, упираючись в [[Парк імені Г. І. Петровського (Миколаїв)|парк імені Г.&nbsp;І.&nbsp;Петровського]].
Потьомкінська&nbsp;— поздовжня вулиця старого Миколаєва. Вона починалася від поворотної ділянки [[Нікольльська вулиця (Миколаїв)|Нікольльської вулиці]] і закінчувалася у [[Садова вулиця (Миколаїв)|Садової]]. Зараз вулиця проходить паралельно [[Вулиця Велика Морська (Миколаїв)|Великій Морській]] та тягнеться від Нікольської на північному заході до [[вулиця Акіма (Миколаїв)|вулиці Акіма]] на сході, упираючись в [[Парк імені Г. І. Петровського (Миколаїв)|парк імені Г.&nbsp;І.&nbsp;Петровського]].


== Історія ==
== Історія ==

[[Файл:Church of the Nativity of the Virgin.jpg|міні|ліворуч|250пкс|[[Собор Різдва Богородиці (Миколаїв)|Собор Різдва Богородиці]] на розі вулиць Потьомкінської і [[вулиця Лягіна|Лягіна]]]]
[[Файл:Mykolaiv regional puppet theatre — 1.JPG|міні|ліворуч|250пкс|[[Миколаївський державний обласний театр ляльок]]]]
[[Файл:"Грибна галявина" на вул.Потьомкінській.jpg|міні|ліворуч|200пкс|«Грибна галявина» на вулиці Потьомкінській]]


У [[1822]]&nbsp;р. [[поліцмейстер]] [[Федоров Павло Іванович|П.&nbsp;І.&nbsp;Федоров]] запропонував назвати цю вулицю Бірженською&nbsp;— від візницької [[біржа|біржі]], повз яку вона проходила. У [[1835]]&nbsp;р. поліцмейстером [[Автономов Григорій Григорович|Г.&nbsp;Г.&nbsp;Автономовим]] була перейменована в Купецьку&nbsp;— за [[Собор Різдва Богородиці (Миколаїв)|Різдвяно-Богородицьким собором]], який в народі називався Купецьким. Вулиця проходила повз Красні ряди (два квартали торгових будинків-рядів), де продавали «красний товар»&nbsp;— [[тканина|тканини]] різних сортів. Тут жваво торгували [[купець|купці]]. Вони ж давали гроші на будівництво Купецького собору. Хоча Потьомкінська вулиця і не мала парадного вигляду, як, наприклад, [[Адміральська вулиця (Миколаїв)|Адміральська]] або Нікольська, але у старому Миколаєві вона відносилася до престижних вулиць, на яких селилися багаті люди і місцева [[знать]]. Завдяки архівним данним збереглися їхні імена. Це міський [[суддя]] 4-ї ділянки [[статський радник]] К.&nbsp;С.&nbsp;Канін ([[1894]]&nbsp;р.); старший помічник [[Миколаївський морський торговельний порт|Миколаївського порту]] [[генерал-майор]] П.&nbsp;А.&nbsp;Ішеєв ([[1904]]&nbsp;р.); відомий [[вчений]] та [[інженер]]-[[ракета|ракетник]] [[генерал-лейтенант]] [[Константинов Костянтин Іванович|К. І . Константинов]], який завідував виготовленням бойових ракет на Миколаївському ракетному [[завод]]і ([[1869]]&nbsp;р.); начальник [[жандарм]]ської команди капітан М.&nbsp;І.&nbsp;Крамарев ([[1869]]&nbsp;р.); миколаївський [[міський голова]] [[Соковнін Олексій Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Соковнін]] (1904&nbsp;р.), який був також головою Миколаївського відділення Імператорського російського музичного товариства.
У [[1822]]&nbsp;р. [[поліцмейстер]] [[Федоров Павло Іванович|П.&nbsp;І.&nbsp;Федоров]] запропонував назвати цю вулицю Бірженською&nbsp;— від візницької [[біржа|біржі]], повз яку вона проходила. У [[1835]]&nbsp;р. поліцмейстером [[Автономов Григорій Григорович|Г.&nbsp;Г.&nbsp;Автономовим]] була перейменована в Купецьку&nbsp;— за [[Собор Різдва Богородиці (Миколаїв)|Різдвяно-Богородицьким собором]], який в народі називався Купецьким. Вулиця проходила повз Красні ряди (два квартали торгових будинків-рядів), де продавали «красний товар»&nbsp;— [[тканина|тканини]] різних сортів. Тут жваво торгували [[купець|купці]]. Вони ж давали гроші на будівництво Купецького собору. Хоча Потьомкінська вулиця і не мала парадного вигляду, як, наприклад, [[Адміральська вулиця (Миколаїв)|Адміральська]] або Нікольська, але у старому Миколаєві вона відносилася до престижних вулиць, на яких селилися багаті люди і місцева [[знать]]. Завдяки архівним данним збереглися їхні імена. Це міський [[суддя]] 4-ї ділянки [[статський радник]] К.&nbsp;С.&nbsp;Канін ([[1894]]&nbsp;р.); старший помічник [[Миколаївський морський торговельний порт|Миколаївського порту]] [[генерал-майор]] П.&nbsp;А.&nbsp;Ішеєв ([[1904]]&nbsp;р.); відомий [[вчений]] та [[інженер]]-[[ракета|ракетник]] [[генерал-лейтенант]] [[Константинов Костянтин Іванович|К. І . Константинов]], який завідував виготовленням бойових ракет на Миколаївському ракетному [[завод]]і ([[1869]]&nbsp;р.); начальник [[жандарм]]ської команди капітан М.&nbsp;І.&nbsp;Крамарев ([[1869]]&nbsp;р.); миколаївський [[міський голова]] [[Соковнін Олексій Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Соковнін]] (1904&nbsp;р.), який був також головою Миколаївського відділення Імператорського російського музичного товариства.

Версія за 21:11, 29 січня 2014

Вулиця Потьомкінська
 Україна
Ріг вулиць Потьомкінської і Радянської
Ріг вулиць Потьомкінської і Радянської
Населений пунктМиколаїв
МісцевістьІсторичний центр
РайонЦентральний
Історичні відомості
Назва на честьПотьомкін Григорій Олександрович
Колишні назвиКупецька
Потьомкінська
Плехановська
Протяжність3,9 ± 0,1 км
Транспорт
Трамваї№ 11, № 3, № 1
Інфраструктура
БудівліСобор Різдва Богородиці
Миколаївський державний обласний театр ляльок
Будинок № 59 — аптека Гейне (1904 р.) в готико-мавританському стилі
Будівля колишнього жіночого комерційного училища, згодом суднобудівного технікуму, а в останні десятиліття — ПКБ «Прогрес»
Стара грецька церква (не збереглася)
«Петербурзький готель» (1869 р.) Б. Сібера (не зберігся)
парк імені Г. І. Петровського
Навчальні закладиМиколаївське вище професійне училище технологій та дизайну
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap 11622860 ·R (Миколаїв)
Мапа
CMNS: Вулиця Марка Кропивницького у Вікісховищі

Вулиця Потьомкінська — вулиця в історичній частині міста Миколаєва. Названа в пам'ять про засновника міста князя Г. О. Потьомкіна-Таврійського.

Розташування

Миколаївський державний обласний театр ляльок
Файл:"Грибна галявина" на вул.Потьомкінській.jpg
«Грибна галявина» на вулиці Потьомкінській
Меморіальна дошка на честь князя Г. О. Потьомкіна-Таврійського на розі вулиць Потьомкінської і Радянської
Собор Різдва Богородиці на розі вулиць Потьомкінської і Лягіна

Потьомкінська — поздовжня вулиця старого Миколаєва. Вона починалася від поворотної ділянки Нікольльської вулиці і закінчувалася у Садової. Зараз вулиця проходить паралельно Великій Морській та тягнеться від Нікольської на північному заході до вулиці Акіма на сході, упираючись в парк імені Г. І. Петровського.

Історія

У 1822 р. поліцмейстер П. І. Федоров запропонував назвати цю вулицю Бірженською — від візницької біржі, повз яку вона проходила. У 1835 р. поліцмейстером Г. Г. Автономовим була перейменована в Купецьку — за Різдвяно-Богородицьким собором, який в народі називався Купецьким. Вулиця проходила повз Красні ряди (два квартали торгових будинків-рядів), де продавали «красний товар» — тканини різних сортів. Тут жваво торгували купці. Вони ж давали гроші на будівництво Купецького собору. Хоча Потьомкінська вулиця і не мала парадного вигляду, як, наприклад, Адміральська або Нікольська, але у старому Миколаєві вона відносилася до престижних вулиць, на яких селилися багаті люди і місцева знать. Завдяки архівним данним збереглися їхні імена. Це міський суддя 4-ї ділянки статський радник К. С. Канін (1894 р.); старший помічник Миколаївського порту генерал-майор П. А. Ішеєв (1904 р.); відомий вчений та інженер-ракетник генерал-лейтенант К. І . Константинов, який завідував виготовленням бойових ракет на Миколаївському ракетному заводі (1869 р.); начальник жандармської команди капітан М. І. Крамарев (1869 р.); миколаївський міський голова О. М. Соковнін (1904 р.), який був також головою Миколаївського відділення Імператорського російського музичного товариства.

У 1890 р. до 100-річчя Миколаєва вулицю перейменували на Потьомкінську — в пам'ять про засновника Миколаєва. Після революції, в 1920-ті роки, Потьомкінська перетворилася на Плеханівську — в пам'ять про революціонера-марксиста Г. В. Плеханова. Після 1945 року вулицю Одеську (за Одеським напрямком), яка продовжувала Потьомкінську за Садовою, також перейменували в Плеханівську, вдруге змінивши нумерацію будинків. У 1989 році, до 200-річчя Миколаєва вулиці повернули назву Потьомкінська.

Пам'ятки та будівлі

Література

  • Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям. — Николаев: Возможности Киммерии, 1997. — 160 с. (рос.)

Джерела