Перейти до вмісту

Moon Mineralogy Mapper

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Moon Mineralogy Mapper зліва на світлині

Moon Mineralogy Mapper (M3) — це один з двох інструментів які були передані управлінням NASA — Індії для першої місії до Місяця — Чандраян-1, запуск відбувся 22 жовтня 2008 року. Інструмент розроблявся під керівництвом головного керівника — Карла Пітерса, Браунський університет, за посередництва Лабораторії реактивного руху NASA.

Опис

[ред. | ред. код]

M3 це візеалізуючий спектрометр, який дозволив зробити першу просторову і спектральну карту Місячної поверхні з великою роздільною здатністю, інструмент виявив мінерали, з яких вона складається. Ця інформація дала уявлення про ранні стадії розвитку Сонячної системи і надала змогу знаходити цінні ресурси.

Цей інструмент належить до програми «Discovery» під назвою «Mission of Opportunity» (NASA проектує інструмент для космічного апарату іншого космічного агентства).

Chandrayaan-1 відпрацював 312 днів замість передбачених двох років, проте під час виконання місії було досягнуто 95 % запланованих цілей, включаючи складання карти місячної поверхні (95 %) за допомогою M3.[1] Після кількох технічних збоїв, в числі яких збій сенсорів орієнтації за зорями і погіршення теплового захисту, Chandrayaan-1 припинив передавати радіосигнали 1:30 AM 29 серпня 2009 року, незабаром місія офіційно була припинена.

Світлина Місяця зроблена інструментом Moon Mineralogy Mapper. Синім показані ділянки води, зеленим — яскраву поверхню з відбитим інфрачервоним випроміненням від Сонця і червоним показано залізовмісні мінерали — Піроксени.

Відкриття води на Місяці

[ред. | ред. код]
Світлина показує воду у дуже молодому місячному кратері на боці Місяця, якого ми ніколи не бачимо з Землі

4 вересня 2009 року, Science Magazine доповідає, що інструмент Moon Mineralogy Mapper (M3), який встановлений на Chandrayaan-1, знайшов воду на Місяці[2] Проте 25 вересня 2009 року, ISRO зробила заяву, що MIP, інший інструмент на борту Chandrayaan-1 також відкрив воду на Місяці до того як це зробив M3. Ця заява не була зроблена, доки NASA не підтвердило її.[3][4] M3 виявив здатність поглинання поверхні Місяця близько 2.8-3.0 µm. Для силікатних тіл, це типово, наприклад для гідроксид-іона і H2O. На Місяці поширена особливість — широко розподілене поглинання, яке здається сильнішим в більш прохолодних широтах і в кількох нових польовошпатових кратерах. Загальна відсутність кореляції цієї ознаки в освітлених Сонцем ділянках M3 за даними нейтронного спектрометра дозволяє припустити, що формування і збереження гідроксид-іона і H2O являє собою безперервний приповерхневий процес. Гідроксид-іон/H2O можуть живити полярні холодні пастки і зробити місячний реголіт кандидатом на джерело летких речовин для людської колонізації.

Moon Mineralogy Mapper (M3), візуалізуючий спектрометр — один з 11 інструментів на борту Chandrayaan-I, який закінчив місію передчасно — 29 серпня. M3 мав за мету скласти першу мінеральну карту всієї місячної поверхні. Вчені з дослідження Місяця десятиліттями сперечались з можливістю водяних сховищ. В даний час вони говорять про те, що конфлікт вичерпаний — «Місяць по факту має воду у всіх видах, і не тільки у мінералах, але і розкиданий по всій поверхні супутника, можливо, навіть і у блоках на глибині.» Результати інструмента Lunar Reconnaissance Orbiter також у тому, що він відкрив широкий спектр сигналів води на поверхні Місяця.[5]

Відкриття каменю багатого на магній-шпінель

[ред. | ред. код]

M3 знайшов камінь в якому переважають магній і шпінель і не фіксуються присутність піроксенів або олівінів, їх присутність (<5 %), він знаходиться на заході від зовнішьнього кільця Moscoviense Basin (як одна з декількох дискретних областей). Поява цього поєднання важко поєднується з сучасними моделями еволюції поверхні Місяця.[6]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Boardman, Joe. A New Lunar Globe as Seen by the Moon Mineralogy Mapper: Image Coverage, Spectral Dimensionality and Statistical Anomalies (PDF). LPI. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2019. Процитовано 12 квітня 2011. [Архівовано 2019-07-16 у Wayback Machine.]
  2. ↑ «http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/sci;1178658v1» [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Chandrayaan first discovered water on moon, but?. DNA. Bangalore. DNA. 25 вересня 2009. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 9 червня 2013.
  4. ↑ Bagla, Pallav (25 вересня 2009). Did India beat NASA to find water on moon?. NDTV. Bangalore. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 9 червня 2013.
  5. ↑ Water discovered on moon?: "A lot of it actually". The Hindu. Chennai, India. 23 вересня 2009. Архів оригіналу за 26 вересня 2009. Процитовано 17 серпня 2016. [Архівовано 2009-09-26 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Pieters, Carle. Identification of a new spinel-rich lunar rock type by the Moon Mineralogy Mapper (M3) (PDF). LPI. Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2021. Процитовано 12 квітня 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Moon_Mineralogy_Mapper&oldid=44016146