Mars Climate Orbiter

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mars Climate Orbiter
апарат у космосі
Основні параметри
ОрганізаціяСША НАСА
Ракета-носійДельта-2 7425-9.5 D264
КосмодромСША мис Канаверал SLC17A
Схід з орбіти23 вересня 1999
Технічні параметри
Маса634 кг (паливо: 291 кг)
Розміри2,1 × 1,6 × 2,0 м
розмах СБ: 5,5 м
Джерела живленняСб: GaAs, 7,4 м²
АБ: 16 А·год

Mars Climate Orbiter (MCO) — невдала місія НАСА по дослідженню марсіанського клімату, частина програми Mars Surveyor '98[en]. MCO створювався як супутник-транслятор для посадкового апарата Mars Polar Lander, а після припинення функціонування останнього повинен був зайнятися вивченням марсіанського клімату. Але 23 вересня 1999 року через програмну помилку контакт із кораблем, що вже перебував в атмосфері, було втрачено. Причиною цього було те, що одна команда НАСА в розрахунках використовувала англійську систему мір (фути і ярди), а інша — метричні одиниці, як і було передбачено в контракті між НАСА і Lockheed. У результаті корабель ввійшов в атмосферу Марса занадто низько і розвалився[1][2].

Завдання польоту

[ред. | ред. код]

Основними науковими завданнями MCO було вивчення динаміки атмосфери Марса і зйомка його поверхні. Передбачалося зібрати дані по циркуляції пилу, водяної пари й озону в атмосфері Марса; поспостерігати сезонні зміни погоди на планеті протягом марсіанського року (687 земних діб). Серед інших завдань значилися дослідження полярних марсіанських шапок і пилових бур.

Конструкція

[ред. | ред. код]
Mars Climate Orbiter на випробуваннях

Стартова маса MCO — 634 кг, у тому числі маса палива — 291 кг. Габаритні розміри шасі КА — 2,1 × 1,6 × 2,0 м; розмах розгорнутої сонячної батареї (СБ) — 5,5 м. До складу КА входили два відсіки — відсік ДУ, що являє собою зменшений відсік ДУ КА Mars Global Surveyor, і приладовий відсік. Головний гальмівний імпульс для виходу КА на орбіту навколо Марса видавав двокомпонентний РРД Leros тягою 640 ньютон (65 кгс), що працювала на гідразині й тетраоксиді азоту. Бортова система керування даними побудована на базі 32-розрядного процесора RAD 6000. Обсяг бортового твердотільного ЗУ — 128 Мбайт. Зв'язок із Землею здійснювався в Х-діапазоні через 1,3-метрову антену високого підсилення HGA, антену середнього посилення MGA. Додаткова 10-ватна УКХ-підсистема використовувалася для двостороннього зв'язку з MPL. Система енергоживлення була побудована на базі трисекційної орієнтованої панелі СБ з фотоелементами на арсеніді галію і германію площею 7,4 м² і акумуляторних батарей ємністю 16 А·год.

Наукова апаратура

[ред. | ред. код]

На борту апарата були встановлені два наукові прилади: радіометр PMIRR і блок кольорових цифрових камер MARCI.

система формування зображення, призначена для отримання фотографії марсіанської поверхні і атмосфери
  1. Багатоспектральний інфрачервоний радіометр PMIRR (Pressure Modulator Infrared Radiometer) призначений для зондування атмосфери Марса в видимому діапазоні і на довжинах хвиль 6—50 мкм. Для смуг води (6,7 мкм) і вуглекислого газу (15 мкм) передбачено особливо високу спектральну роздільну здатність, яке досягається за рахунок модуляції тиску (щільності) в кюветах, встановлених перед чотирма детекторами. Діапазон робочих висот сканування приладу — 0—80 км, роздільна здатність у вертикальній площині — 5 км. PMIRR розроблений у великій міжнародній кооперації вченими з США, Англії та Росії (ІКД РАН).
  2. Комплект кольорових цифрових камер MARCI (Mars Color Imager) призначений для виконання глобальної зйомки поверхні в декількох спектральних діапазонах. Знімки використовувалися для створення щотижневих звітів про марсіанську погоду, а також для вивчення взаємодії атмосфери з поверхнею планети. MARCI складається з ширококутової камери WA (Wide Angle) і камери «середнього кута зору» MA (Medium Angle), причому перша призначена для оглядової зйомки стану атмосфери й поверхні, а друга — для відстеження змін на поверхні. Поле зору камери WA становить 140°. Камера може працювати в 7 спектральних діапазонах — 5 видимих ​​і 2 ультрафіолетових. Очікувана просторова роздільна здатність для номінальної орієнтації КА і швидкості передачі даних на Землю — 7,2 км/пікс. Якщо дозволить швидкість каналу передачі даних, можливе отримання знімків кілометрової роздільності. Камера WA також дає можливість зйомки хмар і димки в атмосфері над краєм планети з роздільною здатністю 4 км. Для камери MA кут поля зору становить 6°. Камера «бачить» у 10 спектральних діапазонах (425—1000 нм). Роздільність у надирі при штатній орієнтації КА складе 40 м/пікс; розмір зони покриття поверхні — 40 км.

Хронологія польоту і результати

[ред. | ред. код]

Mars Climate Orbiter був запущений 11 грудня 1998 року на РН «Дельта-2». Апарат прибув до Марса через 9 місяців, 23 вересня 1999 року. MCO повинен був видати гальмівний імпульс і перейти на високоеліптичну орбіту з періодом 14 годин, а потім протягом двох місяців за допомогою ряду аеродинамічних маневрів у верхній атмосфері Марса довести орбіту до кругової. У розрахунковий час на висоті 193 км апарат включив двигуни на гальмування. Через 5 хвилин MCO пішов за Марс й більше жодних сигналів від нього не надходило.

З аналізу даних зі станцій стеження було встановлено, що апарат пройшов над поверхнею на висоті всього 57 км замість розрахункових 226 км і просто згорів в атмосфері. Настільки велике відхилення було викликано курйозною помилкою фахівців місії: під час розрахунків одна з груп використовувала англійські одиниці вимірювання (фунт-сила), а інша — метричні (ньютон).

Через два місяці під час посадки на Марс за невідомих обставин загинула станція Mars Polar Lander. Таким чином, програма Mars Surveyor '98 завершилася повною невдачею, а всі наступні плани з вивчення Марса були повністю переглянуті. Єдиним науковим результатом місії можна вважати знімок Марса, зроблений камерою MARCI 7 вересня 1998 року з відстані 4 500 000 км. Невдача згадується як одна з можливих причин повного переходу НАСА на метричну систему, оголошеного у 2007 році[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Stephenson, Arthur G.; LaPiana, Lia S.; Mulville, Daniel R.; Rutledge, Peter J.; Bauer, Frank H.; Folta, David; Dukeman, Greg A.; Sackheim, Robert; Norvig, Peter (10 листопада 1999). Mars Climate Orbiter Mishap Investigation Board Phase I Report (PDF). NASA. Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2009. Процитовано 3 листопада 2017.
  2. Metric mishap caused loss of NASA orbiter. CNN. 30 вересня 1999. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 21 березня 2016.
  3. НАСА повністю переходить на метричну систему. [Архівовано 7 грудня 2012 у Wayback Machine.] Compulenta.ru

Посилання

[ред. | ред. код]
  • «Mars Climate Orbiter згорів, не встигнувши вийти на роботу», Новини космонавтики № 11, 1999.