Очікує на перевірку

LARS-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Light Artillery Rocket System
Типреактивна система залпового вогню
ПоходженняНімеччина Німеччина
Історія використання
ОператориНімеччина Німеччина
Греція Греція
Португалія Португалія[1]
Історія виробництва
Виготовлення1969
Характеристики
Вага15000
Довжина7,8 м
Ширина2,5 м
Висота2,9 м
Обслуга3 особи
Снаряддовжина: 2,26 м
вага: 35 кг
Калібр110 мм
Підвищеннявід 0° до 55°
Траверс105°
Темп вогню36 пострілів за 18 секунд
Дульна швидкість640 м/с
Дальність вогню
Максимальна14 км
Вага наповнення17,3 кг
Бронятак
Головне
озброєння
36 направляючих
Другорядне
озброєння
кулемет Rheinmetall MG 3 на даху
Двигун8-циліндровий багатопаливний
178 кс при 2,300 rpm
Підвіска6x6
Операційна
дальність
500 км
Швидкість73,6 км/год[2]
LARS-2 у Вікісховищі

Реактивна система залпового вогню (РСЗВ) «Lars-2» (нім. Leichtes Artillerie-Raketen-System, «легка артилерійська ракетна система») — модернізована реактивна артилерійська система з рівня ЛАРС-1 виробництва ФРН часів холодної війни з Радянським Союзом. Призначена для знищення передових розрахунків бойової техніки, розосередженої живої сили противника, артилерійських розрахунків та дистанційного мінування місцевості.

Ракети ЛАРС-2 110 мм калібру. Система монтувалася на легкоброньованих вантажівках Magirus або MAN 6x6. 36 ракет монтувалися по 2 18-ракетні кластери. ЛАРС-1 були прийняті на озброєння 1969 року. У 1980-83 роках були модернізовані до рівня ЛАРС-2. Зняті з озброєння починаючи з 1998 року й замінені на M270 MLRS. Установки LARS-2 передані збройним силам Греції та Туреччини.

Система «Lars-2» є результатом виконання програми модернізації РСЗВ LARS-1, прийнятої на озброєння бундесверу в 1969 році. З 1980 по 1983 роки згідно з цією програмою були модернізовані всі перебуваючи на озброєнні бундесверу 209 пускових установок LARS-1. Широка номенклатура боєприпасів, що включає снаряди і суббоєприпаси осколково-фугасної, осколково-кумулятивної і димової дії, міни для протитанкового і протипіхотного мінування місцевості забезпечують можливість ураження цілей різних типів — живої сили, бронетехніки, фортифікаційних споруд і пунктів.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Модернізація насамперед торкнулася пускової установки. Колісне шасі застарілого вантажного автомобіля «Magirus-Deutz» було замінено на шасі автомобіля високої прохідності MAN, у багатомісної кабіні якого розміщені розрахунок і апаратура управління вогнем. Двигун — дизельний MAN потужністю 260 л. с. Ходова частина виконана по колісній формулі 6×6 і забезпечена централізованою системою регулювання тиску повітря у шинах. Артилерійська частина, що являє собою два броньованих пакета по 18 стволів у кожному, змонтована на платформі кругового обертання над задніми осями шасі. У вертикальній площині ракети можуть наводитися на ціль у діапазоні кутів від 0 ° до + 50 °. Наведення здійснює навідник, місце якого знаходиться між пакетами стовбурів. Стійкість пускової установки під час стрілянини забезпечується за допомогою двох гідравлічних домкратів, на яких вивішується кормова частина шасі при перекладі установки у бойове положення. Стрільба може вестися 110 мм некерованими снарядами (ППР), що входять у боєкомплект РСЗВ LARS-1, а також вдосконаленими НУР з дальністю стрільби до 25 км, для яких були розроблені нові головні частини:

  • касетна DM-711, споряджена п'ятьма протитанковими мінами АТ-2. Міни викидаються з касетної ГЧ на висоті близько 1,2 км і опускаються на парашутах. Перед самим приземленням парашут відділяється, а впала на землю міна за допомогою пружних лапок встановлюється у бойове положення — кумулятивної воронкою вгору. З корпусу висувається штирьовий датчик. Час самоліквідації встановлюється перед стрільбою і може бути від кількох годин до кількох діб. Кумулятивний заряд міни здатний пробивати броню товщиною до 140 мм.
  • димова, що містить 8,4 кг димоутворювальною суміші, що підвищило стійкість димової завіси з 12 до 15 хвилин.
  • касетна ГЧ з 65 кумулятивно-осколковими елементами М42 або М77 американського виробництва. Призначена для ураження відкрито розташованої живої сили і військової техніки, легкоброньованих бойових машин, а також для контрбатарейної боротьби. Кожен бойовий елемент має радіус суцільного ураження осколками до 3-4 м і здатний пробивати броню товщиною до 40 мм.

РСЗВ LARS-2 має вдосконалену систему управління вогнем FIELD GUARD, що забезпечує пристрілювання репера і автоматичне визначення необхідних поправок для ведення залпового вогню. Система FIELD GUARD включає радіолокатор стеження за траєкторіями ракет і ЕОМ. Одна система обслуговує чотири ПУ LARS-2. В даний час з'явився новий варіант цієї системи — FIELD GUARD Мk2, який має більш високу вогневу продуктивність.

На пусковій установці змонтована також апаратура REPAG, призначена для перевірки ракет, установки часу спрацьовування детонатора бойової частини і вибору режиму запуску ракет.

Пускова установка може долати підйоми до 30°, має гарну прохідність на пересіченій місцевості. Без попередньої підготовки вона може форсувати брід глибиною 1,2 м. До складу обладнання входять засоби радіозв'язку, навігаційна апаратура і засоби пожежогасіння.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hogg, Ian (2000). Twentieth-century artillery. New York: Barnes & Noble Books. с. 310. ISBN 0760719942. OCLC 44779672.
  2. ↑ Foss, Christopher (1977). Jane's pocket book of towed artillery. New York: Collier. с. 149. ISBN 0020806000. OCLC 911907988. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 21 червня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=LARS-2&oldid=40950911