HD 162826

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD 162826

HD 162826


Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Геркулес
Пряме піднесення 17г  51х 14.02244с
Схилення +40° 04′  20.8772″
Видима величина (V) 6.55±0.01
Характеристики
Спектральний клас F8 V
показник кольору U−B +0.04
показник кольору B−V +0.52
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 1.9±0.1 км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −16.864 мас/рік

за схиленням: +9.833 мас/рік

Паралакс (π) 30.068 ± 0.0646 ± мас
Відстань 108.5 ± 0.2 світлових років
33.26 ± 0.07 парсек
Подробиці
Маса 1.17 M
Радіус 1.32±0.04 R
Світність 2.27 L
Ефективна температура 6,158±9  K
lg g 4.28+0.02
−0.03
Металічність [Fe/H] +0.02±0.04
Вік 3.88 x 109 років
Інші позначення
φ Her[джерело?], HD 162826, HIP 87382, HR 6669, BD+40°3225
Посилання
SIMBADдані для HD162826

HD 162826 — зоря в сузір'ї Геркулеса, на відстані 110 світлових років (34 парсек) від Землі. Вона має видиму зоряну величину 6,55.
HD 162826 та Сонце це — зоряні близнята, що утворилися в одному зоряному скупченні та з однієї хмари газу. HD 162826 є першою[джерело?][сумнівно ] виявленою зорею-близнючкою Сонця.

Зірка-близнючка

[ред. | ред. код]

У травні 2014 року астрономи з Техаського університету в Остіні повідомили, що HD 162826, найімовірніше, є однією із зір-близнят нашого Сонця, які утворилися в одному зоряному скупченні приблизно 4,5 мільярди років тому. Для пошуку зір-близнят крім хімічного складу (Сонце та HD 162826 мають однаковий хімічний склад, навіть дуже схожі концентрації рідкісних барію та ітрію), ще аналізували орбіти зірок. HD 162826 виявилась єдиною з 30 кандидатів, яка добре відповідала всім параметрам[1][неавторитетне джерело].

Планетна система

[ред. | ред. код]

Станом на 2024 рік, навколо зорі не знайдено планет. Дослідження та розрахунки проведені вченими з Техаського університету в Остіні та Університету Нового Південного Уельсу показують, що великі та близько розташовані до зірки планети (гарячі юпітери) в цій системі відсутні, а наявність планет-аналогів Юпітера малоймовірна, можливість наявності землеподібних екзопланет не виключається[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Our Sun's Long Lost Stellar 'Sister' Found. Discovery (News). 7 травня 2015. Архів оригіналу за 7 травня 2015. Процитовано 8 червня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  2. Leahy, Cory (8 травня 2014). Astronomers Find Sun's 'Long-Lost Brother,' Pave Way for Family Reunion. UT News (амер.). The University of Texas at Austin. Процитовано 8 червня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]