Fairlight CMI
| Fairlight CMI | |
| Дата створення / заснування | 1979 |
|---|---|
 | |
| Конструктор | Fairlight[d] |
 Fairlight CMI у Вікісховищі | |
Fairlight CMI (скорочення від Computer Musical Instrument) — цифровий синтезатор, семплер та цифрова аудіоробоча станція, представлена у 1979 році компанією Fairlight.[1][2][3]. Це була одна з найперших музичних робочих станцій із вбудованим цифровим семплером. Вважається, що сам термін «семпер» впроваджено у музичній індустрії саме компанією Fairlight. Інструмент досяг найбільшої популярності на початку 1980-х років і складав конкуренцію Synclavier від New England Digital .
Компанію Fairlight створили у грудні 1975 року Кім Райрі і Пітер Фогель.[4] Названа на честь парома на підводних крилах, що проходив курсував у гавані Сіднея, поблизу якої жили розробники.[4]
Фогель та Райрі вирішили використовувати мікропроцесорну технологію замість аналогового синтезу[4]. Першим дослідницьким проектом став громіздкий, дорогий і непродажний восьмиголосовий синтезатор QASAR M8.[4]
Експериментуючи в області синтезу звуку, у 1978 році Фогель записав фрагменти звучання фортепіанного твору з радіотрансляції довжиною в одну секунду. Відтворюючи ці фрагменти на різних висотах, Фогель виявив, що можна добитися набагато реалістичнішої якості звучання, ніж це дозволяли робити тогочасні синтезатори.
Для опису цього процесу Фогель та Райрі ввели термін «семплер».[5] Fairlight CMI дозволяв виконувати нескінченні звуки і контролювати такі параметри звуку, як атака, рівень затримки, час затухання та вібрато . За словами Райрі, «ми розглядали використання записаних звуків у реальному житті як компроміс — як обман — і ми не відчували особливо чим пишатися».[4]
За спогадами Стівена Пейн, який бачив демонстрацію інструмента в 1979, «Ідея записати звук на носій пам'яті і мати контроль над тоном у реальному часі видалася неймовірно захоплюючою. До цього часу все, що дозволяло фіксувати звук, було засновано на магнітних плівках. Fairlight CMI виглядав як набагато надійніший та універсальніший цифровий мелотрон.»[4]
Тоді ж інструментом зацікавився британський співак і продюсер Пітер Габріель, завдяки чому Fairlight CMI почали продавати у Великій Британії.[4] Першим, хто придбав CMI у Великій Британії, був басист Led Zeppelin Джон Пол Джонс. За ним слідували інші відомі діячі британської музичної індустрії, серед яких Кейт Буш, Алан Парсонс, Рік Райт і Томас Долбі.[4] Незабаром Fairlight CMI мав комерційний успіх і в Сполучених Штатах, де інструмент використовували Стіві Вандер, Гербі Генкок, Ян Хаммер, Тодд Рундгрен та Джоні Мітчелл .[4] Однак музиканти зрозуміли, що CMI не може змагатися з акустичними інструментами у виразності звучання і синтезатор більше використовувався для створення образних звучань, ніж як сольний.[4][6]
Першим комерційно успішним альбомом, під час запису якого використовувався Fairlight CMI, став альбом "Never for Ever " Кейта Буш (1980).
Стіві Вандер використовував Fairlight на гастролях у підтримку альбому Stevie Wonder's Journey Through «The Secret Life of Plants», замість семплера Computer Music Melodian, який він використав для запису.[7] Пітер Габріель використав Fairlight в Альбомі «1982».
Після успіху Fairlight CMI інші фірми також розпочали виробництво семплерів. Компанія New England Digital модифікувала свій цифровий синтезатор Synclavier, тоді як E-mu Systems представила дешевший інструмент Emulator в 1981 році. У США нова компанія- Ensoniq, представила Ensoniq Mirage в 1985 році за ціною, що складала чверть ціни інших семплерів.[8]
Повсюдність «Fairlight» була такою, що у 1985 році Філ Коллінз з випуском альбому «No Jacket Required» спеціально вказав, що «на цьому альбомі немає Fairlight», щоб пояснити, що Fairlight не використовувався для синтезу звуків духових і струнних.[9]
Учасники гурту Коул вважав пристрій унікальним і неперевершеним, описуючи використання Fairlight як «слуховий еквівалент нарізок Вільяма Берроуза».[10]
У 2015 році Fairlight CMI потрапив до колекції Національного архіву кіно та звуку «Звуки Австралії».[11]
- ↑ VCO8 (7 жовтня 2015), Peter Vogel demonstrates the Fairlight CMI 30A, архів оригіналу за 17 липня 2021, процитовано 26 жовтня 2017
- ↑ Fairlight History. FairlightUS.com. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ Vogel, Peter. The Fairlight Story. anerd.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л Fairlight – The Whole Story. Audio Media Magazine (January 1996). Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ The Lost Art Of Sampling: Part 1. Sound on Sound (брит.). Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
- ↑ Gabriel looks for live sound in the studio. Billboard (26 July 1986). 26 липня 1986. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ Stewart, Andy. Name Behind the Name: Bruce Jackson — Apogee, Jands, Lake Technology. Audio Technology (40).
- ↑ Paul Théberge (1997). Any Sound You Can Imagine: Making Music/Consuming Technology. Wesleyan University Press. с. 65. ISBN 9780819563095.
- ↑ Phil Collins - No Jacket Required. Genesis News. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
- ↑ COIL - Part 1 - rare unedited May 2001 interview w/ John Balance & Peter Christopherson (video). YouTube.
- ↑ 2015 Registry additions. National Film and Sound Archive. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
- Головний сайт Fairlight [Архівовано 2 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Додаток Fairlight для iPhone, iPod Touch та iPad
- Інструменти Fairlight
- Гербі Хенкок грає КМІ на вулиці Сезам [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.]