Bon Iver
| Бон Івер | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Жанр | інді-фольк, інді-поп, чеймбер-поп |
| Роки | 2007 — по сьогодення |
| Країна | США |
| Місто | О-Клер[1] |
| Мова | англійська |
| Лейбл | Jagjaguwar, 4AD |
| boniver.org(англ.) | |
Bon Iver у Вікісховищі | |
Bon Iver — американський інді-фолк колектив з Фол Крик, Вісконсин. Склад гурту сформований у 2007 році зусиллями Джастіна Вернона. Назва колективу походить з французького виразу bon hiver («файна зима»).
2007 року колектив, бувши незалежними артистами, випустив свій дебютний студійний альбом — For Emma, Forever Ago, велика частина якого була записана Верноном в ізольованому приміщенні на північному заході штату Вісконсин. Згодом група перемогла у двох номінаціях «Греммі»: «Відкриття року» і «Найкращий альтернативний альбом року».
Після розпаду гурту DeYarmond Edison, розлучення з дівчиною і боротьби з мононуклеозом Джастін Вернон виїхав з м. Ролі й повернувся у Вісконсин, щоб провести майбутні зимові місяці в лісовому будиночку свого батька на півночі штату. За словами музиканта, саме в цей час йому вперше спав на думку псевдонім «Bon Iver»: прикутий до ліжка з мононуклеозом, він почав дивитися телесеріал «Північна сторона» на DVD; в одній серії показана група жителів Аляски, які виходять з будинків під час першого снігопаду і бажають один одному «доброї зими» (фр. bon hiver)[2].
Спочатку Вернон не збирався складати або записувати музику, а радше хотів оговтатися від подій минулого року. Зрештою записи стали з'являтися протягом цього очисного періоду ізоляції[3]. Незадовго до свого відходу музикант допомагав гурту The Rosebuds зробити кілька записів, і мав із собою основні звукозаписні пристрої. Вернон грав на всіх інструментах під час запису, і кожна пісня була сильно оброблена з великою кількістю накладень. Спочатку він складав мелодію без слів і, слухаючи її знову і знову, писав слова відповідно до звучання окремих частин мелодії[4]. В інтерв'ю Вернон розповів, як був записаний альбом: «У мене був дуже легкий набір інструментів, основний невеликий звукозаписний набір: Sm57 і стара гітара Silvertone. У мене були старі барабани, залишені братом... і інші дрібниці, які я зробив чи знайшов»[5].
Цей запис ледь не вийшов і спочатку призначався як збірка демо, що розішлють на лейбли і згодом перезапишуть. Але, отримавши дуже втішні відгуки від кількох друзів, Вернон вирішив самостійно випустити пісні в їхньому нинішньому стані. За словами менеджера Кайла Френетта, перший тираж альбому склав 500 компакт-дисків[6], 17 з них були відправлені пресі, головним чином музичним блогам. Уперше альбом помітив блог My Old Kentucky в червні 2007 року. Подальшу популярність він здобув у жовтні того ж року завдяки вельми позитивному відгуку впливового незалежного інтернет-видання Pitchfork. Ці згадки, своєю чергою, призвели до виступу Вернона на торгово-виставковому фестивалі CMJ Music Marathon того ж місяця. Усе це викликало неабиякий інтерес з боку лейблів, і, як Френетт пізніше розповів HitQuarters, надалі велися переговори з безліччю різних звукозаписних компаній, як незалежних, так і великих. Вони вирішили підписати контракт з інді-лейблом Jagjaguwar, оскільки ідеали цієї компанії були найближчі до їхніх власних. Укладення контракту було підтверджено 29 жовтня[7].
Офіційний реліз альбому For Emma, Forever Ago відбувся на Jagjaguwar на початку 2008 року[8]. Вернон заявив, що буде продовжувати створювати альбоми без техніків і продюсерів, тому що здатний зробити все сам. У цей час альбом був розміщений на соціальному медіасайті Virb.
21 червня 2011 року вийшов другий студійний альбом, названий за іменем гурту, а 30 листопада колектив був номінований на «Греммі» в чотирьох категоріях: «Кращий новий виконавець», «Кращий альбом альтернативної музики» за диск Bon Iver і у двох категоріях за пісню «Holocene» — «Пісня року» і «Запис року»[9]. Колектив був нагороджений у перших двох номінаціях на 54-ій церемонії «Греммі»[10].
- For Emma, Forever Ago (2008)
- Bon Iver (2011)
- 22, A Million (2016)
- I, I (2019)
- Blood Bank (2009)
- iTunes Session (2012)
- ↑ MusicBrainz — MetaBrainz Foundation, 2000.
- ↑ Frere-Jones, Sasha. (12 січня 2009). Into the Woods. The New Yorker. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 16 грудня 2011.
- ↑ Bon Iver Bio. Ambledown.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011.
- ↑ Allen, Dustin. (2 листопада 2008). Out of the Bungalow: An Interview With Bon Iver. Treblezine.com. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 17 грудня 2011.
- ↑ Interview: Bon Iver. Captain Obvious. 18 листопада 2007. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011. [Архівовано 2012-04-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Interview with Kyle Frenette. HitQuarters. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Bon Iver signs to Jagjaguwar, plays MoB showcase. muzzleofbees.com. 29 жовтня 2007. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011. [Архівовано 2012-05-21 у Wayback Machine.]
- ↑ Reges, Margaret. Bon Iver: Biography. Allmusic. Rovi. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011.
- ↑ Philipps, Amy. (30 листопада 2011). Bon Iver Nominated for Four Grammys. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 1 грудня 2011. [Архівовано 2012-08-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Pelly, Jenn. (12 лютого 2012). Bon Iver Wins Grammys for Best New Artist, Best Alternative Music Album. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 13 лютого 2012. [Архівовано 2012-08-26 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт
- Канал Bon Iver на YouTube
Bon Iver у соцмережі «Facebook»
