5В28
5В28 — радянська зенітна керована ракета зенітного ракетного комплексу С-200. Є глибокою модернізацією ракети 5В21[1].
Призначена для ураження цілей, що летять зі швидкістю до 3500 км/год, на висотах від 0,3 до 35 км.[1] При стрільбі за ціллю типу літака ДРЛВ максимальна дальність ураження із заданою ймовірністю становить 255 км. При дальності понад 255 км можливість враження істотно знижується. Технічна дальність керованого польоту ракети становить близько 300 км.[2]
Засіб наведення ракети 5В28 комплексу С-200 — напівактивна головка, тобто повітряну ціль необхідно було підсвічувати, чим й займалась 5Н62. І для того, щоб підсвітити ціль на дальність у понад 200 км ця станція мала площу антени близько 25 кв. м. І саме тому задачею та єдиною можливістю працювати на високу дальність були цілі у вигляді стратегічних бомбардувальників на значній висоті.
Ракета 5В28 — рідиннопаливна. Її двигун 5Д12, для того, щоб забезпечити відповідну тягу, працював на ТГ-02 та АК27и. Обидва компоненти токсичні й вимагають відповідної системи зберігання та заправки ракети, для розуміння робота з паливом штатно виконувалась в ЗЗК.
Через свої габарити та інші особливості комплекс С-200, який створювався у 1960-х роках, виконаний у фактично стаціонарному варіанті. Й позиції ЗРК передбачає доволі складні інженерні конструкції з переміщенням пускових по рейках[3].
- Характеристики
- Довжина: 10,8 м.
- Вага: 7,1 т.
- у тому числі вага бойової частини: 220 кг, з яких на вибухову частину припадає 90 кг.
Ракета розроблена конструкторським бюро «Факел».[4] Випробування ракети велися з 1971 року. У 1974 році ЗРК С-200ВМ з ракетою 5В28 був прийнятий на озброєння військ ППО СРСР.[2]
У 1982 році на полігоні Сари-Шаган були проведенні випробування, які показали малу ефективність ракети 5В28 в комплексі С-200, через те, що радіоконтрастність наземних цілей була поганою для системи наведення ракети[3].
Пресслужба міноборони РФ 9 липня 2023 року повідомила, що Україна нібито використовує конвертовані зенітні ракети 5В28 комплексу С-200 для ударів по наземних цілях на території РФ. Нібито, 9 липня, удари були завдані по об'єктах в окупованому Криму, Ростовській та Калузькій областях, а також по селищу Битош Брянської області[5][6].
У січні- лютому 2024 року ймовірно ракетами цього типу біля лінії фронту були збиті два російські літаки А-50. [7]
- ↑ а б ОАО «КБСМ» 70 лет (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 вересня 2020. Процитовано 22 липня 2021.
- ↑ а б Ракетные комплексы ПВО страны (рос.). Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 26 липня 2019.
- ↑ а б Чи можливо взагалі переробити далекобійний ЗРК С-200 для знищення наземних цілей | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ На пути к гиперзвуку. Краткий исторический обзор (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
- ↑ Явлення Герасимова рашистам: нібито відсторонений начальник генштабу РФ побідкався на удари С-200 | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Петров, Иван (9 липня 2023). Марков сообщил о последствиях передачи Зеленскому боевиков «Азова»: Эрдогану доверять нельзя. Главный региональный (ru-RU) . Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Кравець, Роман; Мазуренко, Альона (23 лютого 2024). Російський А-50 збили завдяки С-200 – джерело в ГУР. Українська правда. Архів оригіналу за 21 травня 2024. Процитовано 17 вересня 2024.
