Перейти до вмісту

Яременко Людмила Леонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Людмила Яременко
Особисті дані
Повне ім'я Людмила Леонівна Яременко
Дата народження 1930(1930)
Місце народження Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Інформація про клуби
Позиція
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (очки)
«Динамо» (Київ)

* Ігри та очки за професіональні клуби
враховуються лише в регулярному чемпіонаті.


Людми́ла Лео́нівна Яре́менко (Висо́цька) (нар. 1930, Київ) — українська баскетболістка і тренерка. Майстер спорту СРСР, заслужений тренер України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Корінна киянка. Народилась у 1930 році. Навчалася у школі на колишній вулиці Леніна, тепер Хмельницького. Після закінчення школи прийшла в «Динамо» до заслуженого тренера СРСР Маркіяна Єгорова.

У листопаді 1947 року до нас прийшов викладач з будівельного інституту з незвичайним прізвищем Добрийвечір. Він був плавцем, проте набирав дівчат для гри у баскетбол. До речі, дехто з мого двору вже займався цим видом спорту… На зимових канікулах 1948 року я зіграла на першості Києва — і захопилася![1]

Уперше поїхала на збори у Харків у 1949 році. У 1956 була у складі збірної України на I-й Спартакіяді народів СРСР.

Двоюрідна тітка Володимира Висоцького.

Тренерська робота

[ред. | ред. код]

По закінченні Інституту фізкультури хотіла стати тренеркою.

В основному тренувала дівчаток, хоча деякий час працювала в «Авангарді» із хлопчиками, а після народження сина у 1957 році спочатку мала невелику перерву, а потім грала у гандбол. У 1961 році припинила грати і до 1998 року працювала у спортшколі.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б «Інший Бік», 07.03.2007 //Литовченко Тимур Тітка Володимира Висоцького про Володю. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2009. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • «Інший Бік», 07.03.2007 //Литовченко Тимур Тітка Володимира Висоцького про Володю
  • Двоюродная тетя Владимира Высоцкого Людмила Яременко: «На похоронах Володи творилось что-то невообразимое! Конная милиция, люди на крышах, на деревьях… километровые очереди, чтобы попрощаться с ним. Всенародное горе!»// «Бульвар Гордона», січень 2009, № 4 (196), с. 8.