Штедель
Штедель | |
---|---|
50°6′11.520000100004″ пн. ш. 8°40′25.320000100001″ сх. д. / 50.10320° пн. ш. 8.67370° сх. д. | |
Тип | художня галерея[1][2] і неприбуткова організація |
Статус спадщини | пам'ятка культури[d] |
Склад | Städel Museum, Graphische Sammlung, Bibliothekd, Städel Museum, Bibliothekd і Sculpture park of the Städel Museumd |
Країна | Німеччина[1] |
Адреса | 60596 Франкфурт-на-Майні |
Архітектор | Oskar Sommerd[3] |
Засновник | Johann Friedrich Städeld[2] і Moritz von Gontardd |
Засновано | 1816 |
Директор | Philipp Demandtd[4] |
Сайт | staedelmuseum.de |
Нагороди | |
Штедель у Вікісховищі |
Штедель (нім. Städel), офіційно Штеделівський художній інститут і міська галерея — художній музей у Франкфурті-на-Майні, заснований в 1816 році. Одна з найбільш значущих колекцій мистецтва в Німеччині . У музеї знаходяться 2 700 картин (600 з яких у діючій експозиції) і 600 скульптур, а також колекція графіки, що налічує близько ста тисяч робіт.
«Штедель» був заснований в 1816 році. Свою назву художній інститут отримав на честь свого засновника — франкфуртського банкіра і комерсанта Йоганна Фрідріха Штеделя . Призначення художнього інституту — публічна галерея і школа мистецтв.
У 1878 році було відкрито нове приміщення музейного комплексу на набережній Шаумайнкай (яку часом називають Музейною набережною) в стилі грюндерства . Будівля дуже постраждала під час Другої світової війни, тож музей довелося відбудовувати заново. Нове приміщення було споруджене в 1966 році за проектом франкфуртського архітектора Йоганнеса Крана. У 1990 році музей одержав нові площі за рахунок будинку на Гольбайнштрассе, споорудженому за проектом Густава Пайхля. Тут розташовуються фонди мистецтва XX ст. й проводяться спеціалізовані виставки. У 1997—1999 роках проводилися ремонтні роботи й перебудова галереї.
-
Ян ван Ейк. Мадонна Лукка. Бл. 1430
-
Ієронімус Босх. Ecce Homo. 1480—1485
-
Бартоломео Венето Bartolomeo Veneto. Флора. Можливий портрет Лукреції Борджіа.
-
Перуджино. Мадонна з Йоанном Хрестителем Бл. 1479
-
Маттіас Грюневальд. Панель вівтаря Геллера. 1509—1510
-
Лукас Кранах Старший. Венера. 1532
-
Рембрандт. Осліплення Самсона. 1636
-
Ян Вермер. Географ. 1669
-
Ренуар. Кінець сніданку. 1879
-
Поль Сезанн. Пейзаж. 1870
-
Едгар Дега. Музиканти в оркестрі. 1872
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ а б https://www.staedelmuseum.de/en/about-stadel-museum
- ↑ https://www.architecturalrecord.com/articles/7680-st%C3%A4del-museum-extension
- ↑ https://newsroom.staedelmuseum.de/de/content/philipp-demandt-wird-neuer-direktor-von-staedel-und-liebieghaus
- Bodo Brinkmann: Städelsches Kunstinstitut und Städtische Galerie Frankfurt a.M. Prestel, München u.a. 1999, ISBN 3-7913-2204-4.
- Bodo Brinkmann, Stephan Kemperdick, Herbert Beck (Hrsg.): Deutsche Gemälde im Städel. 1500—1550. Von Zabern, Mainz 2005, ISBN 978-3-8053-3350-4 (=Kataloge der Gemälde im Städelschen Kunstinstitut Frankfurt am Main. Nr. 5).
- Eva Mongi-Vollmer: Meisterwerke im Städel Museum. Ausgewählte Werke aus der Sammlung des Städel Museums. Städel Museum, Frankfurt am Main 2007, ISBN 3-9809701-3-2.
- Uwe Fleckner, Max Hollein (Hrsg.): Museum im Widerspruch: Das Städel und der Nationalsozialismus. 2011. ISBN 978-3-05-004919-9. Schriften der Forschungsstelle «Entartete Kunst», Bd. 6