Очікує на перевірку

Шнітке Альфред Гаррійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шнітке Альфред Гаррійович
нім. Alfred Schnittke
Основна інформація
Повне ім'яШнітке Альфред Гаррійович
Дата народження24 листопада 1934(1934-11-24)
Місце народженняЕнгельс, СРСР
Дата смерті3 серпня 1998(1998-08-03) (63 роки)
Місце смертіГамбург, Німеччина
Причина смертіінсульт
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР і Росія[1]
Професіякомпозитор
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика XX століття, опера, симфонія і академічна музика
Magnum opusQ2097043?, Symphony No. 0d і Symphony No. 9d
ЧленствоАкадемія мистецтва НДРd, Берлінська академія мистецтв і Баварська академія витончених мистецтв
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
ЛейблиECM Recordsd
Нагороди
БатькоHarry Schnittked
У шлюбі зIrina Schnittked[2]
ДітиAndrej Schnittked
Брати, сестриViktor Schnittked
shnitke.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

Альфред Гаррійович Шнітке (рос. Альфре́д Га́рриевич Шни́тке, нім. Alfred Schnittke, 24 листопада 1934, Енгельс, СРСР — 3 серпня 1998, Гамбург, Німеччина) — радянський композитор, піаніст, теоретик музики і педагог німецького походження, один із найзначніших музичних діячів кінця XX століття.

Біографія

[ред. | ред. код]

Альфред Шнітке народився 24 листопада 1934 року в місті Енгельс у Республіці німців Поволжя (пізніше Саратовська область СРСР). Музична освіта для нього почалася в 1946 році у Відні, куди його батько, перекладач і журналіст, був відряджений після Німецько-радянської війни.

У 1958 році Шнітке закінчив Московську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу композиції Є. К. Голубєва, в 1960 році був прийнятий в Союз композиторів, в 1961 році закінчив аспірантуру при консерваторії по класу композиції і зайнявся викладацькою діяльністю (інструментування, читання партитур, поліфонія, композиція).

З 1961 по 1972 роки Шнітке викладав у Московській консерваторії. У подальші декілька років заробляв собі на життя в основному написанням музики до фільмів.

У 1990 році композитор разом із сім'єю переїхав до Німеччини. Почав викладати в Гамбурзькій консерваторії.

Останні роки життя Шнітке були ознаменовані різким погіршенням здоров'я. Композитор переніс три інсульти, проте до кінця зберігав творчу активність. Шнітке помер у Гамбурзі 3 серпня 1998 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Творчість

[ред. | ред. код]
Альфред Шнітке
Альфред Шнітке

Шнітке — головна фігура «радянського музичного авангарду», разом з Е. В. Денисовим і С. А. Губайдуліною. Для його стилю, починаючи з другої половини 1970-х років, характерне поєднання різноманітної сучасної композиторської техніки на основі висунутої ним самим концепції «полістилістики» (видатний музичний аналітик Шнітке неодноразово публікував свої теоретичні нариси, зокрема присвячені Шостаковичу і Стравінському). Відповідно до цієї концепції йдеться про вираження «нової плюралістичної музичної свідомості», яка «у своїй боротьбі з умовностями консервативного і авангардного академізму переступає через найстійкішу умовність, — поняття стилю як стерильно чистого явища». Як основні форми прояву цієї тенденції виділяються принцип цитування і принцип алюзії (стилістичного натяку, гри в стиль).

Полістилістика дозволяє інтеграцію «низького» і «високого», «банального» і «вишуканого». «Суб'єктивна пристрасність авторського висловлення підкріплюється документальною об'єктивністю музичної реальності, представленої не тільки індивідуально-відображено, але і цитатно».

Це висловлювання композитора (що відноситься до початку 1970-х років) найкращим чином описує той стиль, в якому він працював до кінця своїх днів. Воно пояснює і причину, за якою серед усіх радянських авангардистів Шнітке користувався найбільшою популярністю як в Росії, так і на Заході: включення «чужого слова» робило музику доступнішою слухачеві, а публіцистичний пафос багатьох творів композитора додатково підсилював цю якість. Крім того, у творах композитора часто відчутне «театральне» начало, що, можливо, йде від його роботи в прикладних жанрах і повідомляє музиці характер «звукового дизайну» — ніби коментаря до якоїсь події.

Творча спадщина

[ред. | ред. код]

Опери

[ред. | ред. код]

Балети

[ред. | ред. код]
  • Лабіринти (1971)
  • Пер Ґюнт (1986)

Хорові твори

[ред. | ред. код]
  • Кантата «Пісні про війну і мир» (1960)
  • Реквієм (1974—1975)
  • 12 Покаянних псалмів
  • Концерт для хору

Симфонічні твори

[ред. | ред. код]

9 симфоній:

  • 1-ша Симфонія (1972—1974, чотири частини)
  • 2-га Симфонія (1979—1980, шість частин), «St. Florian»
  • 3-тя Симфонія (1981, чотири частини)
  • 4-та Симфонія (1984), для Солістів, камерного хору та камерного оркестру (Text: Ave Maria),
  • 5-та Симфонія (1988) = Concerto Grosso № 4
  • 6-та Симфонія (1992, чотири частини)
  • 7-ма Симфонія (1993, три частини)
  • 8-ма Симфонія (1994)
  • 9-та Симфонія (1996—1998) (незакінчена)

Шість кончерто гроссо:

  1. Concerto grosso № 1 для двох скрипок, клавесину, підготовленого фортепіано та струнного оркестру (1977)
  2. Concerto grosso № 2 для скрипки, віолончелі та симфонічного оркестру (1981—1982)
  3. Concerto grosso № 3 для двох скрипок, клавесину та 14 струнних (1985)
  4. Concerto grosso № 4 (Симфонія № 5) (1988)
  5. Concerto grosso № 5 для скрипки, симфонічного оркестру та фортепіано (за сценою) (1991)
  6. Concerto grosso № 6 для скрипки, фортепіано та струнного оркестру (1993)
  • Чотири афоризми для оркестру
  • Камерна музика
  • Pianissimo для оркестру (1968)
  • Passacaglia для оркестру (1979—1980)
  • Чотири афоризми для оркестру (1988)
  • Монолог для альта і смичкового оркестру (1989)

Концерти для інструментів соло з оркестром

[ред. | ред. код]

Вокально-інструментальні твори

[ред. | ред. код]
  • Три вірші М. Цвєтаєвої для мецо-сопрано і фортепіано (1965)
  • Реквієм (1975)
  • Der Sonnengesang des Franz von Assisi (німецький переклад віршів Франциск Ассізького) для двох мішаних хорів і шести інструментів (1976)
  • Seid Nüchtern und Wachet… ("Історія доктора Йоганна Фауста"), кантата (1983)
  • Lux aeterna для мішаного хору та оркестру (1994)

Електронна музика

[ред. | ред. код]

Камерні твори

[ред. | ред. код]
  • I Струнний квартет (1966)
  • II Струнний квартет (1980)
  • III Струнний квартет (1983)
  • IV Струнний квартет (1989)
  • Гімни I—IV для віолончелі з камерним ансамблем (1974—1979)
  • Соната для скрипки і ф-но (1963)
  • 3 сонати для ф-но (1985—1992)
  • Фуга для скрипки соло(1953)
  • Струнне тріо (1985)
  • Фортепіанний квартет (1988)
  • Імпровізація для віолончеолі (1993)

Музика до кінофільмів

[ред. | ред. код]
  • 1962 — Вступление
  • 1963—1964 — Выборгская сторона
  • 1965 — Похождения зубного врача
  • 1966 — Дневные звёзды
  • 1967 — Дом И Хозяин
  • 1967 — Комиссар
  • 1967—1987 — Ангел (к/а «Начало неведомого века», новелла первая)
  • 1968 — Шестое июля
  • 1969 — Ночной звонок
  • 1970 — Белорусский вокзал
  • 1970 — Дядя Ваня
  • 1970 — Спорт, спорт, спорт
  • 1970 — Чайка
  • 1971 — Ти і я
  • 1972 — Горячий снег
  • 1972 — На углу Арбата и улицы Бубулинас
  • 1972 — Право на прыжок
  • 1973 — Города и годы
  • 1974 — Выбор цели
  • 1974 — Осень
  • 1974—1981 — Агония
  • 1975 — Рикки-Тикки-Тави
  • 1976 — Білий пароплав
  • 1976 — Восхождение
  • 1976 — Повесть о неизвестном актёре
  • 1976 — Приключения Травки
  • 1976 — Сказ про то, как царь Пётр арапа женил
  • 1977 — Счёт человеческий
  • 1978 — Отец Сергий
  • 1979 — Маленькие трагедии
  • 1979 — Фантазии Фарятьева
  • 1979 — Экипаж
  • 1981 — Звездопад
  • 1981 — Крепыш
  • 1982 — Прощание
  • 1982 — Казка мандрів
  • 1984 — Мёртвые души
  • 1985 — Любимец публики
  • 1988 — Шаг
  • 1989 — Иной
  • 1989 — Посетитель музея
  • 1990 — Сфинкс
  • 1990 — Воспоминания без даты
  • 1992 — Присутствие
  • 1993 — Владимир Святой
  • 1994 — Мастер и Маргарита
  • 1996 — Страх
  • 1996 — Черное и белое

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  2. ↑ https://www.naxos.com/person/Irina_Schnittke/4804.htm
  3. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Шнітке Альфред Гаррійович (англ.) .

Джерела

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Беседы с Альфредом Шнитке. М., 1994
  • Дмитрий Шульгин, 1993, Годы неизвестности Альфреда Шнитке (Беседы с композитором), Москва, Деловая Лига, ISBN 5-86183-004-5.
  • Jürgen Köchel (Hrsg.), 1994, Alfred Schnittke zum 60. Geburtstag. Eine Festschrift, Hamburg, Sikorski, ISBN 3-920880-53-6.
  • Alexander Ivashkin, 1996, Alfred Schnittke, London, Phaidon Press, ISBN 0-71483-169-7.
  • Alfred Schnittke, 1998, Über das Leben und die Musik. Gespräche mit Alexander Iwaschkin, München, Econ, ISBN 3-430-18033-3.
  • Alfred Schnittke, Alexander Ivashkin, 2002, A Schnittke Reader, Bloomington, Indiana University Press, ISBN 0-25333-818-2.
  • Александр Ивашкин, Альфред Шнитке, 2003, Беседы с Альфредом Шнитке, Москва, Классика-XXI, ISBN 5-89817-051-0.
  • Maria Kostakeva, 2005, Im Strom der Zeiten und der Welten. Das Spätwerk von Alfred Schnittke, Saarbrücken, Pfau, ISBN 3-89727-279-2.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шнітке_Альфред_Гаррійович&oldid=43730063