Шимон Головня
| Шимон Головня | |
|---|---|
| пол. Szymon Franciszek Hołownia | |
 Шимон Головня | |
| Маршалок Сейму Республіки Польща | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 13 листопада 2023 |
| Президент | Анджей Дуда |
| Прем'єр-міністр | Дональд Туск |
| Попередник | Ельжбета Вітек |
| Народився | 3 вересня 1976 (48 років) Білосток, Польська Народна Республіка[1] |
| Відомий як | журналіст, політик, учасник телешоу, письменник, публіцист, ведучий, громадський активіст, керівник |
| Місце роботи | Газета Виборча, Newsweek Polskad, Ozon[d], Rzeczpospolita, Newsweek Polskad, Wprost, Tygodnik Powszechny, Polskie Radio Białystokd, Vox FMd, TVP1, Religia.tvd і TVN |
| Громадянство |  Польща |
| Національність | поляк |
| Alma mater | Суспільно-гуманітарний університет SWPS |
| Політична партія | Польща 2050 |
| У шлюбі з | Урсула Бжезинська-Головня |
| Професія | журналіст, публіцист, письменник, громадський діяч |
| Релігія | католицтво |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Шимон Франциск Головня (пол. Szymon Franciszek Hołownia; нар. 3 вересня 1976, Білосток[2]) — польський журналіст, публіцист, письменник, громадський діяч, політик, кандидат на пост Президента Польщі на виборах 2020 року, президент громадського руху Польща 2050, Спікер Сейму Республіки Польща від 13 листопада 2023.
Шимон Головня народився 3 вересня 1976 року у місті Білосток, нині Польща.
Закінчив Білостоцьку соціальну середню школу суспільно-просвітницького товариства (нині соціальна середня школа «Фабрична 10»)[3], Варшавську школу соціальну психологію, так і не закінчивши її[4].
Він двічі перебував у новіціаті ордену Домініканців[5].
Працював:
- редактором відділом культури «Газети Виборчої» (1997—2000),
- оглядачем і редактором соціального відділу «Newsweek Polska» (2001—2004, 2006—2012),
- заступником головного редактора «Озону» (квітень-липень 2005),
- редактором відділу «Плюс Мінус» у «Rzeczpospolita» (вересень 2005—2006),
- оглядачем тижневика «Wprost» (вересень 2012—квітень 2013),
- постійним оглядачем «Tygodnik Powszechny» (з 2015, у 2019 році він припинив писати у зв'язку з оголошенням своїх президентських виборів),
- ведучим радіопрограми в радіо «Білосток» та «Vox FM»-радіо, а також співпрацював з «Radio PiN».
- ведучим на телеканалі «TVP1» (2006),
- програмним директором станції Religia.tv (2007—2012), в якій він проводив етичне ток-шоу між магазинами (2007–2010), програми «Бог у великому місті» (2010), «Люди на валізах» (2009–2015),
- оглядачем преси на телебаченні «Good Morning TVN», разом з Марцином Прокопом він спільно приймав телевізійні шоу Got Talent! (2008–2019) і «Mamy cię!» (2015).
Один із засновників білостоцької філії фонду «Мальтійська допомога».
У квітні 2013 року він заснував фонд «Касісі», зосередившись на тому, щоб керувати дитячим будинком у Замбії.
У 2014 році він заснував фонд «Добра Фабрика», організувавши допомогу мешканцям, в тому числі Бангладеш, Мавританія, Руанда, Буркіна-Фасо або Сенегал. Разом два фонди допомагають загалом майже 40 000 особам.
У 2019 році організував громадський збір коштів у Facebook, під час якого було зібрано 2 мільйони злотих (з яких понад 1,5 мільйона злотих сплатив Фонд Кульчик) для подальшого функціонування довідкової служби для дітей та молоді Фонду «Ми даруємо дітям». Підтримка дала можливість телефону працювати ще рік (24 години на добу). Раніше Міністерство народної освіти відмовилося фінансувати.
Був послом Цілей ООН в галузі сталого розвитку.
8 грудня 2019 року у Гданському театрі Шекспіра офіційно оголосив про початок президентських виборів 2020 року.
7 лютого 2020 року він оголосив виборчу програму, зосереджену на чотирьох сферах: національна безпека, захист навколишнього середовища, соціальна солідарність, самоврядування та громадянська активність. Яцек Чичоцький став главою свого виборчого штабу.
З самого початку Шимон Головня став кандидатом на президентських опитуваннях з представниками парламентських сил, спочатку здобувши підтримку, коливаючись близько 10% (займаючи місця між 2 і 6, зазвичай між 3 і 5). У опитуванні на межі квітня та травня його результат перевищував 20% підтримки. У опитуванні, проведеному 8–9 травня, він досяг 19,2% підтримки.
На президентських виборах Головня посів третє місце з результатом майже 14% голосів. На наступний день після першого туру виборів офіційно оголосив назву свого громадського руху – Польща 2050[6]. Тоді він оголосив, що у другому турі голосуватиме за Рафала Тшасковського, мотивуючи це тим, що виступає проти продовження президентства Анджея Дуди[7].
8 вересня 2020 року рух здобув свого представника в Сеймі, коли до нього приєдналася Ганна Ґілль-Пйонтек, яка подала у відставку від членства у партії Весна та в парламентському клубі Лівих[8]. 29 вересня Шимон Головня оголосив про створення політичної партії, пов’язаної з рухом, на чолі з Міхалом Кобосько[9].
У травні 2023 року його формація створила коаліцію «Третій шлях» із PSL для участі у парламентських виборах того ж року. Шимон Головня відкрив список кандидатів коаліції до Сейму на Підляшші[10]. На виборах він отримав 79 951 голос, здобувши мандат депутата 10-го скликання.[11]
10 листопада 2023 року його було оголошено кандидатом на посаду голови Сейму за підтримки Polska 2050, PSL, Громадянської коаліції та Нових лівих.[12] 13 листопада на першому засіданні Сейму 10-го терміну він був обраний на цю посаду, отримавши 265 голосів (Ельжбету Вітек, висунуту ПіС, підтримали 193 депутати).[13]
Одружений, з дружиною Улою виховують доньку Марію. Він є вегетаріанцем.
Публікувався у «Популярній культурі», «Машина», «Католицький путівник», «Тигодник Повшечний» та «Вене».
- Книги
- Церква для середньо-просунутих (2004, 2010, ISBN 83-7391-690-3)
- Таблетки з хрестиком (2007, ISBN 978-83-240-0835-3)
- Люди на валізах (2008, ISBN 978-83-240-1047-9)
- Монополія на порятунок (2009, ISBN 978-83-240-1290-9)
- Бог. Життя та творчість (2010, ISBN 978-83-240-1496-5)
- Люди на валізах. Нові історії (2011, ISBN 978-83-240-1512-2)
- Бог, готівка та рок-н-рол (разом із Марцином Прокопом,2011, ISBN 978-83-240-1864-2)
- Остання хвилина. 24 години християнства у світі (2012, ISBN 978-83-240-2198-7)
- Небо для середньо-просунутих (разом з Гжегожем Стшельчиком, 2013, ISBN 978832402128-4)
- Все добре. Ми влаштовуємо своє життя (разом з Марцином Прокопом, 2013, ISBN 978-83-240-2789-7)
- Holyfood, або 10 рецептів смачного і здорового духовного життя (2014)
- Як добре робити (2015)
- Щоденні святі (2015)
- 36 та 6 способів уникнути лихоманки життя або Катехізису за Шімоном Голов'яним (2015)
- Посібник користувача Salk shaker (2017)
- Люди в часи Ісуса (2017)
- Перші контактні святі (2017)
- Божественні тварини (2018)
- Мері. Мати багатодітної родини (2019)
- Зараз чи ніколи (2019)
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Szymon Hołownia w Zambrowie. zambrow.org (пол.)
- ↑ Szymon Hołownia. [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.] sto.org.pl. (пол.)
- ↑ Anna Dryjańska: Hołownia przyznał, że nie ma wyższego wykształcenia. Przy okazji wbił szpilę Dudzie. [Архівовано 23 липня 2020 у Wayback Machine.] natemat.pl
- ↑ Szymon Hołownia. tvn.pl.
- ↑ Barbara Bodalska (1 липня 2020). Szymon Hołownia zakłada ruch społeczny “Polska 2050” ((пол.)) . Euractiv. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
- ↑ Hołownia: Oczywiście, że zagłosuję na Trzaskowskiego. Bez przyjemności. 1 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.
- ↑ Hołownia ma pierwszą posłankę w Sejmie. "Dołączam do ruchu Polska 2050" ((пол.)) . TVN24. 8 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
- ↑ Złożono wniosek o rejestrację partii Polska 2050 Szymona Hołowni ((пол.)) . wnp.pl. 3 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
- ↑ Polska 2050 i PSL pójdą razem do wyborów jako „Trzecia droga”. 15 травня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
- ↑ Serwis PKW – Wybory 2023. 17 жовтня 2023. Процитовано 19 жовтня 2023.
- ↑ Paweł Sikora (10 листопада 2023). Umowa koalicyjna podpisana. Co zawiera dokument?. Процитовано 13 листопада 2023.
- ↑ Wybrano marszałka Sejmu X kadencji. Jak rozłożyły się głosy?. 13 листопада 2023. Процитовано 13 листопада 2023.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|autor=(можливо,|author=?) (довідка) - ↑ «Człowiek z cienia» to osadzona w latach 90 opowieść nawiązująca do głośnej sprawy porwania 1994. youtube.com на YouTube // Jerzyser, 22 лютого 2020 р.
- Szymon Hołownia – strona prywatna [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.] (пол.)
- Blog Szymona Hołowni [Архівовано 16 травня 2020 у Wayback Machine.] (пол.)
| II Річ Посполита | Войцех Тромпчинський (1919—1922) • Мацей Ратай (1922—1928) • Ігнацій Дашинський (1928—1930) • Казимир Світальський (1930—1935) • Станіслав Цар (1935—1938) • Валерій Славек (1938) • Вацлав Маковський (1938—1939) |  |
|---|---|---|
| Польська Народна Республіка | Владислав Ковальський (1947—1952) • Ян Дембовський (1952—1957) • Чеслав Вицех (1957—1971) • Дизма Ґалай (1971—1972) • Станслав Ґуцва (1972—1985) • Роман Маліновський (1985—1989) • Міколай Козакевич (1989—1991) | |
| III Річ Посполита | Веслав Хшановський (1991—1993) • Юзеф Олекси (1993—1995) • Юзеф Зих (1995—1997) • Мацей Плажинський (1997—2001) • Марек Боровський (2001—2004) • Юзеф Олекси (2004—2005) • Влодзімеж Цімошевич (2005) • Марек Юрек (2005—2007) • Людвік Дорн (2007) • Броніслав Коморовський (2007—2010) • Ґжеґож Схетина (2010—2011) • Ева Копач (2011—2014) • Радослав Сікорський (2014—2015) • Малґожата Кідава-Блонська (2015) • Марек Кухцінський (2015—2019) • Ельжбета Вітек (2019—2023) • Шимон Головня (2023-т. ч.) | |
| Генеалогія та некрополістика | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNE: XX6220241 · FAST: 1966769 · GND: 108082670X · GKG: /g/12365lx1 · ISNI: 0000000112444221 · LCCN: no2012036097 · MAK: 9810549102305606 · NLP: a0000001731065 · NUKAT: n2004253749 · RERO: 02-A026685747 · SUDOC: 244119384 · VIAF: 163852393 |
