Перейти до вмісту

Шерешевський Владислав Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шерешевський Владислав Леонідович
Народження25 лютого 1964(1964-02-25) (60 років)
Київ
НаціональністьУкраїна Україна
НавчанняКиївський державний художній інститут
Діяльністьхудожник
Сайт[1] [2]

Владислав Леонідович Шерешевський (25 лютого 1964, Київ) — український живописець, графік. Живе та працює в Києві.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Київський державний художній інститут (1991). Педагоги з фаху — В. Чебаник, Г. Галинська. Член Спілки художників України з 1992 року. У 1995 став стипендіатом Міністерства культури Німеччини.

Творчість

[ред. | ред. код]

За даними аналітиків артринку України, Владислав Шерешевський належить до десятки найуспішніших українських художників[1]. Шерешевського називають анфан террібль українського сучасного арту, порівнюючи його класичний стиль з живописом Федора Кричевського[2]. Дмитро Корсунь, арткритик, історик, живописець, реставратор, куратор артпроєктів, так визначив стиль Шерешевського: «Художник Владислав Шерешевський ніколи не рухається в сторону багнистого абсурду і безвиході. Він скоріше легковажний і насмішкуватий, але не злий і похмурий. Людина для нього — не пляма природи, а домашній космос, скромний самовідданий захисник крихітного родинного вогнища»[3].

Сам Шерешевський зазначає багатошаровість сприйняття своїх робіт: спочатку це гумор, посмішка, потім глядач вбачає парафрази з класичного живопису, як-от Рафаель, мотиви «великого» Вермеєра, сєровські мотиви . «Але головне — в синтезі того і цього у картинах. Завдяки такому поєднанню смішне може водночас видаватися ще й сумним. Та це вже — для тих, хто зовсім розуміє», — каже художник[2].
Шерешевський з посмішкою дивиться на фантастичний, алогічний, абсурдний, але привабливий для нього світ. Він іронізує над історією і політикою, рекламою і телебаченням, релігією і національною ідеєю, поєднуючи мало сумісні сюжети і догми. Навіть самі назви картин кажуть про широкий діапазон тем, яких торкається художник: «Смерть галеристки», «Чистотайд», «Джобс», «Христос і гуцули», «Перший національний», «Система Станіславського», «Де кілька», «Зняття з хреста», «Андроїди», «Молодий Шевченко у художника Шерешевського», «Аліса», «Самсунг», «Сім сорок», «Модест Петрович», «Б. Г.», «Нестор Іванович», «Вконтакте», «Плебейсціт», «Раша тудей»[4].

Головними особливостями живопису Шерешевського є великі мазки, фактурність і копіткість в опрацюванні деталі. Його роботи виконані не лише в реалістичній традиції (станковий живопис), але також і в естетиці примітивізму, гротеску, постмодерністської іронії і самоіронії, неопоп-арту.

Живопис

[ред. | ред. код]

Виставки різних років.

  • 2008 ЖД (Женский день) галерея «Триптих»
  • 2007 галерея «да Винчи», Київ, Україна, (каталог), «Кули нария», «White gallery», Київ, Україна, (каталог)
  • 2006 «Красота спасёт мир», галерея «Триптих», Київ, Україна, (каталог)
  • 2005 «Заветы мастеров» (разом з М.Вайсбергом) — галерея «Ателье Карась», Київ, Україна
  • 2004 «Сцени», галерея «L-ART», Київ, Україна, «Animals весной», галерея «Триптих», Київ, Україна
  • 2003 галерея «Ателье Карась», Київ, Україна, (каталог), «Способы передвижения», галерея «Триптих», Київ, Україна, (каталог)
  • 2002 «Ход коня». Галерея «Триптих» (Київ, Україна), виставка у Національному Банку України (Київ, Україна)
  • 2000 «Подарки». Галерея «Ателье Карась» (Київ, Україна), Галерея «Тадзио» (Київ, Україна)

Виставка «Піпл» (2015) — один з найвідоміших проєктів художника. Це проєкт про реалії українців. Владислав Шерешевський правдиво і з гумором розповідає про війну, про надію, про любов і про те, які протилежні речі можуть стояти за словом «людина». Художник так пояснює ідея цієї виставки: «На ідею для виставки мене наштовхнуло місце розташування галереї „Мистецька збірка“. Вона знаходиться між музеями російського і західного мистецтва. Я вирішив символічно показати, як в українській культурі переплелися західні і східні елементи. Після відвідання голадських музеїв виникла ідея написати свій варіант малих голландців: великі форми на сучасний лад. Далі я захотів відповісти чимось зі сходу. Тому в мене з'явились картини: східна Україна, яка вона зараз, її мешканці. Виставка вийшла на європейський манер, але з певним орієнтальним кітчем»[5].

У квітні 2018 року в Центральному будинку художника в Києві відбулася виставка Шерешевського «Свіжи на». Дмитро Корсунь писав про Шерешевського: «В живопису, що носить підпис Шерешевського, завжди знаходиться місце для підміни, виверту, імплантованої цитати, симуляції, сміховинної плутанини. Тільки на його картині можуть бути поєднанні в єдине стильове ціле Репін і Ван Гог, Едуар Мане і Клод Моне, голландський натюрморт і розбурхане море епохи романтизму…
Владислав — майстер гротеску, смішного, в'їдливого. Його гротеск несе в собі сучасний міський фольклор, політичну злобу дня, пістрявий карнавал студентського гуртожитку. Художник вміє весело перетрусити все те, що називається загальнокультурними надбаннями. У нього вони проходять загальну перевірку на здоровий глузд і життєздатність. Дивлячись на подібний опус, чомусь розумієш, що світ вцілів, бо сміявся. Шерешевський — це художник- сміхач»[6].

Роботи в музеях та галереях

[ред. | ред. код]

Твори знаходяться в музеях та приватних колекціях США, Ізраїлю, Греції, Швеції, Італії, Польщі, Німеччини (фірма «Даймлер Бенц», муніципальна галерея Мюнхена, Міністерство культури Баварії), України (Музей мистецтв України) та інших країнах світу.

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Говорячі про теми своїх робіт, художник зазначає: «Ти розумієш, помаранчева революція мало на мене вплинула в плані творчості або інтересу до політики. А остання за часом — дуже сильно. Ось я і пишу те, про що думаю, про те, що мене найбільше хвилює. І впевнений, що саме „політичний“ живопис і залишиться в історії! Він створений тут і зараз — людиною, яка сама бере участь у подіях. Ця правда, цей настрій не повториться»[2]. Таку позицію поділяли інші відомі художники, як-от М. Вайсберг, О. Белюсенко, О. Придувалова, які також «документували на полотні» українські події 2013—2014 років.

«Рашатудей»

[ред. | ред. код]

Картину «Рашатудей» Шерешевський намалював у 2015 році. Про неї журналіст Альберт Цукренко написав: "Теми російської сучасності зустрічалися у Шерешевського і раніше, але нечасто, і подавалися зазвичай в якомусь нейтрально-понурому ключі, як щось минуле і вже малоцікаве. Тепер же зовсім не так: у нових «російських мотивах» у Шерешевського з'явилася емоція, пристрасть — з сильним знаком мінус. Це огида, жах, глузування — в картині «Рашатудей», наприклад. Коротше кажучи, автор розставляє акценти просто і прямо, без оцих ось «можлива й альтернативна точка зору»[7].
У 2015 році З.Прилєпін, відомий російський письменник, українофоб і терорист, учасник терористичних збройних формуваннях на окупованій території Донбасу, написав у своєму блозі ЖЖ: «…и вот я, всё понимающий про Украину, даже любящий её, уважающий право замайданных украинцев петь как им нравится, вдруг чувствую в себе непоборимое желание въехать в Киев на первом танке. Найти Шерешевского, где-нибудь за полотнами его музея, и ласково спросить: — Ну, покажи картины-то… где там у тебя? Крымтудей, крымсюдей? Х.йло, муйло, Голландия? Что ты там намалевал, блядь, извлекай. Будем любоваться. Вот тут пришёл шахтёр, матрос, нацбол, боец из породы моторол — они тоже будут посмотреть»[8].

Іншим прикладом реакції російських «мистецьких кіл» є допис архітектора і фотографа Євгена Григор'єва, назвавшего Шерешевського «живописцем-фашистом»:
«Жанровые же произведения Шерешевского, к коим относится и описываемый здесь „Рашатудей“ — увы, показался нам вовсе набором каких-то сюжетных бессмыслиц, впрочем, так же безобразно нарисованных, приводить которые мы не посчитали нужным. Будет желание — увидите»[9].

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Владислав Шерешевський. Львівський Палац Мистецтв. 2009. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  2. а б в Ганна Пароваткіна (14.06.2017). Шерешевський сміється. У Музеї історії Києва відкрилася виставка «Доробок 13—17». «День». Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.
  3. Дмитро Корсунь про Владислава Шерешевського. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018. [Архівовано 16 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  4. Олег Смаль (19.04.2013). Гипермаркет Шерешевского. ZN.UA. Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 15 квітня 2018.
  5. Владислав Шерешевський - «Піпл». VOLOSHYN GALLERY. 18.03.2015. Архів оригіналу за 17.04.2018. Процитовано 16.04.2018. [Архівовано 2018-04-17 у Wayback Machine.]
  6. Владислав Шерешевський - «Свіжи на». Національна спілка художників України. 12.04.2018. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.
  7. Альберт Цукренко (2.04.2015). Владислав Шерешевський: Або ти ватник, або людина. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.
  8. Захар Прилепин (21.03.2015). Всё понимаю, всё. livejournal.com. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 15 квітня 2018.
  9. Євген Григор'єв (2015). Художник Шерешевский, - "Сейчас так: либо ты ватник, либо человек". lacamorra. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.