Чигирин Юрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Чигирин
ПсевдоГеоргій Лаклицький, Яромир Юрчик, Юр Гаджій
Народився12 липня 1974(1974-07-12) (50 років)
м. Кропивницький
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняУкраїна Україна, Київ
Діяльністьжурналіст
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
ПосадаГолова Фонду політичних стратегій ім. Джона Кеннеді

Чигирин Юрій Юрійович — український політолог, публіцист, поет.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Кропивницькому (1974)[1].

Закінчив відділення політології філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (2003).

Працював головним редактором міжнародного журналу «Президент» (2000-2003), керівником проекту журналу «Главред» (2006-2007), генеральним директором газети «Известия в Украине» (2007-2010), був секретарем вищої рейтингової комісії Всеукраїнського рейтингу «Сумлінні платники податків» (2010-2011), начальником управління преси та інформації КМДА (2014). Викладав у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (спецкурс «Управління та взаємодія ЗМІ у медіа-холдингах»).[джерело?]

Голова Фонду політичних стратегій ім. Джона Кеннеді.[джерело?] Член Національної спілки письменників України (з 2005). Член Міжнародної федерації журналістів (з 2011).[джерело?]

Політична і громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2003-2005 роках був помічником народних депутатів Валерія Євдокимова (СДПУ(о)) і Сергія Слабенка (Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»). У Верховній Раді 5-го скликання був помічником Мустафи Джемілєва (Блок «Наша Україна»). У парламенті 7-го скликання був помічником народного депутата Ярослава Гінки (Партія «УДАР» Віталія Кличка). У 8-му скликанні був помічником депутата Віктора Пинзеника (Блок Петра Порошенка).[2]

Твори

[ред. | ред. код]

Автор наукової монографії «Політична ідеологія: минуле, сучасне, майбутнє» (2004)[3], а також художніх книжок «Поріг пророків» (1998), «Пригорщ заліза» (2000)[4], «Лемент леґіону мовчань» (2001)[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Святого Володимира Великого ІІІ ст. (2000), Святого Архистратига Михаїла (2001).[джерело?] Дипломант Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов" (1998).[джерело?]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 14 січня 2017.
  2. Чигирин Юрій Юрійович. Посіпаки. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017. [Архівовано 2017-01-16 у Wayback Machine.]
  3. Чигирин Ю. Ю. Каталоги | Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  4. Yurii Chyhyryn. poetry.uazone.net. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
  5. Чигирин Ю. Ю. Електронний каталог Наукової бібліотеки НаУКМА. Процитовано 14 січня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — с. 504 — ISBN 978-966-2927-05-6.