Черняк Степан Іванович

Степан Іванович Черняк
Сцяпан Іванавіч Чарняк
Народження	16 грудня 1899(1899-12-16) Черневичі, Борисовський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть	21 липня 1976(1976-07-21) (76 років) Краснодар, РРФСР, СРСР
Поховання	Слов'янський цвинтар (Краснодар)d
Країна	Російська імперія →  СРСР
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Освіта	Ленінградське вище загальновійськове командне училищеd
Роки служби	РІА: 1917 →  РСЧА: 1918—1958
Партія	КПРС
Звання	генерал-майор
Командування	46-та армія (СРСР), 44-та армія (СРСР), 306-та стрілецька дивізія, 32-га стрілецька дивізія, 162-га стрілецька дивізія, 41-ша стрілецька дивізія
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Друга світова війна: * Оборона Севастополя, * Керченсько-Феодосійська десантна операція
Нагороди

Черняк Степан Іванович (16 грудня 1899, село Черневичі, Борисовський повіт, Мінська губернія, Російська імперія — 21 липня 1976, Краснодар, Російська РФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-майор (1944), Герой Радянського Союзу (1940). Під час німецько-радянської війни був розгромлений німецькими військами фельдмаршала Манштейна на Керченському півострові. За цю поразку був позбавлений звання «генерал-лейтенант».

Біографія

Народився в селі Черневичі (нині Мінська область Білорусі), білорус за національністю. Походив із селянської родини.

Учасник Першої світової війни. У 1917 році був призваний до Російської імператорської армії, воював кулеметником. У листопаді 1917 року вступив до Червоної гвардії.

У Червоній армії — з 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії та радянської окупації Грузії. Закінчив Петроградські піхотні курси. У 1920-ті роки командував взводом, ротою, батальйоном. У 1930 році закінчив курси удосконалення командного складу «Выстрел». Потім служив у навчальному центрі в Білоруському військовому окрузі. Із 1934 року — командир 26-го окремого територіального батальйону в Московському військовому окрузі. Із січня 1935 року — помічник командира полку в 1-й Московській Пролетарській дивізії. Потім командував полком цієї ж дивізії.

Учасник громадянської війни в Іспанії. Був військовим радником, воював у рядах 11-ї піхотної дивізії республіканців. За успішні дії у 1938 році був нагороджений орденом Леніна.

Із серпня 1939 року — командир 136-ї стрілецької дивізії. На чолі дивізії взяв участь у радянсько-фінській війні. За прорив лінії «Маннергейма» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року комдиву Черняку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З квітня 1940 року — командир 3-го стрілецького корпусу в Закавказькому військовому окрузі.

Німецько-радянська війна

На початку німецько-радянської війни продовжував командувати 3-м стрілецьким корпусом. У липні 1941 року очолив 46-ту армію, яка участі в бойових діях не приймала і розташовувалася на кордоні з Туреччиною.

13 грудня 1941 року Черняк був призначений командувачем Окремої Приморської армії і прибув у Севастополь. На цій посаді Черняк проявив повну бездіяльність і вже через кілька днів був усунений з посади, а армію знову очолив генерал-майор Іван Петров.

Два місяці Черняк перебував у розпорядженні командування Закавказьким фронтом, а 8 лютого 1942 року був призначений командувачем 44-ї армії на Керченському півострові. У травні 1942 року під час операції «Полювання на дрохв» 11-та німецька армія Манштейна оточила і знищила 44-ту армію. За цю поразку Черняк був знятий з посади і понижений у військовому званні до полковника.

Із 15 червня 1942 року — командир 306-ї стрілецької дивізії Калінінського фронту. Під час операції «Марс» був важко поранений. Із квітня 1943 року — заступник командира 5-го гвардійського стрілецького корпусу 39-ї армії, із червня 1943 року — командир 32-ї стрілецької дивізії. За невдалі бойові дії знятий з посади комдива.

У жовтні 1943 — січні 1944 року — командир 162-ї стрілецької дивізії, був вдруге поранений в бою. У червні 1944 року отримав військове звання «генерал-майор». Із березня 1944 року — командир 41-ї стрілецької дивізії. Закінчив війну під Берліном.

Після війни

Після війни Черняк служив військовим комісаром спершу Калінінської області, а згодом — Краснодарського краю. Із 1958 року — у відставці. Жив у Краснодарі, де й помер.

Військові звання

• Майор (1935)
• Полковник (22 лютого 1938)
• Комбриг (4 листопада 1939)
• Комдив (лютий 1940)
• Генерал-лейтенант (4 червня 1940 року)
• Полковник (4 червня 1942 року)
• Генерал-майор (3 червня 1944 року)

Нагороди

• Звання Героя Радянського Союзу (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року);
• три ордени Леніна (1938; 1940; 1945);
• три ордени Червоного Прапора (два — в 1944; один — в 1950);
• медалі (зокрема, «ХХ років РСЧА» та «За оборону Севастополя»).

Джерела

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
• Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С.255-257.
• Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. — М., 2019. — ISBN 9785532106444. — С.94—95.