Філоненко Віктор Лазарович

Філоненко Віктор Лазарович
Народився	1 листопада 1933(1933-11-01) село Бурківка, тепер Ніжинського району Чернігівської області
Помер	2003(2003) місто Київ
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Національний університет біоресурсів і природокористування України
Партія	КПРС
Нагороди

Віктор Лазарович Філоненко (1 листопада 1933(19331101), село Бурківка, тепер Ніжинського району Чернігівської області — 2003, місто Київ) — український радянський партійний діяч, голова Чернігівського облвиконкому. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1981 — жовтні 1982 р і у 1986—1990 р. Член ЦК КПУ в жовтні 1982 — лютому 1986 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Заступник голови Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань (у 1978—1981 роках).

Біографія

Народився в родині службовця. У 1957 році закінчив Українську сільськогосподарську академію.

У 1957—1961 роках — завідувач ремонтних майстерень Ічнянської машинно-тракторної станції, директор Ічнянської ремонтно-технічної станції Чернігівської області.

Член КПРС з 1959 року.

У 1961—1963 роках — 2-й секретар Чернігівського обласного комітету ЛКСМУ. У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Чернігівського промислового обласного комітету ЛКСМУ.

У січні 1965 — грудні 1966 року — голова виконавчого комітету Борзнянської районної ради депутатів трудящих Чернігівської області.

У грудні 1966 — 1969 року — 1-й секретар Варвинського районного комітету КПУ Чернігівської області.

У 1969—1970 роках — голова Чернігівського обласного об'єднання «Сільгосптехніка».

У 1970—1973 роках — секретар Чернігівського обласного комітету КПУ.

У квітні 1973 — березні 1981 року — голова виконавчого комітету Чернігівської обласної ради депутатів трудящих.

13 березня 1981 — листопад 1985 року — голова Державного комітету УРСР по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства. У грудні 1985 — листопаді 1988 року — заступник голови Держагропрому Української РСР– начальник Головного управління механізації та електрифікації.

3 листопада 1988 — 1991 року — голова Державного комітету УРСР по охороні природи.

Потім — на пенсії.

Нагороди

• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби народів (31.10.1983)
• орден «Знак Пошани»
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.