Українські поети-романтики
Українські поети-романтики — автори, які писали поетичні твори українською мовою, та мистецтво котрих повністю або на якомусь етапі було пов'язано з романтизмом. Поети цього напрямку розчаровувались в їхній сучасній дійсності й не сприймали її як такою. Вони мистецько конфліктували з нею зі спробою втечі в ідеальний світ, який створений поетичною уявою, відстоювали самоцінність людини, культ сильного та вольової особистості. Поети-романтики розчаровувались в раціоналізації світу, намагались пояснити життя та сенс з позицій історизму, національних ознак або народності з використанням фольклору.
Для поетів-романтиків Україна — це духовне серце слов'янського світу. Вони звеличують ідеалізацію козацького минулого та образа козака, який становить втіленням духу свободи та непокори. За стильовою течією український романтизм поділяється на революційно-прогресивний та консервативно-пасивний.
Український романтизм як явище зароджується у 1827 році, а завершується у 1860-тих роках. В ознаках українського романтизму притаманність співіснування з бурлеском та історизмом. Список складено за виданнями антологій «Українські поети-романтики» (1987, упорядник Микола Гончарук) та «Українські поети-романтики 20-40-х років XIX ст.» (1967, упорядники Борис Деркач та Степан Крижанівський) з уточненням даних «Літературознавчої енциклопедії».
Харківська школа романтиків — харківське літературне угруповання українських молодих поетів — професорів і студентів Харківського університету у 1820–1840-х роках.
Головні представники Харківської школи романтиків: Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Левко Боровиковський, Михайло Петренко, Іван Росковшенко, Опанас Шпигоцький, Олександр Корсун, Яків Щоголів.
Діяльність гурту поетів пов'язана з пробудженням національної свідомості, наслідком чого виникло зацікавлення народною творчістю. Збираючи, видаючи та й самі наслідуючи її, харківські романтики розробляли тематику власної творчості на основі народних пісень, переказів, легенд, вдавалися до історичних мотивів.
Руська трійця — галицьке літературне угруповання, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на західноукраїнських землях національно-культурне відродження. Існувало з 1833 по 1837 рік.
Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Гуртківці бачили свою мету в збиранні фольклору, поширенні освіти, доступних науково-популярних праць, написанні та виданні близьких народові творів. Усе це робилося задля високої ідеї національного відродження в Галичині. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Яків Головацький. Закарпаттям подорожував Іван Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права.
Зображення | Повне ім'я | Опис | Угрупування | Твори у вікіджерелах |
---|---|---|---|---|
Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1816—1876) |
поет, мандрівник, науковець шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
||
Осип Бодянський (1808—1877) |
поет, науковець | |||
Левко Боровиковський (1806—1889) |
поет | Харківська школа романтиків |
||
Іван Бєцький (1818—1890) |
поет, мандрівник | Харківська школа романтиків |
||
Іван Вагилевич (1811—1866) |
поет, священник, мандрівник | Руська трійця |
||
Яків Головацький (1814—1888) |
поет, священник, науковець, мандрівник | Руська трійця |
||
Євген Гребінка (1812—1848) |
поет | |||
Петро Гулак-Артемовський (1790—1865) |
поет, шляхетного походження | |||
Іван Гушалевич (1823—1903) |
поет, священник | |||
Олександр Духнович (1803—1865) |
поет, священник | |||
Віктор Забіла (1808—1869) |
поет шляхетного походження |
|||
Григорій Ількевич (1803—1841) |
поет, мандрівник | Руська трійця |
||
Олександр Корсун (1818—1891) |
поет, науковець шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
||
Микола Костомаров (1817—1885) |
поет, науковець шляхетного походження |
|||
Пантелеймон Куліш (1819—1897) |
поет, науковець, художник шляхетного походження |
|||
Михайло Макаровський (1783—1846) |
поет, священник | |||
Михайло Максимович (1804—1873) |
поет, науковець | |||
Микола Маркевич (1804—1860) |
поет, науковець, композитор шляхетного походження |
|||
Амвросій Метлинський (1814—1870) |
поет, науковець шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
||
Антін Могильницький (1811—1873) |
поет, священник шляхетного походження |
|||
Пилип Морачевський (1806—1879) |
поет, науковець шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
||
Тимко Падура (1801—1871) |
поет, композитор | |||
Михайло Петренко (1817—1862) |
поет шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
||
Степан Писаревський (1780—1839) |
поет, священник | Харківська школа романтиків |
||
Іван Росковшенко (1809—1889) |
поет шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
||
Ізмаїл Срезневський (1812—1880) |
поет, науковець | Харківська школа романтиків |
||
Микола Устиянович (1811—1885) |
поет, священник | |||
Павло Чубинський (1839—1884) |
поет, науковець шляхетного походження |
|||
Маркіян Шашкевич (1811—1843) |
поет, священник, мандрівник | Руська трійця |
||
Тарас Шевченко (1814—1861) |
поет, художник | |||
Опанас Шпигоцький (1809—1889) |
поет шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
||
Яків Щоголів (1824—1898) |
поет шляхетного походження |
Харківська школа романтиків |
- Романтизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 350-353.
- Українські поети-романтики 20-40-х років XIX ст : збірник / упоряд., довід., прим. к. філол. н. Б. А. Деркач, д. філол. н. С. А. Крижанівський; вст. ст. проф. І. Айзенштока. — Київ : Дніпро, 1968. — 635 с.
- Українські поети-романтики : поетичні твори / упоряд. і прим. М. Л. Гончарука, редкол.: І. О. Дзеверін (голова) та ін. ; вступ. ст. М. Т. Яценка. — Київ : Наукова думка, 1987. — 588 с. — (Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література)
Ця сторінка належить до вибраних списків української Вікіпедії. |